Постанова

від 30.04.2024 по справі 335/7782/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 30.04.2024 Справа № 335/7782/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/7782/23 Головуючий у І інстанції: Воробйов А.В.

Провадження № 22-ц/807/953/24 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Крилової О.В.,

Кухаря С.В.,

секретар: Смокотіна В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Запорізької обласної прокуратури на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2024 року у справі за позовом Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2023 року Вознесенівська окружна прокуратура м. Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру від 17.01.2022 № 53818026 земельна ділянка площею 0,4383 га з кадастровим номером 2310100000:05:004:0202, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до положень статті 79-1 Земельного кодексу України сформована 05.07.2020 за проектом землеустрою та 13.08.2020 зареєстрована у Державному земельному кадастрі.

За інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 17.01.2022 державний реєстратор виконавчого комітету Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області Вовк А.І. зареєстрував у вказаному реєстрі право власності на земельну ділянку площею 10,4383 га з кадастровим номером 2310100000:05:004:0202 за Запорізькою міською радою.

17.01.2022 державний реєстратор виконавчого комітету Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області Вовк А.І., на підставі договору оренди землі від 23.12.2021 №202105000100157 зареєстрував право оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,4383 га з кадастровим номером 2310100000:05:004:0202, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 27.01.2040 з правом пролонгації.

Як вбачається з договору оренди землі від 23.12.2021 № 202105000100157 на вказаній земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: будівлі та споруди орендаря (пункт 4 Договору). Земельна ділянка передається в оренду разом з будівлями та спорудами орендаря (пункт 5 Договору).

Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки, який є невід`ємним додатком до договору оренди землі від 23.12.2021 №202105000100157, на земельній ділянці площею 0,4383 га з кадастровим номером 2310100000:05:004:0202 розташовані об`єкти нерухомого майна, а саме: А-2, а, а1, а2, аЗ, а4, а5, Б.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована будівля літ. А-2, інв. № 0100034, яка на підставі договору купівлі-продажу від 28.08.2020 № 1887 належить ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1.1 договору купівлі-продажу від 28.08.2020 № 1887 Продавець (ТОВ «ПЕРЕМОГА ІНВЕСТ») передає у власність Покупця ( ОСОБА_1 ), а Покупець приймає належне Продавцю майно, що складається з будівлі, літ. А-2 інв. № 0100034, загальною площею 581,0 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Нерухоме майно) та сплачує за нього обговорену грошову суму (400 000,00 грн).

Вищезазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,4383 га, цільове призначення: землі житлової та громадської забудови, форма власності: комунальна, кадастровий номер земельної ділянки: 2310100000:05:004:0202, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0005524222020 від 28.08.2020, виданим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В.

На зазначеній земельній ділянці розташовано: будівля літ. А-2 інв. № 0100034; ґанок до літ. А-2; ґанок до літ. А-2, прибудова літ. а; прибудова літ. а1; веранда літ. а2; ґанок до літ. а2; веранда літ. А3; ґанок до літ. А3; веранда літ. а4; веранда літ. а5; сарай інв. № 0200152; замощення інв. № 0200157 літ. І.

Таким чином, ОСОБА_1 у період часу з 29.08.2020 до 22.12.2021 користувався земельною ділянкою площею 0,4383 га з кадастровим номером 2310100000:05:004:0202 без правовстановлюючих документів, та не є платником плати за землю.

Згідно з витягом Управління у Запорізькому районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 25.11.2021 № 2186/372-21 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:004:0202 складає 8627628,69 грн.

Запорізька міська рада на підставі зазначеної інформації, документів та рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» здійснила розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1 ) земельною ділянкою площею 4 383 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 29.08.2020 до 22.12.2021.

За вказаним розрахунком, загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) за період з 29.08.2020 до 22.12.2021, становить 340930,55 грн, зокрема: за період з 29.08.2020 до 31.12.2020 - 88363,62 грн; за період з 01.01.2021 до 22.12.2021 - 252566,93 грн.

Посилаючись на означені обставини, прокурор просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 29.08.2020 до 22.12.2021 в розмірі 340930,55 грн та витрати зі сплати судового збору.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Запорізька обласна прокуратура подалаапеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2024 року та прийняти нову постанову про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги, повторюючи доводи позовної заяви прокуратура зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не користувався земельною ділянкою впродовж спірного періоду часу помилковий. Адже відповідач набув у власність об`єкт нерухомого майна, розташований на сформованій земельній ділянці.

Власник об`єктів нерухомості, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою під ними за відсутності укладеного договору, збільшує таким чином вартість майна, а територіальна громада внаслідок таких дій втрачає належне їй майно, тобто має місце факт безпідставного збереження таких сум, які дорівнюють орендній платі, відповідачем за рахунок місцевого бюджету.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

У судовому засіданні прокурор Михальчук І.В. наполягав на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2024 року та задоволенні позову прокуратури.

Представник Запорізької міської ради Ковальчук К.С. підтримала апеляційну скаргу прокуратури, просила її задовольнити.

Представник відповідача - адвокат Монько Є.М. заперечував проти доводів апеляційної скарги, наполягав на залишенні без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну слід залишити без задоволення з огляду на таке.

За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає повною мірою.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів факту користування відповідачем у період часу з 29.08.2020 до 22.12.2021 земельною ділянкою площею 0,4383 га з кадастровим номером 2310100000:05:004:0202, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 набув право власності на об`єкт нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу від 28.08.2020 № 1887.

07.09.2020 ОСОБА_1 подав заяву про укладення договору оренди земельної ділянки (у розумний строк з моменту укладення договору купівлі-продажу)

Проект рішення «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 для розташування багатоквартирних житлових будинків (поверховість - до трьох поверхів) з дошкільним закладом» був розглянутий та затверджений Запорізькою міською радою 30.09.2020.

27.01.2021 Запорізька міська рада ухвалила рішення № 48/52 «Про передачу в оренду гр. ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_2 для розташування багатоквартирних житлових будинків (поверховість - до трьох поверхів) з дошкільним закладом», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (п. 1); встановлено та затверджено межі та розмір земельної ділянки площею 0,4383 га за рахунок земель Запорізької міської ради; зобов`язано гр. ОСОБА_1 після прийняття цього рішення у чотиримісячний термін отримати витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки землі, укласти з Запорізькою міською радою договір оренди землі та здійснити державну реєстрацію права користування в установленому законодавством порядку (п. 4.1) та інше.

Оскільки необхідною складовою для укладення договору оренди землі є отримання витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, 05.02.2021 за допомогою електронного сервісу Держгеокадастру подано заяву про надання витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки наданої у оренду земельної ділянки.

Проте в подальшому Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області зволікало з наданням витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки, що змусило ОСОБА_1 звернутися до Запорізького окружного адміністративного суду з вимогами про визнання протиправної бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та зобов`язання надати витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.11.2021 у справі № 280/7440/21 позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області щодо розгляду заяви від 05.02.2021 № ЗВ- 9800711622021 про надання витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:05:004:0202, користувачем, якої є ОСОБА_1 ; та зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області надати витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:05:004:0202, користувачем, якої є ОСОБА_1 згідно заяви від 05.02.2021 № ЗВ-9800711622021 (копія рішення додається).

Після отримання витягу, в подальшому було укладено відповідний договір оренди землі від 23 грудня 2021 року.

Також 23 грудня 2021 року було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, з моменту підписання якого, до ОСОБА_1 перейшло право користування земельною ділянкою.

Спірні правовідносини у цій справі стосуються стягнення із власника нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій це майно розташовано, без належної правової підстави (стаття 1212 ЦК України), й регулюються положеннями ЗК України, ЦК України, законів України: «Про оренду землі», «Про оцінку земель».

Відповідно до положень Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (нежитловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об"єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкту до набувача такого об`єкту.

Згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Статтею 1214 Цивільного кодексу України закріплено що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

У відповідності до положень статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За правилами статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У відповідності до положень статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За правилами статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Статтею 13 Закону України від 16 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 161) встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до абзаців першого - п`ятого ст. 15 Закону № 161 «Про оренду землі» зі змінами та доповненнями, істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є: дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. При цьому за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 ст. 288 ПКУ).

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Згідно з частиною першою ст. 116 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III зі змінами та доповненнями (далі - ЗКУ) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗКУ, або за результатами аукціону.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗКУ).

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зі змінами та доповненнями (ст. 126 ЗКУ).

Слід зазначити, що орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди (абзаци перший і другий ст. 25 Закону № 161).

ЗК України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до частин 1, 2 статті 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212- 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі, що і було зроблено судами попередніх інстанцій.

Крім цього, варто зауважити, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив таку правову позицію: у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 ЦК України (пункт 27 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, пункт 7.10 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20), а в постанові від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 Верховний Суд навів правовий висновок щодо застосування положень статті 1212 ЦК України, згідно з яким необхідність встановлення сформованості земельної ділянки як об`єкта оренди, визначення її меж, кадастрового номера, внесення інформації до Державного земельного кадастру взагалі залежить від конкретних обставин справи.

Колегія суддів зауважує, що встановлені фактичні обставини цієї конкретної справи підтверджують, що процес укладення договору оренди землі був довготривалим не з вини ОСОБА_1 , адже він здійснив всі необхідні дії, що від нього залежали для укладання договору оренди землі, у томі числі, звернувся до суду за захистом свого порушеного права, наслідком чого стало судове рішення, що набрало законної сили, про зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області надати йому витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, користувачем якої він є.

Крім того, колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять жодного звернення Запорізької міської ради - органу, який має безпосереднє право отримання орендної плати, до ОСОБА_1 з приводу незаконного використання вказаної земельної ділянки чи вимоги про сплату орендної плати.

З огляду на те, що ОСОБА_1 набув право власності на об`єкт нерухомого майна 28.08.2020, вже 07.09.2020 він подав заяву до Запорізької міської ради про укладення договору оренди земельної ділянки і довгий час ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області зволікало з наданням витягу, необхідного для укладання такого договору, про що свідчить рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.11.2021, після виконання якого і стало можливим фактичне укладення договору оренди землі від 23.12.2021, за відсутності жодних зауважень Запорізької міської ради до відповідача за вказаний період, на думку апеляційного суду, правильним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, адже фактично ОСОБА_1 не порушив права власника земельної ділянки, для захисту якого прокуратура звернулась до суду.

Таким чином, апеляційний суд перевірив доводи апелянта та дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги, є ідентичними доводам позовної заяви, яким суд надав належну оцінку, висновки суду є достатньо аргументованими, при цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно з вимогами ст. 76-78, 81, 89, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу Запорізької обласної прокуратури слід залишити без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2024 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Запорізької обласної прокуратури - залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 07 травня 2024 року.

Головуючий:

Судді: