Ухвала

від 06.05.2024 по справі 420/13595/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/13595/24

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

06 травня 2024 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бездрабко О.І., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за позовною заявою Громадської організації "Центр захисту інвалідів" до Офісу Генерального прокурора про визнання дій та бездіяльності протиправними,

встановив:

Громадська організація "Центр захисту інвалідів" звернулась з позовною заявою до Офісу Генерального прокурора, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора, якою був порушений встановлений ст.308 КПК України порядок розгляду скарги ГО "Центр захисту інвалідів" від 10.01.2024 р. на недотримання розумних строків досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12021162510000384 від 31.03.2021 р. (вх. № 6746-24 від 10.01.2024 р. ОГП), а саме не розгляд цієї скарги уповноваженою особою заступником Генерального прокурора України І.В. Мустецею;

- визнати протиправними дії та бездіяльність Офісу Генерального прокурора, якими був порушений встановлений ст.ст.110, 220, 308 КПК України порядок розгляду скарги ГО "Центр захисту інвалідів" від 10.01.2024 р. на недотримання розумних строків досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12021162510000384 від 31.03.2021 р. (вх. № 6746-24 від 10.01.2024 р. ОГП), а саме розгляд та вирішення цієї скарги неуповноваженою особою ОСОБА_1 без складення постанови про відмову в її задоволенні;

- визнати протиправними дії та бездіяльність Офісу Генерального прокурора, якими був порушений встановлений ст.ст.110, 220, 308 КПК України порядок розгляду скарги ГО "Центр захисту інвалідів" від 10.01.2024 р. на недотримання розумних строків досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12021162510000384 від 31.03.2021 р. (вх. № 6746-24 від 10.01.2024 р. ОГП), а саме розгляд та вирішення цієї скарги неуповноваженою особою ОСОБА_2 без складення постанови про відмову в і задоволенні.

Положеннями ч.1 ст.171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, суддя приходить до висновку, що вказаний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства виходячи з наступного.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Проте юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (п.2 ч.2 ст.19 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав кваліфікувати спір як публічно-правовий і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції, тобто хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта, у яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Предметом розгляду даної адміністративної справи є дії та бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо розгляду скарги ГО "Центр захисту інвалідів" від 10.01.2024 р. на недотримання розумних строків досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12021162510000384 від 31.03.2021 р.

Згідно ч.4 ст.7 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. № 1697-VII Офіс Генерального прокурора є органом прокуратури вищого рівня щодо обласних та окружних прокуратур.

Офіс Генерального прокурора організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури, забезпечує належне функціонування Єдиного реєстру досудових розслідувань та його ведення органами досудового розслідування, визначає єдиний порядок формування звітності про стан кримінальної протиправності і роботу прокурора з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури, а також здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління Офісу Генерального прокурора (ч.1 ст.8 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. № 1697-VIІ).

Отже, Офіс Генерального прокурора у даному спорі не здійснює публічно-владні управлінські функції, що свідчить про відсутність обов`язкової ознаки адміністративної справи згідно з п.п.1, 2 ч.1 ст.4 КАС України.

Крім того, як вбачається із позовної заяви та доданих до неї документів, спір у цій справі виник, зокрема, у зв`язку з протиправними, на переконання позивача, діями та бездіяльністю Офісу Генерального прокурора, вчиненими або не вчиненими останнім у межах кримінального провадження, № 12021162510000384 від 31.03.2021 р., відтак перевірка правомірності таких діянь з огляду на положення п.2 ч.2 ст.19 КАС України знаходиться поза межами юрисдикції адміністративного суду.

Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У Рішенні Конституційного Суду України від 23.05.2001 р. № 6рп/2001 роз`яснено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості під час розслідування кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися в порядку, встановленому згаданим вище Кодексом, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери. Із цього слідує, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.

З`ясування судом адміністративної юрисдикції законності процесуальних дій у кримінальному провадженні може негативно позначитись на перебігу і результатах кримінального провадження з точки зору виконання його основних завдань. Установлення правомірності / протиправності процесуальної дії в порядку адміністративного судочинства означатиме констатацію юридичного факту, який безпосередньо впливає на оцінку доказів, за межами встановленої кримінальним процесуальним законом процедури з порушенням закріпленої у ст.22 КПК України засади змагальності. Адже наведена засада вимагає надання іншим учасникам процесу можливості під час судового розгляду кримінального провадження взяти участь у дослідженні доказів, висловити свої позиції й аргументи щодо їх оцінки, які були б сприйняті судом і одержали відповідь при прийнятті рішення із цих питань.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 р. у справі № 802/1335/17-а, від 13.11.2019 р. у справі № 420/516/19, від 26.02.2020 р. у справі № 520/1820/19 та від 02.02.2022 р. у справі № 826/15154/17.

Згідно з ч.1 ст.1 КПК України порядок кримінального провадження на всій території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Відповідно до визначення, закріпленого в п.10 ч.1 ст.3 КПК України кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. За своєю правовою природою кримінальне провадження становить єдиний комплекс вчинюваних в установленому КПК України порядку дій, у межах якого органи досудового розслідування і суд здійснюють функцію притягнення особи до кримінальної відповідальності. Зокрема, таке провадження включає встановлені законом процедури одержання доказів, гарантії законності цих процедур, а також право особи в установлений КПК України спосіб оспорювати правомірність відповідних процесуальних дій та/або рішень у контексті реалізації свого права на захист.

Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, що належить до загальних засад кримінального провадження, згідно з ч.1 ст.24 КПК України кожному гарантується в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Враховуючи суть спірних правовідносин, суб`єктний склад сторін у справі, суддя приходить до висновку, що такий спір не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст.19, 171, 248 КАС України, суддя -

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою Громадської організації "Центр захисту інвалідів" до Офісу Генерального прокурора про визнання дій та бездіяльності протиправними.

Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.

Роз`яснити позивачам, що розгляд даного спору повинен здійснюватися в порядку кримінального судочинства місцевим загальним судом.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя О.І. Бездрабко