Постанова

від 24.04.2024 по справі 914/2591/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2024 р. Справа №914/2591/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівН.М. КравчукБ.Д. Плотніцького,

секретар судового засідання Лагутін В.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Хотел» б/н від 03.02.2024 (вх. № 01-05/352/24 від 05.02.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 03.01.2024 (повний текст рішення складено 15.01.2024, м. Львів, суддя М.Р. Король)

у справі № 914/2591/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Хотел», м. Харків

до відповідача-1: Акціонерного товариства «Банк Альянс», м. Київ

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр управління нерухомістю», м. Харків

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал», м. Київ

про визнання недійсним договору іпотеки.

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: Башаров В.Є.;

від відповідача-2: не з`явився;

третя особа: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін Хотел» звернулось в Господарський суд Львівської області з позовом до відповідача-1 Акціонерного товариства «Банк Альянс», відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр управління нерухомістю» про визнання недійсним договору іпотеки.

Позивач в обгрунтування позовних вимог вказує на те, що предметом спірного договору іпотеки є набуте позивачем 26.01.2019р. у власність нерухоме майно, яке на момент укладення спірного правочину вже не належало відповідачу та за приписами статті 5 Закону України «Про іпотеку» не могло бути предметом іпотеки по договору іпотеки між відповідачами.

Відтак, позивач стверджує, що станом на 28.02.2019р. (момент укладення спірного договору іпотеки) саме він був єдиним власником нерухомого майна, ТзОВ «Міжнародний центр управління нерухомістю» не мало правових підстав здійснювати передачу нерухомого майна в іпотеку за спірним договором, відповідно оспорюваний договір іпотеки від 28.02.2019р. порушує права та інтереси позивача, так як укладений з порушенням вимог статей 203, 317 ЦК України та статей 1, 3, 5 Закону України «Про іпотеку» та підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.01.2024 року у справі № 914/2591/23 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

З матеріалів справи місцевим господарським судом встановлено, що предмет іпотеки на дату укладення оспорюваного договору іпотеки належав відповідачу-2, як іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: №№ 152878711, 152878795, 152878933, 152879110, 152879251.

Таким чином, з дня нотаріального посвідчення оспорюваного договору іпотеки, а саме з 28.02.2019 року, відповідач-1 набув прав іпотекодержателя предмета іпотеки відповідно до умов оспорюваного договору іпотеки.

Доводи позивача щодо того, що ТзОВ «Грін Хотел» набуло 26.01.2019р. у власність нерухоме майно, як внесок засновника до статутного капіталу товариства і державна реєстрація за ним права власності на це майно 18.04.2019 року вищенаведеного факту не змінює, так як не є підставою набуття права власності, а є лише офіційним визнанням державою цього права, не може ставити під сумнів законність раніше прийнятого рішення про державну реєстрацію прав власності за відповідачем-2.

Разом з тим, господарський суд першої інстанції зазначає, що позивач не був власником нерухомого майна, що є предметом іпотеки, в день нотаріального посвідчення оспорюваного договору іпотеки, а саме 28.02.2019, відтак, відсутні порушення суб`єктивних прав та законних інтересів позивача в момент укладення вказаного договору відповідачами.

Не погодившись з даним рішенням суду Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Хотел» подало апеляційну скаргу б/н від 03.02.2024 (вх. № 01-05/352/24 від 05.02.2024), в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 03.01.2024 р. по справі № 914/2591/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

Апелянт вважає, що зазначене рішення Господарського суду Львівської області винесено з неправильним застосуванням норм матеріального права та без врахування всіх обставин справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач станом на день укладення договору іпотеки був власником майна, яке було передано в іпотеку на підставі Договору іпотеки, таким чином Договір іпотеки грубо порушує права та інтереси апелянта, а відповідно такий правочин підлягає визнанню недійсним судом.

Апелянт вказує, що оскільки рішення власника ТОВ «ГРІН ХОТЕЛ» - ТОВ «МЦУН» про передачу вказаного нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «ГРІН ХОТЕЛ» датоване 26.01.2019 року, то, відповідно, право власності на нерухоме майно набуто позивачем також 26.01.2019 року, відтак, ТОВ «МЦУН» не мало жодного права на укладання та підписання оскаржуваного Договору іпотеки, а відповідно оспорюваний Договір іпотеки порушує права та інтереси позивача, укладений з порушенням вимог статей 203, 317 ЦК України та статтей 1, 3, 5 Закону України «Про іпотеку» та підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Акціонерне товариство «Банк Альянс» подало до суду відзив (вх. №01-04/1625/24) на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

У судове засідання 24.04.2024 з`явився представник відповідача-1, надав пояснення.

У судове засідання 24.04.2024 відповідач-2 та третя особа явки уповноваженого представника не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату та час судового засідання.

У судове засідання 24.04.2024 позивач явки уповноваженого представника не забезпечив, на адресу суду 24.04.2024 надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.

Подане клопотання мотивоване тим, що у представника ТОВ «Грін Хотел» адвоката Уланівського С.Є. відсутня можливість прийняти участь у вказаному судовому засіданні з поважних причин у зв`язку з тим, що у вказаний час буде зайнятий наданням правової допомоги підзахисному Скринковичу Ю. В. у кримінальному провадженні 12022100080002795, якого викликано повісткою про виклик до СВ Святошинського УП ГУПН у м. Києві за адресою: м. Київ, пр. Берестейський, 109 на 24.04.2024 р. о 13.30 год. для участі у допиті.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів вказує наступне.

Відповідно до ч.ч. 11, 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для відкладення розгляду справи.

Колегія суддів враховує те, що розгляд справи вже відкладався 20.03.2024.

Разом з тим, колегія суддів вказує, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.

При апеляційному розгляді даної справи колегія суддів також враховує положення ст. 129 Конституції України та ст. 2 ГПК України, відповідно до яких одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

За таких обставин, з огляду на необхідність дотримання принципу розумності строків розгляду справи, а також те, що явка представників учасників справи судом не визнавалась обов`язковою, з урахуванням змісту ст.ст. 202, 216, 270 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

28.02.2019р. між Акціонерним товариством «Банк Альянс» (надалі - АТ «Банк Альянс»/відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр управління нерухомістю» (надалі - ТзОВ «МЦУН»/відповідач-2) було укладено договір іпотеки, посвідчений Малаховською І.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим номером 172 (надалі - договір іпотеки).

Відповідно до преамбули договору іпотеки, АТ «Банк Альянс» в тексті договору іменується як іпотекодержатель, а ТзОВ «МЦУН» - як іпотекодавець.

За умовами п.1.1 договору іпотеки, цей договір забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, які випливають з договору №28/02-19 про відступлення (купівлю - продаж) прав вимоги за кредитними договорами від 28 лютого 2019 року, (надалі - основний договір), укладеного між іпотекодержателем та Товариством з обмежаною відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» (надалі боржник/ ТзОВ «ФК «Стандарт Кепітал»), згідно якого боржник, в тому числі, але не виключно зобов`язаний у строки, порядку та на умовах викладених у основному договорі, не пізніше 28 лютого 2020 року сплатити грошові кошти у розмірі 59 295 000,00 гривень, сплатити проценти за користування грошовими коштами, виходячи з 24,0% річних, інші платежі, передбачені основним договором, комісії, інші грошові зобов`язання за основним договором.

Відповідно до пункту 2.1 договору іпотеки, предметом іпотеки є наступні об`єкти нерухомого майна:

-будівля, спальний корпус санаторію «Женева», загальною площею 2 451,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, місто Трускавець, вул. Суховоля, буд. 63 та належить на праві власності іпотекодавцю (згідно пп. 2.1.1 договору іпотеки - предмет іпотеки 1; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 77738346115);

-земельна ділянка, загальною площею 0,0934 га, кадастровий номер 4611500000:02:001:0006, цільове призначення: для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів, що знаходиться за адресою: Львівська область, місто Трускавець, вул. Суховоля, земельна ділянка 63 та належить на праві власності іпотекодавцю (згідно пп. 2.1.2. договору іпотеки - предмет іпотеки 2; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 76682646115);

-будівля, будівля готельного корпусу №4 (літ. «А»), загальною площею 6 208,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, місто Трускавець, вул. Суховоля, буд. 65 та належить на праві власності іпотекодавцю (згідно пп. 2.1.3 договору іпотеки - предмет іпотеки 3; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1743825646115);

-земельна ділянка, загальною площею 2,1472 га, кадастровий номер 4611500000:02:001:0008, що знаходиться за адресою: Львівська область, місто Трускавець, вул. Суховоля, земельна ділянка 65 та належить на праві власності іпотекодавцю (згідно пп. 2.1.4 договору іпотеки - предмет іпотеки 4; реєстраційний номер об єкта нерухомого майна 333614246115);

-будівля, нежитлова будівля /«SPA-Wellnes» центр з басейнами/, літ. «Б», загальною площею 7 228,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, місто Трускавець, вул. Суховоля, буд. 63 «Б» (згідно пп. 2.1.5 договору іпотеки предмет іпотеки 5; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1743826246115).

Передаючи в іпотеку вказані об`єкти нерухомого майна, ТзОВ «МЦУН» (іпотекодавець) в пункті 2.3 договору іпотеки засвідчив та гарантував, що:

-на підставах, передбачених чинним законодавством України, він має право відчужувати предмет іпотеки (пп. 2.3.1); - предмети іпотеки належать іпотекодавцю на праві власності, яке отримано ним на законних підставах та в спосіб, не заборонений законодавством України (пп. 2.3.2); - на підставах, передбачених чинним законодавством України, на предмети іпотеки може бути звернене стягнення (пп. 2.3.3); - об`єкти нерухомого майна, які є предметами іпотеки за цим договором, зареєстровані у встановленому чинним законодавством України порядку, як окремі виділені у натурі об`єкти права власності (пп. 2.3.4); -предмети іпотеки вільні від будь-яких зобов`язань, крім зобов`язань перед орендарями за договорами оренди (пп.2.3.5), що укладені 01.03.2016 р. між ТзОВ «Трускавецьінвест» та ТзОВ «ОПК Планета здоров`я».

Разом з тим, позивач стверджує, що передане ТзОВ «МЦУН» в іпотеку АТ «Банк Альянс» зазначене нерухоме майно на момент укладення договору іпотеки належало на праві власності ТзОВ «Грін Хотел» в силу наступного.

Рішенням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр управління нерухомістю» (засновника/учасника) №1 від 26.01.2019р. було створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін Хотел» (пункт 1 вказаного Рішення).

Пунктом 3 Рішення затверджено статутний капітал новоствореної юридичної особи в розмірі 8 923 262,40 грн., який вирішено сформувати за рахунок належного засновникові нерухомого майна (надалі - нерухоме майно), а саме:

1) нежитлової будівлі («SPA-Wellnes» центр з басейнами), загальною площею 7 228,6 кв.м., що розташована за адресою: Львівська область, місто Трускавець,

вул. Суховоля, 63 «Б» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1743826246115);

2) нежитлової будівлі, спальний корпус санаторію «Женева», загальною площею 2 451,8 кв.м., що розташована за адресою: Львівська область, місто Трускавець, вулиця Суховоля, 63 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 77738346115);

3) земельної ділянки, кадастровий номер 4611500000:02:001:0006, загальною площею 0,0934 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування санаторнооздоровчих закладів, що розташована за адресою: Львівська область, місто Трускавець, вул. Суховоля, 63 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 76682646115);

4) будівлі готельного корпусу №4, літ. «А», загальною площею 6 208,2 кв.м., що розташована за адресою: Львівська область, місто Трускавець, вул.Суховоля, 65 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1743825646115);

5) земельної ділянки, кадастровий номер 4611500000:02:001:0008, загальною площею 2,1472 га, що розташована за адресою: Львівська область, місто Трускавець, вул. Суховоля, 65 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 333614246115).

Пунктами 4-6 Рішення було затверджено статут ТзОВ «Грін Хотел», призначено директором товариства Нехороших Дмитра Михайловича та вповноважено його на вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією юридичної особи.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадський формування, датою державної реєстрації ТзОВ «Грін Хотел» значиться 26.01.2019р.

Оцінка суду.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Тлумачення статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним, необхідним є: по-перше, пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; по-друге, наявність підстав для оспорення правочину; по-третє, встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019р. у справі № 904/10956/16, від 19.11.2019р. у справі № 918/204/18 та від 07.04.2020р. у справі № 904/3657/18, постановах Верховного Суду від 02.10.2019р. у справі № 910/22198/17 та від 05.05.2020р. у справі № 911/1634/19.

Як встановлено судом, між Акціонерним товариством «Банк Альянс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр управління нерухомістю» було укладено договір іпотеки.

Відповідно до частини 2, 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» в редакції, яка була чинною на момент укладення оспорюваного договору іпотеки, взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Місцевим господарським судом правомірно встановлено, що форма спірного правочину - договору іпотеки відповідає положенням Цивільного кодексу України та Закону України «Про іпотеку» (письмова нотаріальна форма).

В тексті оспорюваного договору іпотеки зазначені усі істотні умови, які передбачені статтею 18 Закону України «Про іпотеку».

Предметом іпотеки за спірним договором іпотеки є три будівлі (спального корпусу санаторію «Женева», загальною площею 2 451,8 кв.м., готельного корпусу № 4 (літ. «А»), загальною площею 6 208,2 кв.м., нежитлова будівля /«SPAWellnes» центр з басейнами/, літ. «Б», загальною площею 7 228,6 кв.м.), які знаходяться за адресою: Львівська область, місто Трускавець, вул. Суховоля, буд. 63, 63 «Б», 65, та дві земельні ділянки, загальною площею 0,0934 га та 2,1472 га, які знаходяться за адресою: Львівська область, місто Трускавець, вул. Суховоля, 63, 65.

В апеляційній скарзі, позивач вказує, що рішення власника ТОВ «ГРІН ХОТЕЛ» - ТОВ «МЦУН» про передачу вказаного нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «ГРІН ХОТЕЛ» датоване 26.01.2019 року, то, відповідно, право власності на нерухоме майно набуто позивачем також 26.01.2019 року, відтак, ТОВ «МЦУН» не мало жодного права на укладання та підписання оскаржуваного Договору іпотеки.

Можливість внесення нерухомості в якості внеску в статутний капітал товариства передбачена ч. 2 ст. 115 ЦК України.

В свою чергу частиною 4 ст. 334 ЦК України визначено, що права власника на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно статті 4 вказаного закону «Речові права та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації» (в редакції на момент виникнення правовідносин) державній реєстрації прав підлягають:, зокрема, право власності...».

Відтак, посилання позивача на той факт, що його право власності виникло 26.01.2019 року (а не з моменту державної реєстрації) і вказане право не підлягало державній реєстрації не відповідає вимогам статті 334 ЦК України та не ґрунтується на положеннях Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Право власності на вказані вище предмети іпотеки на дату укладення договору іпотеки належало саме ТОВ «МЦУН», що підтверджувалось витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, витягів з ДРРПНМ №№ 152878711, 152878795, 152878933, 152879110, 152879251.

Так, відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг 19), пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234rc18)).

Отже, наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (Buchbesitz (нім.) - книжкове володіння).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач не був власником нерухомого майна, що є предметом іпотеки, в день нотаріального посвідчення оспорюваного договору іпотеки, а саме 28.02.2019р.

Відтак, колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги про те, що позивач був власником спірного майна на дату укладення Договору іпотеки.

Окрім того, колегією суддів встановлено, що предметом укладеного 28.02.2019р. між АТ «Банк Альянс» та ТзОВ «МЦУН» договору іпотеки є забезпечення виконання зобов`язань іншої особи - ТзОВ «ФК «Стандарт Кепітал» перед АТ «Банк Альянс», які виникли із укладеного між банком та ТзОВ «ФК «Стандарт Кепітал» договору №28/02-19 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за кредитними договорами від 28.02.2019р.

Як вже встановлено судом, позивач не є стороною спірного Договору іпотеки та не був власником майна, що є предметом іпотеки, в день нотаріального посвідчення оспорюваного договору, а саме 28.02.2019.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За таких обставин, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують порушення прав позивача укладеним договором іпотеки, а тому зазначений вище спірний договір іпотеки є правомірними в силу презумпції правомірності правочину, передбаченої ст.204 ЦК України.

Відповідно до ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про іпотеку», у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Відтак, позивачем не доведено наявності у нього суб`єктивного права, яке порушене оспорюваним договором іпотеки, не подано доказів, які підтверджують неправомірність такого договору.

Позивачем у встановленому процесуальним законом порядку не доведено суду невідповідності умов оспорюваного договору приписам законодавства в момент його укладення відповідачами.

Саме позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання договору недійсним, має довести обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, а не відповідачі повинні доводити правомірність договору. Тобто обов`язок доказування обставин, з якими закон пов`язує недійсність договору, покладається на позивача. При цьому, враховувати необхідно саме підстави заявленого позивачем позову.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті.

Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тобто законодавець пов`язує факт звернення до суду з наявністю вже порушених прав та інтересів позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджуєть з висновками суду першої інстанції про те, що при розгляді цієї справи суд встановив, як відсутність правових підстав для визнання договору іпотеки недійсним, так і відсутність порушення суб`єктивних прав та законних інтересів позивача в момент укладення вказаного договору відповідачами.

Відтак місцевий господарський суд, дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання договору іпотеки недійсним із наведених позивачем обґрунтувань - позивач не навів жодної фактичної обставини, з якою б закон пов`язував недійсність договору іпотеки, а норми, на які посилається позивач у позовній заяві, не свідчать про порушення сторонами договору іпотеки положень законодавства України на час його укладення.

Позивачем не доведено наявності підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним на підставі ст. 18 Закону України «Про іпотеку» та ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 03.01.2024 у справі №914/2591/23.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Хотел» б/н від 03.02.2024 (вх. № 01-05/352/24 від 05.02.2024) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 03.01.2024 у справі №914/2591/23 залишити без змін.

3.Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 06.05.2024.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяН.М. Кравчук

Суддя Б.Д. Плотніцький