Вирок

від 03.07.2024 по справі 201/3630/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Єдиний унікальний номер судової справи 201/3630/24

Номер провадження 1-кп/201/689/2024

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року м. Дніпро

вул. Гусенко, 13

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні угоду про визнання винуватості від 03 липня 2024 року, укладену між прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному 17 лютого 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041650000229 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Пологи Пологівського району Запорізької області, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, не одруженого, офоіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який не має постійного місця проживання, раніше судимого:

- 27 березня 2023 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у вигляді трьох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на один рік, з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України;

- 26 грудня 2023 року Приморським районним судом міста Одеси за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000 гривень, із застосуванням ст. 71 КК України до остаточного покарання у вигляді 3 років позбавлення волі та штрафу у розмірі 34000 гривень, які підлягають самостійному виконанню,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У невстановленому часі та місці, але не пізніше 17.02.2024 року у ОСОБА_5 з хуліганських мотивів виник злочинний умисел, направлений на пошкодження чужого майна шляхом підпалу, а саме вхідних автоматичних дверей магазину «Roshen» ДП «ІЗЮМІНКА», розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , для чого останній заздалегідь підготував запальну суміш в скляну пляшку, яка має вуглеводний склад характерний для нафтової оливи.

Слідуючи своєму злочинному наміру, направленому на вчинення умисного пошкодження майна шляхом його підпалу, ОСОБА_5 усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій та передбачаючи можливість настання злочинних наслідків у вигляді реальної небезпеки для життя і здоров`я людей, які проживають неподалік за вищевказаною адресою та внаслідок підпалу створює реальну загрозу життю та здоров`ю людей, направився через двори будинку АДРЕСА_3 , з раніше заготовленою скляною пляшкою із запальною суміш`ю, яка має вуглеводний склад характерний для нафтової оливи, до магазину «Roshen» ДП «ІЗЮМІНКА», розташованого за адресою м. Дніпро, пр. Героїв, буд. 4А.

Реалізуючи вищевказаний злочинний намір 17.02.2024 року приблизно о 01:30 годині, знаходячись біля автоматичних двереймагазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: м.Дніпро,пр.Героїв,буд.4А ОСОБА_5 здійснив декілька спроб підпалу фрагменту тканини, що знаходилась в скляній пляшці із запальною суміш`ю, яка має вуглеводний склад характерний для нафтової оливи, тим самим виконав всі дії які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, так як запальна суміш потрапила на скляну поверхню автоматичних дверей та зайнявшись не спричинила підпалу приміщення.

Умисні дії ОСОБА_5 , що виразились у закінченому замаху на умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу, кваліфікуються за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України.

Під час судового розгляду прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 надано угоду про визнання винуватості від 03 липня 2024 року, укладену між прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участю захисника ОСОБА_4 в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469, 472 КПК України у кримінальному провадженні, внесеному 17 лютого 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041650000229 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України.

Представник потерпілого ДП «ІЗЮМІНКА» - ОСОБА_6 03 липня 2024 року відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України надала прокурору письмову згоду на укладання угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеного 17 лютого 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041650000229 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК

України, в якій просила угоду про визнання винуватості розглянути за її відсутності, з узгодженим видом та мірою покарання згодна та проти її затвердження не заперечує. Письмова згода представника потерпілого ДП «ІЗЮМІНКА» - ОСОБА_6 надана прокурором в судовому засіданні разом із угодою про визнання винуватості.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 просили суд розглянути надану угоду про визнання винуватості, затвердити та призначити покарання, узгоджене сторонами угоди.

Із змісту угоди вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у закінченому замаху на умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України.

Згідно даній угоді прокурор ОСОБА_3 , з однієї сторони, та обвинувачений ОСОБА_5 , з другої сторони, за участю захисника ОСОБА_4 , дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

При цьому, сторонами цієї угоди узгоджено покарання, яке має бути призначено за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, враховуючи вирок Приморського районного суду міста Одеси від 26.12.2023 остаточно призначити покарання у вигляді у вигляді 4 (чотирьох) років 5 (п`яти) місяців позбавлення волі, відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України покарання у вигляді штрафу у розмірі 34000 гривень, виконувати самостійно.

Із запропонованим видом та мірою покарання ОСОБА_5 згоден. В наданій суду угоді сторонами передбачені та роз`яснені наслідки укладення та затвердження угоди, положення ст. ст. 473, 394, 424, 474, 476 КПК України оговорені сторонами.

Під час розгляду угоди обвинувачений ОСОБА_5 пояснив, що цілком розуміє свої права, передбачені у п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України та наслідки укладення і затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним, йому зрозумілий вид покарання, який буде застосований до нього у разі затвердження угоди, із ним узгоджено та є цілком зрозумілим. Додав, що виконати взяті на себе відповідно до угоди про визнання винуватості зобов`язання, він в змозі реально, вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України, зокрема, у закінченому замаху на умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу, визнав повністю та підтвердив фактичні обставини інкримінованого йому правопорушення, викладені в угоді про визнання винуватості.

Суд, на виконання вимог ст. 474 КПК України, шляхом опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення вказаної угоди між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При вирішенні питання про відповідність угоди вимогам ст. 474 КПК України, суд враховує, що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього Кодексу, правова кваліфікація дій кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. Не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість невиконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань за угодою, фактичні підставі для невизнання винуватості, відсутні.

Отже, за таких обставин, суд приходить до переконання, що надана угода про визнання винуватості від 03 липня 2024 року, укладена між прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 надано угоду про визнання винуватості від 03 липня 2024 року, укладену між прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участю захисника ОСОБА_4 в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469, 472 КПК України у кримінальному провадженні, внесеному 17 лютого 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041650000229 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України, відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та кримінального закону, підстави для відмови у її затвердженні відсутні, а тому зазначена угода підлягає затвердженню.

Ухвалюючи вирок на підставі угоди, суд з урахуванням об`єктивно з`ясованих обставин, викладених в угоді про визнання винуватості, які підтверджені беззастережним визнанням ОСОБА_5 своєї вини, про що зазначено в угоді, приходить до висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , воно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України і обвинувачений винний у закінченому замаху на умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу, а тому він підлягає покаранню, визначеному в угоді, за вчинення такого кримінального правопорушення.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, яке передбачене в угоді про визнання винуватості суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Дослідивши дані про особу обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_5 раніше судимий за вчинення умисних злочинів, судимість за які у встановленому законом порядку не знята і не погашена, належних висновків для себе не зробив і знову вчинив тяжкий злочин в період невідбутого покарання за попереднім вироком суду, має середньо-спеціальну освіту, не одружений, офіційно не працевлаштований, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансері не перебуває, не має постійного місця проживання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, є рецидив злочинів.

З урахуванням наведеного, узгоджені сторонами вид та міра покарання за вчинене ОСОБА_5 кримінальне правопорушення є такими, що, згідно із положеннями ст. 65 КК України, відповідають ступеню тяжкості вчиненого злочину, особі обвинуваченого, та заявлені в межах санкції ч. 2 ст. 194 КК України, таке покарання є достатнім для виправлення та попередження вчинення ОСОБА_5 нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання, наведені вище, суд вважає, що ОСОБА_5 має бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотирьох) років.

Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2023 року ОСОБА_5 був засуджений за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000 гривень. На підставі ст. ст. 71, ч. 2 ст. 72, ч. 3 ст. 75, ч. 3 ст. 78 КК України ОСОБА_5 повністю невідбуте ним покарання у виді позбавлення волі на строк три роки за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 27.03.2023 року приєднано до покарання, призначеного за цим вироком у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000 гривень, та ці два покарання у виді позбавлення волі та штрафу слід виконувати самостійно.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком.

Частиною 3 статті 72 КК України передбачено, що основне покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно.

Судом встановлено, що після постановлення вироку Приморського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2023 року і до відбуття покарання за цим вироком, обвинувачений ОСОБА_5 вчинив новий злочин, передбачений ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України.

Таким чином, під час цього розгляду встановлено, що після постановлення вироку Приморського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2023 року, але до відбуття покарання за цим вироком, обвинувачений ОСОБА_5 вчинив новий злочин, передбачений ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України, тому суд вважає, що обвинуваченому має бути призначене покарання за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 71 КК України, тобто за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за попереднім вироком до призначеного покарання за даним вироком. При цьому, покарання у вигляді штрафу виконувати самостійно.

В ході досудового розслідування в межах даного кримінального провадження відносно ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2024 року до ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави, який в подальшому був продовжений.

Отже, призначаючи ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, суд зобов`язаний відповідно до ч. 5ст. 72 КК Українизараховувати строк попереднього ув`язнення у строк призначеного за вироком суду покарання.

Таким чином, строк відбування покарання ОСОБА_5 слід рахувати з моменту застосування запобіжного заходу у вигляді тримання відповідно до судового рішення слідчого судді від 02 березня 2024 року, тобто з 02 березня 2024 року, при цьому, в строк призначеного обвинуваченому остаточного покарання зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 02.03.2024 року по 03.07.2024 року включно.

До набрання вироком законної сили застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарання № 4» необхідно залишити без змін.

Відповідно до вимог ст. 118, 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Тому з огляду на це, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_5 витрати по проведенню судової трасологічної експертизи у розмірі 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 56 (п`ятдесят шість) копійок, по проведенню судової пожежної експертизи у розмірі 3776 (три тисячі сімсот сімдесят шість) гривень 40 (сорок) копійок, судової експертизи за експертною спеціальністю 8.4 (дослідження нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів) у розмірі 3029 (три тисячі двадцять дев`ять) гривень 12 (дванадцять) копійок у загальному розмірі 8320 (вісім тисяч триста двадцять) гривень 08 (вісім) копійок, на користь держави.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений.

Долю речових доказів в порядку п. 9 ст. 100 КПК України слід вирішити наступним чином:

- ганчірку з ознаками горіння, деформований фрагмент цегли, 3 сліди пальців руки на 3 ліпких стрічках, змиви з марлеві тампони з вхідної двері та підлоги, які відповідно до квитанції № 2164 передані на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області знищити.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 368 - 370, 374, 394, 473-475, 476 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 03 липня 2024 року, укладену між прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному 17 лютого 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041650000229 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України.

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України і призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, із відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Приморського районного суду міста Одеси від 26 грудня 2023 року до призначеного покарання за цим вироком, остаточно призначити покарання у вигляді у вигляді 4 (чотирьох) років 5 (п`яти) місяців позбавлення волі, із штрафом у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

На підставі ч. 3 ст.72 КК України покарання у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень виконувати самостійно.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 слід рахувати з 02 березня 2024 року, при цьому, відповідно до ст. 72 КК України в строк призначеного останньому остаточного покарання зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 02.03.2024 року по 03.07.2024 року включно.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, застосований відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарання № 4» - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_5 витрати витрати по проведенню судової трасологічної експертизи у розмірі 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 56 (п`ятдесят шість) копійок, по проведенню судової пожежної експертизи у розмірі 3776 (три тисячі сімсот сімдесят шість) гривень 40 (сорок) копійок, судової експертизи за експертною спеціальністю 8.4 (дослідження нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів) у розмірі 3029 (три тисячі двадцять дев`ять) гривень 12 (дванадцять) копійок у загальному розмірі 8320 (вісім тисяч триста двадцять) гривень 08 (вісім) копійок, на користь держави.

Речові докази:

- ганчірку з ознаками горіння, деформований фрагмент цегли, 3 сліди пальців руки на 3 ліпких стрічках, змиви з марлеві тампони з вхідної двері та підлоги, які відповідно до квитанції № 2164 передані на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області знищити.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок суду на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України:

- обвинуваченим та його захисником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог, встановлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, у тому числі, не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав: призначення покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому угода не може бути укладена.

Оскарження вироку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставин не допускається.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку в порядку ст. 376 КПК України негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1