Рішення

від 06.05.2024 по справі 461/2585/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/2585/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2024 року суддя Галицького районного суду міста Львова Волоско І.Р. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа Львівська філія державного підприємства «Національні інформаційні системи» про усунення перешкод у користуванні майном, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа Львівська філія державного підприємства «Національні інформаційні системи» про усунення перешкод у користуванні майном.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що згідно Договору купівлі-продажу 951/2016/000348 позивач придбав автомобіль ВАЗ 211540 1596, 2011 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 у власника ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 придбала вказаний автомобіль у ОСОБА_3 , який придбав автомобіль ВАЗ 211540 1596, 2011 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 у ОСОБА_4 .

Для придбання автомобіля позивач уклав договір позики із ОСОБА_5 , згідно якого отримав від останнього грошові кошти в сумі 101 224 грн. і в рахунок забезпечення виконання своїх зобов`язань за вказаним договором позивачем та ОСОБА_5 укладено договір застави транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Бондаренко А.В. за реєстровим №1335. Нотаріусом перевірено відсутність обтяжень рухомого майна Витягом із Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Обтяження зареєстроване згідно договору застави із ОСОБА_5 підтверджується Витягом із Державного реєстру обтяжень рухомого майна 53731016 від 18.10.2017 року, наразі є припиненим у зв`язку із виконанням позивачем обов`язків згідно договору позики у повному обсязі (відсутність запису про обтяження підтверджується Витягом від 14.03.2024 року).

Позивач у встановленому законом порядку зареєстрував придбаний транспортний засіб у територіальному сервісному центрі МВС №3541 про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

Із відповідачем він не укладав жодних договорів, в тому числі договору застави транспортного засобу та на час придбання та реєстрації вказаного транспортного засобу у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні відомості про обтяження цього майна.

Ці обставини підтверджуються рішенням суду, що набрало законної сили.

У 2017 році відповідач звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда із позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 із позовними вимогами: вилучити у ОСОБА_4 автомобіль, в рахунок погашення кредитних зобов`язань звернути стягнення на предмет застави шляхом продажу автомобіля ПАТ «Ідея Банк» будь-якій третій особі покупцю від імені власника за ціною не нижче ринкової, вилучити у ОСОБА_1 транспортний засіб, який є предметом застави та передати його ПАТ «Ідея банк» на період його реалізації.

21.03.2018 року суддею Шевченко І.М. прийнято рішення у справі № 405/1707/17 за позовом відповідача, згідно якого позовні вимоги задоволено частково: «...Стягнути з ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_5 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея банк» (код ЄДРПОУ 19390819) заборгованість за кредитним договором № 910.13110 від 02.02.2012 року в сумі 15 114 (п`ятнадцять тисяч сто чотирнадцять) грн. 47 коп. та судові витрати по справі в сумі 1600,00 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовити.».

Судом було встановлено, що в рахунок забезпечення виконання зобов`язань позивача за договором позики із ОСОБА_5 ними було укладено договір застави транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Бондаренко А.В. за реєстровим №1355. При цьому нотаріусом перевірено відсутність обтяжень рухомого майна Витягом із Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

У ході судового розгляду судом встановлено наведені у цьому позові обставини, а також зазначено: «. На даний час всі договори купівлі-продажу, застави мають юридичну силу та не оспорювались в суді ні сторонами, ні заінтересованими особами.»

Тобто відповідач не оспорював договір купівлі-продажу транспортного засобу позивачем та договір застави між позивачем та ОСОБА_5 .

Крім того, судом встановлено: «.Як зазначено позивачем, відповідно до Акту технічного стану, комплектності автотранспортного засобу від 15.12.2016 року встановлено відсутність транспортного засобу, що перебуває в заставі Банку, за місцем реєстрації (проживання) ОСОБА_4 і банку не відомо, в якому технічному стані на теперішній час перебуває заставний транспортний засіб, якими є умови догляду, зберігання, використання цього транспортного засобу.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 593 ЦК України передбачено, що застава припиняється в разі втрати предмета застави, якщо заставодавець не змінив предмет застави.».

Відповідачем було подано апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої Апеляційним судом Кіровоградської області залишено апеляційну скаргу без задоволення (справа №405/1707/17, провадження 22-ц/781/1012/18), а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.03.2018 року залишено без змін.

Судом апеляційної інстанції в ході розгляду апеляційної скарги було встановлено: «. Суд правомірно вважав, що позовні вимоги банка в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та вилучення предмету іпотеки у відповідача ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, так як останній є добросовісним власником спірного автомобіля, на даний час всі договори купівлі-продажу автомобіля та застави мають юридичну силу і не оспорювались сторонами. ОСОБА_1 не має жодних зобов`язань перед ПАТ «Ідея банк» по кредитному договору від 02.02.2012 року і до нього, як до нового власника, не переходять зобов`язання ОСОБА_4 як заставодавця...».

Судді Апеляційного суду Кіровоградської області також звертають увагу на те, що матеріали справи містять Акт огляду технічного стану, комплектності автотранспортного засобу від 15.12.2016 року (а.с.11), а тому згідно із п.2 ч. 1 ст. 593 ЦК України застава припиняється в разі втрати предмета застави, якщо заставодавець не змінив предмет застави.

До того ж згідно тексту Постанови : «Враховуючи обставини, що на даний час всі договори купівлі-продажу, застави мають юридичну силу та не оспорювалися в суді ні сторонами, ні заінтересованими особами, тобто є чинними, підстави вважати, що відповідачем ОСОБА_1 право власності на автомобіль набуте незаконним шляхом відсутні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ «Ідея банк» в частині стягнення із ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором № 910.13110 від 02.02.2012 року в сумі 19491,02 грн., звернувши стягнення на предмет застави, який належить ОСОБА_1 в рахунок погашення кредитних зобов`язань ОСОБА_4 за кредитним договором № 910.13110, а саме на автомобіль ВАЗ 211540 110 32, 2011 року випуску колір чорний номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , шляхом продажу зазначеного автомобіля та вилучення у відповідача ОСОБА_1 транспортного засобу, який є предметом застави, а саме вказаного автомобіля та передачі його ПАТ «Ідея банк» на період його реалізації не підлягають задоволенню через необґрунтованість та безпідставність».

Відповідно до матеріалів справи з інформації НАІС ДДАІ МВС України не вбачається існування перешкод для переходу права власності на спірний автомобіль від ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , в тому числі про наявність реєстрації застави.

ПАТ «Ідея банк» не надав суду належних і допустимих доказів щодо наявності обтяжень на дату укладення договору між позивачем та ОСОБА_2 .

Натомість матеріали справи містять докази відсутності обтяжень, оскільки нотаріусом було перевірено відсутність обтяжень рухомого майна Витягом із Державного реєстру обтяжень рухомого майна та 04.05.2017 року здійснено запис у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна про заставу вказаного автомобіля і заборону відчуження за договором застави транспортного засобу між позивачем та ОСОБА_5 .

У лютому 2024 року позивач, маючи намір продати свій автомобіль, звернувся до Територіального сервісного центру МВС №3541, в результаті чого йому стало відомо про те, що обтяження досі не припинене (державний номер транспортного засобу змінився, номер шасі (кузова, рами) залишається незмінним і ідентифікує автомобіль).

Оскільки позивач набув право власності на транспортний засіб без обтяжень, що підтверджується рішенням суду, а накладене обтяження позбавляє його можливості на реалізацію права розпорядження своїм майном і обмежує його у здійсненні правомочностей власника, 05.02.2024 року він звернувся до АТ «Ідея банк» із вимогою припинити обтяження.

06.03.2024 року у Кропивницькому відділенні № 1 ПАТ «Ідея банк» позивач отримав відповідь на своє звернення (вих. № Зв-К-2024\656 від 04.03.2024 року), згідно якої: «Станом на сьогодні боржником не виконано зобов`язань перед Банком за вказаним Кредитним договором та договором застави, а інші документи відповідно до яких Банк зобов`язаний припинити цю заставу відсутні. Відтак, АТ «Ідея банк» не буде вивільняти цей автомобіль із вказаної застави.».

Відповідач пропонує позивачу скористатись лояльною пропозицією по Кредитному договору, виконання яким забезпеченою заставою автомобіля, який знаходиться у власності позивача.

У той же час відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчого провадження виконавчих проваджень щодо ОСОБА_4 як боржника за кредитним договором перед відповідачем немає. Тобто відповідач не вчиняє жодних дій для примусового виконання рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.03.2018 року.

Натомість відповідач, знаючи про те, що судом вимоги до позивача за цим позовом були визнані безпідставними, все одно намагається перекласти обов`язки іншої особи на позивача, який не є стороною ані кредитного договору, ані договору застави.

Вказує на те, що такі дії відповідача завдали позивачу немайнових втрат, спричинених моральними стражданнями через те, що відповідач ігнорує рішення суду і вимоги закону, своїми діями обмежує його права, покладає на нього обов`язки іншої особи, фактично вимагаючи від нього сплати боргу за іншу особу.

Враховуючи все вищенаведене, просить суд усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпорядження майном шляхом припинення обтяження рухомого майна і виключення запису 12322992 про обтяження, зареєстроване 27.03.2012 реєстратором Львівська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та зміненого 10.01.2017 року реєстратором Львівська філія державного підприємства «Національні інформаційні системи», об`єктом якого є автомобіль марки «ВАЗ 211540 110 32», номер об`єкта НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_3 , легковий седан-В, колір чорний, САК 319066, 2011 року; стягнути з Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» моральну шкоду у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Ухвалою суду від 29 березня 2024 року провадження у справі відкрито та вирішено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторони у справі про судовий розгляд даного позову були повідомлені належним чином.

Відповідачем не подано відзив на позовну заяву протягом строку, встановленого суддею відповідно до ч. 1 ст. 278 ЦПК України. Однак, на адресу суду відповідачем скеровано заяву про застосування ч.3 ст.551 ЦК України, згідно якої просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України до суду не надійшло.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч.2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно Договору купівлі-продажу 951/2016/000348 позивач придбав автомобіль ВАЗ 211540 1596, 2011 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 у власника ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 придбала вказаний автомобіль у ОСОБА_3 , який придбав автомобіль ВАЗ 211540 1596, 2011 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 у ОСОБА_4 .

Для придбання автомобіля позивач уклав договір позики із ОСОБА_5 , згідно якого отримав від останнього грошові кошти в сумі 101 224 грн. і в рахунок забезпечення виконання своїх зобов`язань за вказаним договором позивачем та ОСОБА_5 укладено договір застави транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Бондаренко А.В. за реєстровим №1335. Нотаріусом перевірено відсутність обтяжень рухомого майна Витягом із Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Обтяження, зареєстроване згідно договору застави із ОСОБА_5 , підтверджується Витягом із Державного реєстру обтяжень рухомого майна 53731016 від 18.10.2017 року, наразі є припиненим у зв`язку із виконанням позивачем обов`язків згідно договору позики у повному обсязі (відсутність запису про обтяження підтверджується Витягом від 14.03.2024 року).

Позивач у встановленому законом порядку зареєстрував придбаний транспортний засіб у територіальному сервісному центрі МВС №3541, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

Встановлено, що із відповідачем позивач не укладав жодних договорів, в тому числі договору застави транспортного засобу, та на час придбання та реєстрації вказаного транспортного засобу у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні відомості про обтяження цього майна.

Вказані обставини підтверджуються рішенням суду, що набрало законної сили.

Так, у 2017 році відповідач звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда із позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 із позовними вимогами: вилучити у ОСОБА_4 автомобіль, в рахунок погашення кредитних зобов`язань звернути стягнення на предмет застави шляхом продажу автомобіля ПАТ «Ідея Банк» будь-якій третій особі покупцю від імені власника за ціною не нижче ринкової, вилучити у ОСОБА_1 транспортний засіб, який є предметом застави та передати його ПАТ «Ідея банк» на період його реалізації.

21.03.2018 року суддею Шевченко І.М. прийнято рішення у справі № 405/1707/17 за позовом відповідача, згідно якого позовні вимоги задоволено частково та вирішено стягнути з ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_5 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея банк» (код ЄДРПОУ 19390819) заборгованість за кредитним договором № 910.13110 від 02.02.2012 року в сумі 15 114 (п`ятнадцять тисяч сто чотирнадцять) грн. 47 коп. та судові витрати по справі в сумі 1600,00 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Судом було встановлено, що в рахунок забезпечення виконання зобов`язань позивача за договором позики із ОСОБА_5 ними було укладено договір застави транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Бондаренко А.В. за реєстровим №1355. При цьому нотаріусом перевірено відсутність обтяжень рухомого майна Витягом із Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

У ході судового розгляду судом встановлено наведені у цьому позові обставини, а також зазначено, що на даний час всі договори купівлі-продажу, застави мають юридичну силу та не оспорювались в суді ні сторонами, ні заінтересованими особами.

Тобто відповідач не оспорював договір купівлі-продажу транспортного засобу позивачем та договір застави між позивачем та ОСОБА_5 .

Крім того, судом встановлено, що відповідно до Акту технічного стану, комплектності автотранспортного засобу від 15.12.2016 року встановлено відсутність транспортного засобу, що перебуває в заставі Банку, за місцем реєстрації (проживання) ОСОБА_4 і банку не відомо, в якому технічному стані на теперішній час перебуває заставний транспортний засіб, якими є умови догляду, зберігання, використання цього транспортного засобу.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 593 ЦК України передбачено, що застава припиняється в разі втрати предмета застави, якщо заставодавець не змінив предмет застави.

Відповідачем було подано апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої Апеляційним судом Кіровоградської області залишено апеляційну скаргу без задоволення (справа №405/1707/17, провадження 22-ц/781/1012/18), а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.03.2018 року залишено без змін.

Судом апеляційної інстанції в ході розгляду апеляційної скарги зазначено, що суд правомірно вважав, що позовні вимоги банка в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та вилучення предмету іпотеки у відповідача ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, так як останній є добросовісним власником спірного автомобіля, на даний час всі договори купівлі-продажу автомобіля та застави мають юридичну силу і не оспорювались сторонами.

ОСОБА_1 не має жодних зобов`язань перед ПАТ «Ідея банк» по кредитному договору від 02.02.2012 року і до нього, як до нового власника, не переходять зобов`язання ОСОБА_4 як заставодавця.

Судді Апеляційного суду Кіровоградської області також звертають увагу на те, що матеріали справи містять Акт огляду технічного стану, комплектності автотранспортного засобу від 15.12.2016 року (а.с.11), а тому згідно із п.2 ч. 1 ст. 593 ЦК України застава припиняється в разі втрати предмета застави, якщо заставодавець не змінив предмет застави.

До того ж, згідно тексту постанови, на даний час всі договори купівлі-продажу, застави мають юридичну силу та не оспорювалися в суді ні сторонами, ні заінтересованими особами, тобто є чинними, підстави вважати, що відповідачем ОСОБА_1 право власності на автомобіль набуте незаконним шляхом відсутні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ «Ідея банк» в частині стягнення із ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором № 910.13110 від 02.02.2012 року в сумі 19491,02 грн., звернувши стягнення на предмет застави, який належить ОСОБА_1 в рахунок погашення кредитних зобов`язань ОСОБА_4 за кредитним договором № 910.13110, а саме на автомобіль ВАЗ 211540 110 32, 2011 року випуску колір чорний номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , шляхом продажу зазначеного автомобіля та вилучення у відповідача ОСОБА_1 транспортного засобу, який є предметом застави, а саме вказаного автомобіля та передачі його ПАТ «Ідея банк» на період його реалізації не підлягають задоволенню через необґрунтованість та безпідставність.

Відповідно до матеріалів справи з інформації НАІС ДДАІ МВС України не вбачається існування перешкод для переходу права власності на спірний автомобіль від ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , в тому числі про наявність реєстрації застави.

ПАТ «Ідея банк» не надав суду належних і допустимих доказів щодо наявності обтяжень на дату укладення договору між позивачем та ОСОБА_2 .

Натомість матеріали справи містять докази відсутності обтяжень, оскільки нотаріусом було перевірено відсутність обтяжень рухомого майна Витягом із Державного реєстру обтяжень рухомого майна та 04.05.2017 року здійснено запис у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна про заставу вказаного автомобіля і заборону відчуження за договором застави транспортного засобу між позивачем та ОСОБА_5 .

У лютому 2024 року позивач, маючи намір продати свій автомобіль, звернувся до Територіального сервісного центру МВС №3541, в результаті чого йому стало відомо про те, що обтяження досі не припинене (державний номер транспортного засобу змінився, номер шасі (кузова, рами) залишається незмінним і ідентифікує автомобіль).

Оскільки позивач набув право власності на транспортний засіб без обтяжень, що підтверджується рішенням суду, а накладене обтяження позбавляє його можливості на реалізацію права розпорядження своїм майном і обмежує його у здійсненні правомочностей власника, 05.02.2024 року він звернувся до АТ «Ідея банк» із вимогою припинити обтяження.

06.03.2024 року у Кропивницькому відділенні № 1 ПАТ «Ідея банк» позивач отримав відповідь на своє звернення (вих. № Зв-К-2024\656 від 04.03.2024 року), з якої вбачається, що станом на сьогодні боржником не виконано зобов`язань перед Банком за вказаним Кредитним договором та договором застави, а інші документи відповідно до яких Банк зобов`язаний припинити цю заставу відсутні. Відтак, АТ «Ідея банк» не буде вивільняти цей автомобіль із вказаної застави.

Відповідач пропонує позивачу скористатись лояльною пропозицією по Кредитному договору, виконання яким забезпеченою заставою автомобіля, який знаходиться у власності позивача.

У той же час, відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавчих проваджень щодо ОСОБА_4 , як боржника за кредитним договором, перед відповідачем немає.

Відповідно до ч.4 ст. 577 ЦК України моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Згідно з ч.4 ст.586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна.

Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Статтею 590 Цивільного кодексу України встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 2 частини 1 ст. 593 Цивільного кодексу України передбачено, що право застави припиняється у разі втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави.

Відповідно дост.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини (постанова КЦС ВС від 11.12.2019 по справі №320/4938/17).

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанова КЦС ВС від 19.12.2019 по справі №520/11429/17).

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь- якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (постанова КЦС ВС від 17.12.2019 по справі №641/1793/17).

У даній справі преюдиційні факти встановлені рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 21.03.2018 року у справі № 405/1707/17 та постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 01.08.2018 року, які набрали законної сили.

Таким чином, як було встановлено судом, рішенням суду, яке набрало чинності, відповідачу відмовлено у задоволенні вимоги щодо звернення стягнення на предмет застави, встановлено, що позивач є добросовісним набувачем.

Згідно п. 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 року №830 (зі змінами) відомості про припинення обтяження реєструються на підставі судового рішення або заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру. На підставі судового рішення або заяви щодо припинення обтяження виключенню підлягає запис стосовно всього рухомого майна, що є предметом обтяження.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та п. 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Таким чином, відповідач не має правових підстав для збереження застави та ухиляється від обов`язку подати заяву про припинення обтяження і подальше вилучення запису з Державного реєстру, який порушує права позивача.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Заст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Право власності має фундаментальним характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахування принципів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Держави-учасниці Конвенції зобов`язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (ст. 41 Конституції України).

Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а також має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України закріплено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Позов власника про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України) є негаторним.

Позовна давність не поширюється на вимоги власника чи іншого володільця про усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном, що не пов`язані з позбавленням володіння, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі, а тому негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, доки існує саме правопорушення.

Особа, яка є власником майна, не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та/або розпорядження цим майном.

На підставі викладеного, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, приймаючи до уваги надання позивачем доказів на підтвердження позовних вимог, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Отже, суд дійшовши висновку, що позивачем обрано ефективний спосіб захисту свого права, задовольняє позовні вимоги.

У постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду неодноразово зазначалося, що саме на позивача покладено обов`язок довести факт дійсного порушення його права, яке, на думку цієї особи, полягає у позбавленні можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним їй майном (постанови від 15.03.2018 у справі № 300/690/16-ц, від 28.03.2018 у справі № 332/4891/15-ц, від 28.03.2018 у справі № 589/4556/16, від 28.03.2018 у справі № 372/918/16-ц).

Факт порушення прав позивача доведено матеріалами справи та встановленими в судовому засіданні обставинами.

Статтею 1167 ч.1 ЦК Українивстановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди предметом доказування є не тільки факт неправомірних дій (бездіяльності), а також виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) та заподіяння шкоди.

Отже, звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач має довести, яких саме втрат немайнового характеру (моральну шкоду) він зазнав, та яке саме їх матеріальне вираження.

Недоведеність позивачами зазначених обставин у справі є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до положеньПостанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 рокупід моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При цьому з`ясовується, чим підтверджено факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивач зазначає, що дії відповідача завдали йому немайнових втрат, спричинених моральними стражданнями.

Разом з цим, позивач належним чином не обґрунтував визначення заподіяної моральної шкоди в розмірі 20000 грн. Наявність лише самого покликання позивача щодо можливої моральної шкоди без доказів не є підставою для її стягнення. З урахуванням зазначеного, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 81, 128, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпорядження майном шляхом припинення обтяження рухомого майна і виключення запису 12322992 про обтяження, зареєстроване 27.03.2012 реєстратором Львівська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та зміненого 10.01.2017 року реєстратором Львівська філія державного підприємства «Національні інформаційні системи», об`єктом якого є автомобіль марки «ВАЗ 211540 110 32», номер об`єкта НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_3 , легковий седан-В, колір чорний, САК 319066, 2011 року.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Суддя І.Р.Волоско