Постанова

від 27.11.2007 по справі 3/73-751

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

3/73-751

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 27 листопада 2007 р.                                                                                    № 3/73-751  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді:суддів:Панової І.Ю.,Заріцької А.О.,Продаєвич Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуЗаліщицької міської ради, м. Заліщики, Тернопільська обл.

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 11.07.2007

у справі№ 3/73-751  господарського суду Тернопільської області

за позовом Заліщицької міської ради, м. Заліщики, Тернопільська обл.

до

Заліщицького відкритого акціонерного товариства "Агропромтехніка", м. Заліщики, Тернопільська обл.

пророзірвання договору оренди землі

за участю представників сторін:

від позивача:Долинчук Р.С. за дов. від 12.11.2007 №01-154

від відповідача:Мушинський Й.К. за дов. від 12.11.2007Олешко О.М. за дов. від 12.11.2007

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2007 року Заліщицька міська рада звернулася до господарського суду Тернопільської області з позовом до Заліщицького відкритого акціонерного товариства "Агропромтехніка" (надалі –ВАТ "Агропромтехніка") про розірвання на підставі статей 28, 30 Закону України "Про оренду землі", статті 141 Земельного кодексу України, статей 526, 611, 783 Цивільного кодексу України договору оренди землі від 16.04.2004 року в зв'язку з порушенням умов договору щодо сплати орендних платежів та знаходженням земельної ділянки в користуванні іншої юридичної особи.

У відзиві на позов Заліщицьке ВАТ "Агропромтехніка" визнало заборгованість та пояснило, що борг зі сплати орендних платежів виник не з його вини, і підтвердило, що до січня 2005 справно сплачувало орендну

Доповідач: Продаєвич Л.В.

плату, однак, з 19.01.2005 товариство перебуває в процедурі банкрутства і з лютого 2005 було закрито рахунок, на який відповідач повинен був сплатити орендну плату.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 29.03.2007 (суддя: Турецький І.М.) позов задоволений, розірвано укладений між сторонами договір оренди землі від 16.04.2004 року.

За апеляційною скаргою ВАТ "Агропромтехніка" вказане судове рішення було переглянуто в апеляційному порядку і постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2007 (судді: Р.Марко - головуючий, С.Бойко, Т.Бонк) –скасовано, у задоволенні позову відмовлено з огляду на відсутність підстав для дострокового розірвання спірного договору. Постанова обґрунтована приписами статей 23, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та посиланням на те, що борг, який виник під час процедури банкрутства ВАТ "Агропромтехніка", за заявою кредитора з відповідною грошовою вимогою повинен був розглядатися в межах справи №10/Б-547 про банкрутство ВАТ "Агропромтехніка".

Не погоджуючись із прийнятою постановою, Заліщицька міська рада звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою про її скасування як такої, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, та просить рішення господарського суду Тернопільської області від 29.03.2007 залишити в силі.

Скаржник стверджує, що апеляційним господарським судом неправильно оцінено підставу позову, з яким звернулася Заліщицька міська рада, та зазначає, що підставою звернення до суду визнавався факт невиконання умов договору зі сторони відповідача та порушення вимог законодавства. В обґрунтування доводів за касаційною скаргою позивач посилається на умови договору оренди землі від 16.04.2004, положення статей 526, 611, 762 Цивільного кодексу України, статті 96 Земельного кодексу України, статей 22, 23 Закону України " Про оренду землі".

У відзиві на касаційну скаргу ВАТ "Агропромтехніка" просить залишити постанову Львівського апеляційного господарського суду без змін, а касаційну скаргу –без задоволення з підстав, якими вона вмотивована.

За правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалася перерва до 27.11.2007 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про її задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено господарським судом, між сторонами у справі 16.04.2004 укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець –Заліщицька міська рада передав, а орендар –ВАТ "Агропромтехніка" прийняв у строкове платне користування земельні ділянки для обслуговування приміщень цілісного майнового комплексу, які знаходяться по вул. Ст.Бандери, 116в та по вул. Богуна, 5"б" в м. Заліщики. Договір укладено строком на 25 років (згідно з пунктом 8 договору).

У розділі 9 цього договору встановлені обов'язки орендаря щодо своєчасного і повного внесення орендної плати у визначені розмірі та строки.

Дострокове розірвання договору передбачено пунктом 36, в якому сторони обумовили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використання, а також з інших підстав, визначених законом.

Підставою для задоволення позовної вимоги господарським судом Тернопільської області стало порушення Заліщицьким ВАТ "Агропромтехніка"  умов договору оренди від 16.04.2004 року.

Скасовуючи рішення та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, прийшовши до висновку про існування заборгованості відповідача по орендній платі, виходив із того, що:

- з 16.12.2004 ВАТ "Агропромтехніка" згідно ухвали господарського суду Тернопільської області у справі 10/Б-547 перебуває в процедурі банкрутства і по січень 2005 року справно сплачувало орендну плату;

- позивач повинен був звернутися як кредитор з вимогою про сплату боргу в справі про банкрутство ВАТ "Агропромтехніка", чого ним зроблено не було.

При цьому, постанова суду вмотивована приписами статей 23, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до пункту 11 укладеного між сторонами договору оренди землі від 16.04.2004 орендна плата сплачується щомісячно, не пізніше 15 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Отже, строки внесення орендної плати чітко визначені у договорі.

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про оренду землі" однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата.

У статті 32 цього Закону передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Порядок розірвання господарських договорів визначений статтею 188 Господарського кодексу України.

Вказаною статтею встановлено порядок зміни та розірвання господарських договорів, у тому числі у судовому порядку, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк.

Недотримання стороною зазначеного порядку при наявності встановлених законом або договором матеріально-правових підстав для розірвання договору не може бути підставою для відмови у захисті судом порушеного цивільного права, оскільки інше суперечило б приписам статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, та статті 16 Цивільного кодексу України, згідно з якою кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, про припинення правовідношення.

Згідно зі статтею 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України.

Колегія зазначає, що відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, закон пов'язує можливість дострокового розірвання договору за рішенням суду з невиконанням сторонами обов'язків, передбачених укладеним між ними договором.

Факт несвоєчасної сплати орендних платежів за договором оренди землі від 16.04.2004 та наявність заборгованості за період 2005-2006 рр. по сплаті орендної плати підтверджені матеріалами справи і не спростовуються ВАТ "Агропромтехніка", яке стверджує, що несплата сталася не з його вини, оскільки товариство перебувало в процедурі банкрутства.

Доводи товариства в цій частині не беруться до уваги, оскільки на час перебування підприємства у процедурі банкрутства до моменту відкриття ліквідаційної процедури товариство має виконувати договірні зобов'язання та сплачувати поточну заборгованість.

Згідно зі статтею 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від нього, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх договірних зобов'язань, відсутність у боржника необхідних коштів, тощо.

Оскільки в даному випадку відповідач істотно порушив свій обов'язок щодо своєчасної і  в повному обсязі сплати орендних платежів, у зв'язку з чим орендодавець (Заліщицька міська рада) був позбавлений можливості отримати належне йому за договором від 16.04.2004 року, то це є підставою для розірвання договору оренди землі.

За таких обставин, господарський суд Тернопільської області дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову Заліщицької міської ради про розірвання договору оренди землі.

Отже, не погоджуючись з висновком апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що суд при прийнятті постанови обмежився лише посиланням на Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не врахувавши того, що на спірні орендні правовідносини, пов'язані з невиконанням орендарем умов договору оренди земельних ділянок та обумовленим цим виникненням підстав для його припинення (розірвання) у судовому порядку, поширюється дія статей 15, 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі", статей 141, 143 Земельного кодексу України, статей 626, 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Виходячи із викладеного, прийняту в справі постанову від 11.07.2007 не можна вважати законною та обґрунтованою, що є підставою для її скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заліщицької міської ради –задовольнити.

Постанову  Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2007  у справі № 3/73-751  –скасувати.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 29.03.2007 у цій справі –залишити в силі.

Головуючий, суддя                                                                      І.Панова

Суддя                                                                                           А. Заріцька

Суддя                                                                                              Л. Продаєвич