Рішення

від 30.04.2024 по справі 734/17/24

КОЗЕЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2-о/734/9/24 Справа № 734/17/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 квітня 2024 року смт Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі

головуючого судді Бузунко О.А.,

за участю секретаря судового засідання Шапки О. О.,

у присутності:

представників заявника адвокатів Василенко А.А., Чумак А. В.,

представників заінтересованої особи Закревської В. В., Іллєнко Т. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління Державної Міграційної служби України в Чернігівській області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

До суду звернувся ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла адвокат А. Василенко, з заявою про встановлення факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 від народження і до 1978 року проживав разом із батьками у с. Виповзів, де навчався у школі. У період з 1978 по 1979 роки навчався у Чернігівському кооперативному технікумі. У період з 1979 по 1982 роки навчався у Інженерно-технічному училищі № 5 y місті Київ, а після закінчення працював у м. Київ. У 1982-1984 роках проходив строкову військову службу. Після проходження військової служби одружився та проживав у АДРЕСА_1 , де працював та проживав постійно до 1999 року (що підтверджується трудовою книжкою та довідкою Виконавчого комітету Броварської міської ради) за адресою АДРЕСА_2 . З 2000 року і до теперішнього часу проживає у с. Виповзів без реєстрації.

Паспорт громадянина України ОСОБА_1 не отримував, оскільки у 2000 році втратив паспорт громадянина СРСР, а відомості про адресу реєстрації у АДРЕСА_2 не збереглись в адресно-довідковому бюро.

У вересні 2023 року заявник звернувся до Головного управління Державної міграційної служби у Чернігівській області із заявою щодо оформлення паспорта громадянина України, проте 07 грудня 2023 року листом № 7401.3-7734/74.2-23 йому було відмовлено у видачі паспорта громадянина України. У зв`язку із викладеним, ОСОБА_1 просить суд встановити факт його постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав вимоги заяви та пояснив, що народився та постійно проживав на території України, проте не може отримати паспорт громадянина України, оскільки старий паспорт (зразка УРСР) втрачений, новий за часів незалежної України він не отримував. Для отримання паспорта громадянина України йому необхідно підтвердити факт проживання на її території за станом на час проголошення незалежності України. На той період він працював в Броварах, де і проживав в службовому житлі.

Представник заявника просив задовольнити заяву та встановити факт постійного проживання на території України заявника за станом на 24 серпня 1991 року.

Представник заінтересованої особи Управління Державної Міграційної служби України в Чернігівській області не заперечувала проти задоволення заяви.

Свідком ОСОБА_2 в судовому засіданні було зазначено, що вона була дружиною старшого брата заявника і добре знайома з заявником. Раніше вони з заявником проживали в одному селі, оскільки обоє там народилися. Потім в 1991 році заявник проживав в Броварах.

Заслухавши пояснення учасників процесу, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Виповзів, Козелецького району Чернігівської області, згідно повторно виданого свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 23 вересня 2023 року (а. с. 7).

З копії трудової книжки серії НОМЕР_2 від 20 серпня 1982 року вбачається, що з 1985 року по 01 квітня 1999 рік ОСОБА_1 працював на території України в різних установах (а. с. 16-18).

Відповідно до виписки з паспорта на ім`я ОСОБА_1 25 березня 1980 року заявнику було видано паспорт НОМЕР_3 (а.с. 13).

В матеріалах справи також міститься перша та друга сторінки копії паспорта IV-ЕЛ № НОМЕР_4 , виданого на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 14-15).

Відповідно до довідки, наданої виконавчим комітетом Броварської міської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_1 був зареєстрований з 08 січня 1989 року за адресою: АДРЕСА_2 ; знятий з реєстрації місця проживання 26 листопада 2009 року, на даний час в реєстрі Броварської територіальної громади зареєстрованим не значиться (а.с. 19).

В 1997 році між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування жилого будинку. Судом було витребувано з Державного нотаріального архіву Чернігівської області копію паспорта, який надавався ОСОБА_1 під час укладення цього договору. Відповідно до відповіді на запит суду, в архіві відсутня копія паспорту на ім`я ОСОБА_1 , проте в реєстрі міститься запис про наявність паспорту у ОСОБА_1 на момент вчинення нотаріальної дії: паспорт IV-ЕЛ № НОМЕР_4 , Деснянським, Чернігівської, 25.03.80.

З відповідей, які надані Управлінням державної міграційної служби України в Чернігівській області, вбачається, що ОСОБА_1 паспорт громадянина України взагалі не отримував. Вказане також підтверджено в судовому засіданні і представником вказаного органу ОСОБА_4 .

Частиною першою статті 15ЦПК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порядок розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження визначений главами 1 і 6 розділу IV ЦПК України.

Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини другої статті 315ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

При цьому суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та іншої мети - ні.

Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3Закону України«Про громадянствоУкраїни» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України«Про громадянствоУкраїни» проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - із 13 листопада 1991 року (частина друга статті 3 Закону України «Про громадянство України»). Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України«Про громадянствоУкраїни» (13 листопада 1991 року).

Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293ЦПК України та статті 3Закону України«Про громадянствоУкраїни» і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

Заявник, посилаючись на статтю 3 Закону України «Про громадянство України», просив суд встановити факт його постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Цей факт має значення для встановлення належності заявника до громадянства України та в подальшому отримання паспорта громадянина України.

Пунктом 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (далі Порядок) визначено, що встановлення належності до громадянства України стосується:

а) громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року, в тому числі: осіб, які за станом на 13 листопада 1991 року проходили строкову військову службу на території України і після її проходження залишилися проживати на території України; осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або за станом на 13 листопада 1991 року відбували покарання в місцях позбавлення волі на території України та перебували у громадянстві колишнього СРСР і до набрання вироком суду законної сили постійно проживали відповідно на території УРСР або проживали на території України;

б) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття і батьки яких належать до категорій, зазначених у підпункті «а» цього пункту;

в) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття та виховувалися в державних дитячих закладах України.

Згідно з пунктом 8 Порядку для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає:

а) заяву про встановлення належності до громадянства України;

б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);

в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Тобто, у таких випадках одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Пунктом 25 Порядку визначено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами «а»-«в» пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.

Враховуючи вищезазначене, слід дійти висновку, що належність до громадянства України встановлюється на підставі статті 3Закону України«Про громадянство» і може пов`язуватися із фактом проживання або постійного проживання на території України в певний час і такий факт може бути встановлено на підставі судового рішення.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 24 лютого 2021 року у справі № 522/20494/18 (провадження № 61-6498св20), від 05 квітня 2021 року у справі № 523/14707/19 (провадження № 61-16116св20), від 07 серпня 2023 року у справі № 756/16751/21 (провадження № 61-5793св23).

У частині четвертій статті 263ЦПК України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 293, 315, 319 ЦПК України,

вирішив:

заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління Державної Міграційної служби України в Чернігівській області, про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Виповзів Козелецького району Чернігівської області, на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Управління Державної Міграційної служби України в Чернігівській області, м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. 51 А.

Повний текст рішення складений 06 травня 2024 року.

Суддя Олена БУЗУНКО