Постанова

від 07.05.2024 по справі 930/1120/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 930/1120/22

Провадження № 22-ц/801/885/2024

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Алєксєєнко В. М.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 рокуСправа № 930/1120/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів : Сала Т. Б., Берегового О. Ю.,

за участю секретаря Луцишина О. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Лаптєва Леонтія Артемовича, Фермерського господарства «Лемешівка Агро» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Лемешівка Агро», поданою його представником - адвокатом Аваєвою Наталією Валеріївною, на ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області, постановлену у цій справі 27 лютого 2024 року у м. Немирові суддею цього суду Алєксєєнком В.М. ,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Фермерського господарства Лаптєва Леонтія Артемовича (далі - ФГ Лаптєва Л.А.), Фермерського господарства «Лемешівка Агро» (далі - ФГ «Лемешівка Агро») про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом витребування земельної ділянки.

12 лютого 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Примакова В.В. подала заяву про відмову від позову.

12 лютого 2024 року ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області прийнято відмову позивача від позову, закрито провадження у цій справі.

19 лютого 2024 року представник ФГ «Лемешівка Агро» - адвокат Аваєва Н.В. подала до суду клопотання, у якому просила стягнути із позивача на користь цього відповідача судові витрати, пов`язані із наданням правової допомоги у суді першої інстанції, у розмірі 7000 грн.

27 лютого 2024 року ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області у задоволенні клопотання представника ФГ «Лемешівка Агро» - адвоката Аваєвої Н.В. щодо компенсації ФГ «Лемешівка Агро» здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, відмовлено.

Не погодившись із постановленою ухвалою, представник ФГ «Лемешівка Агро» - адвокат Аваєва Н.В., посилаючись на порушення норм процесуального права, в апеляційній скарзі просить цю ухвалу скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення вказаного клопотання. У скарзі скаржник посилається на те, що у справі призначались судові засідання такі дати: 14 липня 2022 року, 08 серпня 2022 року, 18 жовтня 2022 року, 06 грудня 2022 року, 31 січня 2023 року, 16 березня 2023 року, 19 квітня 2023 року, 31 травня 2023 року, 16 жовтня 2023 року, 23 листопад 2023 року, 12 січня 2024 року, всього - 11 засідань, а протокольною ухвалою суд визнав участь позивача в судовому засіданні обов`язковою, однак сторона позивача, яка має бути зацікавлена у розгляді справи, в судові засідання особисто не з`являлась. Позивач, якщо він дійсно був зацікавлений у судовому розгляді справи, мав право на подання заяви про розгляд справи без його участі, але цим правом не скористався, що свідчить про його дійсні наміри щодо вирішення спору. Розгляд клопотання про компенсацію судових витрат мав проводитись за участі сторін в судовому засіданні з метою реалізації принципів гласності, змагальності цивільного судочинства, а також дотриманням прав, визначених ст. 43 ЦПК України. Витрати на правничу допомогу виникли у заявника в результаті причинно-наслідкового зв`язку, а саме: не було б позову - не було б і витрат на адвоката. Відповідач ФГ «Лемешівка Агро» поніс репутаційні та іміджеві втрати через дану справу.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

09 квітня 2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи у її відсутність.

06 травня 2024 року від представника ФГ «Лемешівка Агро» - адвоката Аваєвої Н.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що вона перебуває у іншому судовому засіданні у справі №902/171/23.

Дане клопотання адвоката Аваєвої Н.В. не підлягає до задоволення, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Верховний Суд у постанові від 22 травня 2023 року у справі № 523/13340/20 вказав, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Згідно положень ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності належним чином повідомлених учасників справи, оскільки неявка учасників справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи, а відкладення її розгляду призведе до порушення строків розгляду апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, ухвала суду цим вимогам не відповідає, тому апеляційний суд, перевіривши її законність і обґрунтованість у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

В апеляційній скарзі представник ФГ «Лемешівка Агро» - адвокат Аваєва Н.В., як зазначалось вище, стверджує, що розгляд клопотання про компенсацію судових витрат мав проводитись за участі сторін в судовому засіданні з метою реалізації принципів гласності, змагальності цивільного судочинства, а також дотриманням прав, визначених ст. 43 ЦПК України.

Із тексту оскаржуваної ухвали вбачається, що 27 лютого 2024 року у відкритому судовому засіданні в день винесення оскаржуваної ухвали головуючим суддею Алєксєєнком В.М. при секретарі Загребельному С.В. згідно із ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Указане вище свідчить про те, що розгляд цієї заяви здійснювався у відкритому судовому засіданні, однак відомості про належне повідомлення сторін у справі, зокрема, відповідача ФГ «Лемешівка Агро» (заявника), у матеріалах справи відсутні.

Частиною 6 ст. 142 ЦПК України встановлено, що суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч. 9 ст. 141 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Згідно з ч. ч. 2, 5, 6 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу.

За ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Невиконання (неналежне виконання) судом зазначеного вище обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Відповідно до ст. ст. 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

А тому апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в рішенні від 08 листопада 2018 у справі «Созонов та інші проти України», в якій ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. На національні суди покладено обов`язок з`ясувати чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.

За ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції не забезпечив реалізацію процесуальних прав ФГ «Лемешівка Агро», адже його не було в установленому законом порядку повідомлено про день, час та місце розгляду його клопотання про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, що є обов`язковою підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення у цій справі, враховуючи, що скаржник обґрунтовує свою апеляційну скаргою такою підставою.

Відмовляючи у задоволенні вказаного вище клопотання суд першої інстанції виходив з того, що представником ФГ «Лемешівка Агро» - адвокатом Аваєвою Н.В. не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що чітко передбачено ч. 3 ст. 137 ЦПК України. Під час розгляду вказаної справи дії чи бездіяльність позивача та його представника не визнавалися судом як зловживання процесуальними правами, будь-які заходи процесуального примусу до позивача чи її представника не застосовувались.

Однак із такими висновками суду неможливо погодитись, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частинами 1-5 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

За ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відповідності п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

За ст. 142 ЦПК України передбачено порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

Зазначене узгоджується із викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.

За приписами ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача (ч. 3 ст. 142 ЦПК України).

Згідно ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Частиною 1, п. 1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Для стягнення здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах: від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц, від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17-ц, від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18-ц, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18; Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах: від 09 липня 2019 року у справі № 922/592/17, від 21 січня 2020 року у справі № 922/3422/18, від 21 грудня 2020 року у справі № 922/1001/20; Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах: від 21 листопада 2018 року у справі № 820/4347/17, від 18 березня 2020 року у справі № 280/5628/18.

Натомість представник ФГ «Лемешівка Агро» - адвокат Аваєва Н.В., заявляючи клопотання про стягнення із позивача судових витрат у розмірі 7 000 грн, пов`язаних із наданням правової допомоги, не вказала, які дії позивача у вказаній справі були необґрунтованими, що є підставою для компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи у зв`язку із закриттям провадження у справі.

У скарзі скаржник зазначає, що у справі призначались судові засідання такі дати: 14 липня 2022 року, 08 серпня 2022 року, 18 жовтня 2022 року, 06 грудня 2022 року, 31 січня 2023 року, 16 березня 2023 року, 19 квітня 2023 року, 31 травня 2023 року, 16 жовтня 2023 року, 23 листопад 2023 року, 12 січня 2024 року, а всього - 11 засідань, а протокольною ухвалою суд визнав участь позивача в судовому засіданні обов`язковою, однак сторона позивача, яка має бути зацікавлена у розгляді справи, в судові засідання особисто не з`являлась. Позивач, якщо він дійсно був зацікавлений у судовому розгляді справи, мав право на подання заяви про розгляд справи без його участі, але цим правом не скористався, що свідчить про його дійсні наміри щодо вирішення спору. Однак такі доводи є безпідставними, адже у більшості судових засіданнях сторона позивача (позивач або його представник) була присутня. Решта засідань відкладались через наступні причини: усі учасники справи не з`явились, перебування судді у відпустці, неполадки відеозв`язку, заява адвоката Аваєвої Н.В. про відкладення розгляду справи.

З системного тлумачення положень ч. ч. 5-6 ст. 142, ч. 9 ст. 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 711/64/23.

Наведене вище не дає правових підстав апеляційному суду для того аби вважати дії сторони позивача зловживанням процесуальними правами, а судом першої інстанції причини неявки сторони позивача в судові засідання не визнавались як зловживання процесуальними правами у зв`язку з наявністю інших причин для відкладення засідань, зважаючи на те, що у більшості судових засідань сторона позивача була присутня.

Щодо посилання у доводах скарги на особисту участь сторони позивача у судових засіданнях, то апеляційний суд наголошує, що за змістом ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, у ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу, тому твердження скаржника у скарзі про те, що сторона позивача особисто не з`являлася у судові засідання не береться судом до уваги, адже у судових засіданнях, які не були зняті з розгляду, тричі брав участь представник позивача та один раз сам позивач.

З урахуванням наведеного, колегія суддів, дійшла висновку, що у даній справі відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

З огляду на вказані вище приписи законодавства, а також практику Верховного Суду, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на позивача витрат, понесених ФГ «Лемешівка Агро» на правову допомогу у суді першої інстанції, на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України, тому у задоволенні зазначеного клопотання слід відмовити саме з таких підстав.

Доводи скаржника про те, що відповідач ФГ «Лемешівка Агро» поніс репутаційні та іміджеві втрати через дану справу не ґрунтуються на вимогах закону та зводяться до власного тлумачення ним норм цивільного процесуального законодавства, адже діючими нормами ЦПК України не перебачено такої підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач подав заяву про відмову від позову без викладення мотивів не можна визнати обґрунтованими, оскільки, зазначаючи таку обставину, скаржник не вказує як це впливає на правильність вирішення питання про стягнення витрат на правову допомогу. Разом з тим, такі дії є диспозитивним правом позивача, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

За ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні клопотання про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі скаржник заявляє про стягнення на його користь понесених витрат на правову допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції у розмірі 3000 грн.

Апеляційний суд хоча задовольняє частково апеляційну скаргу і скасовує ухвалу суду, однак відмовляє у задоволенні вказаного вище клопотання за результатами його розгляду, а тому понесенні витрати на правову допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції слід залишити за скаржником.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Лемешівка Агро», подану його представником - адвокатом Аваєвою Наталією Валеріївною, задовольнити частково.

Ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 27 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні клопотання представника Фермерського господарства «Лемешівка Агро» - адвоката Аваєвої Наталії Валеріївни про стягнення із ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 7000 грн., пов`язаних із наданням правової допомоги у суді першої інстанції, відмовити.

Понесені скаржником судові витрати, пов`язані із наданням правової допомоги у суді апеляційної інстанції, залишити за ним.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді: Т. Б. Сало

О. Ю. Береговий