Постанова

від 29.01.2008 по справі 9/224-07-7411

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/224-07-7411

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"29" січня 2008 р. Справа № 9/224-07-7411

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лавренюк О.Т.

суддів: Савицького Я.Ф., Гладишевої Т.Я.

при секретарі судового засідання: Іоффе С.Б.

Згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду    № 189 від 20.12.2007 р. справа № 9/224-07-7411 для здійснення апеляційного провадження передана складу суддів: головуючий – суддя Лавренюк О.Т., судді: Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином

від відповідача: не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Муроване”

на рішення господарського суду Одеської області від 21.11.2007 р.

по справі № 9/224-07-7411

за позовом Закритого акціонерного товариства „ Селена”

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Муроване”

про стягнення 49910,00 грн.

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач, Закрите акціонерне товариство „ Селена” (далі по тексту - ЗАТ „Селена”) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача –Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Муроване” (далі по тексту - СГВК „Муроване”) 49910,00 грн., вказуючи, що 03.09.2004 р. ЗАТ „Селена” передало Відповідачу на підставі накладної № 3/20 насіння озимої пшениці Повага в кількості 10 тон, Селянка –6 тон, Вікторія одеська – 7 тон. Вартість одержаної пшениці в порядку купівлі-продажу Відповідач не сплатив, насіння як таке, що було передано на підставах позички не повернув.

На теперішній час повернути одержане в натурі неможливо, так як насіння не могло зберегти свої посівні та сортові якості протягом зберігання з 2004 року по 2007 рік і тому відповідач повинен сплатити вартість одержаного насіння (безпідставно одержаного майна) із розрахунку середньої вартості однієї тони у сумі 2170,00 грн. (на період 28.08.2007 р.).

Відповідач позов не визнав, вказуючи що зазначеного у позові майна не одержував.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21 листопада 2007 року по справі № 9/224-07-7411 (суддя Бакланова НВ.) позов задоволено в повному обсязі.

Рішення суду обґрунтовано тим, що матеріалами справи доведено одержання відповідачем насіння пшениці, а відповідачем не надано жодних доказів в обґрунтування своїх заперечень і тому на підставі ст. 1213 ЦК України відповідач повинен сплатити вартість одержаного в вересні 2004 року насіння пшениці.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, СГВК „Муроване” звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, в задоволені позову відмовити, вказуючи на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, не врахування судом норм ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України”.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою судової колегії від 10.01.2008 р. розгляд справи було відкладено, у сторін витребувані додаткові докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Після відкладення розгляду справи, представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребувані документи не надав, про причини неявки в судове засідання та про причини ненадання витребуваних доказів не повідомив.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та розглянувши наявні матеріали справи і надані докази, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку господарським судом першої інстанції обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга    задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено: 03.09.2004 р. ЗАТ „Селена” передало Відповідачу на підставі накладної № 3/20 насіння озимої пшениці Повага (еліта) в кількості 10 тон на суму 11250,00 грн. без ПДВ, Селянка (еліта) – 6 тон на суму 6750,00 грн. без ПДВ, Вікторія одеська (еліта) –7 тон на суму 7875,00 грн. без ПДВ, а всього на суму 25875,00 грн. без ПДВ, з урахуванням ПДВ на суму 31050,00 грн.

Дане насіння було передано без укладення договору купівлі-продажу або іншого правочину.

Вартість одержаної пшениці в порядку купівлі-продажу Відповідач не сплатив, насіння як таке, що було передано на підставах позички не повернув.

Факт передачі вказаного насіння відповідачу підтверджено накладною   № 3/20 від 03.09.2004 р., податковою накладною від 03.09.2004 р., якою підтверджено передачу насіння пшениці у вказаній в накладній № 3/20 кількості відповідачу, випискою з книги обліку продажу товарів (послуг), відповідно до якої відповідачу передано насіння пшениці на загальну суму з ПДВ 31050,00 грн., Ліцензійним договором № 246 на використання сортів та гібридів рослини від 10.01.2005 р. та Додатком № 1 до вказаного договору (а.с. 46-47, 48), відповідно до якого Відповідачу було надано право на використання саме того насіння, яке було передано відповідачу по накладній № 3/20 від 03.09.2004 р.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що позивачем документально обґрунтовано факт отримання відповідачем 03.09.2004 р. насіння пшениці по накладній № 3/20.

Відповідач будь-яких доказів, які б спростовували вказаний факт, суду не надав і на підставі вищевикладеного судова колегія не приймає до уваги твердження щодо неотримання вказаного майна, як безпідставне.

Відсутність довіреності на одержання насіння пшениці по накладній      № 3/20, з урахуванням вищевказаних доказів, не може бути підставою для спростування факту отримання насіння.

Посилання відповідача на ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” також не приймається до уваги. оскільки матеріалами справи достеменно встановлено, що господарська операція по відвантаженню насіння  Позивачем Відповідачу була здійснена.

Відповідно до ст. 1212 ч. 1 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави  (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуто, згодом відпала. Відповідно до ч. 2 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. Відповідно до частини 2 вказаної статті у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно висновків спеціалістів насіння не могло зберегти свої посівні та сортові якості протягом зберігання з 2004 року до 2007 року і тому повернення насіння – безпідставно набутого майна в натурі на момент розгляду справи неможливо (а.с. 9, 10), у зв'язку з чим суд першої інстанції цілком обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність стягнення вартості безпідставно набутого майна, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За таких обставин, судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, надав вірну юридичну оцінку обставинам справи і підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення відсутні.

Керуючись cm.cm. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу СГВК „Муроване” залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 21.11.2007 р. по справі                      № 9/224-07-7411 залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                      О.Т. Лавренюк

Суддя                                                                                             Я.Ф Савицький

Суддя                                                                                             Т.Я. Гладишева