Постанова
від 02.05.2024 по справі 440/6761/21
ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 р.Справа № 440/6761/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської міської ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2023, головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 18.12.23 року по справі № 440/6761/21

за позовом Керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської територіальної громади

до Полтавської міської ради , Управління з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради , Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Заря"

про визнання протиправними та скасування окремих положень рішення,

ВСТАНОВИВ

Керівник Полтавської окружної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади міста Полтави (далі позивач, прокурор) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавської міської ради (далі ПМР, перший відповідач), Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради (далі другий відповідач, Управління з питань містобудування та архітектури), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЗАРЯ" (далі ТОВ «Фірма «ЗАРЯ», третій відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2, 4 рішення Полтавської міської ради від 19.03.2021 "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" у частині продовження розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава, продовження дії особистих строкових земельних сервітутів та паспортів прив`язки на наступні тимчасові споруди згідно з додатком 1 до рішення: ТОВ "Фірма "ЗАРЯ" надано дозвіл на розміщення стаціонарної, тимчасової споруди: під номером 89 торговельного павільйону №1 на земельній ділянці площею 42 кв.м., з кадастровим номером 5310136700:16:006:0410 по вул. Небесної Сотні, 116 у м. Полтаві; під номером 90 торговельного павільйону № 2 на земельній ділянці площею 42 кв.м. з кадастровим номером 5310136700:16:006:0409 по вул. Небесної Сотні, 116 у м. Полтаві;

- визнати протиправними та скасувати паспорти прив`язки №№01-02-01-17/2650-1372, 01-02-01-17/2649-1371 від 21.10.2015;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЗАРЯ» (38751, вул. Квітки Цісик, 19, м. Полтава, Полтавська обл., код Єдрпоу 24395322), Полтавської міської ради (36000, м. Полтава, вул. Соборності, 36, код ЄДРПОУ 24388285), Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради (36000, вул. Соборності, 36, м. Полтава, код ЄДРПОУ 02498808) на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р № UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060) понесені витрати на сплату судового збору на загальну суму 4540,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність рішення ПМР від 19.03.2021 в оскаржуваній частині, оскільки всупереч ч. 2 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» спірним рішенням першого відповідача надано дозвіл на розміщення стаціонарних тимчасових споруд торгівельних павільйонів площею понад 30 квадратних метрів. Зокрема, ТОВ «Фірма «ЗАРЯ» продовжено право користування стаціонарними тимчасовими спорудами торговельними павільйонами №1 та № 2 по вул. Небесної Сотні, 116 у м. Полтаві загальною площею 59 кв. м, що вдвічі перевищує визначену законом площу.

Стверджував, що на момент прийняття спірного рішення у ТОВ «Фірма «ЗАРЯ» було відсутнє право користування земельними ділянками з кадастровими номерами 5310136700:16:006:0410 та 5310136700:16:006:0409, оскільки строк дії договорів особистих строкових земельних сервітутів, виданих 08.12.2015, сплив 25.11.2019 та не був продовжений, а право користування земельними ділянками не було зареєстровано у встановленому законом порядку. З огляду на скасування постановою Полтавського апеляційного суду від 21.06.2019 ухвали про затвердження мирової угоди, якою визнано за ТОВ «Фірма «ЗАРЯ» право власності на магазин продовольчих товарів загальною площею 60,4 кв. м., що знаходиться за адресою м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 116, вважає, що зазначена тимчасова споруда фактично є нерухомим майном та має ознаки самочинного будівництва.

Крім того, зауважив, що тимчасова споруда розміщена без погодження із уповноваженим підрозділом Національної поліції, дорожньо-експлуатаційними та іншими заінтересованими організаціями, що є порушенням ДСТУ № 3587-97 "Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди" та розділу 5 пункту 26 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 за № 198.

Щодо наявності підстав, передбачених ст. 23 Закону України Про прокуратуру для звернення прокурора до суду з даним позовом, зазначив, що порушення порядку та протиправне надання землі у користування з порушенням закону завдає шкоду власності територіальної громади міста Полтави та суперечить інтересам держави в цілому у сфері земельних правовідносин, які нерозривно пов`язані із правильним застосуванням та дотриманням усіма суб`єктами законодавства в сферах життєдіяльності суспільства, що контролюється і охороняється державою.

На підтвердження такої правової позиції послався на постанову Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 922/3272/18, відповідно до якої захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада, проте у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем, оскільки іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 у справі №440/6761/21 адміністративний позов керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області (вул. Володимира Козака, 1, м. Полтава, 36020) в інтересах держави в особі територіальної громади міста Полтави до Полтавської міської ради (вул. Соборності, 36, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 24388285), Управління з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради (вул. Соборності,36, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 02498808), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Заря" (вул. Квітки Цісик, 19, м. Полтава, 38751, код ЄДРПОУ 24395322) про визнання протиправними та скасування окремих положень рішення та паспортів прив`язки задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано пункти 1, 2, 4 рішення Полтавської міської ради від 19.03.2021 "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" у частині продовження Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Заря" розміщення тимчасових споруд: торговельного павільйону № 1 на земельній ділянці площею 42 кв.м. з кадастровим номером 5310136700:16:006:0410 по вул. Небесної Сотні, 116 у м. Полтаві, торговельного павільйону № 2 на земельній ділянці площею 42 кв.м. з кадастровим номером 5310136700:16:006:0409 по вул. Небесної Сотні, 116 у м. Полтаві; у частині продовження дії особистих строкових земельних сервітутів Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Заря" на земельні ділянки з кадастровими номерами 5310136700:16:006:0410 і 5310136700:16:006:0409 та продовження терміну дії паспортів прив`язки на тимчасові споруди торговельні павільйони № 1 та № 2 по вул. Небесної Сотні, 116 у м. Полтаві.

Скасовано паспорти прив`язки №№ 01-02-01-17/2650-1372, 01-02-01-17/2649-1371 від 21.10.2015.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Полтавська міська рада, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 у справі № 440/6761/21 в частині задоволення позовних вимог прокурора та ухвалити постанову про відмову у задоволенні позову.

Стягнути з керівника Полтавської окружної прокуратури 6810 грн судового збору, сплаченого за подання Полтавською міською радою апеляційної скарги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині розгляду справи, яка не належить до компетенції судів адміністративної юрисдикції, так як вказаний спір має приватноправовий характер.

Наполягає, що жодна норма Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі Закон № 3038-VI), Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України 21.10.2011 № 244 (далі Порядок № 244), виключно у відповідності до яких здійснюється розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та продовження строку дії їх паспортів прив`язки, не наділяє представницькі органи територіальних громад - сільські, селищні та міські ради повноваженнями у правовідносинах розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та відповідно не наділяє їх правосуб`єктністю мати можливість бути стороною вказаних правовідносин. При цьому, імперативним приписом п. 2.13. Порядку № 244 забороняється вимагати від замовника додаткові документи та отримання ним погоджень, не передбачених Законом та цим Порядком.

Також звертає увагу, що у ТОВ «Фірма «ЗАРЯ» відсутній обов`язок погодження з органами Національної поліції розміщення тимчасової споруди по вул. Небесної Сотні у м. Полтава, оскільки така розташована за межами червоних ліній вулиць, а у відповідності до змісту наявних у матеріалах справи Договорів особистого строкового земельного сервітуту від 19.03.2021 та публічних загальновідомих відомостей Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 42 кв, м. з кадастровим номером 5310136700:16:006:0409 по вул. Небесної Сотні, 116 у м. Полтаві та земельної ділянки площею 42 кв. м. з кадастровим номером 5310136700:16:006:0410 по вул. Небесної Сотні, 116 у м. Полтаві (землі житлової та громадської забудови) у м. Полтаві, наявних у публічному доступі у глобальній мережі Інтернет, вказані земельні ділянки знаходиться на землях житлової та громадської забудови та відповідно не перебувають у складі земель дорожнього господарства.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.10.2015 Управлінням з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради видано ТОВ "Фірма "Заря" паспорти прив`язки № 01-02-01-17/2650-1372 стаціонарної тимчасової споруди торговельного павільйону № 1 за адресою: вул. Леніна, 116, та № 01-02-01-17/2649-1371 стаціонарної тимчасової споруди торговельного павільйону № 2 за адресою: вул. Леніна, 116, з терміном дії до 25.11.2019 (а.с.65, 73, том 2).

Рішенням третьої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання від 19.03.2021 "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" (а.с. 117, том 1) на підставі звернень суб`єктів підприємницької діяльності відповідно до Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, затвердженого рішенням двадцять другої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 18.05.2012, враховуючи розпорядження голови обласної державної адміністрації № 207 від 20.05.2016 "Про перейменування топонімічних назв, демонтаж меморіальних дошок та зображень комуністичної символіки у місті Полтаві", керуючись Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, статтями 25, 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", враховуючи протоколи комісії з розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, вирішено: продовжити розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава, згідно з додатком 1 на 5 років (пункт 1); замовникам, зазначеним в додатку 1 до цього рішення, продовжити дію особистого строкового земельного сервітуту на раніше сформовані земельні ділянки з оформленням відповідних договорів у встановленому порядку (пункт 2); замовникам, зазначеним в додатку 1 до цього рішення, в Управлінні з питань містобудування та архітектури продовжити термін дії оформлених паспортів прив`язки (пункт 4).

Згідно із додатком 1 до вказаного рішення третьої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання від 19.03.2021 ТОВ "Фірма "ЗАРЯ" надано дозвіл на розміщення стаціонарної, тимчасової споруди: під номером 89 торговельного павільйону № 1 на земельній ділянці площею 42 кв. м., з кадастровим номером 5310136700:16:006:0410 по вул. Небесної Сотні, 116 у м. Полтаві; під номером 90 торговельного павільйону № 2 на земельній ділянці площею 42 кв.м. з кадастровим номером 5310136700:16:006:0409 по вул. Небесної Сотні, 116 у м. Полтаві (а.с. 122, том 1).

На виконання пункту 4 вищевказаного рішення Полтавської міської ради Управлінням з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради продовжено ТОВ "Фірма "Заря" дію паспортів прив`язки щодо "Стаціонарних тимчасових споруд двох торговельних павільйонів по вул. Небесної Сотні, 116 у м. Полтаві до 19.03.2026, про що у паспорт прив`язки внесені відповідні записи (а.с. 64, 72, том 2).

Не погодившись з пунктами 1, 2, 4 рішення Полтавської міської ради від 19.03.2021 "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" у частині продовження розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава, продовження дії особистих строкових земельних сервітутів та паспортів прив`язки на наступні тимчасові споруди згідно з додатком 1 до рішення: ТОВ "Фірма "ЗАРЯ", яким надано дозвіл на розміщення стаціонарної, тимчасової споруди: під номером 89 торговельного павільйону № 1 на земельній ділянці площею 42 кв. м., з кадастровим номером 5310136700:16:006:0410 по АДРЕСА_1 ; під номером 90 торговельного павільйону № 2 на земельній ділянці площею 42 кв.м. з кадастровим номером 5310136700:16:006:0409 по вул. Небесної Сотні, 116 у м. Полтаві, керівник Полтавської окружної прокуратури Полтавської області звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі територіальної громади міста Полтави про їх скасування.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що протиправними є пункти 1, 2, 4 рішення Полтавської міської ради від 19.03.2021 "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" у частині продовження Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Заря" розміщення тимчасових споруд: торговельного павільйону № 1 на земельній ділянці площею 42 кв.м. з кадастровим номером 5310136700:16:006:0410 по АДРЕСА_1 , торговельного павільйону № 2 на земельній ділянці площею 42 кв.м. з кадастровим номером 5310136700:16:006:0409 по АДРЕСА_1 , у частині продовження дії особистих строкових земельних сервітутів Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Заря" на земельні ділянки з кадастровими номерами 5310136700:16:006:0410 і 5310136700:16:006:0409 та продовження терміну дії паспортів прив`язки на тимчасові споруди торговельні павільйони № 1 та АДРЕСА_2 , які прийняті Полтавською міською радою з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Земельного кодексу України, статті 28 Закону № 3038-VI, Порядку № 244 та Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, затвердженого рішенням Полтавської міської ради (двадцять другої сесії шостого скликання) від 18.05.2012.

У цій справі суд встановив, що на підставі оспорюваних прокурором паспортів прив`язки розміщувались дві поєднані між собою тимчасові споруди площею 29,5 кв.м. та 29,5 кв.м., що перевищує передбачену законом максимально допустиму площу тимчасових споруд та не відповідає ознакам тимчасової споруди у розумінні положень статті 28 Закону № 3038-VI та Порядку № 244.

Водночас, при продовженні строку дії спірних паспортів прив`язки відповідачами не надана оцінка цим обставинам, погодження відбулося на підставі документа схеми благоустрою прилеглої території М1:500 /а.с. 25, том 1/, у якій вбачається розташування вищенаведених земельних ділянок у межах "червоних ліній".

Також, на переконання суду у спірних правовідносинах ІНФОРМАЦІЯ_1 та утворений нею орган Управління з питань містобудування та архітектури, продовжуючи ТОВ "Фірма "Заря" строк розміщення тимчасової споруди та строк дії паспортів прив`язки, не звернули увагу на відсутність погодження місця розташування споруди з власниками автомобільних доріг та уповноваженим підрозділом Національної поліції, як того вимагає пункт 20 Єдиних правил, не виправили власну ж помилку, допущену під час прийняття рішення про оформлення і видачу паспортів прив`язки на таку споруду.

Враховуючи, що паспорти прив`язки торговельного павільйону по АДРЕСА_1 , з урахуванням якого прийнято оскаржуване рішення, не відповідають вимогам як статті 28 Закону № 3038-VI, так і Порядку № 244, суд вважав за необхідне скасувати паспорти прив`язки №№ 01-02-01-17/2650-1372, 01-02-01-17/2649-1371 від 21.10.2015, а у визнанні їх протиправними відмовити.

З огляду на те, що прокурором в адміністративному позові вказано, які саме інтереси держави порушено оскаржуваними положеннями спірного рішення, та враховуючи, що відсутній орган, до компетенції якого належить здійснення нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування, суд дійшов висновку про доведеність прокурором підстав для звернення до суду з цим позовом з метою захисту інтересів держави у суді.

Оскільки за визначенням суду спір у цій справі виник щодо правомірності винесення Полтавською міською радою рішення та продовження дії паспортів прив`язки, виданих Управлінням з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради, а прокурор звернувся до суду як суб`єкт владних повноважень, на виконання владних управлінських функцій, суд зазначив про відсутність підстав для відшкодування судових витрат зі сплати судового збору.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення підлягає перегляду в частині задоволених позовних вимог), колегія суддів зазначає таке.

Щодо доводів апелянта про те, що вказана справа не належить до компетенції судів адміністративної юрисдикції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Аналізуючи норми частини 1 статті 4, пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України колегія суддів дійшла висновку, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку із здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, предметом позову у цій справі є рішення Полтавської міської ради щодо продовження розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава, продовження дії особистих строкових земельних сервітутів та паспортів прив`язки і скасування паспортів прив`язки, виданих Управлінням з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради, тобто вчинених як суб`єктами владних повноважень під час реалізації покладених на них управлінських функцій.

Таким чином дослідженню підлягають виключно владні управлінські дії та рішення органу місцевого самоврядування і його виконавчого органу, що впливають на права та законні інтереси територіальної громади м. Полтава, відтак цей спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 127/16433/17, від 15.05.2019 у справі № 127/19267/17.

За таких обставин колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, яким розглянуто цю справу за правилами адміністративного судочинства, що спір має публічно-правовий характер, як такий, що виник внаслідок виконання відповідачем владних управлінських функцій, що також корелюється з висновком Верховного Суду, сформованим у постанові від 01.09.2022 з аналогічної справи № 440/7210/21.

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Законом України Про прокуратуру від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) визначено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях, зокрема згідно з ч. 3 ст. 23 вказаного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Ці висновки Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 23 Закону № 1697-VII

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 листопада 2022 року у справі № 240/401/19.

Суспільство є окремим суб`єктом публічно-правових відносин, яке може мати власні (публічні) інтереси, що є відмінними від інтересів конкретної (приватної) особи та інтересів держави. При цьому, Основним Законом України передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов`язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади.

Суспільний (публічний) інтерес є оціночним поняттям, що охоплює широке і водночас чітко не визначене коло законних та таких, що ґрунтуються на моральних засадах, інтересів, які складають певну сукупність приватних інтересів або важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби та відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб`єктами владних повноважень (суб`єктами публічної адміністрації); це поняття не піддається однозначній кваліфікації (визначенню), а тому наявність суспільних (публічних) інтересів повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не повною мірою відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини другої статті 129 Конституції України).

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі №260/1692/21.

Згідно з частиною 4 статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

Тому, відповідно до вимог частини третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру у позовній заяві прокурор повинен мотивувати та довести допустимими та достатніми доказами наявність:

- суб`єктної складової: відсутність жодного суб`єкта владних повноважень, який має законодавчо визначену компетенцію подати відповідний позов, або відмову чи бездіяльність цього суб`єкта щодо звернення з таким позовом (цьому повинно передувати офіційне звернення прокурора до такого суб`єкта з проханням подати позов); суд вирішує питання щодо доцільності залучення такого суб`єкта, зокрема, як третьої особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору);

- об`єктивної складової: наявність порушення законних інтересів держави або загрози порушення інтересів держави; загроза порушення інтересів держави (часткова відсутність предмету позову на момент звернення до суду при встановленні судом факту того, що дії або бездіяльність відповідача у справі дають підстави стверджувати про реальну загрозу вчинення порушення у майбутньому) та дозволяє прокурору звертатися з таким превентивним позовом, зокрема, для запобігання у майбутньому вчинення відповідними суб`єктами порушень вимог законодавства.

У цій справі, прокурор в адміністративному позові зазначив, що першим відповідачем порушуються інтереси держави у сфері ефективного і належного забезпечення благоустрою населених пунктів відповідно до вимог законодавства, державних норм та стандартів забезпечення безпеки дорожнього руху та пішоходів у м. Полтаві, оскільки Полтавська міська рада належним чином не виконала покладені на неї повноваження з розпорядження землею комунальної власності, територіальної громади. Таким чином, протиправне надання землі, що перебуває під особливою охороною держави, у користування третій особі шляхом продовження дії особистого строкового сервітуту для продовження розміщення тимчасової споруди міською радою, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, суперечить інтересам держави в цілому.

Водночас, як вказав прокурор, орган, на який покладаються повноваження щодо забезпечення виконання міською радою своїх зобов`язань у спірних правовідносинах, відсутній.

Колегія суддів зазначає, що особливістю органів місцевого самоврядування як суб`єктів владних повноважень є те, що кожен з таких суб`єктів, з урахуванням положень Конституції України, є самостійним, автономним та не знаходиться у підпорядкуванні жодного органу.

Позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб`єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.

При цьому інтереси держави, у тому числі охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, зокрема, у таких сферах, як земельні відносини щодо розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад.

Колегія суддів вважає, що такий підхід відповідає положенням статей 5, 7 Конституції України, згідно з якими носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ; народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування; в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Вищенаведене обґрунтування є сумісним із з розумінням інтересів держави.

З огляду на те, що прокурором в адміністративному позові вказано, які саме інтереси держави порушено оскаржуваними положеннями спірного рішення, та враховуючи відсутність органу, до компетенції якого належить здійснення нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прокурором доведено підстави для захисту інтересів держави у суді.

Вказаний висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у справі № 440/6749/21 від 10.01.2024, яка в силу ч.5 ст. 242 є обов`язковою для врахування судом апеляційної інстанції під час розгляду даної справи.

Надаючи правову оцінку застосуванню судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в частині задоволених позовних вимог, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з положеннями статті 14 Конституції України земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності регулюється Законом № 3038-VI, Порядком № 244, з урахуванням вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97), іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 28 Закону № 3038-VI тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Частиною третьою статті 28 Закону № 3038-VI визначено, що розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (частина четверта статті 28 Закону № 3038-VI).

Положеннями статті 21 Закону № 2807-IV визначено, що малі архітектурні форми є елементами (частинами) об`єктів благоустрою.

Мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 3038-VI суб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Так, на виконання частини четвертої статті 28 Закону № 3038-VI наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затверджено Порядок № 244, який визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 1.3 Порядку № 244 тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

За визначеннями, наведеними у пунктах 1.4-1.5 Порядку № 244 (у відповідній редакції) паспорт прив`язки ТС це комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС та благоустрій прилеглої території на топографо-геодезичній основі М 1:500, інженерне забезпечення, зовнішній архітектурний вигляд ТС та напрям підприємницької діяльності;

схема розміщення ТС це графічні матеріали, виконані на топографо-геодезичній основі М 1 : 500 суб`єктом господарювання, який має у своєму складі архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат, або архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, які відображають розміщення ТС із прив`язкою до місцевості (будівлі, споруди, інженерні мережі тощо), планувальними обмеженнями та зазначенням заходів щодо благоустрою та озеленення прилеглої території (розташування квітників, під`їздів, урн, влаштування дорожнього покриття або мощення фігурними елементами тощо);

стаціонарна ТС це споруда, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей і по зовнішньому контуру площу до 30 кв.м.

Згідно з пунктами 2.2. та 2.3 Порядку № 244 замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.

До заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1 : 500 кресленнями контурів ТС з прив`язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування/прізвище, ім`я та по батькові (за наявності)/місцезнаходження ТС/контактна інформація) та напрям підприємницької діяльності.

Цей перелік документів є вичерпним.

Приписами пункту 2.4 Порядку № 244 передбачено, що для визначення відповідності намірів щодо місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам відповідний комплект документів направляється до органу з питань містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.

Відповідно до пункту 2.6 Порядку № 244 для оформлення паспорта прив`язки ТС замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив`язки ТС, до якої додає: схему розміщення ТС (додаток 1); ескізи фасадів ТС у кольорі М 1:50 (для стаціонарних ТС), які виготовляє суб`єкт господарювання, який має у своєму складі архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат (додаток 1); технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж.

Зазначені документи замовником отримуються самостійно.

Паспорт прив`язки ТС надається органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви. Паспорт прив`язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (пункти 2.7, 2.10 Порядку № 244).

Згідно з пунктами 2.11, 2.12 Порядку № 244 паспорт прив`язки ТС включає:

титульний аркуш із зазначенням реквізитів замовника (найменування/прізвище, ім`я та по батькові (за наявності)/місцезнаходження ТС/контактна інформація) та напряму підприємницької діяльності;

схему розміщення ТС, виконану на топографо-геодезичній основі у масштабі 1: 500;

ескізи фасадів ТС у кольорі М 1 : 50 (для стаціонарних ТС);

технічні умови щодо інженерного забезпечення ТС, отримані замовником у балансоутримувача відповідних мереж.

Цей перелік документів є вичерпним.

Паспорт прив`язки ТС підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.

Натомість, згідно із пунктом 2.18 Порядку № 244 продовження строку дії паспорта прив`язки ТС здійснюється за заявою замовника, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки ТС органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації.

У разі змін, які відбулися у містобудівній документації на місцевому рівні, будівельних нормах, розташуванні існуючих будівель і споруд, інженерних мереж або з ініціативи суб`єкта господарювання, паспорт прив`язки ТС може переоформлюватись на строк дії цього паспорта прив`язки ТС або на новий строк (пункт 2.19 Порядку № 244).

У свою чергу, з метою впорядкування розміщення тимчасових споруд на території м.Полтава у відповідності до Порядку № 244, керуючись статтею 40 Закону № 280/97-ВР, Полтавська міська рада рішенням від 18.05.2012 затвердила Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава (додаток № 1).

Вказаний нормативно-правовий акт, який встановлює порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава є спеціальним у спірних правовідносинах, чинним, а тому є обов`язковим для виконання на охопленій ним регуляторною діяльністю території м. Полтава.

Відповідно до пунктів 3.1 3.3 Положення про розміщення ТС на території м. Полтава замовник, зацікавлений у встановленні стаціонарної ТС звертається до виконкому Полтавської міської ради із заявою про можливість розміщення ТС.

До заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500 кресленнями контурів ТС з прив`язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація). Цей перелік документів є вичерпним.

Виконком Полтавської міської ради направляє заяву до Управління з питань містобудування та архітектури.

Пунктами 3.4 - 3.9 Положення про розміщення ТС на території м. Полтава встановлено, що Управління з питань містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня подання зазначеної заяви, встановлює відповідність намірів щодо місця розташування ТС будівельним нормам, комплексній схемі розміщення ТС та направляє матеріали для розгляду та прийняття відповідного рішення на засіданні Комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава.

Рішення Комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава оформлюється протоколом, який підписується головою Комісії та її секретарем.

У разі відповідності намірів щодо місця розміщення ТС будівельним нормам, комплексній схемі розміщення ТС, та позитивному висновку Комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава замовник звертається до міської ради із заявою щодо оформлення договору особистого строкового сервітуту. До заяви додається схема розміщення ТС в масштабі 1:500, на якій зазначені межі та площа земельної ділянки для розміщення ТС. Схема виготовляється суб`єктом господарювання, який має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, та отримується замовником самостійно.

Управлінням з питань містобудування та архітектури готується проект рішення міської ради щодо оформлення договору особистого строкового сервітуту на підставі поданої замовником заяви, висновку Комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава та переліку документів, визначених пунктом 3.2 цього Положення.

Після прийняття відповідного рішення сесією міської ради, замовник через Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру укладає з міською радою договір особистого строкового земельного сервітуту.

Рішення міської ради та укладений договір особистого строкового земельного сервітуту є підставою для виготовлення паспорту прив`язки ТС.

Пунктом 3.10 Положення про розміщення ТС на території м. Полтава передбачено, що у разі невідповідності намірів щодо місця розташування ТС будівельним нормам, комплексній схемі розміщення ТС замовнику управлінням з питань містобудування та архітектури надається письмова відмова щодо можливості розміщення стаціонарної ТС.

Порядок отримання паспорта прив`язки ТС врегульований розділом 7 Положення про розміщення ТС на території м. Полтава.

Так, відповідно до пунктів 7.1 -7.2 Положення про розміщення ТС на території м. Полтава підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС (додаток 1).

Для оформлення паспорта прив`язки замовник звертається до управління з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив`язки ТС, до якої додає: схему розміщення ТС (додаток 1); ескізи фасадів ТС у кольорі М 1: 50 (для стаціонарних ТС), які виготовляє суб`єкт господарювання, що має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат (додаток 1); схему благоустрою прилеглої території, складену замовником або суб`єктом підприємницької діяльності, який має відповідну ліцензію, архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів України»; договір особистого строкового земельного сервітуту (у випадках, визначених цим Положенням); технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж. Зазначені документи замовником отримуються самостійно.

Відповідно до пункту 7.7 Положення про розміщення ТС на території м. Полтава паспорт прив`язки включає: схему розміщення ТС, виконану на топографо-геодезичній основі у масштабі 1:500, а також схему благоустрою прилеглої території; ескізи фасадів ТС у кольорі М 1:50 (для стаціонарних ТС); технічні умови щодо інженерного забезпечення ТС, отримані замовником у балансоутримувача відповідних мереж; реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація). Цей перелік документів є вичерпним.

Процедура розгляду звернень щодо продовження дії паспорту прив`язки стаціонарної ТС врегульована розділом 5 Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, відповідно до пунктів 5.1 - 5.9 якого замовник, зацікавлений у подальшому розміщенні стаціонарної ТС звертається до виконкому Полтавської міської ради з відповідною заявою.

До заяви додаються наступні документи: копія свідоцтва про реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності або копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців; паспорт прив`язки ТС;

Виконком Полтавської міської ради направляє звернення до управління з питань містобудування та архітектури.

Управління з питань містобудування та архітектури направляє необхідні матеріали для розгляду на засіданні Комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава.

Після позитивного висновку Комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава замовник звертається до міської ради із заявою щодо продовження (укладання) договору оренди землі або договору особистого строкового земельного сервітуту.

На підставі позитивного рішення Комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава та заяви замовника управління з питань містобудування та архітектури готує відповідний проект рішення Полтавської міської ради.

На виконання рішення міської ради замовник через Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру укладає з міською радою договір оренди землі або договір особистого строкового земельного сервітуту.

Після рішення міської ради та отримання документа про право користування земельною ділянкою, управління з питань містобудування та архітектури продовжує строк дії паспорту прив`язки ТС шляхом зазначення нової дати, підпису уповноваженою посадовою особи управління з питань містобудування та архітектури та печатки. Термін дії паспорту прив`язки відповідає терміну дії документу про право користування земельною ділянкою.

Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що дія паспорту прив`язки стаціонарної ТС продовжується уповноваженою посадовою особою управління з питань містобудування та архітектури за наслідками реалізації послідовності таких етапів:

звернення замовника з відповідною заявою та документами згідно з переліком;

прийняття Комісією з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава рішення, оформленого протоколом, яке містить позитивний висновок;

звернення замовника із заявою щодо продовження (укладання) договору оренди землі або договору особистого строкового земельного сервітуту;

підготовка проекту та прийняття рішення Полтавської міської ради щодо продовження (укладання) договору оренди землі або договору особистого строкового земельного сервітуту на підставі позитивного рішення Комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава та заяви замовника;

продовження (укладання) договору оренди землі або договору особистого строкового земельного сервітуту на виконання рішення Полтавської міської ради щодо продовження (укладання) договору оренди землі або договору особистого строкового земельного сервітуту;

продовження строку дії паспорту прив`язки ТС шляхом зазначення нової дати після прийняття Полтавською міською радою рішення щодо продовження (укладання) договору оренди землі або договору особистого строкового земельного сервітуту та отримання заявником документа про право користування земельною ділянкою.

Отже, підставою для продовження розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди, який оформлюється відповідним органом за зверненням особи, яка бажає розмістити тимчасову споруду, у разі відповідності розміщення ТС містобудівній документації, будівельним нормам, існуючим містобудівним обмеженням тощо та за наявності документа про право користування земельною ділянкою.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07.08.2023 у справі №440/7204/21, від 12.09.2023 у справі №440/7212/21, від 17.10.2023 у справі № 440/6769/21, від 17.10.2023 у справі №440/7213/21, від 15.11.2023 у справі №440/7203/21, від 10.01.2024 у справі № 440/7211/21.

За загальним правилом згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України (далі ЗК України) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 ЗК України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

При цьому, згідно зі статтею 395 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у сукупності із положеннями частини першої статті 401 ЦК України сервітут є речовим правом на чуже майно, у тому числі щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно з частиною першою статті 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Відповідно до частин першої та другої статті 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки або особою, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису, суперфіцію.

Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Згідно із частинами першою та другою статті 100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки.

За домовленістю сторін договір про встановлення земельного сервітуту може бути посвідчений нотаріально.

Власник земельної ділянки також може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору про встановлення земельного сервітуту та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2014 № 1952-IV (далі Закон № 1952-IV) передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Згідно з приписами статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону № 1952-IV).

Статтею 4 Закону № 1952-IV встановлено, що державній реєстрації прав підлягають, зокрема, речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут).

Частиною другою статті 28 Закону № 1952-IV передбачено, що під час проведення державної реєстрації права користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування.

Отже, земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно, та право користування земельною ділянкою (сервітут) на підставі договору особистого строкового земельного сервітуту виникає з моменту державної реєстрації цього права у встановленому законом порядку.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на момент прийняття спірного рішення від 19.03.2023 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 5310136700:16:006:0410, 5310136700:16:006:0409 (а.с. 27-35, том 1) були відсутні відомості про реєстрацію права користування (сервітуту) земельними ділянками.

Таким чином, оскільки договори особистого строкового земельного сервітуту на період з 25.11.2019 по 19.03.2021 не укладалися, то право користування (сервітуту) земельними ділянками з 25.11.2019 у ТОВ "Фірма "Заря" не виникло.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що право користування земельними ділянками з кадастровими номерами 5310136700:16:006:0410; 5310136700:16:006:0409 у ТОВ "Фірма "Заря" припинилося 25.11.2019.

Про наведене зазначав і прокурор у запереченнях від 18.10.2021 (а.с. 1-7, том 2).

Водночас, до повноважень місцевих рад, визначених пунктом "а" статті 12 Земельного кодексу України, належить розпорядження землями територіальних громад.

У свою чергу згідно із пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Отже, органи місцевого самоврядування як розпорядники земельних ділянок комунальної власності наділені компетенцією як на встановлення так і на продовження дії земельного сервітуту для встановлення тимчасової споруди для комерційного використання, метою якого є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Полтавська міська рада як розпорядник земельних ділянок комунальної власності була наділена правом встановити особистий строковий сервітут на раніше сформовану земельну ділянку для надання права на розміщення тимчасової споруди (малої архітектурної форми) з оформленням відповідного договору у встановленому порядку за умови додержання правил їх розміщення (продовження розміщення), дотримання яких перевіряються суб`єктами владних повноважень, які задіяні у цьому механізмі.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.01.2024 у справі № 440/6749/21.

Слід також взяти до уваги, що за змістом пункту 1.8 Порядку № 244 при розміщенні ТС ураховуються всі наявні планувальні обмеження, передбачені будівельними нормами.

Для визначення відповідності намірів щодо місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам відповідний комплект документів направляється до органу з питань містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.

За правилами пункту 2.5 Порядку № 244 про відповідність намірів замовника щодо місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам замовник повідомляється відповідним органом з питань містобудування та архітектури письмово протягом десяти робочих днів з дня отримання відповідного комплекту документів або замовнику надається аргументована відмова щодо реалізації намірів розміщення ТС.

Близькі за змістом норми містяться й у пунктах 1.10, 2.1, 34 та 3.10 Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава.

Пунктами 8.2, 8.3 цього ж Положення визначено, що переоформлення паспорта прив`язки при продовженні строку функціонування ТС та його перереєстрації може здійснюватися у разі змін, які відбулися у містобудівній документації на місцевому рівні, будівельних нормах, розташуванні існуючих будівель і споруд, інженерних мереж тощо або з ініціативи замовника.

У разі змін, які відбулися у містобудівній документації на місцевому рівні, будівельних нормах, розташуванні існуючих будівель і споруд, інженерних мереж або з ініціативи суб`єкта господарювання, паспорт прив`язки може переоформлюватись на строк дії цього паспорта прив`язки або на новий строк.

Таким чином, відповідність намірів замовника стосовно місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам перевіряється уповноваженим органом упродовж десяти робочих днів з дня отримання відповідного комплекту документів, тобто при оформлені паспорта прив`язки ТС, і на цьому етапі забороняється вимагати від замовника додаткові документи та отримання ним погоджень, непередбачених законом та Порядком № 244.

З наведеного колегія суддів констатує, що перевірка відповідності намірів замовника щодо розташування тимчасових споруд здійснюється не у будь який невизначений час, а у межах конкретних строків та на чітко визначеному етапі під час оформлення паспорта прив`язки.

Продовження ж строку дії паспорта прив`язки не передбачає обов`язкове оформлення (переоформлення) вже існуючого і раніше виданого паспорту. Під час вирішення цього питання, у разі, якщо не відбулось змін у містобудівній документації на місцевому рівні, комплексній схемі розташування тимчасових споруд, будівельних нормах, розташуванні існуючих будівель і споруд, інженерних мереж тощо, не здійснюється перевірка намірів замовника щодо розташування тимчасової споруди.

Продовження строку дії паспорта прив`язки полягає у зазначенні у раніше виданому паспорті нової дати, підпису та печатки органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації. Зміст вищевикладених норм вказує на те, що наміри замовника стосовно місця розташування тимчасової споруди повинні відповідати усім наявним планувальним обмеженням, передбаченим містобудівною документацією, будівельними нормами, узгоджуватися з схемою розміщення тимчасової споруди на території відповідного населеного пункту.

За висновками щодо застосування норм права, викладеними у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №821/140/18 та від 24.01.2020 у справі №821/235/18, тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності є елементом благоустрою, розміщення якої має відповідати, у тому числі, Єдиним правилам та здійснюватися на підставі дозвільного документу паспорта прив`язки, який видає (продовжує строк дії) відповідний орган з дотриманням вимог вищевказаної постанови.

Це означає, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності повинне відповідати усім вимогам закону, містобудівної документації, будівельним, санітарним, протипожежним, екологічним та іншим нормам, державним стандартам і правилам, локальним нормативно правовим актам органів місцевого самоврядування та іншим актам, дотримання яких вимагається під час перевірки намірів замовника щодо розташування таких споруд.

Відповідність намірів змовника щодо розташування тимчасових споруд вищезгаданим нормативам безперервно повинна бути забезпечена і зберігатись починаючи з моменту звернення зацікавленої особи за отриманням дозвільного документа у вигляді паспорта прив`язки і в подальшому, під час вирішення питання про його оформлення (видачу), переоформлення та продовження строку дії, упродовж усього часу розміщення тимчасових споруд.

Недотримання встановлених законодавством вимог до розміщення тимчасових споруд погіршує умови для життєдіяльності територіальної громади в цілому та кожного її члена окремо, може загрожувати протипожежній, санітарній та екологічній безпеці тощо, а у спірних правовідносинах безпеці учасників дорожнього руху та відвідувачів таких споруд, негативно впливає на безпечні для життя і здоров`я умови перебування на території відповідного населеного пункту, створює ризики настання аварій, інших надзвичайних ситуацій.

Відтак, дотримання встановленого законом порядку провадження підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території відповідної адміністративно територіальної одиниці становить публічний (суспільний) інтерес її громади, обов`язок захисту якого покладено насамперед на представницький орган місцевого самоврядування ту чи іншу раду, а також на створювані нею органи.

За правилами абзацу другого пункту 4 Єдиних правил мала архітектурна форма для провадження підприємницької діяльності - це невелика (площею до 30 кв. метрів) споруда торговельно-побутового призначення, яка виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без спорудження фундаменту.

Вказане визначення «малої архітектурної форми» повністю відповідає визначенню «тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності», закріпленому в частині другій статті 28 Закону № 3038-VI.

Як було зазначено вище, згідно із пунктом 1.4 Порядку № 244, який був прийнятий на виконання вимог статті 28 Закону № 3038-VI стаціонарна ТС це споруда, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей і по зовнішньому контуру площу до 30 кв.м.

Аналогічне за змістом визначення терміну «стаціонарна ТС» міститься у пункті 1.3 Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава.

Згідно з пунктом 20 Єдиних правил у межах смуги відчуження автомобільних (позаміських) доріг і червоних ліній міських вулиць і доріг забороняється: розташовувати будь-які споруди або об`єкти без погодження з власниками автомобільних доріг та уповноваженим підрозділом Національної поліції.

Пунктом 26 Єдиних правил встановлено, що розміщення малих архітектурних форм провадиться за дозволами, що видаються: в межах червоних ліній міських вулиць і доріг - відповідними виконавчими органами міських рад, а у мм. Києві та Севастополі міськими державними адміністраціями відповідно до підпункту 9.3 ДБН А 2.2-3-97 за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції, дорожньо-експлуатаційними та іншими заінтересованими організаціями.

Відповідно до пункту 27 Єдиних правил у населених пунктах малі архітектурні форми (крім кіосків для продажу проїзних квитків на зупинках громадського транспорту) розміщуються за межею тротуару, пішохідних доріжок, алей на відстані не менше ніж 1 метр, але не ближче ніж 5 метрів до проїзної частини доріг і вулиць.

Таким чином, тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності є елементом благоустрою, розміщення якої здійснюється на підставі дозвільного документу - паспорта прив`язки, який видає відповідний орган за зверненням особи, яка бажає розмістити тимчасову споруду, з дотриманням вимог, у тому числі, Порядку № 244, Єдиних правил та Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, а дотримання встановленого законом порядку провадження підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території відповідної адміністративно - територіальної одиниці становить публічний (суспільний) інтерес її громади, обов`язок захисту якого покладено насамперед на представницький орган місцевого самоврядування відповідну раду, а також на створювані нею органи.

Верховний Суд неодноразово відзначав, що капітальна будівля завжди тісно пов`язана із земельною ділянкою, на якій вона розташована, оскільки воно має фундаментну основу. Це означає, що капітальну будівлю не може бути без негативних наслідків для конструкції розібрано і переміщено, адже в даному випадку всій споруді буде завдано непоправної шкоди.

Про тимчасовий характер будівлі (споруди) може свідчити те, що така є тимчасовою збірно-розбірною будівлею, зведена (влаштована) без фундаменту, з недовговічного матеріалу, сезонного використання без утеплення основних огороджувальних конструкцій (навіси, палатки, кіоски, накриття, літні душі, вбиральні, теплиці, покриті поліетиленовою плівкою, тощо). Такі критерії тимчасовості споруди визначені у пункті 2 розділу ІІІ Інструкцію про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна.

Як наведено у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 440/7208/21: аналіз вищевикладених положень законодавства дає підстави колегії суддів визначити такі основні критерії, за якими здійснюється віднесення споруди до тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, а саме:

- це невелика одноповерхова споруда площею не більше ніж 30 кв. метрів по зовнішньому контуру;

- виготовляється з полегшених збірно - розбірних конструкцій;

- встановлюється тимчасово без улаштування (спорудження) фундаменту.

Колегія суддів наголосила на тому, що стаціонарна тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності (павільйон) не може перевищувати 30 квадратних метрів саме по зовнішньому контуру, у тому числі з урахуванням об`єднання (суміщення).

У цій справі судом встановлено, що на підставі оспорюваних прокурором паспортів прив`язки № 01-02-01-17/2650-1372 та № 01-02-01-17/2649-1371 розміщувались дві поєднані між собою тимчасові споруди площею 29,5 кв.м. та 29,5 кв.м., тобто, розміщувані ТОВ "Фірма "Заря" тимчасові споруди фактично становили одну суцільну конструкцію, площа якої значно перевищує передбачену законом максимально допустиму площу тимчасових споруд.

Отже, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що стаціонарна тимчасова споруда щодо продовження строку на розміщення якої оспорюваними положеннями рішення Полтавської міської ради виник спір у цій справі, через перевищення її площі не відповідає ознакам тимчасової споруди у розумінні положень статті 28 Закону № 3038-VI та Порядку № 244, оскільки стаціонарна тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності (павільйон) не може перевищувати 30 квадратних метрів саме по зовнішньому контуру, у тому числі з урахуванням об`єднання (суміщення).

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №440/6749/21 та від 11.04.2024 у справі № 440/6751/21.

Вищенаведене дозволяє дійти висновку про те, що Полтавська міська рада та утворений нею орган Управління з питань містобудування та архітектури, продовжуючи ТОВ «Фірма «ЗАРЯ» строк розміщення тимчасових споруд та строк дії паспорту прив`язки, не звернули увагу на те, що дві тимчасові споруди, являють собою одну єдину конструкцію, яка площею по зовнішньому периметру перевищує 30 кв.м., що є порушенням Закону № 3038-VI, Порядку № 244, Єдиних правил та Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава.

Крім того, судовим розглядом встановлено, що згідно зі схемою благоустрою прилеглої території М1:500 (а.с. 25, том 1) земельні ділянки з кадастровими номерами 5310136700:16:006:0410; 5310136700:16:006:0409 по вул. Небесної Сотні, 116 у м. Полтаві розташовані у межах "червоних ліній", при цьому, у матеріалах справи відсутні відповідні погодження з Національною поліцією.

Разом з цим, відповідно до викопіювання з топографо-геодезичної зйомки М1:2000 по вул. Небесної Сотні, 116 вбачається розташування вищезазначених земельних ділянок за межами "червоних ліній" (а.с. 38, том 3).

Водночас, при продовженні строку дії спірних паспортів прив`язки відповідачами не надана оцінка цим обставинам, погодження відбулося на підставі документа схеми благоустрою прилеглої території М1:500, у якій вбачається розташуванні вищенаведених земельних ділянок у межах "червоних ліній".

Аналогічні правові висновки у подібних спірних правовідносинах викладені Верховним Судом у постанові від 07.11.2023 у справі № 440/6760/21.

Колегія суддів звертає увагу на те, що повноваження відповідачів, які ними реалізовані у спірних правовідносинах, як і будь якого іншого суб`єкта владних повноважень, обмежуються принципом законності (частина друга статті 19 Конституції України) і принципом верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України).

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Зокрема, у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) Європейський суд з прав людини (далі також ЄСПЛ), аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява №33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява №48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), №21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункт 51).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява №36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява №32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, пункт 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta

У світлі обставин, встановлених у справі, що розглядається, та з урахуванням вищевикладених положень законодавства, колегія суддів вважає, що хоча й відповідність намірів замовника щодо місця розташування тимчасової споруди перевіряється саме на етапі оформлення, а не продовження строку дії паспорта прив`язки, відповідачі у спірних правовідносинах, будучи зобов`язаними діяти насамперед в інтересах та від імені територіальної громади, встановивши порушення вимог закону щодо розміщення належних третій особі тимчасових споруд (якщо таке порушення дійсно мало місце), повинні були виправити власну ж помилку, допущену під час прийняття рішення про оформлення і видачу паспорта прив`язки на такі споруди, вжити передбачених законом заходів щодо перевірки відповідності намірів розташування тимчасових споруд, приведення місця їх розміщення у відповідність вимогам законодавства, й відмовити у продовженні строку дії такого дозвільного документа, у подальшому розміщенні споруд.

Колегія суддів вважає, що у такому випадку не порушується баланс публічних і приватних (індивідуальних) інтересів, оскільки такі дії покликані відновити законність та правовий порядок у сфері спірних правовідносин, повернути їх у законні рамки й при цьому забезпечити дотримання інтересів широкого кола осіб територіальної громади міста, запобігти негативним наслідкам, що можуть настати у зв`язку з недотриманням встановленого законодавством порядку розміщення тимчасових споруд, вимог щодо місця їх розташування.

У такий спосіб суб`єкт владних повноважень, який реалізує публічно владні управлінські функції у певних правовідносинах (у цій справі у сфері благоустрою території населеного пункту, містобудування та земельних відносин), може у легітимний спосіб захистити загальний інтерес, прийнявши відповідне рішення або вчинивши певні дії (у спірних відносинах відмовивши у продовженні строку розміщення тимчасових споруд за єдиним паспортом прив`язки).

Однак у спірних правовідносинах, Полтавська міська рада та утворений нею орган Управління з питань містобудування та архітектури, продовжуючи третій особі строк розміщення тимчасових споруд та строк дії паспорту прив`язки, не звернули увагу на те, що два торговельні павільйони, являють собою одну єдину конструкцію, яка площею по зовнішньому периметру перевищує 30 кв.м., що є порушенням Закону № 3038-VI, Порядку № 244, та на відсутність погодження місця розташування споруди з власниками автомобільних доріг та уповноваженим підрозділом Національної поліції, як того вимагає пункт 20 Єдиних правил та Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, не виправили власну ж помилку, допущену під час прийняття рішення про оформлення і видачу паспорту прив`язки на такі споруди.

З огляду на те, що у Полтавської міської ради були відсутні правові підстави для продовження строку розміщення ТС та терміну дії паспорту прив`язки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що пункти 1, 2 та 4 рішення Полтавської міської ради від 19.03.2021 «Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава» в частині продовження ТОВ «Фірма «ЗАРЯ» розміщення стаціонарної тимчасової споруди на 5 років та в частині продовження дії особистого строкового земельного сервітуту на земельну ділянку та продовження терміну дії паспорта прив`язки на тимчасову споруду прийняті Полтавською міською радою з порушенням вимог Закону № 280/97-ВР, ЗК України, статті 28 Закону № 3038-VI, Порядку № 244, Єдиних правил та Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, затвердженого рішенням Полтавської міської ради від 18.05.2012, а відтак підлягають визнанню судом протиправними, у зв`язку із чим наявні підстави для їх скасування.

Враховуючи, що паспорти прив`язки торговельного павільйону по АДРЕСА_1 , з урахуванням якого прийнято оскаржуване рішення, не відповідають вимогам як статті 28 Закону № 3038-VI, так і Порядку № 244, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування паспортів прив`язки №№ 01-02-01-17/2650-1372, 01-02-01-17/2649-1371 від 21.10.2015.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.09.2023 у справі № 440/7212/21 та підтримана в подальшому від 12.10.2023 у справі № 440/7208/21, від 17.10.2023 у справі № 440/7213/21, від 10.01.2024 у справі № 440/6749/21.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що суд прийшов до вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи та правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Полтавської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 по справі № 440/6761/21 в частині задоволення позову - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. ПерцоваСудді С.П. Жигилій В.Б. Русанова Повний текст постанови складено та підписано 06.05.2024 року


Суд	Другий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	02.05.2024
Оприлюднено	08.05.2024
Номер документу	118845621
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері містобудування; архітектурної діяльності

Т.С. Канигіна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 02.05.2024 по справі 440/6761/21ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —440/6761/21

Постанова від 02.05.2024

Постанова
від 02.05.2024 по справі 440/6761/21
ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД