Рішення

від 06.05.2024 по справі 420/30728/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/30728/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попова В.Ф.,

секретар Церковний В.Я.,

за участю:

представниці позивачки ОСОБА_1 ,

представника відповідача Курісовської с/р Зозулянського Д.О.,

представниці третьої особи ТОВ Інагро Групп Прокопішиної К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою

ОСОБА_2 до Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області, третя особа Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Товариство з обмеженою відповідальністю Інагро Групп, Товариство з обмеженою відповідальністю Куріс-Інвест про визнання протиправними та скасування рішень, скасування державної реєстрації земельної ділянки,

встановив:

ОСОБА_2 звернулась в суд з позовною заявою до Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області, третя особа Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Товариство з обмеженою відповідальністю Інагро Групп, в якій просить суд:

- визнати протиправним таскасувати рішення Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області від 20 грудня 2022 року № 471-УІІІ Про організаційні заходи щодо підготовки документів (лотів) до продажу на земельних торгах права оренди на земельні ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення;

- визнати протиправним та скасувати рішення Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області від 19 травня 2023 року № 537-УІІІ Про затвердження проекту землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону) для товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих за адресою: Одеська область, Берегівський район, Курісовська сільська рада;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 19,1590 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122784600:01:002:0047, яка розташована за адресою: Одеська область, Берегівський район, Курісовська сільська рада (за межами населеного пункту), зареєстрована на підставі рішення державного кадастрового реєстратора Відділу № 2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про внесення відомостей про земельну ділянку до державного земельного кадастру та присвоєння їй кадастрового номеру та закрити Поземельну книгу відносно земельної ділянки із кадастровим номером 5122784600:01:002:0047.

Ухвалою суду від 26.02.2024 року залучене до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ Куріс-Інвест.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представниця позивачки зазначила, що у 2011 році ОСОБА_2 та іншим працівникам соціальної сфери (всього 157 осіб) надали дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 1,0 га безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення на території Петрівської (нині Курісовської) сільської ради (за межами населеного пункту) Комінтернівського (нині Березівського) району. ОСОБА_2 замовила у ТОВ ДП Інагро проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, але було відмовлено у погоджені на підставі абз. 12 ст. 88 Водного кодексу України тому, що уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Позивачка не подавала свій проект землеустрою для отримання висновку державного агентства земельних ресурсів головного управління Держземагенства в Одеській області, оскільки їй та іншим було роз`яснено, що поки не буде встановлена проектом землеустрою берегозахисна смуга Тилигульського лиману, їхні проекти узгоджені не будуть.

Оскільки, замовником проекту землеустрою щодо встановлення меж захисної смуги водойми може виступати лише орган місцевого самоврядування, на території якого знаходиться лиман, позивачка була змушена чекати коли водозахисну смугу встановлять відповідно до закону.

Рішенням Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області від 19 травня 2023 року № 537-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону) для товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих за адресою: Одеська область, Березівський район, Курісовська сільська рада» було затверджено проект землеустрою щодо земельних ділянок на якій орієнтовно знаходить і земельна ділянка позивачки.

Позивачка вважає Проект землеустрою та рішення відповідача щодо цих земельних ділянок не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки це порушує її права та позбавляє заявленого у 2011 році права на отримання земельної ділянки. Просить задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача Курісовської сільської ради заперечував проти задоволення позовних вимог і зазначив, що при розробці документації із землеустрою були використанні матеріали Фонду документації із землеустрою та інші матеріали які визначають категорію та цільове призначення земельної ділянки. При цьому, отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не свідчить про фактичну передачу земельної ділянки у власність. Земельні ділянки, що увійшли до проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих за адресою: Одеська область, Березівський район, Курісовська сільська рада, не були передані у власність або користування будь-яким фізичним або юридичним особам. Позивачка, отримавши дозвіл на розроблення проекту землеустрою, не завершила процедуру відведення у власність земельної ділянки, та не може стверджувати про передачу їй земельної ділянки у власність, не реалізувала своє право на отримання земельної ділянки у власність, для захисту свого права щодо визнання права власності на земельну ділянку ОСОБА_2 не зверталась до суду.

У правовідносинах щодо видання рішення, селищна громада діє як власник комунального майна, в даному випадку земельної ділянки, який має нічим не обмежене і гарантоване державою право розпорядження земельною ділянкою на власний розсуд, в тому числі і щодо її передачі на земельні торги. При цьому, ЗК України не містить будь-яких норм, які б обмежували відповідача в праві розпорядження його земельною ділянкою у разі розроблення проекту землеустрою. Проект землеустрою - це суто технічна документація і попереднє надання позивачу дозволу на їх розробку не тягне виникнення будь-яких прав на земельну ділянку, так як отримання дозволу на розробку проекту землеустрою це лише один з етапів процесу отримання земельної ділянки у власність, відповідно, до моменту затвердження проекту землеустрою, власник землі вправі вчиняти щодо земельної ділянки будь-які дії і отримання дозволу на розробку проекту землеустрою не накладає на нього будь-яких обмежень.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представниця третьої особи ТОВ Інагро Групп підтримала позицію відповідача і просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа по справі ТОВ Куріс-Інвест, яке на підставі договору про строкове платне користування земельною ділянкою є орендарем земельної ділянки щодо якої виник цей спір, в судове не з`явився, наддали відзив на позовну заяву відповідно до якого просять відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав наведених відповідачем. Зазначили, що ЗК України не містить будь-яких норм, які б обмежували відповідача в праві розпорядження його земельною ділянкою у разі розроблення проекту землеустрою.

Судом встановлені такі обставини по справі.

Розпорядженням Комінтернівської районної державної адміністрації від 21.02.2011 року № 241/А-2011 ОСОБА_2 був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 1,0 га безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення на території Петрівської (нині Курісовської) сільської ради (за межами населеного пункту) Комінтернівського (нині Березівського) району (а.с.25)

26.12.2012 року ОСОБА_2 та інші звернулись із заявою до ТОВ «ДП ІНАГРО» про виконання робіт по виготовленню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею по 1,0 га кожному у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення на території Петрівської (нині Курісовської) сільської ради (за межами населеного пункту) Комінтернівського (нині Березівського) району за межами населеного пункту. Проекти землеустрою були розроблені. (а.с.33-34)

Державним агенством земельних ресурсів ГУ Дерземагенства в Одеській області Управління держземагенства у Комітерновському районі було відмовлено ОСОБА_3 (одній із бажаючих отримати земельну ділянку у складі загального масиву де розташована і бажана земельна ділянка позивачки) на підставі абз. 12 ст. 88 Водного Кодексу у погоджені проекту землеустрою, оскільки уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води, а земельна ділянка, що відводиться у власність знаходиться поблизу Тилигульського лиману. Зазначено, що висновок вважати чинним на період незмінності визначених нормативно-правовими актами та відповідною технічною документацією вимог та умов, з яких надавалось погодження. (а.с.40-41)

Рішенням Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області від 20 грудня 2022 року № 471-VIII «Про організаційні заходи щодо підготовки документів (лотів) до продажу на земельних торгах права оренди на земельні ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення» вирішено: надати дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, орієнтовною площею 315,00 га, для продажу права оренди на них на конкурентних засадах, відповідно до додатку № 1 до цього рішення; проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погодити та подати на затвердження сільській раді у встановленому законом порядку; після затвердження проектів землеустрою голові сільської ради забезпечити проведення земельних торгів у формі електронного аукціону; контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури та благоустрою.

24.02.2023 року ТОВ «Інагро Групп» згідно договору № 11589/02/01 сертифікованими інженерами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону) за адресою Курісовська сільська рада, Березівський район на підставі Рішення Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області від 20 грудня 2022 року № 471-VIII.

Рішенням Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області від 19 травня 2023 року №537-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону) для товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих за адресою: Одеська область, Березівський район, Курісовська сільська рада» затверджено проект землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону), загальною площею 310,4963 га, для товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих за адресою: Одеська область, Березівський район, Курісовська сільська рада; затверджено проект землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону), площею 6,0113 га, для товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих за адресою: Одеська область, Березівський район, Курісовська сільська рада; затверджено проект землеустрою земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону), площею 6,0037 га, для товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих за адресою: Одеська область, Березівський район, Курісовська сільська рада.

Державний реєстратор Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області 16.03.2023 року за номером НВ-2600179972023 провів державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: Одеська область, Березівський район, Курісовська сільська рада, та присвоїв кадастровий номер цій земельній ділянці 5122784600:01:002:0047. Реєстрація була проведена за заявою ТОВ ІНАГРО ГРУПП» від 15.03.2023 № ЗВ-9701650472023, підставою для здійснення державної реєстрації земельної ділянки вказано Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок; ТОВ ІНАГРО ГРУПП», ОСОБА_4 . (а.с.43-44)

Вказана земельна ділянка зазначена на викопіюванні з плану землекористування Петрівської (Курісовської) ради, щодо якої був наданий дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, потрапляє в межі земельної ділянки, реєстрація якої проведена реєстратором Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області. (а.с.45)

Судом встановлено також, що проект землеустрою про встановлення водозахисної смуги вздовж Тилигульського лиману на території Курісовської сільськох ради розроблений не був, про що свідчать листи Курісовської сільської ради №3-13 від 07.03.2023 та №257/06.1-13/299 від 06.03.2023. (а.с.48-50) Сторони підтвердили це в судовому засіданні.

28.09.2023 року Кваліфікаційна комісія з питань видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера землевпорядника вирішила звернутися з поданням до Держгеокадастру щодо анулювання сертифікатів інженерів-землевпорядників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виходячи з наступного.

Як зазначено у протоколі засідання комісії в проекті наявні листи Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації Одеської ОДА з інформацією про наявність у межах земельних ділянок режимоутворюючих об`єктів культурної спадщини та обмежень у використанні земельних ділянок (кургани). Проект землеустрою містить перелік обтяжень прав на земельні ділянки та обмежень на їх використання, а саме: водоохоронна зона, санітарно-захисна зона навколо об`єкта (господарський двір), охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи та охоронна зона пам`ятки культурної спадщини. Встановлено, що в проекті землеустрою відсутня інформація, надана структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, про обмеження у використанні земель розташованих в межах прибережної захисної смуги, передбачена вимогами підпункту "а" пункту 21 розділу XI Прикінцевих положень Закону України «Про землеустрій». (а.с.57-65)

Позивачка вважає Проект землеустрою розроблений сертифікованими землевпорядниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ТОВ «ІНАГРО ГРУПП», на замовлення Курісовської сільської ради, Березівського району Одеської та затверджений рішенням від 19.05.2023 року є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а його затвердження порушує її право на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Суд погоджується з позицією позивачки і зазначає, що аналіз проектів землеустрою що розроблявся громадянами для отримання земельних ділянок та затвердженого проекту землеустрою на замовлення Курісовської с/р щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону) для товарного сільськогосподарського виробництва, дає підстави стверджувати про очевидну вибірковість та упередженість при їх розробці, розгляді та затверджені, оскільки за одних і тих же умов (розташування у водоохоронній зоні, охоронна зона пам`ятки культурної спадщини), розробником проектів та відповідачем приймаються рішення на користь суб`єкта владних повноважень за умови, що попередніми рішеннями цього ж суб`єкта владних повноважень було відмовлено громадянам у затвердженні проектів з підстав знаходження земельних ділянок у водоохоронній зоні.

При цьому суд зазначає, що проект землеустрою про встановлення берегозахисної смуги вздовж Тилигульського лиману на території Курісовської сільської ради розроблений не був, Тилигульський лиман існує і межі не змінив, зміни у діючому законодавстві щодо встановлення прибережної захисної смуги та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон не вносились.

Заслухавши сторони, дослідивши та оцінивши докази надані сторонами, враховуючи приписи діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Аналогічні положенні наведені у ст. 58 ЗК України.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров`я людей. Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов`язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів. Отже, право на безпечне довкілля фактично зумовлює вимагати дотримання відповідних приписів та норм, встановлених у сфері захисту навколишнього середовища.

Відповідно до ст. 90 ЗК України прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об`єктів, об`єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об`єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд.

У прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється:

1) застосування стійких та сильнодіючих пестицидів;

2) влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод;

3) влаштування вигрібів для накопичення господарсько-побутових стічних вод обсягом більше 1 кубічного метра на добу;

4) влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів;

5) випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

У межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.

Відповідно до ст. 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Згідно ст. 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: 1) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; 2) зберігання та застосування пестицидів і добрив; 3) влаштування літніх таборів для худоби; 4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; 5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; 6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Як вже було зазначено. існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення.

У зв`язку з цим суд відхиляє посилання відповідача на те, що віднесення земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення та відсутність розробленої технічної документації щодо охоронної зони не є перешкодою до затвердження проекту землеустрою та використання цих земель за призначенням.

Суд зазначає також, і на це посилається позивачка, що у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та у технічній документації, земельна ділянка з кадастровим номером 5122784600:01:002:0047 має певні обмеження у використанні які наведені у витягу, але проігноровані як розробником проекту так і відповідачем при його затвердженні. (а.с.43)

Питання виділення земельних ділянок як у приватну власність так і у користування неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду та ВП Верховного суду.

Велика Палата Верховного Суду послідовно та вже неодноразово висловлювала правові позиції щодо цього питання. Судова практика є сталою, висновки є чіткими, зрозумілими і сприяють однозначному застосуванню норм права у подібних правовідносинах.

Так, Верховний Суд КГС у постанові від 23.08.2022 року по cправі № 910/9933/20 зазначив наступне.

52. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 Земельного кодексу України та статтями 1, 88, 90 Водного кодексу України.

Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 Земельного кодексу України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

53. Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду. За змістом статті 59 Земельного кодексу України та статті 85 Водного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту.

54. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, на яку посилається скаржник, за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, та фізичних осіб про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння, Верховний Суд зазначив: "З огляду на цільове призначення спірної земельної ділянки як ділянки водного фонду, що не могла передаватися у приватну власність з іншою метою, ніж визначена у частині другій статті 59 Земельного кодексу України, суди попередніх інстанцій правильно виснували про те, що і передання цієї ділянки у приватну власність нібито із земель сільськогосподарського призначення, і подальша зміна її цільового призначення на землі громадської забудови є протиправними. Вимоги прокурора про визнання рішень № 10 і № 31 незаконними та скасування у частині є ефективним способом захисту правомірного інтересу власника. Задоволення судами цих вимог є ефективним способом захисту такого права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки."

55. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, на яку посилається скаржник, за позовом Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2, про визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішення Миколаївської міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки, висловлено таку правову позицію: "Закон обмежив безоплатне передання у приватну власність земельних ділянок водного фонду випадком такого передання замкнених природних водойм загальною площею до 3 га (частина друга статті 59 ЗК України), а надання громадянам у користування земельних ділянок у межах прибережних захисних смуг - переліком цілей, не пов`язаних із житловим будівництвом (частина четверта статті 59, пункт "г" частини другої статті 61, частина третя статті 62 ЗК України, частина третя статті 85, пункт 4 частини другої статті 89, частина перша статті 90 ВК України), і встановив обмежений режим діяльності на відповідних ділянках (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додаток 13 до цих правил)."

56. Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (статтею 60 Земельного кодексу України, статтею 88 Водного кодексу України). Отже, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, фізичних осіб про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним державного акта та витребування земельної ділянки.

За усталеними правовими висновками Великої Палати Верховного Суду заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (постанова від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, на яку посилається скаржник).

Вищенаведені позиції судів дають відповідь на всі правові питання у цій справі та свідчать про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання протиправним рішення Курісовської ради за якими затверджено проект землеустрою та проведено державну реєстрацію земельної ділянки, що знаходиться в прибережній захисній смузі лиману.

Про протиправність рішення відповідача щодо затвердження проекту землеустрою свідчать і висновки Кваліфікаційної комісії з питань видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера землевпорядника від 28.09.2023 року, яким встановлені суттєві порушення при розробці проекту землеустрою, що стосуються ігнорування саме обтяжень цієї земельної ділянки, а саме розташування в водоохоронній зоні та обмеження встановлені ЗУ «Про охорону зону об`єктів культурної спадщини».

Суд зазначає також, що за вказаними фактами відкрито кримінальне провадження та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України. (а.с. 65-66).

За таких умов, суд погоджується з позицією позивачки, що проект землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих за адресою: Одеська область, Березівський район, Курісовська сільська рада, розроблений сертифікованими землевпорядниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ТОВ «ІНАГРО ГРУПП», на замовлення Курісовської сільської ради, Березівського району Одеської та затверджений рішенням Курісовської сільської ради від від 19.05.2023 року є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно і рішення про його затвердження підлягає скасуванню.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідачі та треті особи зазначили проте, що відсутнє порушене право позивачки на земельну ділянку, що підлягає судовому захисту, оскільки остання не реалізувала його та не подавала проект землеустрою на затвердження.

Суд не погоджується з такими обґрунтуваннями виходячи з того, що ОСОБА_2 обґрунтувала свою позицію тим, що громадянам які звернулись із заявами про розробку проекту землеустрою на стадії погодження, Державним агентством земельних ресурсів ГУ Дерземагенства в Одеській області Управління держземагенства у Комітерновському районі на підставі абз. 12 ст. 88 Водного Кодексу відмовлено у погоджені проекту землеустрою до виготовлення землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг Тилигульського лиману. У зв`язку з цим позивачка як законослухняна громадянка, маючи рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, очікувала розробки вказаного проекту та з урахуванням нього мала намір продовжити розробку власного з метою отримання земельної ділянки.

Таким чином, суд вбачає очевидним порушення її прав на отримання земельної ділянки.

Крім того, суд зазначає, що іншим аспектом у цій справі вбачається реалізація і забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України.

Суть цього конституційного принципу полягає у тому, що органи публічної влади та їхні посадові особи повинні забезпечити реалізацію громадянами ст. 50 Конституції України, якою проголошено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування шкоди, завданої порушенням цього права.

Ст. 11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 р. № 1264-XII, гарантує своїм громадянам, що порушені права громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища мають бути поновлені, а їх захист здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства України.

Екологічні інтереси населення також можуть захищатися у судовому порядку на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Конституції України, відповідно до яких ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

Орхуська конвенція ратифікована Законом України № 832-ХІV від 6 липня 1999 року, тому її положення відповідно до статті 9 Конституції України є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.

Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов`язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.

Водночас відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості у процесі ухвалення рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні [(згідно із Настановами щодо впровадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік)]. Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.

З огляду на важливість реального захисту довкілля, неприпустимим є обмежене тлумачення чинного законодавства України, частиною якого є Орхуська конвенція, стосовно права на звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу у сфері гарантування екологічної безпеки.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» екологічні права громадян забезпечуються: б) обов`язком центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації об`єктів економіки; д) компенсацією в установленому порядку шкоди, заподіяної здоров`ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; е) невідворотністю відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Отже, право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися громадянами особисто або спільно - через об`єднання громадян (громадськість).

Зазначена позиція відповідає правовим висновкам, що містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 826/3820/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 802/1145/17-а, від 26 травня 2020 року у справі № 750/11932/16-а, від 19 травня 2021 року у справі № 826/13229/16, від 18 травня 2022 року у справі № 826/12131/17 та № 280/988/19, від 01.09.2022 року у справі 520/16518/2020.

Таким чином у цій справі позивачка має право на оскарження зазначених актів не тільки з точки зору порушення її права на отримання земельної ділянки у власність, але і виходячи із порушенням екологічної безпеки.

Суд зазначає, що у відповідності до ч. 1. ст. 77 КАС України позивачкою доведені ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В той же час, відповідач не надав суду належні та допустимі докази, не виклав правові обґрунтування правомірності прийнятого рішення, яке на думку суду не відповідає вимогам зазначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.

У підсумку, з урахуванням вищезазначеного, у сукупності суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 242-246 КАС України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області від 20 грудня 2022 року № 471-УІІІ Про організаційні заходи щодо підготовки документів (лотів) до продажу на земельних торгах права оренди на земельні ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Визнати протиправним та скасувати рішення Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області від 19 травня 2023 року № 537-УІІІ Про затвердження проекту землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону) для товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих за адресою: Одеська область, Берегівський район, Курісовська сільська рада.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 19,1590 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122784600:01:002:0047, яка розташована за адресою: Одеська область, Берегівський район, Курісовська сільська рада (за межами населеного пункту) зареєстрована на підставі рішення державного кадастрового реєстратора Відділу №2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про внесення відомостей про земельну ділянку до державного земельного кадастру та присвоєння їй кадастрового номеру та закрити Поземельну книгу відносно земельної ділянки із кадастровим номером 5122784600:01:002:0047.

Стягнути з Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області (ЄДРПОУ 04379692) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 2576,64 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Попов В.Ф.