Постанова
від 24.04.2024 по справі 914/1902/23
ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2024 р. Справа №914/1902/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді О.С. Скрипчук

суддів І.Б. Малех Б.Д. Плотніцького,

секретар судового засідання Лагутін В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Львівської міської ради б/н і дати (вх. № 01-05/3843/23 від 19.12.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 15.11.2023 (повний текст рішення складено 27.11.2023, м. Львів, суддя Ю.О. Сухович)

у справі № 914/1902/23

за позовом: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства будівельна компанія «Престиж Буд Стиль», м. Львів

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамет», м. Львів

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія», м. Дніпро

про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

за участю представників:

від позивача: А.Г. Наумець;

від відповідача: Р.А. Докторевич;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Львівська міська рада звернулась з позовом до приватного підприємства будівельна компанія «Престиж Буд Стиль» про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності орієнтовною площею 0,1209 га за адресою: місто Львів, вулиця Тараса Шевченка, 321, шляхом демонтажу кам`яної огорожі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, відповідно до листа Приватного підприємства Торговий дім «Львівські пропозиції» від 04.10.2022 та наказу Департаменту містобудування спеціалістами Управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування спільно з представником Управління архітектури департаменту містобудування проведено обстеження земельних ділянок комунальної власності з кадастровими номерами 4610137500:12:002:0011, 4610137500:12:002:0006, 4610137500:12:004:0006, 4610137500:12:001:0018, 4610137500:12:002:0024 на вул. Т. Шевченка, 321 у м. Львові. За результатами вказаного обстеження складено акт від 27.02.2023 № 60.

Актом від 27.02.2023 року, серед іншого, виявлено, що приватне підприємство Будівельна компанія «Престиж Буд Стиль» самовільно зайняло та фактично використовує земельну ділянку в межах червоних ліній орієнтовною площею 0,1209 га шляхом облаштування кам`яної огорожі із західної сторони від вул. Т. Шевченка та на північ від проїзду Автобудівельників.

Покликаючись на положення підпункту 14 пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статтю 18 Закону України «Про автомобільні дороги», статтю 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», частини 2, 3 статті 152, пункт б частини 1 статті 211, частини 1-3 статті 212 Земельного кодексу України, статті 391, 373 Цивільного кодексу України, позивач просив суд зобов`язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності, орієнтовною площею 0,1209 га за адресою: місто Львів, вулиця Тараса Шевченка, 321, шляхом демонтажу кам`яної огорожі.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.11.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції вказав, що статтею 106 Земельного кодексу України встановлено, що межовими знаками можуть бути природні чи штучні споруди і рубежі (річки, струмки, канали, лісосмуги, рослинні смуги, дерева, стежки, рівчаки, стіни, паркани, огорожа, шляхові споруди, бетонні або металеві стовпи, плити, моноліти, камені, інші споруди і рубежі), що збігаються із межею земельної ділянки або спеціально встановлюються на ній. У разі якщо межі земельних ділянок у натурі (на місцевості) збігаються з природними чи штучними лінійними спорудами, рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, рослинними смугами, шляхами, стежками, рівчаками, стінами, шляховими спорудами, парканами, огорожею, фасадами будівель, іншими лінійними спорудами, рубежами тощо) та раніше встановленими межами сформованих земельних ділянок, межові знаки можуть не встановлюватися.

Відтак враховуючи вищенаведені норми Земельного кодексу та положення наказу від 18.05.2010 №376, спірна огорожа є межовим знаком руйнування якого імперативно заборонено положеннями земельного законодавства.

Не погодившись з даним рішенням суду Львівська міська рада подала апеляційну скаргу б/н і дати (вх. № 01-05/3843/23 від 19.12.2023), в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 15.11.2023, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апелянт вказує, що висновок Господарського суду Львівської області, про те, що спірна огорожа є межовим знаком - не відповідає дійсності. Адже зі змісту Акту про передачу і показ меж земельної ділянки від 24.11.2010 року не вбачається, що огорожа, про демонтаж якої просить міська рада, існувала станом на момент передачі земельної ділянки попередньому землекористувачу. Також не вбачається за можливе встановити, по якій саме межі були встановлені межові знаки.

Заперечуючи правомірність зроблених судом першої інстанції висновків про те, що огорожа існувала ще станом на момент передачі у 2010 році попередньому орендарю, апелянт звернутає увагу на п. 3 Договору оренди землі від 16.12.2010. Звертає увагу, що у відповідності до п. 3 Договору у 2010 році на земельній ділянці з кадастровим номером 4610137500:12:002:0011 були розміщені об?єкти нерухомого майна, а саме: 4-поверхова кам?яна нежитлова будівля, дві 1- поверхові кам?яні нежитлові будівлі, насосна станція, а також інші об?екти інфраструктури - рампа та залізничні колії. Відомості про наявність огорожі на земельній ділянці - відсутні.

Отже судом не було встановлено та належним чином обґрунтовано той факт, що огорожа, про демонтаж якої просить Львівська міська рада, існувала ще у 2010 році при укладенні договору оренди землі.

Крім того, апелянт вважає, що твердження відповідача, що він не встановлював спірну огорожу, з чим погодився суд першої інстанції, не спростовує того факту, що огорожа встановлена поза межами відведеної йому земельної ділянки згідно договору оренди. Зазначене не звільняє його від відповідальності за користування земельною ділянкою, яка не була йому відведена.

Приватне підприємство будівельна компанія «Престиж Буд Стиль» подало до суду відзив на апеляційну скаргу (вих. №01-04/453/24 від 18.01.2024), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

У судове засідання 24.04.2024 з`явився представник позивача, надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав.

У судове засідання 24.04.2024 з`явився представник відповідача, надав пояснення, проти доводів апеляційної скарги заперечив.

У судове засідання 24.04.2024 третя особа -1, -2 явки уповноважених представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомленні про час та дату судового засідання.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

30.09.2022 року ухвалою Львівської міської ради № 2450 було затверджено управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 4610137500:12:002:0010) на вул. Т. Шевченка, 321-6 на земельні ділянки:

-площею 0,7041 га, у тому числі площею 0,0036 га у межах червоних ліній з обмеженням без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень (кадастровий номер 4610137500:12:002:0024);

-площею 0,3910 га, у тому числі площею 0,0054 га у межах червоних ліній з обмеженням без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень (кадастровий номер 4610137500:12:002:0025).

Товариству з обмеженою відповідальністю «Ерідана ЛТД» (код ЄДРПОУ 38457527) надано земельну ділянку площею 0,7041 га (у тому числі площею 0,0036 га у межах червоних ліній з обмеженням без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень) на вул. Т Шевченка, 321-6 (кадастровий номер 4610137500:12:002:0024) в оренду терміном на 5 років для обслуговування складських будівель (код КВЦГ13 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) за рахунок земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Профіт» (код ЄДРПОУ 19173068) надано земельну ділянку площею 0,3910 га (у тому числі площею 0,0018 га у межах червоних ліній з обмеженням без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень) на вул.Т.Шевченка, 321-6 (кадастровий номер 4610137500:12:002:0025) в оренду терміном на 5 років для обслуговування складських будівель (код КВЦПЗ 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) за рахунок земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

04.10.2022 року до позивача із листом з вхідним № 2-13561-29 звернулося Приватне підприємство Торговий дім «Львівські пропозиції», в якому повідомило, що воно є власником частини складських приміщень за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 3216, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 4610137500:12:002:0010 загальною площею 1,0951 га.

Доїзди до приміщень, зазначених у листі № 2-13561-29, забезпечувалися залізничним транспортом, а саме колією, яка розташована на суміжних земельних ділянках з кадастровими номерами 4610137500:12:002:0011,4610137500:12:002:0006, 4610137500:12:004:0006, 4610137500:12:001:0018, 4610137500:12:002:0024. Іншої можливості доїзду до приміщень у підприємства немає.

Вказані земельні ділянки є у комунальній власності та були передані Приватному акціонерному товариству «Українська гірничо-металургійна компанія» в оренду. В 2020 році були внесені зміни у договір оренди в частині зміни орендаря на Приватне підприємство «Престиж Буд Стиль».

У листі № 2-13561-29 йшлось про те, що доїзд до складських приміщень Приватного підприємства Торговий дім «Львівські пропозиції» забезпечується залізничним транспортом, а саме залізничною колією, іншої можливості під`їзду немає. Земельні ділянки по яких проходить залізнична колія передані в оренду ПАТ «Українська гірничо-металургійна компанія», у 2020 році внесено зміни в договір оренди, орендодавцем стало Приватне підприємство «Будівельна компанія «Престиж Буд Стиль». Приватне підприємство Торговий дім «Львівські пропозиції» у листі вказує на те, що Приватне підприємство «Будівельна компанія «Престиж Буд Стиль» самовільно розібрало колію та розпочало будівництво інших будівель без дозволів. Вказано, що Приватне підприємство «Будівельна компанія «Престиж Буд Стиль» допускає нецільове використання земельної ділянки, переданої в оренду.

Враховуючи звернення приватного підприємства Торговий дім «Львівські пропозиції», юридичний департамент Львівської міської ради звернувся із листом № 4-2901-5512 до Управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради із проханням здійснити обстеження земельних ділянок з кадастровими номерами 4610137500:12:002:0011, 4610137500:12:002:0006, 4610137500:12:004:0006, 4610137500:12:001:0018, 4610137500:12:002:0024 на предмет встановлення використання згаданих земельних ділянок за призначенням; розміщення залізничних колій на вказаних земельних ділянках; встановлення факту здійснення демонтажу залізничних колій на вказаних земельних ділянках.

На виконання вищезгаданого листа, а також наказу Департаменту містобудування спеціалістами Управління державного контролю за використанням та охороною земель Департаменту містобудування спільно з представником Управління архітектури департаменту містобудування проведено обстеження земельних ділянок комунальної власності з кадастровими номерами 4610137500:12:002:0011, 4610137500:12:002:0006, 4610137500:12:004:0006, 4610137500:12:001:0018, 4610137500:12:002:0024 на вул. Т. Шевченка, 321 у м. Львові.

За результатами вказаного обстеження складено Акт від 27.02.2023 № 60, виявлено, що приватне підприємство Будівельна компанія «Престиж Буд Стиль» самовільно зайняло та фактично використовує земельну ділянку в межах червоних ліній орієнтовною площею 0,1209 га, шляхом облаштування кам`яної огорожі із західної сторони від вул. Т. Шевченка та на північ від проїзду Автобудівельників.

Позивач покликається на план-схему земельних ділянок за адресою: м. Львів, вул. Т. Шевченка, 321 та вул. Шевченка, 321б, як на доказ, що підтверджує що земельна ділянка орієнтовною площею 0,1209, яка фактично використовується приватним підприємством Будівельною компанією «Престиж Буд Стиль», знаходиться в межах червоних ліній вулиці.

Також позивач покликається на топографо-геодезичні матеріали масштабу 1:500, наявні в Управлінні архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради, за адресою вул. Т. Шевченка, 321, де зображені червоні лінії вулиці, що фактично починаються з межі земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:12:002:0011 із західної сторони від вул. Т. Шевченка та на північ від проїзду Автобудівельників.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

За приписами ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» одним з основних принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.

Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Статтею 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За змістом статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно із статтями 12, 83, 90, 103, 152, 211, 212 ЗК України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Самовільне зайняття земельних ділянок є порушенням земельного законодавства, за яке громадяни та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Приведення земельних ділянок у придатний для користування стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд здійснюються за рахунок громадян або юридичних осіб, які самостійно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Управлінням державного контролю за використанням та охороною земель Департаменту містобудування спільно з представником Управління архітектури департаменту містобудування проведено обстеження земельних ділянок комунальної власності з кадастровими номерами 4610137500:12:002:0011, 4610137500:12:002:0006, 4610137500:12:004:0006, 4610137500:12:001:0018, 4610137500:12:002:0024 на вул. Т. Шевченка, 321 у м. Львові .

За результатами вказаного обстеження складено Акт від 27.02.2023 № 60. Виявлено, що приватне підприємство Будівельна компанія «Престиж Буд Стиль» самовільно зайняло та фактично використовує земельну ділянку в межах червоних ліній орієнтовною площею 0,1209 га, шляхом облаштування кам`яної огорожі із західної сторони від вул. Т. Шевченка та на північ від проїзду Автобудівельників.

Колегія суддів вказує, що доцільність, допустимість і належність Акту обстеження земельної ділянки, складеного спеціалістами управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради, як доказу, вже досліджувалися Верховним Судом у постанові від 20.07.2021 року по справі № 914/2200/20 у подібних правовідносинах.

У постанові Верховного Суду від 20.07.2021 вказано: «Львівська міська рада звернулась до суду з позовом про зобов?язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-український центр «Медсервіс» звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу огорожі в порядку ст. 391 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.03.2021 року (суддя Бортник О.Ю.), залишеним Західного апеляційного гортникського судУвід 12.05.2021 рок (судді Плотніцький Б.Д, Кордюк . Т. , Кравчук Н.М.), позов задоволено.

Судами встановлено, що між відповідачем та власником спірної земельної ділянки (позивачем) немає договірних відносин щодо розміщення огорожі. Наявність на земельній ділянці комунальної форми власності огорожі, яка перешкоджає законному власнику земельної ділянки - територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради володіти, розпоряджатися та користуватися земельною ділянкою, є підставою для усунення перешкод у такому користуванні земельною ділянкою.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, серед іншого, посилається на те, що судами встановлено обставини, які мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказу - акта обстеження земельної ділянки, складеного з порушенням приписів чинного законодавства, за відсутності представника відповідача; стверджує, що матеріали справи не містять доказів встановлення огорожі саме ним.

Верховний суд прийшов до висновків, що за правилами ст. 77 ГПК України, допустимість доказів означає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування.

При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

Як свідчить зміст оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій встановили обставини, які мають суттєве значення для вирішення цього спору, на підставі, серед іншого акта обстеження 20.05.2020, складеного підписаного представниками Львівської міської ради, Франківської РА, ЛКП «Новатор- Ремпроект» та ОСББ «Кінескоп», яким, за висновками судів, підтверджено обставину зайняття відповідачем земельної ділянки. Спростовуючи доводи відповідача про неналежність вказаного доказу, судом апеляційної інстанції зазначено, що згідно з п. 3.2.2. Положення про самоврядний контроль за використанням та охороною земель територіальної громади м. Львова, затвердженого Ухвалою ЛМР № 4804 від 04.04.2019, при здійсненні самоврядного контролю за використанням та охороною земель посадові особи Уповноваженого органу мають право складати акти обстеження стану та дотримання умов використання земельних ділянок та за фактом виявлення порушень законодавства України подавати матеріали до відповідних державних органів для вжиття необхідних заходів та притягнення винних осіб до відповідальності відповідно до законодавства України.

Колегія суддів зауважила, що матеріали справи та доводи касаційної скарги не містять жодних підтверджень посилання скаржника на те, що вказані докази є недопустимими в розумінні ст. 77 ГПК України, а по суті зводяться до того, що скаржник вважає такі докази неналежними.

Так, за приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Між тим, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття, що в даному касаційному провадженні є суттєвим, адже встановлені статтями 287 та 310 ГПК України підстави та межі касаційного перегляду пов?язують право касаційного доказу, тоді як посилання на неналежність доказів не узгоджуються з передбаченими п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхилила доводи скаржника, які зводяться до власної оцінки неналежності наявних у справі доказів, адже ними не доведено того факту, що судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень враховано недопустимі докази у справі, які стали підставою для задоволення позовних вимог.»

З наведеного можна зробити висновок, що управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради є належним та компетентним органом, що здійснює контроль за використанням та охороною земель, а акт обстеження є належним доказом, що свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки.

Колегія суддів вказує, що доводи відповідача зводяться до власної оцінки наявних у справі належних та допустимих доказів.

Разом з тим, колегія суддів вказує, що твердження відповідача, що він не встановлював спірну огорожу, з чим погодився суд першої інстанції, не спростовує того факту, що огорожа встановлена поза межами відведеної йому земельної ділянки згідно договору оренди. Зазначене не звільняє його від відповідальності за користування земельною ділянкою, яка не була йому відведена, більше того, ця земельна ділянка не може бути огороджена та обмежена в доступі іншим особам, оскільки перебуває у червоних лініях вулиці.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач використовує частину земельної ділянки без правових підстав, визначених статтями 116, 125, 126 Земельного кодексу України.

За змістом частин 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, зокрема, відновленням стану земельної ділянки, який існував до порушення права.

Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (стаття 396 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.

За змістом статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. У разі порушення своїх прав власник на підставі статті 391 ЦК України має право, зокрема, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Положення статті 391 ЦК України підлягають застосуванню лише в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного із позивачем договору.

Таким чином, наявність на земельній ділянці комунальної форми власності огорожі, яка перешкоджає законному власнику земельної ділянки - територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради володіти, розпоряджатися та користуватися земельною ділянкою площею 0,1209 га по вул. Т. Шевченка, у м. Львові, є підставою для усунення перешкод у такому користуванні земельною ділянкою.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту відповідає ст. 152 Земельного кодексу України.

В разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, зокрема, з позовом про усунення перешкод у розпорядженні власністю (ст. 391 УК України).

З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюються шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дії, що порушує права або створює небезпеку порушення прав.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за наведених обставин, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог про демонтаж кам`яної огорожі.

Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про помилковість висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно з положеннями частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи усе вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 15.11.2023 у справі № 914/1902/23 в порядку статті 277 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати

З огляду на те, що суд задовільняє апеляційну скаргу, судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Львівської міської ради б/н і дати (вх. № 01-05/3843/23 від 19.12.2023) задоволити.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 15.11.2023 у справі № 914/1902/23 скасувати. Прийняти нове рішення яким:

Позовні вимоги Львівської міської ради задовольнити.

Зобов`язати Приватне підприємство будівельна компанія "Престиж Буд Стиль" (79014, Україна, Львівська обл., місто Львів, вулиця Б. Котика, будинок, 7, офіс, 204; ЄДРПОУ 33533503) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності площею 0, 1209 га за адресою: м. Львів, вул. Т. Шевченка, 321, шляхом демонтажу кам`яної огорожі.

Стягнути з Приватного підприємства будівельна компанія «Престиж Буд Стиль» (79014, Україна, Львівська обл., місто Львів, вулиця Б. Котика, будинок, 7, офіс, 204; ЄДРПОУ 33533503) на користь Львівської міської ради (79008, Львівська область, місто Львів, площа Ринок, будинок 1; ЄДРПОУ 04055896) 2684, 00 грн судового збору сплаченого за подання позовної заяви.

3.Стягнути з Приватного підприємства будівельна компанія «Престиж Буд Стиль» (79014, Україна, Львівська обл., місто Львів, вулиця Б. Котика, будинок, 7, офіс, 204; ЄДРПОУ 33533503) на користь Львівської міської ради (79008, Львівська область, місто Львів, площа Ринок, будинок 1; ЄДРПОУ 04055896) 4 026, 00 грн судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 06.05.2024.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

Суддя I.Б. Малех

Суддя Б.Д. Плотніцький

СудЗахідний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення24.04.2024
Оприлюднено09.05.2024
Номер документу118863039
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —914/1902/23

Ухвала від 11.12.2024

Господарське

Господарський суд Львівської області

Сухович Ю.О.

Ухвала від 27.11.2024

Господарське

Господарський суд Львівської області

Сухович Ю.О.

Ухвала від 03.12.2024

Господарське

Господарський суд Львівської області

Сухович Ю.О.

Ухвала від 12.11.2024

Господарське

Господарський суд Львівської області

Сухович Ю.О.

Ухвала від 12.11.2024

Господарське

Господарський суд Львівської області

Сухович Ю.О.

Ухвала від 25.09.2024

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Скрипчук Оксана Степанівна

Ухвала від 03.09.2024

Господарське

Господарський суд Львівської області

Сухович Ю.О.

Ухвала від 29.08.2024

Господарське

Господарський суд Львівської області

Сухович Ю.О.

Ухвала від 21.08.2024

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Скрипчук Оксана Степанівна

Ухвала від 11.07.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Міщенко І.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні