Постанова

від 23.09.2024 по справі 910/19162/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2024 р. Справа№ 910/19162/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.

представників сторін:

від позивача: Стеценко Ю.В.

від відповідача: Суденко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Стеценка Юрія Володимировича

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2024

у справі №910/19162/23 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Стеценка Юрія Володимировича

до 1) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» Караченцева Артема Юрійовича

2) Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»

про зобов`язання надати інформацію на адвокатський запит

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2023 року адвокат Стеценко Юрій Володимирович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» Караченцева Артема Юрійовича та Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», яка полягає у відмові надати інформацію та копії документів на адвокатський запит Стеценка Юрія Володимировича від 05.11.2020 ;

- зобов`язати Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» надати інформацію та копії документів у відповідь на адвокатський запит Стеценка Юрія Володимировича від 05.11.2020.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 05.11.2020 ним, як адвокатом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Екомонтажсервіс», було направлено на адресу відповідача-2 адвокатський запит, в якому позивач просив надати інформацію і документи. У відповідь на вказаний запит адвокат Стеценко Юрій Володимирович отримав лист від 12.11.2020 №09-8-6/1050, в якому відповідач-2 відмовив у наданні запитуваної інформації, як інформації з обмеженим доступом.

На переконання позивача, позиція відповідача-2 щодо ненадання витребуваної інформації суперечить закону, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

У подальшому, в порядку ч.3 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, позивачем змінено предмет позову, де просив зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» Караченцева Артема Юрійовича надати інформацію та копії документів у відповідь на адвокатський запит Стеценка Юрія Володимировича від 05.11.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 при відритті провадження у справі зазначену заяву позивача прийнято до розгляду.

Крім того, у судовому засіданні 17.04.2024 позивач подав заяву, в якій, посилаючись на допущення описки у прохальній частині позовної заяви, просив вважати правильними та розглядати позовні вимоги у такій редакції: «Зобов`язати Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» у особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» Караченцева Артема Юрійовича надати інформацію та копії документів на адвокатський запит Стеценка Юрія Володимировича від 05.11.2020».

У судовому засіданні 17.04.2024 вказану заяву залишено судом без розгляду на підставі ст. 118 ГПК України, оскільки заява позивача від 17.04.2024 за своїм змістом є заявою про зміну предмета позову, яка подана з порушенням встановленого ч.3 ст.46 ГПК України строку.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд вказав, що заявлений позивачем позов не спрямований на вирішення спору між суб`єктами господарювання (ПП «Дніпровський краєвид 07» та ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс») з приводу виконання укладеного між ними договору відступлення права вимоги. Даний позов фактично направлений лише на одержання доказів, які можуть бути в подальшому використані для доведення ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс» своїх вимог до ПП «Дніпровський краєвид 07» у разі ініціювання ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс» позову про стягнення з ПП «Дніпровський краєвид 07» заборгованості в частині сплати винагороди за договором відступлення права вимоги.

В свою чергу, суд зазначив, що професійне право адвоката за неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, захищається встановленою законом відповідальністю.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що, в даному випадку, обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов`язання надати інформацію та копії документів на адвокатський запит не є ефективним, у зв`язку з чим, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, адвокат Стеценко Юрій Володимирович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 у справі № 910/19162/23 та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що суд дійшов хибного висновку, що правовідносини щодо отримання інформації виникли між ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс» в інтересах якого адвокатський запит подав адвокат Стеценко Ю.В. та ПАТ «Промінвестбанк», оскільки правовідносини, які складають предмет спору у даній справі стосуються виключно його та ПАТ «Промінвестбанк» щодо надання відомостей за адвокатським запитом. Суд не повинен у межах цієї справи висувати гіпотетичні версії про те, хто і як міг би використати документи в майбутньому, якби інформація була надана.

Також скаржник зазначає, що з огляду на рішення Господарського суду м. Києва від 27.05.2013 у справі № 910/1469/13 про стягнення з Банку 24 696 000,00 грн основного боргу, у ТОВ ВКФ «Екомонтажсервіс» виникло право вимоги до Банку щодо сплати процентів за користування чужими коштами, а отже ПАТ «Промінвестбанк» обізнане про таке право ТОВ ВКФ «Екомонтажсервіс», тому, на його думку, реалізація такого права є небажаним для Банку, оскільки може потягнути собою грошові кошти. Тому, на думку скаржника, у Банку є бажання не повідомляти відомості, які стосуються сплати процентів за користування чужими грошовими коштами за боргом, встановленим рішенням Господарського суду м. Києва від 27.05.2013 у справі № 910/1469/13.

Апелянт зауважує також, що суд не надав оцінки листу ПАТ «Промінвестбанк» від 12.11.2020, який містив відмову у наданні відомостей та копій документів із посиланням на захист інформації з обмеженим доступом та на ст.505 ЦК України (комерційна таємниця).

Крім того, висновок суду,що причиною звернення позивача з даним позовом є прагнення забезпечити одержання ТОВ ВКФ «Екомонтажсервіс» від ПП «Дніпровський краєвид 07» грошових коштів на виконання договору відступлення права вимоги від 24.10.2013, є помилковим, оскільки Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не встановлює обов`язковість обґрунтування причин звернення адвокатом із адвокатським запитом.

Скаржник також наголошує, що суд першої інстанції «не повинно турбувати», який спосіб захисту обрав позивач, з огляду на предмет спору у справі, застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача.

Узагальнені доводи відзиву відповідача на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, представник відповідачів у своєму відзиві, наданому до суду 24.06.2024, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Представник Банку вважає, що є правильним висновок суду першої інстанції про відмову у позові через неефективний спосіб захисту з огляду на те, що застосування конкретного способу засхиту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. Позовна заява позивача не містила доказів та обгрунтувань, яким чином та яке саме право клієнта позивача порушує саме ПАТ «Промінвестбанк» та Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів, у чому полягає спір про право, яке необхідно розглядати у порядку позовного провадження у господарському судочинстві.

Також представник відповідачів наголошує, що позивачем не доведено наявності у ПАТ «Промінвестбанк» витребуваної інформації, а інформація про відносини Банку з іншими контрагентами є інформацією з обмеженим доступом.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2024 справу №910/19162/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 поновлено Стеценку Юрію Володимировичу процесуальний строк на оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 у справі №910/19162/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Стеценка Юрія Володимировича на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 та призначено до розгляду на 08.07.2024.

Судове засідання 08.07.2024 не відбулось у зв`язку із повітряною тривогою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 розгляд апеляційної скарги Стеценка Юрія Володимировича на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 у справі №910/19162/23 призначено на 26.08.2024.

Судове засідання 26.08.2024 не відбулось у зв`язку із повітряною тривогою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 розгляд апеляційної скарги Стеценка Юрія Володимировича на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 у справі №910/19162/23 призначено на 23.09.2024.

Позиції учасників справи

Позивач у судовому засіданні 23.09.2024 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 23.09.2024 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Стеценко Юрій Володимирович є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №3313 від 24.04.2008, виданим Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури на підставі рішення від 24.04.2008 №19-37-19.

10.09.2020 між адвокатом Стеценком Юрієм Володимировичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Екомонтажсервіс» (надалі - ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс»), як клієнтом, було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги, за умовами якого адвокат зобов`язався надавати клієнту будь-яку необхідну правову (правничу) допомогу, бути його представником у відносинах з іншими особами, бути представником у господарському, цивільному і адміністративному судочинстві, виконавчому провадженні, представником і захисником у кримінальному провадженні, а клієнт зобов`язався оплатити адвокату винагороду за надану допомогу.

Як вказує позивач, рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2013 у справі №910/1469/13 задоволено частково позовні вимоги ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс» та стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (надалі - ПАТ «Промінвестбанк») на користь ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс» 24 696 000,00 грн основного боргу, 57 732,91 грн судового збору.

У подальшому, як зазначає позивач, 24.10.2013 між ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс» і ПП «Дніпровський краєвид 07» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до п.1.1 якого, у редакції додаткової угоди №1 від 02.07.2016, цедент ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс» відступає цесіонарію ПП «Дніпровський краєвид 07» свої права вимоги до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», що надалі іменується боржник, на суму інфляційних збитків, 3% річних від простроченої суми, неустойки (пені, штрафу), нарахованих у відповідності до Цивільного кодексу України, процентів та усіх інших можливих нарахувань, передбачених законодавством України, за період з 12.09.2013 по 01.07.2016 на суму 24 696 000,00 грн, які були розміщені на депозитному рахунку цедента за договором банківського депозиту №20-0349/2-2 від 25.02.2009, укладеного між цедентом і боржником, перераховані на поточний рахунок цедента №26006301301243 у філії «Старокиївське відділення Промінвестбанку в м.Києві» та необґрунтовано (безпідставно) списані боржником з рахунку цедента за договором застави майнових прав №09-280/3-1 від 26.02.2009 на грошові кошти за договором банківського депозиту, укладеного між цедентом та боржником для забезпечення виконання зобов`язань УК «Екосорб» та ТОВ «Компанія з управління активами «Екосорб Інвест», що діяло в інтересах і за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду «Альфа-К» недиверсифікованого виду закритого типу, перед боржником за договором купівлі-продажу цінних паперів №Д/27.2/090226-11 від 26.09.2009, укладеного між боржником, з однієї сторони, УК «Екосорб» з другої сторони, і ТОВ «Компанія з управління активами «Екосорб Інвест», що діяло в інтересах і за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду «Альфа-К» недиверсифікованого виду закритого типу, з третьої сторони, та про стягнення яких на користь цедента прийнято рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2013 у справі №910/1469/13, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013, надалі іменується «основний борг», збитків та шкоди, завданих порушенням прав цедента (в тому числі, несвоєчасним поверненням основного боргу), процентів за договором банківського депозиту №20-0349/2-2 від 25.02.2009, надалі усе разом (зокрема, інфляційні збитки, 3% річних, неустойка (пеня, штраф), проценти, збитки, шкода, інші нарахування) іменуються «сума боргу», судових витрат, понесених у зв`язку із стягненням суми боргу, а цесіонарій приймає таке відступлення, надалі іменується «відступлення».

Позивач зазначив, що згідно з п. 1 додаткової угоди від 07.03.2019 до вказаного договору про відступлення права вимоги винагорода ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс» становить 100% від суми боргу, вказаної у п.1.1 договору, яку ПП «Дніпровський краєвид 07» зобов`язалось сплатити ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс» протягом 1 (одного) року з дати фактичного стягнення/отримання/надходження на рахунок ПП «Дніпровський краєвид 07» коштів .

На розгляді Господарського суду міста Києва знаходилася справа №910/17795/17 за позовом ПП «Дніпровський краєвид 07» до ПАТ «Промінвестбанк», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс», про стягнення 1 036 893,70 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих на суму 24 696 000,00 грн, присуджену до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/1469/13 та за зустрічним позовом ПАТ «Промінвестбанк» до ПП «Дніпровський краєвид 07» і ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс» про визнання договору відступлення права вимоги від 24.10.2013 недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2019 провадження у справі №910/17795/17 у частині позовних вимог ПП «Дніпровський краєвид 07» до ПАТ «Промінвестбанк» про стягнення коштів закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову, а зустрічний позов залишено без розгляду.

05.11.2020 адвокат Стеценко Юрій Володимирович звернувся з адвокатським запитом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», у якому просив надати інформацію і документи про таке:

« 1. Чи здійснювало Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» перекази коштів Приватному підприємству «Дніпровський краєвид 07» (адреса: 04212, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 12-А, код ЄДРПОУ 35130219) у період з 01.01.2019 до 31.07.2019? Якщо так, прошу повідомити дати, суми і підстави таких переказів. Також прошу надати належно завірені копії документів (розрахункових документів) на такі перекази.

2. Чи заключало Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» правочини, договори, угоди, меморандуми тощо із Приватним підприємством «Дніпровський краєвид 07» (адреса: 04212, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 12-А, код ЄДРПОУ 35130219) з 01.01.2019 до 31.07.2019? Якщо так, прошу надати належно завірені копії таких документів.».

У відповідь адвокат Стеценко Юрій Володимирович отримав лист від 12.11.2020 №09-8-6/1050, яким ПАТ «Промінвестбанк» відмовив надати запитувану інформацію із вказівкою на те, що у даному випадку інформація стосовно взаємовідносин банку з ПП «Дніпровський краєвид 07» є інформацією з обмеженим доступом, яка, при цьому, не входить до виняткового переліку відомостей, що відповідно до закону не можуть бути віднесені до інформації з обмеженим доступом (в тому числі до комерційної таємниці), у зв`язку з чим, така інформація не підлягає наданню на адвокатський запит згідно з ч. 2 ст. 24 Закону.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відмова Банку у наданні адвокату інформації з причин віднесення її до комерційної таємниці є безпідставним та суперечить нормам матеріального права; запитувана інформація не є банківською таємницею, оскільки стосується переказу, вчиненого самим Банком, а не іншими особами; відповідачем-2 були порушені вимоги ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в частині ненадання інформації та копій запитуваних документів.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовано Законом України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI).

Статтею 1 Закону №5076-VI визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; клієнт - фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із статтею 20 Закону №5076-VI, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

У свою чергу, згідно із статтею 24 Закону №5076-VI адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Згідно із частиною третьою статті 24 Закону №5076-VI відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Із системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право звертатися з адвокатськими запитами згідно із договором про надання правової допомоги. При цьому, орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому направлено належним чином оформлений адвокатський запит, зобов`язаний надати запитувану інформацію та копії документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Отже, це професійне право адвокат реалізує лише для надання правової допомоги клієнту, а не у власних інтересах.

Відтак, правовідносини щодо отримання інформації в даному випадку виникли між ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс», в інтересах якого адвокатський запит подав адвокат Стеценко Юрій Володимирович, та ПАТ «Промінвестбанк».

У позовній заяві та заяві про зміну предмета позову позивач вказав, що з адвокатським запитом від 05.11.2020 він звертався до ПАТ «Промінвестбанк» саме з метою стягнення винагороди (відповідно до п. 1 додаткової угоди) з ПП «Дніпровський краєвид 07» на користь ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс», наголосивши, що витребувана ним інформація, зокрема, відомості про рух коштів та зміст відповідного правочину може бути доказом протиправного розпорядження власністю клієнта позивача - ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс» та свідчити про порушення договору між ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс» та ПП «Дніпровський краєвид 07», якому передано право стягнення коштів з Банку.

Так, позивач зазначає, що за умовами договору відступлення права вимоги ПП «Дніпровський краєвид 07» мало зобов`язання сплатити ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс» винагороду в разі фактичного отримання від ПАТ «Промінвестбанк» грошових коштів, визначених у п. 1.1 вказаного договору, зокрема, як процентів за користування чужим майном.

За твердженням позивача, в рамках справи №910/17795/17 ПП «Дніпровський краєвид 07» та ПАТ «Промінвестбанк» подали заяви про відмову від позову та зустрічного позову саме у зв`язку з тим, що ПАТ «Промінвестбанк» сплатило кошти ПП «Дніпровський краєвид 07».

Проте, як зазначив позивач, ПП «Дніпровський краєвид 07» не сплатило ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс» винагороду відповідно до п. 1 додаткової угоди від 07.03.2019 до договору про відступлення права вимоги від 24.10.2013.

Отже, фактично причиною звернення позивача з даним позовом до суду є прагнення забезпечити одержання ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс» від ПП «Дніпровський краєвид 07» грошових коштів на виконання договору відступлення права вимоги від 24.10.2013.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 910/18962/20).

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й буде здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений приписами статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті. Вказані норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 904/3368/18.

Верховний Суд наголошував, що вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні (постанова Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 904/3368/18).

Вирішуючи питання про захист порушеного права, суд має враховувати інтереси і самого товариства і його інших учасників, тобто дотримуватися балансу інтересів учасників товариства і самого товариства, про що неодноразово зазначав Верховний Суд.

Тому важливо встановити не абстрактне, а конкретне порушене право чи інтерес для його співставлення з інтересами інших учасників.

Згідно із статтею 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Проте, реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Так, під час розгляду справи позивач неодноразово наголошував, що отримання запитуваної інформації та документів потрібно для захисту прав ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс» щодо стягнення винагороди з ПП «Дніпровський краєвид 07» за договором відступлення права вимоги від 24.10.2013, укладеним між ними.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов`язання надати інформацію та копії документів на адвокатський запит не може привести до відновлення/захисту прав ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс», як сторони договору відступлення права вимоги від 24.10.2013.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Верховного Суду від 11.09.2023 у справі №791/1731/21 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Стеценка Юрія Володимировича на ухвалу Київського апеляційного суду від 17.07.2023 у справі за позовом Стеценка Ю.В. до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про зобов`язання надати інформацію на адвокатський запит, оскільки спір не відноситься до цивільної юрисдикції, а підлягає розгляду господарським судом, тобто вказаним рішенням Верховного Суду визначено розгляд даної справи у порядку господарського судочинства.

Колегія суддів звертає увагу, що після розгляду справи Верховним Судом, позивачем, у порядку ч.3 ст.46 Господарського процесуального кодексу України було змінено предмет позову, де він просив тільки зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» Караченцева Артема Юрійовича надати інформацію та копії документів у відповідь на адвокатський запит Стеценка Юрія Володимировича від 05.11.2020.

З дати набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції судів залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним і Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Має значення також і суб`єктний склад саме сторін правовідносин та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Така позиція Суду узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові № 910/14144/17 (провадження № 12-88гс18).

Стосовно права на звернення до суду з позовом про зобов`язання вчинити дії, то відсутність регламентації такого права у національному праві є розумним обмеженням, оскільки чинне законодавство передбачає інші способи захисту прав та інтересів зацікавленої особи.

У тих випадках, коли спеціальна норма закону встановила інший, ніж визначений ст.16 Цивільного кодексу України, спосіб захисту, застосовується спосіб захисту, встановлений спеціальною нормою.

Зокрема, в спеціальному законі, відповідно до частини 3 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Проте, жодного судового рішення про визнання дій посадових осіб банківської установи неправомірними, чи про неправомірність віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом матеріали справи не містять.

Оскільки Банк вже надав свою відповідь адвокату на його адвокатський запит, тому винесення судового рішення ніяким чином не змінить правовідношення та не поновить ніяких прав.

Отже, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що вважаючи, що ПП «Дніпровський краєвид 07» не виконав своїх зобов`язань перед ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс» в частині сплати винагороди за договором відступлення права вимоги, ТОВ «ВКФ «Екомонтажсервіс» з метою ефективного захисту своїх прав не позбавлене можливості ініціювати позов про стягнення з ПП «Дніпровський краєвид 07» відповідної заборгованості.

У ході розгляду справи позивач належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 ГПК України не довів, яке саме цивільне право порушене та яким чином воно може бути відновлене через винесення судового рішення в господарському процесі, а так само не довів, яке право належить самому ТОВ ВКФ «Екомонтажсервіс», з огляду на акт відступлення всіх вимог від ТОВ ВКФ «Екомонтажсервіс» на користь ПП «Дніпровський краєвид 07» на підставі договору відступлення права вимоги.

За договором відступлення права вимоги, який був укладений між ТОВ ВКФ «Екомонтажсервіс» на користь ПП «Дніпровський краєвид 07», усі права, які мало ТОВ ВКФ «Екомонтажсервіс» передало новому кредитору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у суді першої інстанції підтвердив, що ним ведеться робота зі збору доказів, які можливо будуть використані в подальшому на власний розсуд.

Таким чином, доводи позивача зводяться до того, що «ПП «Дніпровський краєвид 07» не повністю виконало свої зобов`язання перед ТОВ ВКФ «Екомонтажсервіс», з огляду на що, ТОВ ВКФ «Екомонтажсервіс» не отримало всієї суми, яку він намагався отримати.

Проте, позивачем не було подано жодного доказу наявності майнового спору між сторонами чи спору стосовно невизнаного права ТОВ ВКФ «Екомонтажсервіс», не вказано в чому полягає порушене право такої особи та в чому полягають вимоги, що розглядаються в порядку господарського судочинства до відповідачів.

Вказане є самостійною підставою для відмови в позові через непорушення прав позивача в розумінні ст. 4 ГПК України та пп.г п. 3 ч. 1 ст. 282 ГПК України.

Згідно зі статтею 511 ЦК України зобов`язання між сторонами не створює обов`язку для третьої особи.

Як встановлено судом першої інстанції зобов`язання, що виникли з договору відступлення права вимоги, який укладено між ТОВ ВКФ «Екомонтажсервіс» та ПП Дніпровський краєвид 07» існували (чи існують) виключно між цими юридичними особами, а зобов`язань ПАТ «Промінвестбанк» перед ТОВ ВКФ «Екомонтажсервіс» за цим договором не виникло.

Як вважає позивач, ПП «Дніпровський краєвид 07» не виконало своє зобов`язання перед ТОВ ВКФ «Екомонтажсервіс», тому на переконання колегії суддів, вимоги мають бути заявлені саме до ПП «Дніпровський краєвид 07», оскільки договірні відносини існували саме між ПП «Дніпровський краєвид 07» та ТОВ ВКФ «Екомонтажсервіс».

Виходячи з обставин справи та підстав позову, саме ПП «Дніпровський краєвид 07» є зобов`язаною перед ТОВ ВКФ «Екомонтажсервіс» особою, і саме між цими юридичними особами може існувати спір, а не між позивачем та ПАТ «Промінвестбанк».

Більш того, надання (розголошення) Банком будь-якої інформації щодо іншої особи без згоди останньої, може порушувати права цієї юридичної особи щодо якої вирішується питання та може стати підставою для притягнення Банку до юридичної відповідальності.

Доводи позивача, що у ТОВ ВКФ «Екомонтажсервіс» виникло право на грошові кошти з огляду на рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/1469/13», колегія суддів вважає безпідставними, оскільки усі права вимоги, що випливають з цього рішення ТОВ ВКФ «Екомонтажсервіс» передало ПП «Дніпровський краєвид 07» за договором відступлення права вимоги та таке право на стягнення коштів було предметом стягнення за позовами ПП «Дніпровський краєвид 07» до ПАТ «Промінвестбанк» у справах № 910/11965/16, 910/17795/17 та № 910/4716/19, що розглядались судами.

Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що в даному випадку обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов`язання надати інформацію та копії документів на адвокатський запит не є ефективним.

Стосовно доводів позивача, що суд не надав оцінки листу ПАТ «Промінвестбанк» від 12.11.2020, який містив відмову у наданні відомостей та копій документів із посиланням на захист інформації з обмеженим доступом та ст.505 ЦК України (комерційна таємниця), колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалось вище, згідно з ч.2 ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

У відповідності з частинами 1-2 ст. 21 Закону України «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, ченційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Аналогічним є зміст статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до ст.505 ЦК України комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв`язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути внесені до комерційної таємниці.

За змістом цих норм, яка інформація є конфіденційною визначає для себе сама приватна юридична особа, з урахуванням обмежень, яка інформація не може бути з обмеженим доступом (ст. 21 Закону України «Про інформацію»).

В цьому переліку відомостей, які не можуть бути інформацією з обмеженим доступом відсутня така категорія, як «документи чи інформація, що стосуються господарських (комерційних) відносин юридичних осіб між собою», а отже, така інформація не є загальнодоступною, а відтак може бути конфіденційною чи комерційною таємницею та не підлягати розголошенню.

При цьому, ПАТ «Промінвестбанк» не є державним органом, а як комерційна організація, юридична особа приватного права має право на обмеження доступу третіх осіб до своєї інформації, що стосується взаємовідносин з іншими юридичними чи фізичними особами.

Водночас, з пояснень представника відповідачів повідомив, що ПАТ «Промінвестбанк» своїм актом «Зміст відомостей, які становлять інформацію з обмеженим доступом», віднесло будь-які свої відносини з іншими юридичними особами до інформації з обмеженим доступом, а тому в силу закону має право не розголошувати такі відомості. Так, відповідно до п. 2.5 «Змісту відомостей, які становлять інформацію з обмеженим доступом», затверджених наказом Голови Правління ПАТ «Промінвестбанк» від 21.09.2015р. № 133, відомості про зміст правочинів складають конфіденційну та комерційну таємницю. Крім того, відповідно до п. 11.2. цього Переліку, відомості про суми коштів, сплачені за договорами також становлять конфіденційну інформацію. Таким чином, така інформація не може надаватись в силу політики Банку.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у даній справі, суд першої інстанції виходив з інших мотивів. Однак, у даному випадку підставою для відмови в задоволенні позову - є саме недоведеність порушення прав позивача (ст 4 ГПК України).

Таким чином, рішення (мотивувальна частина) суду першої інстанції підлягає зміні на підставі ст. 277 ГПК України з урахуванням викладеного у даній постанові. Водночас, рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог (резолютивна частина рішення), підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, а тому відхиляються колегією суддів як необґрунтовані, зроблені з невірним правозастосуванням та спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За правилами частини 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, тому апеляційна скарга Стеценка Юрія Володимировича на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 у справі №910/19162/23 задоволенню не підлягають. Резолютивна частина рішення господарського суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а мотивувальна частина рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 у справі №910/19162/23 підлягає зміні, шляхом викладення її у редакції цієї постанови.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційних скарг, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянтів в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Стеценка Юрія Володимировича на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 у справі №910/19162/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 у справі №910/19162/23 змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції даної постанови.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/19162/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 01.10.2024.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун