Постанова

від 16.04.2024 по справі 385/277/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2024 року м. Кропивницький

справа № 385/277/23

провадження № 22-ц/4809/100/24

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді - Дуковський О.Л., Письменний О.А.,

за участю секретаря судового засідання Зубіцької Н. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Фермерське господарство «Олена»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Олена» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі за апеляційними скаргами Фермерського господарства «Олена» на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 19 липня 2023 року та на додаткове рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 26 липня 2023 року (суддя А.М.Гришак),-

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позов

ОСОБА_1 у лютому 2023 року через представника адвоката Любченко В.М. звернулася до Гайворонського районного суду Кіровоградської області з позовом до ФГ «Олена» про:

- зобов`язання Фермерське господарство «Олена» усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою з кадастровим номером 3521110100:02:000:0082, площею 2,8541 га, яка розташована на території Гайворонської міської ради Голованівського району Кіровоградської області шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди №б/н від 12.11.2022 року до договору оренди землі укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Олена», код ЄДРПОУ 20657357, 12.12.2012 року, зареєстрованої 01.12.2022 року, номер запису про інше речове право № 48602751.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 згідно Державного акту про право приватної власності на землю серії КР № 033801 від 05.12.2006, належить земельна ділянка з кадастровим номером 3521110100:02:000:0082, площею 2,8541 га, яка розташована на території Гайворонської міської ради, Кіровоградської області.

12.12.2012 між позивачкою та ФГ «Олена» укладений договір оренди землі строком на 10 років на належну їй земельну ділянку, тобто до 12.12.2022. Починаючи з осені 2022 року орендодавець неодноразово зверталась до ФГ «Олена» з повідомленням про небажання подальшої співпраці з орендарем, та просила повернути належну їй земельну ділянку одразу після закінчення договору оренди, на дані звернення голова ФГ «Олена» відповів, що договір оренди буде зберігати свою чинність потрібний йому час.

09.12.2022 позивач звернулася до державного реєстратора з заявою про надання інформаційної довідки по власній земельній ділянці, яка є предметом розгляду даної справи.

Отримавши інформаційну довідку № 317193965 від 09.12.2022, позивачу стало відомо, що 01.12.2022 Державним реєстратором Корсун В.С. Благовіщенської міської ради Кіровоградської області зареєстровано додаткову угоду б/н від 12.11.2022 до договору оренди від 12.12.2012, якою продовжено строк дії основного договору оренди до 12.12.2032 з автоматичним продовженням дії договору.

Однак позивачка не підписувала жодних додаткових угод з відповідачем по справі, не бажала та не бажає подальшої співпраці з ним. Обставини пов`язані з продовженням дії оренди без її волевиявлення, порушують її права як власника земельної ділянки, тому звернулася до суду для захисту своїх порушених прав, оскільки земельна ділянка використовується без законних підстав.

У відзиві на позовну заяву від 20.03.2023 представник ФГ «Олена», адвокат Кінько О.В. вказала, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивачка до 05.12.2022 не зверталася до орендаря із заявами про припинення договорів, у зв`язку з закінченням строку його дії або про небажання після закінчення дії основних договорів співпрацювати з ФГ «Олена».

ОСОБА_1 отримувала від відповідача орендну плату за весь період дії договору. Відповідач обробляє земельні ділянки відповідно до умов договору та сплачує орендну плату за користування земельними ділянками. Договір сторонами виконується до теперішнього часу включно. Строк дії договору оренди землі від 12.12.2012 року, укладеного між позивачкою та ФГ «Олена», до 12 грудня 2022 року включно.

12 листопада 2022 року позивачка уклала з ФГ «Олена» додаткову угоду, якою продовжила дію договору, а в грудні 2022 року звернулася із заявою про припинення договору оренди. Додаткова угода від 12.11.2022 про продовження дії договорів оренди землі свідчить про намір сторін продовжити строк договірних відносин.

Оскільки між сторонами узгоджені всі істотні умови, що містилися в додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3521110100:02:000:0082, що зареєстровані в Держкомземі Гайворонського району 12.12.2012, були внесені зміни в Державний реєстр речових прав. Номер запису про інше речове 48602751 від 01.12.2022.

Короткий зміст рішення та додаткового рішення суду першої інстанції

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 19.07.2023 позов ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Олена» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі, задоволений.

Зобов`язано Фермерське господарство «Олена» усунути перешкоди у користуванні належної ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3521110100:02:000:0082, площею 2,8541 га, яка розташована на території Гайворонської міської ради Голованівського району Кіровоградської області шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди № б/н від 12.11.2022 до договору оренди землі укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Олена», код ЄДРПОУ 20657357, 12.12.2012 року, зареєстрованої 01.12.2022, номер запису про інше речове право № 48602751.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що порушення права власності позивачки відбулось у результаті державної реєстрації права оренди за ФГ «Олена» на підставі додаткової угоди, яку позивач не укладав, заявлені позовні вимоги про скасування державної реєстрації такої угоди відновлює порушене право.

Відповідно до додаткового рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 26 липня 2023 року стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн та 8000,00 грн витрат на правову допомогу.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційних скарг

Не погодившись із судовим рішенням від 19 липня 2023 року відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Згідно поданої апеляційної скарги просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Стягнути судові витрати, з яких 100 000 грн становить правнича допомога.

В обґрунтування мотивів оскарження вказує, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Також відповідачем подано апеляційну скаргу на додаткове рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 26 липня 2023 року у даній справі. Згідно поданої апеляційної скарги представник ФГ «Олена» просить скасувати додаткове рішення у даній справі та відмовити в задоволенні вимог про стягнення судових витрат.

Зазначено, що стороною позивача не надано належного підтвердження сплати витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн та не надано акту виконаних робіт. Крім того, судом не встановлено дійсності та необхідності стягнення вказаної суми коштів.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою суду від 29 вересня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційними скаргами Фермерського господарства «Олена» на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 19 липня 2023 року та на додаткове рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 26 липня 2023 року; встановлено строк для подачі відзиву.

06 листопада 2023 року апеляційним судом закінчено підготовчі дії; справу призначено до розгляду у суді апеляційної інстанції на 11 грудня 2023 року, про що постановлено відповідну ухвалу.

11 грудня 2023 року розгляд справи відкладено на 18 січня 2024 року, про що секретарем судового засідання складено довідку (а.с.222 том 1).

Протокольною ухвалою від 18 січня 2024 року апеляційним судом відкладено розгляд справи на 06 березня 2024 року.

У зв`язку з відпусткою головуючої судді у даній справі 06 березня 2024 року, розгляд справи не здійснювався; наступний судовий розгляд справи призначено на 16 квітня 2024 року.

У встановленому процесуальним законом порядку учасників повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду справи (а.с. 243-244 том 1).

Ухвалою суду від 15 квітня 2024 року задоволено клопотання представника відповідача адвоката Дяченко Марини Ігорівни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Позиція учасників справи в суді апеляційної інстанції

16 квітня 2024 року представник відповідача адвокат Дяченко М.І., яка брала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, наполягала на її задоволенні. Представник позивача адвокат Любченко В.М. заперечив щодо вимог апеляційної скарги, зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним, а тому скасуванню не підлягає.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача та представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступного.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Згідно копії Державного акту на право власності на земельну ділянку cерії КР №033801 від 05.12.2006 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,8541 га. Земельна ділянка № НОМЕР_1 розташована на території Гайворонської міської ради Гайворонського району Кіровоградської області. Цільове призначення (використання) земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Кадастровий номер земельної ділянки 3521110100:02:000:0082 (а.с. 5-6 том 1).

09.01.2012 між ОСОБА_1 та ФГ «Олена» укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років. Договір зареєстровано в книзі 4 відділу Держкомзему у Гайворонському районі Кіровоградської області про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.12.2012. Об`єкт оренди - земельна ділянка № НОМЕР_1 , загальною площею 2,85 гектара ріллі, кадастровий номер якої 3521110100:02:000:0082 (п. 2.1 Договору) (а.с. 77-78 том 1). Про що сторонами складено акт прийому-передачі земельної ділянки від 09.01.2012 (а.с. 79 том 1).

12.11.2022 між ОСОБА_1 та ФГ «Олена» укладено додаткову угоду Договору оренди земельної ділянки №082 від 09.01.2012 року. Відповідно до п. 3.1 Додаткової угоди - договір оренди укладено строком на 20 років з дати укладання цього Договору та діє до 12.12.2032 року (а.с. 74-76 том 1).

Згідно копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,8541 га, кадастровий номер 3521110100:02:000:0082. Номер запису про інше речове право: 48602751; дата та час державної реєстрації - 01.12.2022; підстава для державної реєстрації: договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 12.12.2012, видавник: Орендар: ФГ «Олена»; Орендодавець: ОСОБА_1 ; додаткова угода до договору оренди земельної ділянки, серія та номер: б/н, виданий 12.11.2022, видавник: Орендар: ФГ «Олена»; Орендодавець: ОСОБА_1 . Підстави внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 65662580 від 03.12.2022, ОСОБА_2 , Благовіщенська міська рада, Кіровоградська обл. Вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки (а.с. 7-8 том 1).

Пред`являючи позов, ОСОБА_1 стверджувала, що спірну додаткову угоду до договору вона не підписувала, підпис у ній вчинено іншою особою. З метою перевірки належності підпису у додатковій угоді власнику та проведення почеркознавчої експертизи, представник позивача подав до суду заяву якою просив витребувати у відповідача оригінал додаткової угоди №б/н від 12.11.2022 до договору оренди від 12.12.2012.

Ухвалою суду від 20.03.2023 було витребувано оригінал додаткової угоди у відповідача.

Ухвала суду про витребування документів, не виконана, представником відповідача повідомлено суд про відсутність у відповідача оригіналу додаткової угоди від 12.11.2022, укладеної із позивачем (а.с. 44 том 1).

Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 17.04.2023 року задоволено клопотання представника відповідача. Витребувано у Благовіщенської міської ради Кіровоградської області оригінал реєстраційної справи про внесення змін до іншого речового права оренди (продовження строку оренди) на підставі додаткової угоди б/н від 12.11.2022 року до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 3521110100:02:000:0082 між ОСОБА_1 (орендодавець) та Фермерським господарством «Олена» (орендар), що зареєстрований в Держкомземі Гайворонського району 12.12.2012 року, для огляду в судовому засіданні.

21.04.2023 року від Благовіщенської міської ради Кіровоградської області надійшла відповідь на ухвалу від 17.04.2023 року, в якій вказано, що всі оригінали поданих документів, тобто (договори оренди, та додаткові угоди), були повернуті заявникові, копії договорів, та додаткових угод у реєстраційній справі не зберігаються (а.с.73-79 том 1).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч.ч. 1-2, 4-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України не відповідає.

Так, за змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Спірні правовідносини виникли з правочинів, договору оренди землі, дія якого продовжена додатковою угодою, дійсність якої заперечується власником землі.

Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають усилу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили.

Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) волевиявлення учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено статтею 205 ЦК України.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

За змістом ч. 5 ст. ЗУ «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно з частиною третьою статті 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КР № 033801 від 05.12.2006 року належить земельна ділянка площею 2,8541 га, кадастровий номер 3521110100:02:000:0082, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Гайворонської міської ради Кіровоградської області. 01.12.2022 державним реєстратором Благовіщенської міської ради державної адміністрації Кіровоградської області Корсун В.С. зареєстровано додаткову угоду б/н від 12.11.2022 до договору оренди від 12.12.2012, якою продовжено строк дії договору оренди до 12.12.2032 з автоматичним продовженням дії договору.

Звертаючись до суду з позовом, сторона позивача просила зобов`язати усунути перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою шляхом зобов`язання фермерське господарство скасувати державну реєстрацію додаткової угоди до договору оренди землі, укладеного між нею та ФГ «Олена» від 12.11.2022.

Суд першої інстанції погодився зі способом захисту інтересів заявлених позивачем, визнавши його ефективним та таким, що в повній мірі захищає її інтереси як власника, відтак відповідає вимогам законодавства і безумовно сприяє відновленню порушеного права.

Разом з тим, на час укладення додаткової угоди, що є предметом позову, законодавець виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування державної реєстрації договору, оскільки державній реєстрації підлягала не сама угода, а речове право, яке виникло на її підставі.

Матеріально-правове регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилося, колегія зазначає про наявність достатніх підстав вважати, що позивачка буде позбавлена можливості ефективного захисту своїх порушених прав у спосіб, зазначений в позовній заяві, ухвалення судового рішення про скасування державної реєстрації додаткової угоди опосередковують відновлення становища, суд рішенням зобов`язав відповідача усунути перешкоди шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди. Тобто йдеться про зобов`язання скасувати не речове право, як передбачає ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а угоду, що повністю суперечить вказаній нормі, так і зобов`язав саме господарство усунути перешкоди шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди від 12.12.2022року. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на недопустимість тлумачення сталих норм на власний розсуд.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності ( постанова Верховного Суду в складі від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

У постанові від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію.

Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

ОСОБА_1 , яка є власником спірної земельної ділянки, оспорювала факт укладення додаткової угоди від 12.11.2022 до договору оренди землі від 12.12.2012, на підставі якої термін дії договору оренди подовжено до 12.12.2032, в підставу предмету позову вказувала, що не підписувала додаткової угоди із ФГ «Олена», не бажала та не бажає подальшої співпраці з ним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23) зробив висновок про те, що «належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Такий спосіб захисту застосовується для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). По своїй суті такий спосіб захисту як «визнання права» охоплює собою і визнання права відсутнім.

Сторона позивача таких позовних вимог про визнання відсутнім права оренди не заявляла. Відтак відсутні підстави оцінювати додаткову угоду до договору оренди землі від 12.12.2012, якою подовжено термін його дії, як неукладеної, такої, яка не мала волевиявлення учасника договору.

За викладеного, у задоволенні позовних вимог про зобов`язання скасування державної реєстрації додаткової угоди б/н від 12.11. 2022 до договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Олена» 12.12. 2012, зареєстрованого 01.12.2022 , належить відмовити з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту, саме із зазначених підстав.

Суд першої інстанції не врахував вимоги положень законодавства, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову. Відтак апеляційна скарга, яка містила доводи стосовно обраного позивачем способу захисту, підлягає задоволенню.

Щодо застосування положень ч.4 ст.263 ЦПК апеляційним судом

Згідно даної норми права при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Кропивницьким апеляційним судом переглянута значна кількість справ за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Олена» за аналогічними правовідносинами, однаковими підставами та предметом спору. За наслідком перегляду судові рішення про задоволення позову скасовані, у зв' язку з обраним позивачами способом захисту, що не відповідає положенням законодавства та висновкам Верховного Суду про застосування норм права.

Наразі постанови апеляційного суду переглядаються касаційною інстанцією.

За інформацією ЄДРСР постанови Верховного Суду в аналогічних справах не містять однакових правових позицій.

Зокрема, у постанові від 10.04.2024 №385/273/23 та від 28.02.2024 № 385/284/23 здійснений висновок «що належним способом захисту прав орендодавця, який у спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди» Натомість у справах № 385/291/23 від 17 квітня 2024 року, №385/340/23 від 10 квітня 2024 року колегія касаційного суду погодилася з висновком суду першої інстанції про «реальне відновлення порушеного права у випадку реєстрації неукладеного між сторонами договору оренди, є усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації додаткового договору».

Відтак, висновки Верховного Суду є різними. Колегією суддів застосовується висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23), вищезгаданий висновок процитований.

Більш того, колегією судів при вирішенні справи та з`ясування способу захисту враховані положення ст. ст. 9, 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

17 січня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 932/9029/23, провадження № 61-16072 св 23 (ЄДРСРУ № 116388652) досліджував питання щодо ієрархії протилежних правових висновків суду касаційної інстанції. Звернув увагу, що цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. За наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками Об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (див.: постанови Верховного Суду: від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17, від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02, від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20, провадження № 61-9003св21).

Тобто правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного, мають перевагу над висновками колегії суддів, тому саме вони підлягають застосуванню.

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 09 серпня 2019 року у справі № 910/12968/17 (провадження № 12-120гс19) та в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 910/11131/19 (пункт 9.27).

Відтак визначена наступна ієрархія та градація висновків Верховного суду (за спаданням):

- Остання позиція Великої палати Верховного суду;

- Позиція Великої палати Верховного суду;

- Позиція об`єднаної палати Верховного суду;

- Позиція судової палати Верховного суду;

- Позиція колегії судів Верховного суду.

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень (пункт 49) зазначила, що судді повинні послідовно застосовувати закон.

У кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі, з огляду на правовідносини та обставини, які стають підставою для виникнення спорів, з урахуванням обставин, які встановлюються судом на підставі наданих сторонами доказів.

Категорія «якість закону» є основою правового порядку, що ґрунтується на верховенстві права (принцип правовладдя; rule of law), оскільки однією з вимог цього принципу є юридична визначеність (legal certainty), яка є істотно важливою у питаннях довіри суспільства до судової системи. «Якість закону» обумовлює сталість і послідовність приписів права, охоплює такі характеристики, як чіткість, точність, недвозначність, зрозумілість, узгодженість, доступність, виконуваність, передбачуваність та послідовність

Щодо вимоги в апеляційній скарзі про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 100 000 грн, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно положень ч. ч. 2, 3 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Сторона відповідача підтверджень витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі не надала, відтак дана заява не підлягає задоволенню.

Додаткове рішення

Додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Про це зазначила Велика палата ВС у постанові від 05.07.2023 у справі №904/8884/21.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються як в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цих межах.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За встановлених судом апеляційної інстанції обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції та додаткове рішення скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В зв`язку з задоволенням апеляційної скарги відповідача з ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства «Олена» підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 610,40 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Фермерського господарства «Олена» - задовольнити.

Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 19 липня 2023 року- скасувати.

Ухвалити нове рішення в справі, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Олена» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі.

Додаткове рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 26 липня 2023 року - скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства «Олена» витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 610,40 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді О.Л. Дуковський

О.А. Письменний