Постанова

від 23.04.2024 по справі 337/3325/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 23.04.2024 Справа № 337/3325/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 337/3325/23 Головуючий у 1 інстанції: Мальованний В.О.

Провадження № 22-ц/807/720/24 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.,

суддів: Бєлки В.Ю.,

Кочеткової І.В.,

секретар: Волчанова І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про зобов`язання повернення безпідставно списаних грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про зобов`язання повернення безпідставно списаних грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 08 лютого 2023 року приблизно о 18 годині 30 хвилин виявив, що з його картки зникли всі кошти у розмірі 202 190 грн. Крім того, з картки - ключа Хортицького благодійного фонду допомоги школам району «Розвиток», де він працює директором, зникли кошти фонду у розмірі 18 700 грн. Картки були прикріплені до його фінансового телефону.

Позивач негайно звернувся на «гарячу лінію» АТ КБ «Приватбанку» за телефоном 3700 з метою інформації та блокування карток і подальших дій зловмисників з коштами.

09 лютого 2023 року він звернувся до відділу поліції № 5 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, де за його заявою було відкрито кримінальне провадження № 12023082070000167 від 09 лютого 2023 року за ознаками ч. 4 ст. 185 КК України і внесено до ЕРДР, про що він повідомив АТ КБ «Приватбанк». На даний час досудове розслідування триває.

При повторному зверненні до відділення АТ КБ «Приватбанку» (вул. Рубана. 13) він дізнався, що кошти були списані 8 платежами по системі обслуговування платежів «Apple Рау» в Україні.

На звернення позивача до відділення АТ КБ «Приватбанку» електронною поштою до АБ КБ «Приватбанку» йому надійшла відповідь про те, що у рамках правил платіжних систем суму не може бути повернено. Всього таких відповідей надійшло вісім: pb.ua/ refund/ 2334796 - 18700 грн; pb.ua/ refund/ 2332869 - 31690 грн; pb.ua/ refund/ 2332858 - 14800 грн; pb.ua/ refund/2332862- 32800 грн.; pb.ua/ refund/2332868 - 25500 грн.; pb.ua/ refund/ 2332866 - 31500 грн.; pb.ua/ refund/2332863 - 32800 грн; pb.ua/refund/ 2334796 - 18700 грн.

На звернення позивача до АТ КБ «Приватбанк» від 28 квітня 2023 року він отримав відповідь про те, що його заява зареєстрована під номером 124-ВБ і передана на розгляд фахівцям банку, які нададуть відповідь.

Наступна його заява була зареєстрована 01 травня 2023 року за номером 3071005-ВБ, передана на розгляд фахівцям вищої інстанції банку. У відповідь на його заяву, яку підписав супервайзер по роботі зі скаргами, детальної інформації по роботі банку з питання повернення коштів він не отримав.

Позивач зазначив, що він нікому свою картку не надав, не втрачав її, ПІН-код не розголошував, а зняття коштів відбулося внаслідок шахрайських дій, таємного викрадення грошових коштів, оскільки списання коштів з рахунку відбулося поза його волею, не з його вини та за відсутності поінформованості про проведення банком операцій за його банківським рахунком. Оскільки здійснення такої операції банком відбулося протиправно, тому позивач просить стягнути з банку на свою користь грошові кошти, які були перераховані на рахунки третіх осіб, у розмірі 202 190 грн. 00 коп. та 18 700 грн. 00 коп., які належать благодійному фонду « Розвиток».

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2024 року позов задоволено.

Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_1 безпідставно списані з банківськогокарткового рахунку (банківської картки) № НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 202 190, 00 грн., шляхом їх відновлення на банківському картковому рахунку № НОМЕР_1 .

Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 безпідставно списані з банківського карткового рахунку № НОМЕР_2 (банківської картки) грошові кошти в розмірі 18 700, 00 грн., шляхом їх відновлення на банківському картковому рахунку № НОМЕР_2 .

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в розмірі 2208, 90 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ КБ«ПриватБанк»подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що 08.02.2023 року всі перекази коштів клієнта були здійснені за допомогою правильного введення номерів карток, термін їхньої дії, CVV2-коду разом з ОТП-паролем; звернення позивача на гарячу лінію банку відбулося після здійснення спірних операцій; зазначаючи про неналежність банку як відповідача по справі, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам відповідає.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що списання грошових коштів з карткових рахунків позивача відбулося не за його розпорядженням і він не повинен нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомив про цей факт банк та звернувся до правоохоронних органів.

Суд, встановивши несанкціоноване списання грошових коштів з банківських рахунків позивача, дійшов висновку про те, що стягнення спірних коштів на користь позивача є ефективним засобом правового захисту.

Апеляційний суд повністю погоджується із такими висновками суду з огляду на наступне.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку(стаття 509 ЦК України).

Відповідно до статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1066ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Стаття 1073ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 1Закону України«Про платіжнісистеми тапереказ коштівв Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до статті 14Закону України«Про платіжнісистеми тапереказ коштівв Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Пунктом 2 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (тут і далі в редакції Положення на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.

За приписами пункту 3 розділу VI Положення банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.

Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.

Пунктами 7, 8 розділу VI Положення передбачено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченогоЗаконом України«Прозверненнягромадян» (пункт 10 розділу VI Положення).

За приписами ст.ст.1066,1068 Цивільного кодексу України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Правова позиція щодо провини позивача/клієнта через його власну бездіяльність по захисту власних персональних даних та власного мобільного фінансового телефону, що дало змогу третім особам отримати вільний доступ до карток ПриватБанку в системі «Приват24» викладена в постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 712/9107/18 (провадження № 61-9877св19).

Пунктом 14.12 ст. 14 Закону України « Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» зазначено, що користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2, 6 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» затвердженої Постановою Правління НБУ від 05.11.2014 р. № 705 „ Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів , користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банка бо визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій тавідповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Матеріали справи свідчать, що 15.07.2021року, 31.03.2022 року позивач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписав заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, що підтверджується його підписом, та отримав банківську картку (а.с.71-98).

08.02.2023 року позивач дізнався, що невідомі особи заволоділи шахрайським способом, з використанням електронно-обчислюваної техніки, усіма грошовими коштами, які знаходились на рахунку позивача, відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 202 190, 00 грн., 18 700, 00 грн.

Після виявлення факту безпідставно списаних коштів, позивач зателефонував до АТ КБ «ПриватБанк» на номер 3700 та повідомив про списання коштів та просив заблокувати рахунки (а.с.109).

09.02.2023року позивач звернувся до Відділу поліції № 5 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області та на підставі його заяви було відкрито кримінальне провадження № 12023082070000167 від 09.02.2023року за ознаками ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі КК України) (а.с.17-19).

В подальшому, позивач електронним листом повідомив відповідача щодо вказаних вище обставин та отримав відповідь щодо проведення перевірки за його зверненням тривалістю від 35 до 120 днів.

Позивач з`ясував у від відповідача, що грошові кошти були поділені на вісім частин і направлені до якихось «сервісних центрів» по системі обслуговування платежів «Apple Pay» в Україні. Так, на звернення позивача до банку електронною поштою йому надходили однотипні відповіді: «Ви подали заявку на повернення. На жаль, у рамках правил платіжних систем суму не може бути повернуто» (а.с.20-43).

Наступна заява від 28.04.2023 року позивача до відповідача на яку було отримано відповідь, що остання зареєстрована під номером 124 ВБ і передана на розгляд фахівцям банку, які підготують відповідь. Зареєстрована 01.05.2023 за номером № 3071005 ВБ і повторно передано на розгляд фахівцям вищої інстанції банку.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідач відмовився в добровільному порядку повернути належні позивачу грошові кошти та зазначав, що ним не розголошувалася третім особам інформація про номери карткових рахунків, пін - коди та інша конфіденційна інформація; картки ним не втрачались, треті особи не мали до них доступу.

У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що саме клієнт зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та негайно повідомляти банк про операції, які не виконувалися ним. До моменту такого повідомлення відповідальність у повному обсязі за всі операції несе виключно клієнт.

Разом з тим, судова колегія враховує відомості Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023082070000167, відповідно до яких 09.02.2023 року за заявою ОСОБА_1 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за фактом, що 08.02.2023 року в період часу з 14:30 до 15:00 невстановлена особа, таємно, умисно, з корисливих мотивів, невстановленим шляхом, здійснила крадіжку грошових коштів з банківської картки НОМЕР_1 , дійсна до 05/24, яка належить заявникові, на загальну суму м202190 грн. Окрім цього, з картки-ключа Хортицького благодійного фонду допомоги школам «РОЗВИТОК», директором якого є ОСОБА_1 , в той самий період часу невстановлена особа, таємно, умисно, з корисливих мотивів, невстановленим шляхом, здійснила крадіжку грошових коштів в розмірі 18700 грн (ЖЄО від 09.02.2023 року).

Відповідач надав суду інформацію щодо операцій по карткам ОСОБА_1 , з яких вбачається, що для підтвердження сімох платежів від 08.02.2023 року з банківської картки НОМЕР_1 та з картки-ключа 4246001003200791 було вірно введено номери карток, терміни їхньої дії, CVV2-код разом з ОТП-паролем.

Тобто банк посилався на те, що сам позивач повідомив шахраям необхідні реквізити для вилучення коштів. Але така інформація не підтверджена жодними незалежними доказами та не спростовує посилання позивача на те, що він не здійснював жодних дій щодо списання власних коштів.

У справі 202/10128/14-ц від 23.01.2018. Верховний Суд України назвав вищенаведені судження на користь банку помилковими, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, а не на наявних в матеріалах доказах, які б підтверджували, що позивач своїми діями чи бездіяльністю дійсно сприяла втраті, незаконному використанню свого пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати спірні платіжні операції.

За таких обставин судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції та підстав для його скасування не вбачає. Наведені в апеляційній скарзі доводи, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, та особистого тлумачення апелянтом норм закону.

З огляду на наведене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 89, 263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 374,375 апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 7 травня 2024 року.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: В.Ю. Бєлка

І.В. Кочеткова