Постанова

від 30.04.2024 по справі 922/4956/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року м. Харків Справа № 922/4956/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.,

за участю секретаря судового засідання Ламанової А.В.

за участю представника ГУ Держгеокадастру - Чернявського А.В. (в залі суду) наказ №493-к від 04.09.2023, посадова інструкція, витяг з ЄДР;

заявник апеляційної скарги уповноваженого представника не направив, заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності його представника за наявними у справі матеріалами,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Труд. Земля. Капітал" (вх. №778 Х/1) на рішення, ухвалене Господарським судом Харківської області у складі судді Калініченко Н.В. 04.03.2024 (повний текст складено та підписано 05.03.2024) у справі №922/4956/23

за позовом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Труд. Земля. Капітал"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про витребування земельної ділянки,

УСТАНОВИВ:

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ", про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6325184500:02:001:0266 у власність держави шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за власником - державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0266.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.03.2024 у справі №922/4956/23 позов Головного управління Держгеокадастру у Харківській області задоволено повністю.

Ухвалено витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Труд. Земля. Капітал." (62420, Харківська область, Харківський район, село Веселе, вулиця Сонячна, будинок 4; код ЄДРПОУ: 34630924) земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0266 у власність держави шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за власником - державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61165, місто Харків, вулиця Космічна, будинок 21, поверх 8-9; код ЄДРПОУ: 39792822) - права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0266.

Ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Труд. Земля. Капітал." (62420, Харківська область, Харківський район, село Веселе, вулиця Сонячна, будинок 4; код ЄДРПОУ: 34630924) на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61165, місто Харків, вулиця Космічна, будинок 21, поверх 8-9; код ЄДРПОУ: 39792822) судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 2684,00грн.

21.03.2024 через систему "Електронний суд" до Східного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Труд. Земля. Капітал.".

У скарзі просить суд:

- прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження;

- рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/4956/23 від 04 березня 2024 року скасувати повністю.

- ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Труд. Земля. Капітал." про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6325184500:02:001:0266.

Аргументи апелянта є наступними:

1. ТОВ "Агрофірма "Труд. Земля. Капітал." є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки;

2. суд першої інстанції проігнорував як положення цивільного законодавства, так і висновки Великої Палати Верховного Суду, аргументувавши рішення застарілою позицією Верховного Суду (у справі №360/1998/18), що прямо суперечить більш актуальній позиції Великої Палати Верховного Суду.

Апелянт наполягає на тому, що суд повинен застосовувати останні правові позиції Верховного Суду та Великої Палати. Апелянт в обґрунтування своєї позиції посилається на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №925/1351/19 від 02 листопада 2021 року, постановах Верховного Суду у справі №202/8669/19 від 22 лютого 2023 року, у справі № 910/15443/14 від 09 березня 2023 року.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи/апеляційної скарги між суддями Східного апеляційного господарського суду 21.03.2024 справу передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/4956/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Труд. Земля. Капітал." (вх.№778Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 04.03.2024 у справі №922/4956/23 до надходження матеріалів справи.

29.03.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/4956/23.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 ( з урахуванням ухвали про виправлення описки від 04.04.2024), крім іншого, призначено справу до розгляду на "30" квітня 2024 р. о 12:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

08.04.2024 від ГУ Держгеокадастру у Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами та аргументами, викладеними в апеляційній скарзі та вважає їх хибними, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Наводить мотиви своїх заперечень та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 04.03.2024 у справі №922/4956/23 залишити без змін.

30.04.2024 від заявника апеляційної скарги надійшла заява, в якій повідомляє суд про те, що підтримує вимоги скарги в повному обсязі та просить проводити розгляд скарги за відсутності представника апелянта.

В судове засідання 30.04.2024 заявник апеляційної скарги уповноваженого представника не направив, про причини неявки повідомив у заяві про розгляд справи без участі його представника.

В судове засідання 30.04.2024 прибув представник ГУ Держгеокадастру у Харківській області, який пояснив, що вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника апелянта.

Статтею 270 ГПК України передбачено порядок розгляду апеляційної скарги. Пунктом 12 цієї статті закріплено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Сторони та інші учасники провадження у справі, в тому числі заявник апеляційної скарги повідомлені про час та місце розгляду справи Східним апеляційним господарським судом у встановленому процесуальним законом порядку та завчасно.

З огляду на те, що явка представників сторін в судове засідання апеляційного господарського суду не визнавалась обов`язковою, сторони належним чином та завчасно повідомлені про час та місце судового засідання, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що неявка представника апелянта не є перешкодою для розгляду справи.

В судовому засіданні 30.04.2024 представник ГУ Держгеокадастру заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представника ГУ Держгеокадастру у Харківській області, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час постановлення оскаржуваного рішення, в межах вимог та доводів апеляційної скарги, Східний апеляційний господарський суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного провадження

1. 23 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Харківській області із заявою (вх. № К-5165/0/20-16 від 23.03.2016 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку ч. 6 ст. 118 ЗК України орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства. При цьому, ОСОБА_1 зазначив, що своїм правом на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства відповідно до ст. 121 ЗК України, не скористався.

11 квітня 2016 року ГУ Держгеокадастру у Харківській області прийнято наказ № 2729-СГ від 11 квітня 2016 року, яким надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Ватутінської сільської ради Нововодолазького району Харківської області орієнтовним розміром 2,0000 га. 03 січня 2017 року ГУ Держгеокадастру у Харківській області прийнято наказ № 37-СГ від 03 січня 2017 року, яким затверджено проект землеустрою та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 6324280300:00:000:0650 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства.

Як вбачається із Інформації з ДРРП на нерухоме майно та їх обтяжень № 350907076 від 18.10.2023 року право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 6324280300:00:000:0650 зареєстровано 17 січня 2017 року.

2. 12 червня 2017 року ОСОБА_1 знову звернувся до ГУ Держгеокадастру у Харківській області із заявою (вх. № К-16652/0/20-17 від 12.06.2017 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2 (два) га із земель сільськогосподарського призначення.

При цьому, ОСОБА_1 повідомив, що своє право на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у межах норм, визначених ст. 121 ЗК України, не використав.

16 червня 2017 року наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області № 11339-СГ надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 2,0000 га.

12 грудня 2017 року наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області № 21265-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 1,8688 га з кадастровим номером 6325184500:02:001:0266.

Як вбачається із Інформації з Державного реєстру речових право на нерухоме майно та їх обтяжень № 350906578 від 18.10.2023 року ОСОБА_1 зареєстрував право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0266, площею 1,8688 га 29 травня 2019 року.

Як вбачається із Інформації з Державного реєстру речових право на нерухоме майно та їх обтяжень № 350906578 від 18.10.2023 року ОСОБА_1 передав земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0266, площею 1,8688 га у власність ТОВ "Труд. Земля. Капітал." на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, виданий 27.11.2019 року.

З матеріалів справи вбачається, що Державним бюро розслідувань проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62020100000001594 від 11.08.2020 за ознаками кримінальних порушень, передбачених статтями 362, 364 КК України. В межах цього розслідування встановлено передачу одним особам більше однієї земельної ділянки з одним цільовим призначенням, зокрема безоплатна передача одній особі більше ніж однієї земельної ділянки. В межах зазначеного кримінального провадження постановлено ухвалу Печерського районного суду від 25.03.2021 у справі №757/15438/21-к, якою, крім іншого, надано дозвіл на проведення обшуку у приміщенні ГУ Держеокадастру у Харківській області з метою розшуку документів, що стали підставами передачі низки земельних ділянок, зокрема земельних ділянок з кадастровими номерами 6325184500:02:001:0266; 6324280300:00:000:0650 та законності їх вибуття з володіння держави.

Ухвала Печерського районного суду від 25.03.2021 у справі №757/15438/21-к стала підставою для дослідження ГУ Держгеокадастру у Харківській області цих обставин та встановлення факту подвійного отримання фізичною особою ОСОБА_1 земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

За результатами такого дослідження, ГУ Держеокадастру у Харківській області встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 двічі подав заяву на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. При цьому, звертаючись із другою заявою, фізична особа ОСОБА_1 зазначив не правдиву інформацію, а саме, повідомив, що не використав свого права для безоплатного отримання земельної ділянки для особистого селянського господарства. Такі дії фізичної особи ОСОБА_1 призвели до того, що він безоплатно отримав дві земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Встановлення ГУ Держгеокадастру цих обставин стало підставою для його звернення до Господарського суду Харківської області з позовом у даній справі, в якому він просить витребувати на користь Держави земельну ділянку з кадастром номером 6325184500:02:001:0266, яка була отримана фізичною особою ОСОБА_1 після того, як він вже скористався наданим йому законом правом на безоплатне отримання земельної ділянки. Оскільки, після безпідставного отримання другої земельної ділянки, ОСОБА_1 передав її Товариству з обмеженою відповідальністю "Труд. Земля. Капітал.", тому ГУ Держгеокадастру просив витребувати цю земельну ділянку у останнього набувача.

Задовольняючи позовні вимоги, Господарський суд Харківської області дійшов висновку про законність, обґрунтованість та доведеність позовних вимог.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, Східний апеляційний господарський суд зазначає про наступне.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статей 81, 116 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до частини четвертої статті 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Для ведення особистого селянського господарства громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі - не більше 2 гектара (пункт "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті передає у власність або у користування для всіх потреб центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) та територіальні органи Держгеокадастру.

За змістом положень частини першої, пункту "в", частини третьої, четвертої статті 116, частин першої, сьомої, дев`ятої статті 118, частини першої статті 121, статті 122 ЗК України, які визначають право громадян на безоплатне набуття у приватну власність земельних ділянок певного виду використання із земель державної та комунальної власності шляхом приватизації та порядок його реалізації, закон визначає, що така передача здійснюється шляхом прийняття відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах повноважень відповідного рішення і не допускає безоплатної передачі у власність громадян земельних ділянок певного виду використання більш як один раз.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі 525/1225/15-ц наведено правову позицію, що право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз.

Як встановлено місцевим господарським судом, під час апеляційного провадження та підтверджується матеріалами справи фізична особа ОСОБА_1 повідомив недостовірні відомості, які мали наслідки у вигляді безпідставного подвійного отримання земельних ділянок певного виду у власність та, відповідно, незаконне вибуття з володіння Держави земельної ділянки (яка отримана вдруге), що суперечить наведеним вище положенням Земельного кодексу України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Спосіб захисту повинен забезпечувати поновлення прав позивача до стану, який мав місце до стверджуваного позивачем (ГУ Держгеокадастру у Харківській області) порушення права держави.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав чи законного інтересу, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав чи інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені статтею 20 Господарського кодексу України та статті 16 Цивільного кодексу України, у сфері земельних відносин також спеціальними нормами земельного законодавства.

За наслідками задоволення позову має відбуватися поновлення (захист) майнових прав позивача або ж його інтереси можуть бути реалізовані, внаслідок чого він здатний буде набути прав.

Як встановлено та зазначено вище фізична особа ОСОБА_1 безпідставно та незаконно отримав земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0266 після реалізації ним наданого законом права на отримання землі для ведення селянського господарства. Таке право особа може реалізувати лише один раз. Разом з цим фізична особа ОСОБА_1 вдруге звернувся з заявою на отримання землі, умисно навівши в заяві недостовірні відомості.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див.mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява №29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява №43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Главою 29 Цивільного кодексу України визначено такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності, зокрема право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України) та від добросовісного набувача (стаття 388 Цивільного кодексу України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений, як фактично, тобто повернення його у фактичне володіння, так і у власність цієї особи. При цьому, у випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні або поновленні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Відповідні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц та інших.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

У статті 330 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. У відповідності до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, усіх договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Східний апеляційний господарський суд вважає таким, що ґрунтується на матеріалах справи висновок місцевого господарського суду про те, що фізична особа ОСОБА_1 протиправно отримав у власність земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0266 та, відповідно, не мав прав її передавати наступному набувачу, земельна ділянка незаконно вибула з володіння держави. Зважаючи на наведене, Східний апеляційний господарський суд вважає правомірним та відповідним вказаним вище положенням чинного законодавства та правовим позиціям Верховного Суду висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Східний апеляційний господарський суд відхиляє як необґрунтовані доводи апелянта про те, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області власною волею та рішенням передав спірну земельну ділянку фізичній особі ОСОБА_1 , тому неналежне виконання обов`язків ГУ Держгеокадастру у Харківській області не є дефектом волі та не має нести негативних наслідків для добросовісного набувача, яким вважає себе ТОВ "Агрофірма "Труд. Земля. Капітал". Відхиляючи такі доводи апелянта, Східний апеляційний господарський суд зауважує на тому, що саме фізична особа ОСОБА_1 у заяві на отримання земельної ділянки навів неправдиві відомості та умисно ввів в оману ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Отже, в даному випадку наявний дефект волі, оскільки вибуття спірної земельної ділянки з володіння держави відбулось під впливом обману фізичної особи ОСОБА_1 , який умисно навів недостовірні відомості.

Апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що місцевим господарським судом враховано баланс інтересів учасників спору та зроблено обґрунтоване посилання на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у справі №360/1998/18 від 31.03.2021, відповідно до якої добросовісний набувач внаслідок вилучення земельної ділянки з його незаконного володіння не понесе надмірний тягар, оскільки він не позбавлений права отримати кошти, сплачені ним за цю земельну ділянку від продавця у порядку двосторонньої реституції. Також, кінцевий набувач, із власності якого витребовується земельна ділянка, не позбавлений можливості відновити свої права на підставі частини першої статті 661 ЦК України, пред`явивши вимогу до осіб, в яких придбано (отримано) земельну ділянку, про відшкодування збитків.

Твердження апелянта про те, що висновки місцевого господарського суду ґрунтуються на неактуальних позиціях Верховного Суду не відповідають дійсності. Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що під час ухвалення оскаржуваного рішення у даній справі місцевий господарський суд правильно застосував норми матеріального права та підставно послався на актуальну судову практику Верховного Суду щодо застосування відповідних норм земельного законодаства.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не свого знайшли підтвердження та не спростовують правомірні висновки суду першої інстанції, тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Східний апеляційний господарський суд не встановив обставин для зміни та скасування законного та обґрунтованого рішення Господарського суду Харківської області від 04.03.2024 у даній справі, яке слід залишити без змін.

З огляду на висновок суду про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта зі сплати судового збору за її подання покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 129, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. ст. 282-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Труд. Земля. Капітал" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 04.03.2024 у справі №922/4956/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.05.2024

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін