Постанова

від 07.05.2024 по справі 182/7444/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4384/24 Справа № 182/7444/21 Суддя у 1-й інстанції - Рунчева О. В. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Головуючого судді Тимченко О.О.,

Суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.

за участюсекретаря судовогозасідання Бортника А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №182/7444/21 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» Нікопольської міської ради, третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування рішення та встановлення факту,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2024 року (суддя Рунчева О.В.), яке ухвалено в приміщенні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 01 лютого 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

В листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом в обґрунтування якого послалась на те, що вона є донькою ОСОБА_2 , яка, будучи лікарем загальної практики сімейним лікарем амбулаторії № 7 КНП «НЦПМСД» НМР 15 листопада 2020 року померла від гострої респіраторної хвороби COVID 19, яка була спричинена коронавірусом SARS CoV-2 та позалікарняною двобічною пневмонією. Позивач не погоджується з Актом спеціального розслідування гострого професійного захворювання, яким було встановлено, що ОСОБА_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 від гострої респіраторної хвороби COVID 19, яка була спричинена коронавірусом SARS CoV-2 начебто здійснила зараження даною хворобою не в період виконання своїх професійних обов`язків, тобто не на роботі та вважає вказаний Акт таким, що прийнятий з порушенням закону, оскільки в Акті є безліч невідповідної та недостовірної інформації. Так, з журналу реєстрації амбулаторних пацієнтів за 2020 рік вбачається, що у період з 07 вересня 2020 року по 05 жовтня 2020 року, яких приймала померла ОСОБА_2 , у дати 30 вересня 2020 року та 02 жовтня2020 року остання здійснювала прийом пацієнта ОСОБА_3 , якому згідно медичної картки хворого, ІНФОРМАЦІЯ_2 померлою було встановлено діагноз пневмонія, а вже 08 жовтня 2020 року йому було встановлено діагноз коронавірусна хвороба COVID - 19. Тобто, 02 жовтня 2020 року ОСОБА_2 контактувала з хворим, якому було встановлено 08 жовтня2020 року діагноз COVID - 19, а як відомо, інкубаційний період у даної хвороби може тривати від 14 днів і за підрахунками по дням можна зробити висновок, що ОСОБА_2 могла заразитись на COVID 19 на роботі, а саме при прийомі ОСОБА_3 , у якого виявили дане захворювання. Зазначає, що за кордон померла не виїжджала, поза робочим місцем з потенційними хворими на COVID 19 не контактувала, в масових заходах участі не приймала. Єдиним можливим місцем захворювання є робоче місце, що підтверджується контактом з хворим на COVID 19. Також зазначає, згідно журналу обліку та зберігання засобів захисту, у період вересень-листопад 2020 року ОСОБА_2 отримувала тільки одноразові маски у кількості 50 штук та одноразові рукавички у кількості 40 штук. Інших засобів вона не отримувала, в тому числі окулярів, шапочок, антисептиків та іншого. Вважає, що дання обставини спростовують висновки, що викладені в оскаржуваному Акті щодо одержання ОСОБА_2 усіх належних засобів захисту та в належній кількості, адже отримання 50 одноразових захисних масок за період у два місяці не є належним захистом і дає підстави вважати, що ОСОБА_2 при огляді ОСОБА_3 , який був хворий на COVID 19 не була належним чином захищена, як зазначено в Акті. В період ймовірного зараження, померла ОСОБА_2 приймала хворих з симптомами схожими на COVID 19, а він також може проходити в легкій формі або і зовсім без симптомів. На ймовірний час зараження відсутнім був навіть протокол лікування, адже COVID 19 є новим захворюванням. Також вказує на те, що під час своєї роботи ОСОБА_2 доводилось вирішувати конфліктні та спірні питання як пацієнтів, так і їх родичів, які зверталися до неї, не записуючись як до сімейного лікаря. Вона приймала усіх пацієнтів, навіть з ознаками ГРВІ. Крім того, працівники медичного закладу постійно контактують з пацієнтами на сходах та інших приміщеннях загального користування, серед яких були хворі на COVID 19.

Просила суд визнати незаконним та скасувати Акт спеціального розслідування гострого професійного захворювання, що сталось 26 жовтня 2020 року з подальшим смертельним наслідком 15 листопада 2020 року в Комунальному некомерційному підприємстві «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» Нікопольської міської ради та встановити факт гострого професійного захворювання матері позивача ОСОБА_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 від гострої респіраторної хвороби COVID 19 в період виконання своїх професійних обов`язків, тобто на роботі.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що підстави для визнання незаконним та скасування Акту спеціального розслідування гострого професійного захворювання, що сталось 26 жовтня 2020 року, з подальшим смертельним наслідком 15 листопада 2020 року в Комунальному некомерційному підприємстві «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» Нікопольської міської ради та встановлення факту гострого професійного захворювання ОСОБА_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 від гострої респіраторної хвороби COVID-19, в період виконання своїх професійних обов`язків, тобто на роботі відсутні.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що 30 вересня 2020 року та 02 жовтня 2020 року мати позивача ОСОБА_2 здійснювала прийом пацієнта ОСОБА_3 , якому згідно медичної картки хворого, 02 жовтня 2020 року було встановлено діагноз пневмонія, а вже 08 жовтня 2020 року йому було встановлено діагноз коронавірусна хвороба COVID - 19. Тобто, 02 жовтня 2020 року ОСОБА_2 контактувала з хворим, якому було встановлено 08 жовтня 2020 року діагноз COVID - 19, тому ОСОБА_2 могла заразитись на COVID 19 на роботі, а саме при прийомі ОСОБА_3 , у якого виявили дане захворювання. За кордон померла не виїжджала, поза робочим місцем з потенційними хворими на COVID 19 не контактувала, в масових заходах участі не приймала. Єдиним можливим місцем захворювання є робоче місце, що підтверджується контактом з хворим на COVID 19. У ході спеціального розслідування не було прийнято до уваги, що фіксація прийому інфікованих пацієнтів могла відбуватися не коректно, а робота програми медичної інформаційної системи HELSI не завжди можлива з різних причин, у тому числі технічних, при цьому у вказаній системі, на момент 2024 року, відсутня будь яка інформація стосовно відповідача. Судом не враховано докази невідповідності наявної кількості необхідного забезпечення засобами індивідуального захисті у померлої, на враховано відсутність у останньої захисних окулярів, халату ізоляційного, хату протиепідемічного, масок та щитка. Відповідно до КЗпП України, Закону України «Про охорону праці», Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, суд має встановити факт гострого професійного захворювання матері позивача ОСОБА_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 від гострої респіраторної хвороби COVID 19 в період виконання своїх професійних обов`язків, тобто на роботі, оскільки позивач вважає вказаний факт доведеним.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У відзиві на апеляційну скаргу КНП «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» Нікопольської міської ради посилаючись на правомірність рішення суду та необґрунтованість апеляційної скарги заявника, просить рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2024 року залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представник відповідача КНП «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» Нікопольської міської ради в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції, без змін.

Представник третьої особи Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 лікар загальної практики сімейний лікар амбулаторії № 7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина смерті - коронавірусна хвороба 2019, хвороби, що призвели до смерті: двобічна геморагічна пневмонія та коронавірусна хвороба 2019, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть № 540 від 16 листопада 2020 року (а.с.74-75).

30 листопада 2020 року по факту смерті лікаря загальної практики сімейного лікаря амбулаторії № 7, Комунальним некомерційним підприємством «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» Нікопольської міської ради було направлено до Нікопольського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області Повідомлення про нещасний випадок/гостре професійне захворювання (отруєння) на лікаря загальної практики сімейного лікаря амбулаторії № 7 ОСОБА_2 , яка була хвора на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2. Позалікарняна двобічна пневмонія, смерть наступила 15 листопада 2020 року о 01:50, яке було зареєстровано 30 листопада 2020 № 2274/22.4-05 (47/20) (а.с.72).

Відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 03 грудня 2020 № 495-Р (зі змінами внесеними наказом від 15 січня 2021 № 24-Р) була утворена комісія із спеціального розслідування гострого професійного захворювання зі смертельним наслідком, що сталося з лікарем загальної практики сімейним лікарем амбулаторії № 7 ОСОБА_2 , в ході проведення якого, у період з 03 грудня 2020 року по 25 лютого 2021 року встановлено обставини гострого професійного захворювання, причини настання та зроблено відповідні висновки.

Актом спеціального розслідування гострого професійного захворювання, що сталося 26.10.2020 року, з подальшим смертельним наслідком 15 листопада 2020 року в КНП «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» Нікопольської міської ради від 25 лютого 2021 року встановлено, що згідно з пояснювальними записками: ОСОБА_4 (директор), ОСОБА_5 (медичний директор), ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (сестри медичної загальної практики сімейної медицини) та іншої медичної документації, спеціальною комісією з розслідування було встановлено, що у жовтні 2020 року, лікар загальної практики сімейний лікар ОСОБА_2 , яка відповідно до наказу, виконувала обов`язки завідувача амбулаторії № 7, працювала відповідно до «Графіку роботи амбулаторії № 7», а саме з 08 години 00 хвилин до 15 години 42 хвилини, під час роботи виконувала свої посадові обов`язки. Первинний прийом пацієнтів, яких обслуговувала ОСОБА_2 проводився сестрами медичними ЗПСМ в кабінеті № 23 амбулаторії № 7. Під час прийому пацієнтів сестри медичні ЗПСМ використовували засоби індивідуального захисту (маска захисна, халат захисний, рукавички медичні, окуляри захисні/щиток). Сестри медичні ЗПСМ здійснювали вимірювання температури, артеріального тиску, сатурації легень, вагу, зріст, проводили реєстрацію пацієнтів в електронній базі HELSI. Після цього пацієнт направлявся в кабінет № 19, де огляд проводився лікарем загальної практики сімейним лікарем ОСОБА_2 . При прийомі пацієнта лікар використовувала всі необхідні засоби індивідуального захисту. Після огляду пацієнта в кабінетах № 23 та № 19 проводилась дезінфекція всього медичного обладнання та поверхонь, також медичні працівники мили руки та обробляли антисептичним засобом АХД 2000. Прийом хворих з підвищеною температурою і з підозрою на COVID-19 проводився на першому поверсі амбулаторії № НОМЕР_1 в окремому боксі. Прийом проводить сестра медична ЗПСМ в спеціальному одязі, після чого викликає лікаря, з яким у хворого укладений договір на обслуговування. Після огляду пацієнта в боксі № 6 проводиться дезінфекція всього медичного обладнання та поверхонь, одноразовий захисний одяг та одноразові засоби індивідуального захисту складаються у дезінфікуючий розчин «Санітаб», потім утилізуються. В ході розслідування також було встановлено, що останній день на робочому місці ОСОБА_2 була 21 жовтня 2020 року, на 22 жовтня 2020 року оформила заяву про відпустку (день народження), згідно колективного договору. 23 жовтня 2020 року ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_4 , що захворіла, лікувалась самостійно вдома, до лікаря не зверталась, були скарги на підвищення температури тіла до +38 С, нежить, головний біль, слабкість. 25 жовтня 2020 року ОСОБА_2 зробила комп`ютерну томографію органів грудної порожнини в ПП ДЦ «Імпульс», заключення: признаки двосторонньої полісегментарної пневмонії (вірусного гінеза CORA OS4), середнього ступеню тяжкості, пограничної медіастинальної лімфаденопатії. 26 жовтня 2020 року ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_4 , що стан її погіршився. ОСОБА_4 рекомендувала негайно викликати швидку медичну допомогу і госпіталізуватись до КП «Нікопольська міська лікарня № 1» НМР. 26 жовтня 2020 року чоловік відвіз ОСОБА_2 до лікарні, де її госпіталізували. В той же день в стаціонарі було взято забір біоматеріалу на коронавірусну інфекцію COVID-19 і доставлено у клініко-діагностичну лабораторію КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» ДОР» для проведення досліджень на РНК. Результат аналізу № 052710 був отриманий 28 жовтня 2020, РНК вірус SARS-CoV-2 виявлено. Відповідно до програми HELSI було встановлено, що з 08 жовтня 2020 року по 21 жовтня 2020 року зареєстрованих хворих на COVID-19 на прийомі у лікаря загальної практики сімейного лікаря ОСОБА_2 не було. В ході розслідування комісією також було встановлено, що відповідно до довідки щодо даних епідрозслідування ОСОБА_2 від 14 грудня 2020 № 16.5.0.12-6/8-2/4315 (вхідний від 15 січня 2021 № 30758). Виданої ВСП «Нікопольський міськрайонний відділ лабораторних досліджень ДУ «Дніпропетровський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України» встановлено, що зі слів ОСОБА_2 , за місцем роботи, контакти з працівниками амбулаторії № НОМЕР_1 та пацієнтами з лабораторно підтвердженим COVID-19 відсутні. Зі слів медичного директора ОСОБА_5 допомогу пацієнтам з лабораторно підтвердженим діагнозом COVID-19 ОСОБА_2 не надавала. Ймовірно, інфікування вірусом SARS-CoV-2 могло відбутися у побуті, враховуючи ускладнену епідеміологічну ситуацію на території міста (а.с.12-25).

Медико-експертним висновком експерта за напрямом «Професійна патологія» Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської облдержадміністрації (вих. 2205/амб від 15 лютого 2021 року, вх. від 23 лютого 2021 року № 4117) встановлено, враховуючи дані лабораторного дослідження на COVID-19, довідку епідеміологічного розслідування випадку коронавірусної інфекції від 14 грудня 2020 року, висновок інфекціоніста від 30 листопада 2020 року ( ОСОБА_8 ) на даний час даних щодо виникнення гострого професійного захворювання не виявлено (а.с.76).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частин 1, 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача суд першої інстанції виходив з того, що підстави для визнання незаконним та скасування Акту спеціального розслідування гострого професійного захворювання, що сталось 26 жовтня 2020 року, з подальшим смертельним наслідком 15 листопада 2020 року в Комунальному некомерційному підприємстві «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» Нікопольської міської ради та встановлення факту гострого професійного захворювання ОСОБА_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 від гострої респіраторної хвороби COVID-19, в період виконання своїх професійних обов`язків, тобто на роботі відсутні.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним та ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Основоположні засади належної організації охорони праці визначені частиною четвертою статті 43 Конституції України, якою закріплено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Згідно зі статтею 171 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Питання, пов`язані з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань вирішуються на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на виробництві та професійне захворювання, які спричинили втрату працездатності», частиною другою статті 36 якого встановлено, що факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці».

У статті 22 Закону України «Про охорону праці» встановлено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власні або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах врегульована Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженому Кабінетом Міністрів України постановою від 17 квітня 2019 року № 337 (далі - Порядок № 337).

Факт смерті медичного працівника з причин, пов`язаних з його інфікуванням Covid-19 під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, встановлюється комісією (спеціальною комісією) з розслідування (спеціального розслідування), що проводиться відповідно до Порядку № 337, та оформляється актом розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася), за встановленою формою.

Згідно пункту 3 Порядку № 337 гостре професійне захворювання (отруєння) - це захворювання (або смерть), що виникло після однократного (протягом не більш як однієї робочої зміни) впливу на працівника шкідливих факторів фізичного, біологічного та хімічного характеру (у тому числі інфекційні, паразитарні, алергійні захворювання).

Пунктом 7 Порядку № 337 встановлено, що розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров`ю , зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення, а також настання смерті працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків.

Згідно з пунктом 34 Порядку № 337 рішення щодо визнання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) пов`язаними чи не пов`язаним з виробництвом приймається комісією (спеціальною комісією) шляхом голосування простою більшістю голосів. У разі рівної кількості голосів членів комісії (спеціальної комісії) голос голови комісії (спеціальної комісії) є вирішальним.

Пунктом 52 Порядку № 337 визначені обставини, за яких нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються пов`язаними з виробництвом, до яких, зокрема, належить однократний вплив на працівника шкідливих чи небезпечних виробничих факторів, внаслідок яких у нього виникло гостре професійне захворювання (отруєння), за наявності висновку закладу охорони здоров`я.

Відповідно до пунктів 57, 58 Порядку № 337 у редакції, що діяла на час проведення спеціального розслідування, рішення комісії (спеціальної комісії), зміст акта за формою Н-1 можуть бути оскаржені в судовому порядку потерпілим, членами його сім`ї або уповноваженою ними особою, робочим органом Фонду, а також іншими органами, установами, підприємствами та організаціями, представники яких брали участь у розслідуванні (спеціальному розслідуванні).

Протягом трьох років з дати отримання акта за формою Н-1 потерпілий, член його сім`ї чи уповноважена ними особа або органи, установи та організації, представники яких брали участь у розслідуванні нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), мають право звернутися до роботодавця, Держпраці або її територіального органу щодо призначення повторного розслідування (спеціального розслідування) у зв`язку з незгодою з обставинами та причинами настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та/або з висновком комісії, які викладені в акті за формою Н-1.

За наявності документів, що можуть суттєво вплинути на висновки комісії (спеціальної комісії), роботодавцем, Держпраці або її територіальним органом (або юридичною особою, яка утворювала комісію, та її органом управління) вживаються заходи до призначення повторного розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння).

Голова Держпраці або керівник її територіального органу у разі невиконання спеціальною комісією визначених цим Порядком обов`язків має право призначити повторне спеціальне розслідування нещасного випадку, притягти до відповідальності посадових осіб територіального органу Держпраці та підприємства (установи, організації), які допустили порушення вимог цього Порядку.

Повторне розслідування (спеціальне розслідування) нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) проводиться комісією (спеціальною комісією) в іншому складі (із заміною всіх членів комісії).

Висновки повторного спеціального розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) можуть бути оскаржені лише у судовому порядку.

Відповідно до частин першої-другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В обґрунтування позову позивач посилалась на те, що її матір інфікувалася Covid-19 на робочому місці під час виконання своїх службових обов`язків, оскільки вона контактувала з пацієнтом який був хворий на COVID 19.

Разом з тим, з акту спеціального розслідування гострого професійного захворювання, що сталося 26 жовтня 2020 року, з подальшим смертельним наслідком 15 листопада 2020 року вбачається, що Комісія зі спеціального розслідування вважає даний випадок таким, який не підпадає під дію пункту 52 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, визнано гостре професійне захворювання таким, що не пов`язане з виробництвом, складено акт форми Н-1/НП.

Доказів на спростування висновків комісії спеціального розслідування позивачем по справі не надано, доводи апеляційної скарги посилання на належні засоби доказування також не містять, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Комісією не встановлено місце зараження потерпілої та джерело зараження, тому доводи апеляційної скарги щодо відсутності встановлених комісією побутових джерел та факторів передачі інфекції в побуті.

Достовірно встановити особу, яка призвела до зараження ОСОБА_2 та стверджувати про конкретне джерело зараження її від пацієнтів неможливо.

Таким чином, з врахуванням того, що при вирішенні питання, чи захворювання є професійним, враховується в сукупності і фактори, вплив яких може викликати це професійне захворювання в даному випадку, контакт з інфекційними хворими на COVID-19, інфікованими матеріалами чи переносниками захворювань (стовпчик 3 таблиціПереліку професійних захворювань), і робота медичного працівника, що безпосередньо зайнятий у ліквідації епідемії та здійсненні заходів із запобігання поширенню COVID-19, та лікуванні пацієнтів із випадками COVID-19 (стовпчик 4 таблиці Переліку професійних захворювань), колегія суддів вважає, що позивачка ОСОБА_1 не довела обставин на які посилалася як на підставу своїх позовних вимог: не надала належних і допустимих доказів факту контактування лікаря ОСОБА_2 з пацієнтами, хворими на COVID-19, у тому числі впродовж інкубаційного періоду пацієнтів, зокрема з указаним позивачкою єдиним пацієнтом ОСОБА_3 ; не довела, що інфікування відбулось на роботі під час виконання ОСОБА_2 своїх трудових обов`язків від пацієнта, хворого на COVID-19; не довела зв`язку гострого професійного захворювання з впливом на потерпілого небезпечних (шкідливих) виробничих факторів, пов`язаності гострого професійного захворювання з виробництвом.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothersv. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorouv. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно із статтею 375 ЦПК України,суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг відсутні, а тому апеляційну скаргуслід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, без змін.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді: Я.М.Бондар

В.П.Зубакова

Повне судове рішення складено 30 квітня 2024 року

Головуючий О.О.Тимченко