Ухвала

від 25.04.2024 по справі 201/3630/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Єдиний унікальний номер судової справи 201/3630/24

Номер провадження 1-кп/201/689/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року м. Дніпро

вул. Гусенко, 13

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпрі клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого в межах кримінального провадження, внесеного 17 лютого 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041650000229 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Пологи, Пологівського району, Запорізької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.194 КК України, -

встановив:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 17 лютого 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041650000229 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.194 КК України.

Під час підготовчого провадження прокурором ОСОБА_3 подане клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

В обґрунтування доводів клопотання прокурор посилався на те, що під час досудового розслідування відносно ОСОБА_5 02 березня 2024 року слідчим суддею Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 30 квітня 2024 року.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 194 КК України, а тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду. Крім того, останній схильний залишати на тривалий час своє місце проживання та офіційно не працює.

Окрім цього, ОСОБА_5 може чинити тиск на свідків щодо зміни показів в суді, а також може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом вільного спілкування з іншими особами, які вже за його проханням можуть незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадження, тим більше, ОСОБА_5 проживає неподалік будинку із свідками.

ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки вже був засуджений вироком Приморського районного суду м. Одеси від 26.12.2023 року за ч.1 ст. 296 КК України та вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 27.03.2023 року за ч.1 ст. 263 КК України.

Наведені обставини у сукупності із даними про особу обвинуваченого свідчать про те, що встановлені слідчим суддею ризики, передбачені п. п. 1,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати дотепер, тож інший більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і запобігти існуючим ризикам.

У своєму клопотанні прокурор, з огляду на положення ст. ст. 182, 183 КПК України, вважав за можливе призначити ОСОБА_5 заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане ним клопотання в повному обсязі, просив його задовольнити та продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням застави в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб,

На підтвердження своїх доводів надав належним чином завірену копію ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.04.2024 року про застосування ОСОБА_5 запобіжного заходу запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та належним чином завірену копію вироку Приморського районного суду м. Одеси від 26.12.2023 року відносно ОСОБА_5 за ч.1 ст. 296 КК України.

У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_5 підтримали клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою.

Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши доводи прокурора про продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та надані матеріали, суд приходить до наступного.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України розгляд клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали здійснюється за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Окрім того, статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зав`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати здійсненню судового провадження розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Згідно до вимог ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Так, під час розгляду клопотання встановлено, що відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.2024 року до ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30.04.2024 року із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 151 400,00 гривень.

Розглядаючи доводи прокурора про доцільність продовження ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд не вирішуючи наперед питання щодо доведеності чи недоведеності винності обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, вважає, що в даному випадку є обов`язкова умова -conditionsinequanon правомірності затримання, а саме обґрунтована підозра, що обвинувачений вчинив злочини, що, на думку суду, підтверджується скеруванням до суду обвинувального акту.

Отже, у даному випадку, клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вирішується під час підготовчого провадження, тобто на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання припинила існувати і на заміну їй було висунуте обвинувачення.

Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акту шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, при вирішенні питання про необхідність застосування запобіжного заходу на стадії судового провадження вирішальним є питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Оцінюючи обґрунтування прокурора на підтвердження продовження існування наведених у клопотанні ризиків, суд вважає, що прокурором доведена наявність достатніх підстав вважати, що такі ризики, як можливі спроби обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, існують і не зменшилися на час розгляду клопотання, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, пов`язаного із незакінченим замахом на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 294 КК України, санкція якого передбачає максимальне покарання у вигляді позбавлення волі до десяти років.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Тож, суд приймає до уваги практику Європейського суду з захисту прав людини про те, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Таким чином, судом враховуються дані про особу обвинуваченого, який зареєстрований у АДРЕСА_2 та офіційно не працевлаштований, буз засуджений вироком Приморського районного суду м. Одеси від 26.12.2023 року за ч.1 ст. 296 КК України та вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 27.03.2023 року за ч.1 ст. 263 КК України.

Крім, того ОСОБА_5 може незаконно впливати на потерпілого та свідків в кримінальному провадженні з метою змусити змінити покази, тим більше, обвинувачений проживає неподалік із будинком з свідками.

Тож, не беручи до уваги виключно саму по собі тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченому у разі визнання винуватим, суд виходить з сукупності встановлених обставин та даних про особу обвинуваченого, наведених у цьому рішенні, які дають достатні підстави дійти висновку про продовження існування ризиків можливих спроб ОСОБА_5 переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відтак, суд погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає продовження існування цих ризиків доведеним у повній мірі.

Отже, з урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обвинувачення у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч.2 ст. 194 КК України, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченою злочину, тяжкості покарання, що загрожує останньому, у разі визнання його винуватим, суд приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, що виправдовує продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи встановлені обставини, суд не знаходить підстав для скасування або зміни застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому зважаючи на те, що строк дії попередньої ухвали про тримання під вартою закінчується 30 квітня 2024 року вважає за доцільне продовжити тримання останнього під вартою строком на 60 днів до 23 червня 2024 року включно.

Висновки суду про те, що застосування до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання реалізації ним встановлених ризиків, ґрунтуються на сукупності встановлених обставин, наведених у цьому рішенні, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого.

При цьому, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, до яких, зокрема, відноситься швидкий судовий розгляд кримінального провадження, чого можливо досягти лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження, втім, застосування більш м`яких запобіжних заходів може відтермінувати можливість його виконання.

В той же час, продовжуючи обвинуваченій строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення та його обставини, суд вважає, що розмір застави, визначений у попередньому судовому рішенні у сумі 151 400, 00 гривень, належним чином забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 131-132, 176-178, 183-184, 193-194, 315, 369-372, 376 КПК України, -

постановив:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 23 червня 2024 року включно.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання ОСОБА_5 під вартою, є 23 червня 2024 року включно.

Встановити, що у разі внесення обвинуваченим ОСОБА_5 , або іншою фізичною чи юридичною особою на депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, одержувач платежу ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі 151 400,00 гривень (сто п`ятдесят одна тисяча чотириста) гривень, ОСОБА_5 , підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 , з-під варти, зобов`язати його прибувати за кожною вимогою до суду у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, а також покласти на останнього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування із свідками у цьому кримінальному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що у разі не з`явлення його за викликом до суду без поважних причин чи не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на нього, застава звертається у дохід держави.

Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 19 годині 00 хвилин 25 квітня 2024 року.

Суддя: ОСОБА_1