Рішення

від 21.11.2007 по справі 9/224-07-7411

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/224-07-7411

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" листопада 2007 р.Справа  № 9/224-07-7411

За позовом: Закритого акціонерного товариства „Селена”

До відповідача: Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Муроване”

Про  стягнення 49910,00 грн.                                                                                  

                                                                                                                      Суддя  Бакланова Н.В.

Представники:

Від позивача: Кукурудза І.І. –директор

Прохода Ю.Л. дов. № 676 від 20.07.2007р.

Від відповідача:  Поночовний О.А. дов. №10 від 08.10.2007р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач Закрите акціонерне товариство „Селена” звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Муроване”  49910,00 грн., як відшкодування вартості безпідставно набутого майна.

          Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві

          У судовому засіданні оголошувались перерви з 10.10.2007р. по 24.10.2007р., з 07.11.2007р. по 21.11.2007р. в порядку ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

          ВСТАНОВИВ:          

03.09.2004р. Закрите акціонерне товариство “Селена” передало сільськогосподарському виробничому кооперативу “Муроване” насіння озимої пшениці Повага (еліта) в кількості 10,00тонн, Селянка (еліта) в кількості 6,0 тонн,  Вікторія одеська (еліта) в кількості 7,0 тонн.

Дане насіння було передано без укладання договору купівлі-продажу або іншого правочину.

До моменту подання даної позовної заяви відповідач не виявив бажання сплатити вартість даного насіння на підставах придбання насіння в порядку купівлі-продажу, як і не повернув насіння як таке, що було передано на підставах позички.

Як стверджує позивач, факт передачі насіння підтверджується накладною від 03.09.2004р. №3/20.

Відповідно до ч.1 ст.1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. Відповідно до ч.2 ст.1213 ЦК у разі неможливості повернути в натурі безпідставне набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Позивач стверджує, що повернення   насіння   в   натурі   на  даний   момент   є  неможливим,   зважаючи  на  таке. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про насіння і садивний матеріал" визначаються такі ознаки насіння, як сортові та посівні якості. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України "Про насіння і садивний  матеріал"  насіння  може  вводитися  в  обіг за умови  його  відповідності  вимогам нормативного документу. В 2004 році і до даного часу щодо сортових і посівних якостей озимої пшениці  діє нормативний документ - ДСТУ 2240 - 93 "Насіння сільськогосподарських культур. Сортові і посівні якості". Вимоги до посівних і сортових якостей озимої пшениці категорії “еліта”, що  відповідає  типу  (виду)  насіння,  що  було  передане  позивачем  відповідачеві, визначені в розділах 3 - 4 зазначеного ДСТУ 2240 - 93. Як випливає з  висновків спеціалістів Єриняка М.І. та Литвиненка М.А., що є авторами сортів пшениці, переданих в якості насіння (як свідчать витяги із Каталогу сортів та гібридів зернових, олійних культур Селекційно-генетичного інституту), насіння не могло зберегти свої сортові та посівні якості протягом зберігання з 2004 до 2007 року. Таким чином, повернення насіння - безпідставного набутого майна - в натурі на момент розгляду судом справи про повернення майна, є неможливим, внаслідок чого позивач заявляє позовні вимоги у вигляді відшкодування вартості безпідставно набутого майна. Середня ціна насіння на момент розгляду справи визначена відповідно до довідки Торгово-промислової палати Одеської області  та становить 2170,00 грн. за 1 тонну.

Відповідач позовні вимоги не визнає з огляду на наступне.

Кооператив зазначеного у позові майна не отримував, що підтверджується наданою позивачем накладною за № 3/20 від 03.09.2004р., договорів між сторонами не укладав.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Пунктом 2 ст.9 зазначеного закону визначено перелік обов'язкових реквізитів, які має містити первинний документ, серед яких обов'язково повинно бути зазначено посаду та прізвище особи, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Як вбачається із наданої позивачем накладної № 3/20 від 03.09.2004р., на цьому документі не зазначена посада та прізвище особи, яка отримала товар, та відсутня печатка СВК „Муроване”.

Крім того в силу частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, кредитор набуває право вимагати виконання зобов'язання тільки з моменту сплину семиденного строку від дня пред'явлення такої вимоги боржникові. СВК «Муроване»зазначена вимога ЗАТ «Селена»не пред'являлась, відповідно і право на звернення до суду у нього не виникло.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин повноту їх з'ясування і доведеність, дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, та підтвердити належними письмовими доказами підстави для своїх вимог та заперечень.

Оскільки Відповідач жодним письмовим доказом не спростував дійсність наданих позивачем оригіналу накладної та посвідченої копії довіреності, зазначені письмові докази є належними та такими, що підтверджують факт отримання відповідачем насіння.

Крім того, на підтвердження того, що зазначений в наданих накладній та довіреності Рудик В.В. дійсно був представником відповідача, якому довірялося отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача, позивачем надані належним чином посвідчені копії та оглянути у судовому засіданні оригінали накладної від 11.02.2005 № 1 1/2 та довіреності ЯИН 618026 від 11.02.2005р., відповідно до яких відповідача також отримував насіння у позивача через Рудик В.В. без укладання договору, і за яке здійснив розрахунок, як свідчить додана виписка з банківського рахунку позивача. З огляду зазначеної накладної очевидно, що    підпис    в    ній    Рудика   В.В. збігається із підписом Рудика В.В., наведеного у накладній від 03.09.2004 р. № 3/20.

Крім того, майном, що було передано відповідачеві, є насіння сортів рослин - пшениці озимої Повага, Селянка, Вікторія одеська.

Відповідно до абзацу 25 ст. 1 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин»сорт рослин - окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в рамках нижчого  із відомих ботанічних таксонів.

Відповідно до ч. 1. ст. 485 ЦК України право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин становлять: особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені державною реєстрацією; майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені патентом; майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин, породи тварин, засвідчене державною реєстрацією.

Відповідно до ч. 1 ст. 487 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідченими патентом, є: право   на   використання сорту рослин, породи тварин, придатних для поширення в Україні; виключне право дозволяти використання сорту рослин, породи тварин; виключне право перешкоджати неправомірному використанню

сорту рослин, породи тварин, у тому числі забороняти  таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Таким чином, сорти рослин та їх матеріал - насіння, можуть використовуватися лише з дозволу особи, яка має майнові права інтелектуальної власності на сорти рослин, а саме, власника патенту на сорт рослин або ліцензіата відповідно до ліцензійного договору.

Відповідач у справі після отримання від позивача насіння звернувся до позивача за укладанням ліцензійного договору, відповідно до якого відповідачу було б надано право на використання насіння. Такий ліцензійний договір із позивачем було укладено 10.01.2005 р., як випливає із додатку № 1 до даного договору - саме стосовно насіння тих сортів, які були передані позивачем відповідно до накладної № 3/20. Підтвердженням волевиявлення відповідача на використання насіння також є оплата ним роялті відповідно до зазначеного ліцензійного договору, яка була здійснена ним 21.01.2005 року.

На думку позивача, від укладання правочину стосовно переходу права власності на насіння відповідач ухиляється, що зумовлює пред'явлення позову саме про повернення безпідставно набутого відповідачем майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до ч. 2 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. Відповідно до ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Оскільки позивачем документально обґрунтовано факт отримання відповідачем насіння, а відповідачем не надано жодних доказів, в обґрунтування своїх заперечень, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок відповідача,

           Керуючись ст.ст. 44, 49,  82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Муроване” (66341 Одеська область Котовський район с. Муроване, код 03767009, р/р 26000005886001 в ВАТ „Імексбанк” МФО 328384) на користь Закритого акціонерного товариства „Селена” (67624 Одеська область Біляївський район с. Дачне вул. Гаркавого, 5, код 30818912, п/р 26002001303890 в філії ЗАТ „ОТП Банк” м. Одеса МФО 328986) вартість безпідставно придбаного майна в сумі 49910 /сорок дев'ять тисяч дев'ятсот десять/ грн. 00 коп.,   витрати по сплаті державного мита  в сумі 499 /чотириста дев'яносто дев'ять/ грн. 10 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 /сто вісімнадцять/ грн. 00 коп.

Рішення підписано 30 листопада 2007 р.

Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                       Бакланова Н.В.