Рішення

від 24.04.2024 по справі 910/19162/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.04.2024Справа № 910/19162/23

За позовомадвоката Стеценка Юрія Володимировичадо1) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» Караченцева Артема Юрійовича 2) Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»прозобов`язання надати інформацію на адвокатський запитСуддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Негеля Ю.М.

Представники сторін:

від позивачаСтеценко Ю.В.від відповідачів-1, 2Суденко Р.В., Гриб Ю.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Адвокат Стеценко Юрій Володимирович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» Караченцева Артема Юрійовича та Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», в якому просив визнати протиправною бездіяльність Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», яка полягає у відмові надати інформацію та копії документів на адвокатський запит Стеценка Юрія Володимировича від 05.11.2020, а також зобов`язати Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» надати інформацію та копії документів у відповідь на адвокатський запит Стеценка Юрія Володимировича від 05.11.2020.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 05.11.2020 ним, як адвокатом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Екомонтажсервіс», було направлено на адресу відповідача-2 адвокатський запит, в якому позивач просив надати інформацію і документи. У відповідь на вказаний запит адвокат Стеценко Юрій Володимирович отримав лист від 12.11.2020 №09-8-6/1050, в якому відповіда-2 відмовив у наданні запитуваної інформації, як інформації з обмеженим доступом.

На переконання позивача, позиція відповідача-2 щодо ненадання витребуваної інформації суперечить закону, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 на підставі ст.174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву адвоката Стеценка Юрія Володимировича було залишено без руху.

Позивачем у строк, встановлений судом, усунуто недоліки позовної заяви.

При цьому, у заяві про виконання ухвали суду від 22.12.2023 позивачем, згідно положень ч.3 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, змінено предмет позову, у зв`язку з чим позивач просить зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» Караченцева Артема Юрійовича надати інформацію та копії документів у відповідь на адвокатський запит Стеценка Юрія Володимировича від 05.11.2020.

Судом прийнято до розгляду дану заяву позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/19162/23; вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 07.02.2024, зобов`язано позивача у письмовому вигляді уточнити заявлені позовні вимоги до відповідача-2.

26.01.2024 від відповідача-2 надійшов відзив на позов, в якому він проти заявлених позовних вимог заперечив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 підготовче засідання, призначене на 07.02.2024, за клопотанням позивача було відкладено на 14.03.2024.

У підготовчому засіданні 14.03.2024 позивачем подано заяву на виконання ухвали суду.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Представником Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» подано для долучення до матеріалів справи копію (витяг) постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №910/4777/21.

У підготовчому засіданні 14.03.2024 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.04.2024.

У судовому засіданні 17.04.2024 позивач подав заяву, в якій, посилаючись на допущення описки у прохальній частині позовної заяви, просив вважати правильними та розглядати позовні вимоги у такій редакції: «Зобов`язати Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» у особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» Караченцева Артема Юрійовича надати інформацію та копії документів на адвокатський запит Стеценка Юрія Володимировича від 05.11.2020».

Розглянувши вказану заяву, суд дійшов висновку, що за своїм змістом дана заява є заявою про зміну предмета позову.

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання.

За приписами ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, оскільки заява позивача від 17.04.2024 за своїм змістом є заявою про зміну предмета позову, яка подана з порушенням встановленого ч.3 ст.46 Господарського процесуального кодексу України строку, вказану заяву залишено судом без розгляду на підставі ст. 118 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 17.04.2024 оголошувалася перерва до 24.04.2024.

Позивач у судове засідання з`явився, позов підтримав у повному обсязі, подав у письмовому вигляді виступ у дебатах.

Представники відповідачів проти позову заперечували.

В обґрунтування своїх заперечень відповідачі зазначають, що адвокатський запит направлявся позивачем як представником ТОВ ВКФ «Екомонтажсервіс»; позивачем не доведено наявність порушеного права ТОВ ВКФ «Екомонтажсервіс» (відсутній спір про право), не доведено, що таке право має бути захищено в порядку господарського судочинства; позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб захисту; позивачем не доведено порушення прав позивача з боку Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; позивачем не доведено наявності у ПАТ «Промінвестбанк» витребуваної інформації; інформація про відносини банку з іншими контрагентами є інформацією з обмеженим доступом.

У судовому засіданні 24.04.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Стеценко Юрій Володимирович є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №3313 від 24.04.2008, виданим Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури на підставі рішення від 24.04.2008 №19-37-19.

10.09.2020 між адвокатом Стеценком Юрієм Володимировичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Екомонтажсервіс» (надалі - ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс»), як клієнтом, було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги, за умовами якого адвокат зобов`язався надавати клієнту будь-яку необхідну правову (правничу) допомогу, бути його представником у відносинах з іншими особами, бути представником у господарському, цивільному і адміністративному судочинстві, виконавчому провадженні, представником і захисником у кримінальному провадженні, а клієнт зобов`язався оплатити адвокату винагороду за надану допомогу.

Як вказує позивач, рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2013 у справі №910/1469/13 задоволено частково позовні вимоги ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс», стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (надалі - ПАТ «Промінвестбанк») на користь ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс» 24696000,00 грн основного боргу, 57732,91 грн судового збору.

В подальшому, як зазначає позивач, 24.10.2013 між ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс» і ПП «Дніпровський краєвид 07» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до п.1.1 якого, у редакції додаткової угоди №1 від 02.07.2016, цедент ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс» відступає цесіонарію ПП «Дніпровський краєвид 07» свої права вимоги до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», що надалі іменується боржник, на суму інфляційних збитків, 3% річних від простроченої суми, неустойки (пені, штрафу), нарахованих у відповідності до Цивільного кодексу України, процентів та усіх інших можливих нарахувань, передбачених законодавством України, за період з 12.09.2013 по 01.07.2016 на 24696000,00 грн, які були розміщені на депозитному рахунку цедента за договором банківського депозиту №20-0349/2-2 від 25.02.2009, укладеного між цедентом і боржником, перераховані на поточний рахунок цедента №26006301301243 у філії «Старокиївське відділення Промінвестбанку в м.Києві» та необґрунтовано (безпідставно) списані боржником з рахунку цедента за договором застави майнових прав №09-280/3-1 від 26.02.2009 на грошові кошти за договором банківського депозиту, укладеного між цедентом та боржником для забезпечення виконання зобов`язань УК «Екосорб» та ТОВ «Компанія з управління активами «Екосорб Інвест», що діяло в інтересах і за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду «Альфа-К» недиверсифікованого виду закритого типу, перед боржником за договором купівлі-продажу цінних паперів №Д/27.2/090226-11 від 26.09.2009, укладеного між боржником, з однієї сторони, УК «Екосорб» з другої сторони, і ТОВ «Компанія з управління активами «Екосорб Інвест», що діяло в інтересах і за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду «Альфа-К» недиверсифікованого виду закритого типу, з третьої сторони, та про стягнення яких на користь цедента прийнято рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2013 у справі №910/1469/13, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013, надалі іменується «основний борг», збитків та шкоди, завданих порушенням прав цедента (в тому числі, несвоєчасним поверненням основного боргу), процентів за договором банківського депозиту №20-0349/2-2 від 25.02.2009, надалі усе разом (зокрема, інфляційні збитки, 3% річних, неустойка (пеня, штраф), проценти, збитки, шкода, інші нарахування) іменуються «сума боргу», судових витрат, понесених у зв`язку із стягненням суми боргу, а цесіонарій приймає таке відступлення, надалі іменується «відступлення».

Позивач зазначає, що згідно з п. 1 додаткової угоди від 07.03.2019 до вказаного договору про відступлення права вимоги винагорода ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс» становить 100% від суми боргу, вказаної у п. 1.1 договору, яку ПП «Дніпровський краєвид 07» зобов`язалось сплатити ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс» протягом 1 року з дати фактичного стягнення/отримання/надходження на рахунок ПП «Дніпровський краєвид 07».

На розгляді Господарського суду міста Києва знаходилася справа №910/17795/17 грн за позовом ПП «Дніпровський краєвид 07» до ПАТ «Промінвестбанк», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс», про стягнення 1036893,70 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих на суму 24696000,00 грн, присуджену до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/1469/13, та за зустрічним позовом ПАТ «Промінвестбанк» до ПП «Дніпровський краєвид 07» і ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс» про визнання договору відступлення права вимоги від 24.10.2013 недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2019 провадження у справі №910/17795/17 в частині позовних вимог ПП «Дніпровський краєвид 07» до ПАТ «Промінвестбанк» про стягнення коштів закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову, а зустрічний позов залишено без розгляду.

05.11.2020 адвокат Стеценко Юрій Володимирович звернувся із адвокатським запитом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», у якому просив надати інформацію і документи про таке:

« 1. Чи здійснювало Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» перекази коштів Приватному підприємству «Дніпровський краєвид 07» (адреса: 04212, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 12-А, код ЄДРПОУ 35130219) у період з 01.01.2019 до 31.07.2019? Якщо так, прошу повідомити дати, суми і підстави таких переказів. Також прошу надати належно завірені копії документів (розрахункових документів) на такі перекази.

2. Чи заключало Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» правочини, договори, угоди, меморандуми тощо із Приватним підприємством «Дніпровський краєвид 07» (адреса: 04212, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 12-А, код ЄДРПОУ 35130219) з 01.01.2019 до 31.07.2019? Якщо так, прошу надати належно завірені копії таких документів.».

У відповідь адвокат Стеценко Юрій Володимирович отримав лист від 12.11.2020 №09-8-6/1050, яким ПАТ «Промінвестбанк» відмовив надати запитувану інформацію із вказівкою на те, що в даному випадку інформація стосовно взаємовідносин банку з ПП «Дніпровський краєвид 07» є інформацією з обмеженим доступом, яка, при цьому, не входить до виняткового переліку відомостей, що відповідно до закону не можуть бути віднесені до інформації з обмеженим доступом (в тому числі до комерційної таємниці), зв`язку з чим така інформація не підлягає наданню на адвокатський запит згідно з ч. 2 ст. 24 Закону.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відмова банку у наданні адвокату інформації з причин віднесення її до комерційної таємниці є безпідставним та суперечить нормам матеріального права; запитувана інформація не є банківською таємницею, оскільки стосується переказу, вчиненого самим банком, а не іншими особами; відповідачем-2 були порушені вимоги ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в частині ненадання інформації та копій запитуваних документів.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що клієнт - фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

У відповідності до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право звертатися з адвокатськими запитами є одним з професійних прав адвоката, яке той реалізує під час здійснення адвокатської діяльності «для належного виконання договору про надання правової допомоги».

Отже, це професійне право адвокат реалізує лише для надання правової допомоги клієнту, а не у власних інтересах.

Відтак, правовідносини щодо отримання інформації в даному випадку виникли між ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс», в інтересах якого адвокатський запит подав адвокат Стеценко Юрій Володимирович, та ПАТ «Промінвестбанк».

У позовній заяві та заяві про зміну предмета позову позивач вказав, що з адвокатським запитом від 05.11.2020 він звертався до ПАТ «Промінвестбанк» саме з метою стягнення винагороди (відповідно до п. 1 додаткової угоди) з ПП «Дніпровський краєвид 07» на користь ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс», наголосивши, що витребувана ним інформація, зокрема, відомості про рух коштів та зміст відповідного правочину може бути доказом протиправного розпорядження власністю клієнта позивача - ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс» та свідчити про порушення договору між ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс» та ПП «Дніпровський краєвид 07», якому передано право стягнення коштів з банку.

Так, позивач зазначає, що за умовами договору відступлення права вимоги ПП «Дніпровський краєвид 07» мало зобов`язання сплатити ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс» винагороду в разі фактичного отримання від ПАТ «Промінвестбанк» грошових коштів, визначених у п. 1.1 вказаного договору, зокрема, як процентів за користування чужим майном.

За твердженням позивача, в рамках справи №910/17795/17 ПП «Дніпровський краєвид 07» та ПАТ «Промінвестбанк» подали заяви про відмову від позову та зустрічного позову саме у зв`язку з тим, що ПАТ «Промінвестбанк» сплатило кошти ПП «Дніпровський краєвид 07». Проте, як вказує позивач, ПП «Дніпровський краєвид 07» не сплатило ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс» винагороду відповідно до п. 1 додаткової угоди від 07.03.2019 до договору про відступлення права вимоги від 24.10.2013.

Отже, фактично причиною звернення позивача з даним позовом до суду є прагнення забезпечити одержання ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс» від ПП «Дніпровський краєвид 07» грошових коштів на виконання договору відступлення права вимоги від 24.10.2013.

Суд зазначає, що згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Отже, підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення, невизнання або оспорення прав чи законних інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або законних інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципу верховенства права.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

В ході розгляду справи позивач неодноразово наголошував, що отримання запитуваних інформації та документів потрібні для захисту прав ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс» щодо стягнення винагороди з ПП «Дніпровський краєвид 07» за договором відступлення права вимоги від 24.10.2013, укладеним між ними.

Проте, суд констатує, обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов`язання надати інформацію та копії документів на адвокатський запит не може привести до відновлення/захисту прав ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс» як сторони договору відступлення права вимоги від 24.10.2013.

Заявлений позивачем позов не спрямований на вирішення спору між суб`єктами господарювання (ПП «Дніпровський краєвид 07» та ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс») з приводу виконання укладеного між ними договору відступлення права вимоги.

Даний позов фактично направлений лише на одержання доказів, які можуть бути в подальшому використані для доведення ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс» своїх вимог до ПП «Дніпровський краєвид 07» у разі ініціювання ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс» позову про стягнення з ПП «Дніпровський краєвид 07» відповідної заборгованості.

Як свідчать матеріали справи, позивач направляв також запити до ПП «Дніпровський краєвид 07» щодо надання інформації та копій документів про отримання коштів від ПАТ «Промінвестбанк». У відповідь позивач отримав лист ОСОБА_2 , який повідомив, що вже не працює директором ПП «Дніпровський краєвид 07», а адвокатський запит перенаправив засобами поштового зв`язку за юридичною адресою ПП «Дніпровський краєвид 07». Однак, як стверджує позивач, відповідь на адвокатський запит від ПП «Дніпровський краєвид 07» не надійшла.

Тобто, на переконання суду, в даному випадку адвокатський запит від 05.11.2020 стосується інформації, яка може мати доказове значення у разі ініціювання ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс» позову про стягнення заборгованості.

Отже, вважаючи, що ПП «Дніпровський краєвид 07» не виконав своїх зобов`язань перед ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс» в частині сплати винагороди за договором відступлення права вимоги, ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс» з метою ефективного захисту своїх прав не позбавлене можливості ініціювати позов про стягнення з ПП «Дніпровський краєвид 07» відповідної заборгованості.

В свою чергу, професійне право адвоката захищається встановленою законом відповідальністю за неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит.

Так, відповідно до ст. 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п`яти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов`язання надати інформацію та копії документів на адвокатський запит не є ефективним, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав, впливу не мають.

У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07.05.2024

Суддя Ю.М.Смирнова