Рішення

від 17.04.2024 по справі 910/307/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.04.2024Справа № 910/307/24

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс»до1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Атті Інвестмент Груп» 2. ОСОБА_1простягнення 3 915 973,82 грн.та за зустрічним позовом ОСОБА_1доТовариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс»за участю третьої особи, яка не заявляє самостій1них вимог на предмет спору, на стороніпозивачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Атті Інвестмент Груп»проприпинення договору порукиСуддя Босий В.П.

секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом:не з`явився від відповідача 1 за первісним позовом:не з`явився від відповідача 2 за первісним позовом: Гаращук С.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс» (надалі - ТОВ «УЛФ-Фінанс») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атті Інвестмент Груп» (надалі - ТОВ «Атті Інвестмент Груп») та ОСОБА_1 про стягнення 3 915 973,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем 1 грошового зобов`язання із сплати лізингових платежів на підставі договору фінансового лізингу №11289/09/21-Г від 08.09.2021, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 1 567 636,84 грн., а також заявляє про стягнення штрафу у розмірі 219 848,89 грн., пені у розмірі 646 837,66 грн., 3% річних у розмірі 43 173,74 грн., інфляційних у розмірі 70 297,29 грн. та неустойки у розмірі 1 368 179,40 грн. При цьому, позивач заявляє про солідарне стягнення з відповідачів спірної суми грошових коштів з огляду на укладений між позивачем та відповідачем 2 договір поруки від 09.09.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

21.02.2024 до Господарського суду міста Києва від представника ОСОБА_1 надійшов зустрічний позов до ТОВ «УЛФ-Фінанс» про припинення договору поруки від 09.09.2021, укладеного між ТОВ «УЛФ-Фінанс» та ОСОБА_1.

Зустрічний позов мотивований тим, що товариством неодноразово вчинялися досудові вимоги щодо погашення лізингових платежів, а відтак строк виконання основного зобов`язання настав, і, відповідно, договір поруки від 09.09.2021 припинив свою дію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, залучено ТОВ «Атті Інвестмент Груп» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за зустрічним позовом.

Протокольною ухвалою суду від 27.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання 17.04.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Представник відповідача 1 за первісним позовом, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Представник відповідача 2 за первісним позовом в судове засідання з`явився, надав пояснення по справі, проти задоволення первісних позовних вимог заперечував, зустрічний позов підтримав та просив задовольнити повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16).

З урахуванням викладеного, неявка представників позивача та відповідача 1 за первісним позовом, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання, не є перешкодою для розгляду даної справи по суті.

В судовому засіданні 17.04.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача 2, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08.09.2021 між ТОВ «УЛФ-Фінанс» (лізингодавець) та ТОВ «Атті Інвестмент Груп» (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №11289/09/21-Г (надалі - «Договір»), відповідно до умов якого лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлене лізингоодержувачем майно (об`єкт лізингу), найменування, марка, модель, рік випуску, ціна, строк лізингу, лізингові платежі та інші суттєві умови користування якого зазначаються у договорі, а лізингоодержувач зобов`язується прийняти об`єкт лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов договору, а в кінці строку дії договору має право придбати об`єкт лізингу у власність за викупною вартістю, визначеною у договорі.

Пунктом 1 Загальних умов Договору визначено, що лізингоодержувач самостійно на свій ризик обирає об`єкт лізингу та продавця (постачальника), найменування якого зазначається у договорі. відповідальність та ризики, пов`язані з вибором продавця, вартістю об`єкта лізингу, невиконанням або неналежним виконанням продавцем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу/поставки/комісії об`єкта лізингу, невідповідністю об`єкта лізингу цілям його використання, несе лізингоодержувач.

Згідно з умовами Договору об`єктом лізингу є автомобіль BMW X5 xDrive30d, рік випуску 2021, вартістю на дату укладення Договору 2 968 390,94 грн. з ПДВ.

Пунктом 2.1 Загальних умов Договору передбачено, що всі платежі за користування об`єктом лізингу лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця не пізніше на дату та в сумі, які встановлені для їх оплати відповідно до графіка внесення лізингових платежів. Лізингоодержувач зобов`язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставлення та отримання рахунків лізингодавця. У разі необхідності рахунки на оплату можуть надаватися лізингодавцем на e-mail лізингоодержувач. Лізингові платежі включають в погашення (компенсацію) вартості об`єкта лізингу, комісію лізингодавця за наданий в лізинг об`єкт лізингу та інші платежі, передбачені договором.

Умовами Договору було погоджено графік лізингових платежів, останній з яких ТОВ «Атті Інвестмент Груп» мало здійснити 09.09.2025.

Відповідно до п. 3.4 Загальних умов Договору приймання лізингоодержувачем об`єкта лізингу в лізинг оформлюється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкта лізингу.

17.09.2021 між ТОВ «УЛФ-Фінанс» та ТОВ «Атті Інвестмент Груп» підписаний акт (видаткова накладна) прийому-передачі об`єкта лізингу до Договору, відповідно до якого лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв в лізинг автомобіль BMW X5 xDrive30d, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2021 року випуску, вартістю 2 968 390,94 грн. з ПДВ. Вказаним актом підтверджено, що під час прийому об`єкта лізингу та документів лізингоодержувач повністю ознайомився з технічними умовами експлуатації об`єкту лізингу, гарантійними умовами, договорами страхування та іншими актами і регламентами, необхідними для експлуатації об`єкта лізингу.

На підставі договору відступлення права вимоги №21/07-2017 від 21.07.2017 ТОВ «УЛФ-Фінанс» відступило на користь Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» право вимоги до ТОВ «Атті Інвестмент Груп» за Договором.

13.02.2023 між АТ «Таскомбанк» (лізингодавець) та ТОВ «Атті Інвестмент Груп» (лізингоодержувач) укладено додаткову угоду №2 до Договору, якою сторони дійшли згоди зменшити строк лізингу до 17 місяців з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі, а саме до 16.02.2023, виклавши графік внесення лізингових платежів в новій редакції.

На підставі договору відступлення права вимоги №28/12-2017-ЗВ від 28.12.2017 ПАТ «Таскомбанк» відступило на користь ТОВ «УЛФ-Фінанс» право вимоги до ТОВ «Атті Інвестмент Груп» за Договором.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання зі сплати лізингових платежів та повернення об`єкту лізингу.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Судом встановлено, що 17.09.2021 між сторонами підписаний акт прийому-передачі об`єкта лізингу до Договору, відповідно до якого лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв в лізинг автомобіль BMW X5 xDrive30d, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2021 року випуску, вартістю 2 968 390,94 грн. з ПДВ.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом (частина 3 статті 806 Цивільного кодексу України).

Загальні правові та організаційні засади фінансового лізингу в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про фінансовий лізинг» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частин 1, 2 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу. До складу лізингових платежів включаються: сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу; винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт фінансового лізингу; інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором. Протягом строку дії договору фінансового лізингу розмір лізингових платежів може бути змінено у випадках та порядку, передбачених таким договором.

З метою виконання лізингодавцем своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу щодо оплати товарів, виконання робіт тощо лізингодавець має право отримати від лізингоодержувача авансовий платіж, який підлягає сплаті відповідно до умов договору фінансового лізингу. Авансовий платіж не є залученими коштами лізингодавця, а є складовою лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу (частина 3 статті 16 Закону).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 20 та пункту 3 частини 2 статті 21 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право, зокрема, стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість відповідно до умов договору фінансового лізингу та законодавства, а лізингоодержувач - своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що додатковою угодою №2 до Договору сторони дійшли згоди зменшити строк лізингу до 17 місяців з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі, а саме до 16.02.2023, виклавши графік внесення лізингових платежів в новій редакції.

Матеріалами справи підтверджується, а відповідачем 1 не спростовано, що станом на 16.02.2023 у ТОВ «Атті Інвестмент Груп» утворилася заборгованість зі сплати лізингових платежів на загальну суму 1 567 636,84 грн.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу ТОВ «Атті Інвестмент Груп» по сплаті лізингових платежів за 19 лізинговий період, яка складає 1 567 636,84 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і цей відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги ТОВ «УЛФ-Фінанс» до ТОВ «Атті Інвестмент Груп» у частині стягнення з останнього вказаної суми основного боргу.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням вказаним відповідачем 1 своїх зобов`язань за Договором позивач просив суд стягнути з штраф у розмірі 219 848,89 грн., пеню у розмірі 646 837,66 грн., 3% річних у розмірі 43 173,74 грн., інфляційні у розмірі 70 297,29 грн. та неустойки у розмірі 1 368 179,40 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частин 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частинами 2, 3 вищезазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 ГК України).

Пунктом 7.1 Загальних умов Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору лізингодавець має право стягнути шляхом направлення відповідної вимоги/рахунку (в тому числі, на електронну адресу лізингоодержувач) наступні штрафні санкції, зокрема: за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 7.1.1); у разі прострочення (затримки) сплати лізингових платежів та інших за договором понад 30 календарних днів, крім пені, передбаченої п. 7.1.1 Загальних умов, лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 10% від суми простроченої заборгованості.

За умовами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних, суд вважає його правомірним.

Суд не бере до уваги посилання відповідача 2 на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, оскільки положення вказаної норми не поширюють свою дію на договори фінансового лізингу.

Також, відповідно до п. 8.7 Загальних умов Договору у разі, якщо після закінчення строку лізингу за договором, умови якого передбачають наявність викупної вартості об`єкту лізингу, лізингоодержувач не реалізує своє право викупу об`єкту лізингу згідно п. 8.2 Загальних умов та не продовжить строк користування об`єктом лізингу (у разі наявності такого права за договором), лізингоодержувач повертає об`єкт лізингу лізингодавцю на підставі акту в місці та час, зазначені лізингодавцем, з урахуванням вимог п.п. 11.5, 11.10 Загальних умов.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов`язаний у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об`єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об`єкта фінансового лізингу, повернути об`єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об`єкт фінансового лізингу.

За змістом п. 7.1.3 Загальних умов Договору у разі, якщо на дату розірвання договору, об`єкт лізингу залишається неповернутим лізингодавцю, якщо це передбачено в п. 11.4 Загальних умов, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку у розмірі подвійної плати за користування об`єктом лізингу за час прострочення (а саме: подвійний розмір лізингового платежу, зазначений в п. 6 графіку платежів, та належний до сплати у місці, в якому відбувається прострочення повернення об`єкту лізингу лізингоодержувачем).

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту повернення відповідачем 1 на користь позивача об`єкту лізингу після закінчення строку лізингу, як і не містять доказів здійснення викупу такого об`єкту лізингу, а відтак вимога про стягнення неустойки у розмірі 1 368 179,40 грн. також є правомірною.

Щодо вимог про солідарне стягнення заявлених вимог також відповідача 2 суд відзначає наступне.

09.09.2021 між ТОВ «УЛФ-Фінанс» (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) укладений договір поруки (надалі - «Договір поруки»), за змістом п. 1.1 якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання ТОВ «Атті Інвестмент Груп» (боржник) усіх його грошових зобов`язань перед кредитором у повному обсязі, в тому числі і в частині компенсації можливих збитків та сплати можливих штрафних санкцій, комісій (винагород), додаткових платежів, що виникли або виникнуть в майбутньому із Договору, включаючи всі додатки, зміни та доповнення до нього, в тому числі ті, що можуть бути укладені сторонами у майбутньому.

Пунктом 1.2 Договору поруки визначено, що поручитель підтверджує, що йому відомі усі умови договору/ів лізингу, в тому числі умови, передбачені додатком «Загальні умови до договору фінансового лізингу», що є невід`ємною частиною договору/ів лізингу, а саме: розмір та порядок сплати лізингових платежів; відповідальність сторін, передбачена ст. 7 Загальних умов до договору/ів лізингу, умови про дострокове розірвання договору та повернення об`єкта лізингу, передбачені ст. 11 Загальних умов. Всі умови щодо розміру та порядку сплати грошових коштів боржником кредитору визначаються згідно договору/ів лізингу, а також додаткових угод до договору лізингу, які будуть укладені між кредитором і боржником, та будуть невід`ємною частиною договору/ів лізингу. Сторони домовились, що зобов`язання, встановлені цим договором, залишаються дійсними та незмінними для поручителя і в разі внесення будь-яких змін чи доповнень до договору/рів лізингу. Поручитель зобов`язується виконати зобов`язання за цим договором у разі настання випадків зміни (в т.ч. збільшення) розміру грошових зобов`язань згідно умов договору/рів лізингу, у зв`язку з чим змінюється (збільшується) обсяг його відповідальності за договором.

Відповідно до статті 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно зі статтею 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

При солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, позивач, користуючись наданим йому за Договором поруки та статтями 543, 554 Цивільного кодексу України правом, правомірно звернувся до суду з вимогою про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за вказаним договором фінансового лізингу.

Доказів виконання взятих на себе зобов`язань поручителем перед позивачем матеріали справи не містять.

В свою чергу, відповідачем 2 заявлено зустрічний позов, в якому останній просив суд припинити Договір поруки.

Мотивуючи зустрічний позов, відповідач 2 вказує на те, що у зв`язку з укладенням між сторонами додаткової угоди №2 від 13.02.2023, якою був змінений строк лізингу, строк дії Договору припинився, а звернення позивача до відповідача 2 із досудовою вимогою про дострокове погашення суми заборгованості припинило дію поруки за Договором поруки.

Статтею 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов`язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу.

Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Відповідно до п. 3.2 Договору поруки сторони, керуючись умовами ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України встановили, що строком припинення поруки, встановленої цим договором, є 6 місяців з дати виконання зобов`язань за Договором, а у випадку наявності простроченої заборгованості боржника відповідно до Договору, строком припинення поруки є 3 роки з дати розірвання (відмови) кредитором від Договору в порядку та на умовах, визначених Загальними умовами до договору лізингу.

Судом встановлено, а відповідачами не спростовано факт неналежного виконання відповідачем 1 своїх зобов`язань за Договором станом на момент звернення до суду із даним позовом, на забезпечення яких між позивачем та відповідачем 2 був укладений Договір поруки.

В свою чергу, як умови чинного законодавства України, так і приписи Договору поруки визначають виключні випадки припинення поруки, настання яких відповідачем 2 не було доведено суду (а саме, припинення основного зобов`язання за Договором, або сплив 3-річного строку з дня розірвання Договору).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Всупереч вказаним приписам відповідачем 2 не було доведено тих обставин, на які він посилався як на підставу пред`явлених до позивача вимог щодо припинення поруки.

Більш того, спір про визнання Договору поруки припиненим відповідачем 2 було ініційовано як зустрічний позов після звернення ТОВ «УЛФ-Фінанс» із позовом про солідарне стягнення заборгованості за Договором.

У постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20) Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема у таких випадках:

- кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;

- особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).

Водночас, Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.

Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором і відсутності кореспондуючого обов`язку особи-боржника у відповідних правовідносинах спрямоване на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.

Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту.

Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання.

Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.

За таких обставин, в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити, а встановлена судом заборгованість за договором фінансового лізингу підлягає солідарному стягненню з відповідачів.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс» задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атті Інвестмент Груп» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 17А; ідентифікаційний код 43262341) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс» (04205, м. Київ, пр. Оболонський, 35-А, оф. 300; ідентифікаційний код 41110750) заборгованість зі сплати лізингових платежів у розмірі 1 567 636 (один мільйон п`ятсот шістдесят сім тисяч шістсот тридцять шість) грн. 84 коп., штраф у розмірі 219 848 (двісті дев`ятнадцять тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 89 коп., пеню у розмірі 646 837 (шістсот сорок шість тисяч вісімсот тридцять сім) грн. 66 коп., 3% річних у розмірі 43 173 (сорок три тисячі сто сімдесят три) грн. 74 коп., інфляційні у розмірі 70 297 (сімдесят тисяч двісті дев`яносто сім) грн. 29 коп. та неустойку у розмірі 1 368 179 (один мільйон триста шістдесят вісім тисяч сто сімдесят дев`ять) грн. 40 коп. Видати накази.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атті Інвестмент Груп» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 17А; ідентифікаційний код 43262341) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс» (04205, м. Київ, пр. Оболонський, 35-А, оф. 300; ідентифікаційний код 41110750) судовий збір у розмірі 29 369 (двадцять дев`ять тисяч триста шістдесят дев`ять) грн. 81 коп. Видати наказ.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс» (04205, м. Київ, пр. Оболонський, 35-А, оф. 300; ідентифікаційний код 41110750) судовий збір у розмірі 29 369 (двадцять дев`ять тисяч триста шістдесят дев`ять) грн. 81 коп. Видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06.05.2024.

Суддя В.П. Босий