Рішення
від 01.05.2024 по справі 910/14280/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2024 р. м. Київ Справа № 910/14280/23

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал»

до Приватного підприємства «Нікольська пустинь»

про стягнення 177 157,56 грн

Без виклику учасників справи;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного підприємства «Нікольська пустинь» про стягнення 177 157,56 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг № 232 від 16.07.2019, в частині відшкодування вартості комунальних послуг та земельного податку. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 60 021,37 грн основного боргу, 40 621,45 грн пені, 55 022,45 грн штрафу, 3 248,54 грн 3% річних, 18 243,75 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/14280/23 від 12.09.2023 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» залишено без руху.

21.09.2023 до канцелярії Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 12.09.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14280/23. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу на його адресу-місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Січових Стрільців, буд. 12, офіс 21А, м. Київ, 04053.

Однак зазначене поштове відправлення повернулось на адресу Господарського суду міста Києва з відміткою працівника поштової установи на довідці про причини повернення/досилання Ф.20 «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 постановлено передати матеріали справи № 910/14280/23 за позовом Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» до Приватного підприємства «Нікольська пустинь» про стягнення 177 157,56 грн до Господарського суду Київської області.

08.02.2024 матеріали справи № 910/14280/23 надійшли до Господарського суду Київської області.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа № 910/14280/23 була передана на розгляд судді Л.В. Сокуренко.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.02.2024 прийнято справу № 910/14280/23 до свого провадження. Розгляд справи постановлено здійснювати спочатку, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, зі стадії підготовчого провадження. Надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом Київської області та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про прийняття справи до провадження від 13.02.2024 була направлена відповідачу на його адресу-місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Січових Стрільців, буд. 12, офіс 21А, м. Київ, 04053, з позначкою «Судова повістка».

Однак зазначене поштове відправлення повернулось на адресу Господарського суду Київської області з відміткою працівника поштової установи на довідці про причини повернення/досилання Ф.20 «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Відповідно до ч. 3 та ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з пп. 3-5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Поштові картки, листи з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані (реєстровані) листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з повідомленням про їх вручення згідно із законодавством (п. 8 та п. 15 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду (пункт 83 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до пунктів 101, 102 Правил надання послуг поштового зв`язку, уразі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку, відправлення «EMS» - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. Строк зберігання за заявою відправника/адресата (одержувача) і за додаткову плату може бути продовжений. У разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» або реєстрованого поштового відправлення з позначкою «Адміністративна послуга» такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження «не повертати». Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно. Невручені міжнародні поштові відправлення надсилаються до місця міжнародного поштового обміну, з якого вони були одержані.

Виходячи з аналізу положень ст. 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 8, 15, 83, 101, 102 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти або відомостей про зареєстрований електронний кабінет в окремій підсистемі Електронного суду, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. 162, 165, 258, 263, 290, 295 Господарського процесуального кодексу України, і судовий документ повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду. Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

З урахуванням зазначеного вище, Господарський суд Київської області зазначає, що судом було вжито усіх належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи судом, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що відповідач були належним чином повідомлений про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 09.10.2023 та ухвалою Господарського суду Київської області від 13.02.2024 про прийняття справи до свого провадження у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

16.07.2019 між Приватним акціонерним товариством «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» (далі орендодавець, позивач) та Приватним підприємством «Нікольська Пустинь» (далі орендар, відповідач) укладено договір оренди № 231 (далі договір оренди), за змістом п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно будівлі та споруди бази відпочинку «Десна» загальною площею 1395,9 кв. м, розміщене за адресою: Київська область, Вишгородський район, Новосілківська сільська рада, (далі майно), що перебуває на балансі ПрАТ «КЕЗ «Транссигнал» та входить до його статутного фонду, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на « 30» квітня 2019 року і становить за незалежною оцінкою 1823400,00 грн (без ПДВ).

Орендодавець передає у користування нерухоме майно разом з обладнанням, меблями, текстилем, інвентарем та іншим рухомим майном, в тому числі МІП (малоцінних швидко зношувальних предметів), що знаходиться в орендованому майні. Орендар зобов`язаний прийняти рухоме майно за актом приймання-передавання рухомого майна від орендодавця орендарю.

За змістом пп. 1.2, 1.3 вказаного правочину, майно передається в оренду під турбазу. Власником майна є ПрАТ «КЕЗ «Транссигнал» на підставі наказу № 241 від 23.04.2001 та наказу № 144 від 25.02.2003 Міністерства транспорту України.

У пунктах 2.1, 2.2 договору оренди визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки не раніше дати нотаріального посвідчення цього договору) та акта приймання-передавання майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається ПрАТ «КЕЗ «Транссигнал», а орендар користується ним протягом строку оренди. Забороняється передача майна в суборенду.

Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку, складеному за Методикою оцінки (п. 2.3 договору оренди).

Згідно з п. 2.4 договору, обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця.

Судом встановлено, що 16.07.2019 позивач за актом приймання-передавання нерухомого майна від орендодавця орендарю до договору оренди № 231 від 16.07.2019 року передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме майно будівлі та споруди Бази відпочинку «Десна», загальною площею 1395,9 кв. м, які розміщені за адресою: Київська область, Вишгородський район, Новосілківська сільська рада, (далі майно), що перебуває на балансі Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» та входить до його статутного фонду, а саме майно, визначене вказаним актом. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх відтисками печаток без зауважень та заперечень (копія наявна в матеріалах справи).

Відповідно до пп. 3.1-3.3 договору оренди, орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) (далі Методика розрахунку) / за результатами конкурсу на право оренди майна. Розмір орендної плати встановлюється на рівні 18% від незалежної експертної оцінки майна становить 27 359,64 грн за квітень 2019 (базовий місяць для нарахування орендної плати без урахування ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.12 договору оренди передбачено, що комунальні послуги, експлуатаційні витрати сплачуються орендарем окремо на поточний рахунок орендодавця відповідно до отриманих рахунків.

За змістом п. 5.12 договору оренди, орендар зобов`язаний здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з орендодавцем договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.

Відповідно до пп. 10.1, 10.2 договору оренди, цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з « 16» липня 2019 року до « 14» липня 2022 року включно. Умови цього договору зберігають свою силу протягом усього строку цього договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установленого правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати до виконання зобов`язань.

Пунктом 11.2 договору оренди передбачено, що орендодавець зобов`язується за власний рахунок встановити на будинках відпочинку: Г1, А, І, П, Р окремі прилади для здійснення обліку спожитої електричної енергії та сплачувати самостійно електроенергію згідно показань лічильників.

За змістом п. 11.3 договору оренди, орендар компенсує орендодавцю витрати щодо сплати податку за землю. Сума компенсації витрат податку за землю переглядається протягом першого кварталу кожного року відповідно до податкового розрахунку земельного податку, шляхом укладання додаткової угоди, яка є обов`язковою для підписання сторонами. Сторони домовилися, що орендар компенсує орендодавцю витрати щодо сплати податку за землю в сумі 20504,01 грн за поточний рік (з 16 липня по 31 грудня 2019 року), та сплачує цю суму у строк протягом 25 днів з моменту підписання договору оренди. В подальшому орендар відшкодовує орендодавцю витрати по сплаті податку за землю відповідно податкового розрахунку земельного податку.

27.07.2022 між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору оренди, якою серед іншого продовжено строк дії договору оренди, визначений у п. 10.1 договору на весь період запровадженого воєнного стану, але не більше ніж на 1 (один) рік. Всі інші умови договору залишили незмінними. Вказана додаткова угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена відтисками їх печаток без зауважень, та відповідно до п. 5 додаткової угоди, є невід`ємною частиною договору.

Судом встановлено, що 16.07.2019 між сторонами, на виконання п. 5.12 договору оренди, укладено договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг № 232 (далі договір № 232).

Відповідно до пп. 1.1-1.3 договору № 232, орендодавець забезпечує орендаря електроенергією. Орендар отримує послуги, сплачує їх вартість, відшкодовує орендодавцю витрати з енергозабезпечення, включаючи послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії. Орендодавець надає орендарю комунальні послуги по підтриманню у робочому стані, обслуговуванню та здійсненню поточного ремонту електромереж.

Пунктом 1.4 договору № 232 визначено, що орендар відшкодовує орендодавцю витрати щодо сплати податку за землю.

Відповідно до п. 2.1 договору № 232, орендар сплачує орендодавцю за надані послуги згідно розрахунку, який є невід`ємною частиною договору (додаток до договору), у т.ч.: - за електроенергію відповідно до показників лічильника, згідно з діючими розцінками і тарифами та встановленими граничними величинами споживання електричної потужності в години максимуму навантаження енергетичної системи, за перевищення цих величин, розрахунок здійснюється згідно ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» (п. 2.1.1); - за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії згідно з розрахунком ЕМВ (п. 2.1.2); - за підтримання у робочому стані, обслуговування та здійснення поточного ремонту енергокомунікацій 0,35 грн в місяць за 1 кВт/г фактично спожитої електроенергії в поточному розрахунковому періоді (п. 2.1.4); - операційний прибуток становить (30%) від вартості надання послуг по підпункту 2.1.4 (п. 2.1.5).

В пункті 2.2 договору № 232 сторони домовилися, що орендар компенсує орендодавцю витрати щодо сплати податку за землю в сумі 20 504,01 грн за поточний рік (з 16 липня по 31 грудня 2019 року), та сплачує цю суму у строк протягом 25 днів з моменту підписання договору оренди. В подальшому орендар відшкодовує орендодавцю витрати по сплаті податку за землю відповідно податкового розрахунку земельного податку. Сторони домовилися, що орендар компенсує орендодавцю витрати по проведенню регламентних робіт трансформаторної підстанції один раз на рік.

Відповідно до п. 2.3 договору № 232, нарахування ПДВ на суму комунальних послуг здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством.

За змістом п. 3.1 договору № 232, оплата комунальних послуг здійснюється у такому порядку:

3.1.1. Орендар до 12 числа поточного розрахункового періоду здійснює попередню оплату відшкодування витрат на наступний розрахунковий період згідно з рахунком фактурою, а саме: - споживання електроенергії, - компенсація перетікання реактивної енергії платежем розміром від обсягу електроенергії за попередній період, та надання інших послуг по п. 2.1.4 платежем розміром 100% за попередній період.

3.1.2. Оплата комунальних послуг за звітний місяць, включаючи фактичне споживання у звітному місяці (з урахуванням попередньої оплати) електричну енергію, здійснюється орендарем згідно з рахунком-фактурою шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 3.3 договору № 232, сума компенсації витрат по сплаті податку за землю переглядається протягом першого кварталу кожного року відповідно до податкового розрахунку земельного податку шляхом укладення додаткової угоди, яка є обов`язковою для підписання сторонами.

За змістом п. 3.4 договору № 232, за несвоєчасну оплату послуг орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

У разі прострочення оплати послуг більше ніж на 1 (один) місяць, орендар сплачує штраф у розмірі 15% від суми заборгованості (п. 3.5 договору № 232).

В пункті 4.2.1 договору № 232 передбачено, що орендодавець зобов`язується до 12 числа поточного розрахункового періоду здійснювати попередню оплату відшкодування витрат на наступний розрахунковий період згідно з рахунком фактурою, а саме: споживання електроенергії, компенсації перетікання реактивної енергії платежем розміром 100% від обсягу електроенергії за попередній період, води та надання інших послуг по пп. 2.1.4, .2.1.5 платежем розміром 100% за попередній період.

Відповідно до п. 4.2.2 договору № 232, до 12 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату на рахунок орендодавця за фактично спожиту у розрахунковому періоді (з урахування передоплати) електричну енергію, в разі виникнення споживання електроенергії понад доведеного ліміту, оплату понадлімітного споживання відповідно до встановлених ПАТ «Київенерго» та інші комунальні послуги та відшкодування плати за землю.

За змістом п. 6.4 договору № 232, за несвоєчасну оплату комунальних послуг та відшкодування витрат по сплаті податку за землю орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення. При надходженні коштів в першу чергу погашається пеня, основна сума боргу сплачується з решти коштів, що залишилися після погашення пені.

Додатком до договору № 232 від 16.07.2019 є розрахунок вартості комунальних послуг та плати за землю.

Як зазначив позивач, строк дії договору № 232 встановлений до 14.07.2022, однак у зв`язку із тим, що до червня 2023 року сторони не надсилали одна одній попереджень про припинення договору № 232, а також оскільки вказаний договір безпосередньо пов`язаний з користуванням нерухомим майном відповідно до умов договору № 231, дія якого була продовжена сторонами відповідно до додаткової угоди № 3 від 27.07.2022, а також враховуючи продовження виконання сторонами своїх зобов`язань за договором № 232, його термін був продовжений.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що належним чином виконав зобов`язання за договором № 232 та надав відповідачу послуги з утримання орендованого нерухомого майна та комунальні послуги у період 2020 2023 років, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 609 від 30.09.2020 на суму 14 603,98 грн, № 683 від 31.10.2020 на суму 8 029,19 грн, № 762 від 30.11.2020 на суму 7 765,45 грн, № 836 від 31.12.2020 на суму 7 765,45 грн, № 52 від 31.01.2021 на суму 3 325,04 грн, № 125 від 28.02.2021 на суму 8 354,60 грн, № 183 від 31.03.2021 на суму 732,87 грн, № 301 від 30.04.2021 на суму 904,92 грн, № 346 від 31.05.2021 на суму 2 060,19 грн, № 414 від 30.06.2021 на суму 9 456,95 грн, № 507 від 31.07.2021 на суму 14 425,02 грн, № 595 від 31.08.2021 на суму 18 126,54 грн, № 641 від 30.09.2021 на суму 9 296,13 грн, № 731 від 31.10.2021 на суму 4 055,14 грн, № 830 від 30.11.2021 на суму 2 484,48 грн, № 881 від 31.12.2021 на суму 2 228,84 грн, № 39 від 31.01.2022 на суму 5 567,32 грн, № 131 від 31.03.2022 на суму 5 176,41 грн, № 200 від 30.04.2022 на суму 113 449,42 грн, № 274 від 31.05.2022 на суму 2 733,89 грн, № 331 від 30.06.2022 на суму 7 592,63 грн, № 400 від 31.07.20252 на суму 17 100,86 грн, № 457 від 31.08.2022 на суму 15 278,46 грн, № 550 від 30.09.2022 на суму 14 542,67 грн, № 618 від 31.10.2022 на суму 3 408,32 грн, № 692 від 30.11.2022 на суму 607,40 грн, № 751 від 31.12.2022 на суму 2 176,46 грн, № 24 від 31.01.2023 на суму 1 365,06 грн, № 95 від 28.02.2023 на суму 1 341,66 грн, № 149 від 31.03.2023 на суму 407,82 грн, № 278 від 30.04.2023 на суму 1 196,79 грн, № 343 від 31.05.2023 на суму 1 278,12 грн, № 408 від 30.06.2023 на суму 15 131,68 грн, № 479 від 31.07.2023 на суму 25 871,35 грн.

Крім того, як зазначив позивач, відповідачу виставлялись, на виконання пп. 1.4, 3.3, 4.2.2 договору № 232, у період 2020 2023 років акти здачі-приймання робіт (надання послуг) щодо відшкодування витрат позивача по сплаті земельного податку № 608 від 30.09.2020 на суму 2 635,83 грн, № 684 від 31.10.2020 на суму 2 635,83 грн, № 773 від 30.11.2020 на суму 2 635,83 грн, № 639 від 31.10.2020 на суму 2 635,83 грн, № 58 від 31.01.2021 на суму 3 856,62 грн, № 126 від 28.02.2021 на суму 3 856,62 грн, № 182 від 31.03.2021 на суму 3 856,62 грн, № 298 від 30.04.2021 на суму 3 856,62 грн, № 345 від 31.05.2021 на суму 3 856,62 грн, № 415 від 30.06.2021 на суму 3 856,62 грн, № 486 від 31.07.2021 на суму 3 856,62 грн, № 555 від 31.08.2021 на суму 3 856,62 грн, № 639 від 30.09.2021 на суму 3 856,62 грн, № 706 від 31.10.2021 на суму 3 856,62 грн, № 825 від 30.11.2021 на суму 3 856,62 грн, № 886 від 31.12.2021 на суму 3 856,59 грн, № 44 від 31.01.2022 на суму 3 856,59 грн, № 99 від 28.02.2022 на суму 3 856,59 грн, № 184 від 31.03.2022 на суму 3 856,62 грн, № 199 від 30.04.2022 на суму 3 856,62 грн, № 275 від 31.05.2022 на суму 3 856,62 грн, № 330 від 30.06.2022 на суму 3 856,62 грн, № 399 від 31.07.2022 на суму 3 856,62 грн, № 456 від 31.08.2022 на суму 3 856,62 грн, № 551 від 30.09.2022 на суму 3 856,62 грн, № 619 від 31.10.2022 на суму 3 856,62 грн, № 693 від 30.11.2022 на суму 3 856,62 грн, № 752 від 31.12.2022 на суму 3 856,62 грн, № 96 від 28.02.2023 на суму 8 870,14 грн (за січень-лютий), № 150 від 31.03.2023 на суму 4 435,07 грн, № 276 від 30.04.2023 на суму 4 435,07 грн, № 341 від 31.05.2023 на суму 4 435,07 грн, № 406 від 30.06.2023 на суму 4 435,07 грн, № 477 від 31.07.2023 на суму 4 435,07 грн.

Судом встановлено, що наведені вище акти за період з 30.09.2020 до 31.03.2023 підписані уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень. Повноваження Сербіної Я.Ю., яка підписала від імені відповідача акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з грудня 2021 до березня 2023 року, підтверджуються наявною в матеріалах справи копією довіреності від 27.04.2021, яка станом на дату підписання актів за вказаний період була чинною.

Разом з тим суд встановив, що зазначені вище акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з квітень-липень 2023 року з боку відповідача не підписані.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що відповідач зобов`язання з оплати наданих послуг протягом 2022-2023 років не виконав належним чином, внаслідок чого у відповідача за договором № 232 утворилася заборгованість в загальному розмірі 60 021,37 грн, з якої: 42 281,15 грн заборгованості зі сплати комунальних та інших витрат позивача та 17 740,22 грн заборгованості зі сплати земельного податку.

З урахуванням зазначеного вище, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача заборгованість за договором № 232 в загальному розмірі 60 021,37 грн, з якої: 42 281,15 грн заборгованості зі сплати комунальних та інших витрат позивача та 17 740,22 грн заборгованості зі сплати земельного податку, а також позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 22 841,30 грн пені за прострочення сплати комунальних та інших витрат позивача, 17 750,15 грн пені за несвоєчасне відшкодування земельного податку, 42 449,78 грн штрафу у розмірі 15% за прострочення понад 1 місяць відшкодування комунальних та інших витрат, 12 572,67 грн штрафу у розмірі 15% за прострочення понад 1 місяць відшкодування земельного податку, 2 019,86 грн 3% річних за несвоєчасне відшкодування комунальних та інших послуг, 1 228,68 грн 3 % річних за несвоєчасне відшкодування земельного податку, 12 066,85 грн інфляційних втрат позивача у зв`язку із несвоєчасним відшкодуванням відповідачем комунальних та інших послуг та 6 176,90 грн інфляційних втрат позивача у зв`язку із несвоєчасним відшкодуванням відповідачем земельного податку.

Відповідно до п. 9.1 договору № 232, цей договір діє з 16.07.2019 до 14.07.2022 включно.

Згідно з п. 9.2 договору № 232, всі зміни та доповнення до цього договору дійсні лише за умови, якщо вони виконані в письмовій формі у вигляді додаткових угод, підписані обома сторонами та скріплені їх печатками. Зміни та доповнення, що пропонуються до внесення, розглядаються протягом одного тижня з дати їх надання на розгляд іншій стороні.

Судом встановлено, що договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг № 232 від 16.07.2019 не містить умов щодо його автоматичної пролонгації після закінчення терміну дії договору. Доказів укладення додаткової угоди про продовження терміну дії договору № 232 матеріали справи не містять.

Водночас, як було встановлено судом раніше, 27.07.2022 між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору оренди, якою продовжено строк дії договору оренди, визначений у п. 10.1 договору на весь період запровадженого воєнного стану, але не більше ніж на 1 (один) рік.

Станом на дату розгляду даної справи правовий режим воєнного стану в Україні триває. Доказів припинення договору оренди та повернення орендованого майна за актом приймання-передавання про повернення майна відповідно до п. 10.10 договору оренди матеріали справи не містять.

При цьому, як було встановлено судом вище та узгоджено сторонами в п. 5.12 договору оренди, орендар зобов`язаний здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з орендодавцем договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами після закінчення терміну дії договору № 232 складались та підписувались акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на виконання договору № 232. Також судом встановлено, що відповідачем частково відшкодовано позивачу витрати на утримання орендованого нерухомого майна, надані комунальні послуги, а також витрати позивача щодо земельного податку, які були надані відповідачу після закінчення терміну дії договору № 232.

З урахуванням усього зазначеного вище, оскільки строк дії договору оренди був продовжений на весь період запровадженого воєнного стану, а в матеріалах справи відсутні докази повернення орендованого нерухомого майна позивачу та враховуючи, що відповідач фактично продовжує користуватись орендованим майном, суд доходить висновку, що обов`язки відповідача як орендаря за договором оренди не припинились, а відтак він зобов`язаний був здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна, як це передбачено п. 5.12 договору оренди, а також відшкодовувати позивачу витрати по сплаті податку відповідно до п. 11.3 договору оренди навіть за відсутності підписаної між сторонами додаткової угоди до договору про відшкодування або укладеного між сторонами нового договору на відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг.

Водночас враховуючи, що строк дії договору оренди був продовжений на весь період запровадженого воєнного стану, в матеріалах справи відсутні докази повернення орендованого нерухомого майна позивачу, а відповідач фактично продовжує користуватись орендованим майном, оскільки договір № 232 безпосередньо пов`язаний з користуванням нерухомим майном відповідно до умов договору № 231, з урахуванням того, що між сторонами після закінчення терміну дії договору № 232 складались та підписувались акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на виконання договору № 232, а відповідачем частково відшкодовувались позивачу витрати на утримання орендованого нерухомого майна, надані комунальні послуги, а також витрати позивача щодо земельного податку, які були надані відповідачу після закінчення терміну дії договору № 232, тобто сторони договору № 232 продовжили виконання своїх зобов`язань за договором № 232, суд дійшов висновку, що термін дії договору № 232 був продовжений за взаємною згодою сторін.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір оренди № 231 від 16.07.2019 та договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг № 232 від 16.07.2019 як належні підстави, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Як було зазначено судом вище та передбачено пп. 1.1-1.3 договору № 232, орендодавець забезпечує орендаря електроенергією. Орендар отримує послуги, сплачує їх вартість, відшкодовує орендодавцю витрати з енергозабезпечення, включаючи послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії. Орендодавець надає орендарю комунальні послуги по підтриманню у робочому стані, обслуговуванню та здійсненню поточного ремонту електромереж.

Пунктом 1.4 договору № 232 визначено, що орендар відшкодовує орендодавцю витрати щодо сплати податку за землю.

В пункті 2.2 договору № 232 сторони домовилися, що орендар компенсує орендодавцю витрати щодо сплати податку за землю в сумі 20 504,01 грн за поточний рік (з 16 липня по 31 грудня 2019 року), та сплачує цю суму у строк протягом 25 днів з моменту підписання договору оренди. В подальшому орендар відшкодовує орендодавцю витрати по сплаті податку за землю відповідно податкового розрахунку земельного податку. Сторони домовилися, що Орендар компенсує Орендарю витрати по проведенню регламентних робіт трансформаторної підстанції один раз на рік.

За змістом п. 3.1.2 договору № 232, оплата комунальних послуг за звітний місяць, включаючи фактичне споживання у звітному місяці (з урахуванням попередньої оплати) електричну енергію, здійснюється орендарем згідно з рахунком-фактурою шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 4.2.2 договору № 232, орендодавець зобов`язується до 12 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату на рахунок орендодавця за фактично спожиту у розрахунковому періоді (з урахування передоплати) електричну енергію, в разі виникнення споживання електроенергії понад доведеного ліміту, оплату понадлімітного споживання відповідно до встановлених ПАТ «Київенерго» та інші комунальні послуги та відшкодування плати за землю.

Отже суд встановив, що в матеріалах справи наявні акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг за період з вересня 2020 року до липня 2023 року на загальну суму 347 841,11 грн, а також акти здачі-приймання робіт (надання послуг) щодо відшкодування витрат позивача по сплаті земельного податку за період з вересня 2020 року до липня 2023 року на загальну суму 134 147,60 грн.

Судом було встановлено вище, що зазначені вище акти здачі-приймання робіт за період з 30.09.2020 до 31.03.2023 підписані уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень.

Разом з тим суд встановив, що зазначені вище акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з квітня 2023 до липня 2023 року з боку відповідача не підписані.

Доказів направлення відповідачу актів здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з квітня 2023 до липня 2023 року позивачем до суду не надано та матеріали справи не містять.

Також в матеріалах справи відсутні рахунки-фактури на оплату комунальних послуг та інших витрат, а також відшкодування земельного податку за період квітень 2023 липень 2023, які позивач виставляв відповідачу відповідно до п. 4.1.3 договору.

Проте суд враховує, що копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з квітня 2023 до липня 2023 року були направлені відповідачу разом із позовною заявою. Заперечень з боку відповідача щодо актів здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з квітня 2023 до липня 2023 року матеріали справи не містять, як і не містять зауважень щодо зазначених в них сумах, зауважень щодо якості та кількості наданих послуг до суду також не надано.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Враховуючи, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з квітня 2023 до липня 2023 року були направлені відповідачу разом з позовною заявою і заперечень з боку відповідача щодо вказаних актів матеріали справи не містять, з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України, суд дійшов висновку, що строк здійснення відповідачем оплати комунальних послуг та інших витрат, а також відшкодування земельного податку за період з квітня 2023 року липня 2023 року є таким, що настав 15.09.2023 (7 днів від дня направлення вказаних актів (05.09.2023) + 3 дні перебіг поштової кореспонденції).

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов пп. 3.1.2 та 4.2.2 договору № 232, суд дійшов висновку, що строк здійснення відповідачем відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг, а також відшкодування позивачу витрат щодо сплати земельного податку є таким, що настав.

Позивач долучив до матеріалів справи розрахунок заборгованості між ПрАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» і ПП «Нікопольська пустинь» за договором № 232 від 16.07.2019 за період з 2020-2023 з комунальних платежів, відповідно до якого заборгованість відповідача з комунальних платежів перед позивачем складає 42 281,15 грн, а також розрахунок заборгованості між ПрАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» і ПП «Нікопольська пустинь» за договором № 232 від 16.07.2019 за період з 2020-2023 з податку за землю, відповідно до якого заборгованість відповідача з відшкодування позивачу податку за землю складає 17 740,22 грн.

Дослідивши долучені позивачем до позовної заяви розрахунки, суд встановив, що останні включають період розрахунку з 28.08.2020 до 31.07.2023, тобто розрахунки позивача охоплюють періоди заборгованості з серпня 2020 року до липня 2023 року.

Разом з тим, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на відшкодування витрат позивача на утримання орендованого майна та комунальних послуг та акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на відшкодування витрат щодо сплати земельного податку за період з вересня 2020 року до липня 2023.

Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) на відшкодування витрат позивача на утримання орендованого майна та комунальних послуг за серпень 2020 року на суму 16 167,72 грн та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) на відшкодування витрат податку за землю на суму 2 635,83 грн, які зазначені в зазначених вище розрахунках позивача, в матеріалах справи відсутні.

Крім того, дослідивши долучені позивачем до позовної заяви розрахунки, суд встановив, що оплати відповідача містять призначення платежу з посиланням на конкретний місяць, в якому надавались комунальні послуги/відшкодувався земельний податок.

З розрахунків позивача вбачається, що позивачем здійснювалось зарахування платежів не відповідно до призначення платежу, зазначеного відповідачем в конкретному платіжному дорученні, а в рахунок погашення наявної заборгованості.

Проте суд наголошує на тому, що сторонами не узгоджено та не передбачено в договорі № 232 такої умови, за якої, у разі наявності простроченої заборгованості по оплаті комунальних послуг/земельного податку з боку орендаря, орендодавець зараховує сплачені орендарем грошові кошти, отримані в рамках договору № 232 незалежно від призначення платежу, спочатку на погашення існуючої простроченої заборгованості за договором та залишок грошових коштів зараховується в рахунок оплати спожитих комунальних послуг/витрат щодо сплати земельного податку у відповідному місяці, за який здійснено оплату. Відповідної умови договір оренди також не містить.

Отже суд встановив, що відповідачем, на виконання договору № 232, у спірний період здійснено відшкодування комунальних платежів (враховуючи призначення платежів) згідно наявних в матеріалах актів здачі-приймання робіт на загальну суму 304 432,20 грн, а саме: 28.09.2020 платіж в сумі 2647,20 грн, 04.12.2020 платіж в сумі 8029,17 грн, 04.12.2020 платіж в сумі 11956,78 грн, 22.02.2021 платіж в сумі 2468,64 грн, 22.02.2021 платіж в сумі 3325,04 грн, 03.03.2021 платіж в сумі 7765,45 грн, 09.03.2021 платіж в сумі 7765,45 грн, 23.03.2021 платіж в сумі 3461,72 грн, 23.04.2021 платіж в сумі 5885,96 грн, 27.05.2021 платіж в сумі 904,92 грн, 29.06.2021 платіж в сумі 2060,19 грн, 23.07.2021 платіж в сумі 3244,99 грн, 23.07.2021 платіж в сумі 9456,95 грн, 09.09.2021 платіж в сумі 6000,00 грн, 11.10.2021 платіж в сумі 2663,48 грн, 11.10.2021 платіж в сумі 18126,54 грн, 18.11.2021 платіж в сумі 1215,83 грн, 18.11.2021 платіж в сумі 1609,61 грн, 18.11.2021 платіж в сумі 4055,14 грн, 18.11.2021 платіж в сумі 9296,13 грн, 29.12.2021 платіж в сумі 1084,82 грн, 29.12.2021 платіж в сумі 1268,65 грн, 31.01.2022 платіж в сумі 1061,78 грн, 31.01.2022 платіж в сумі 1144,02 грн, 27.06.2022 платіж в сумі 5176,41 грн, 14.07.2022 платіж в сумі 68000,00 грн, 01.08.2022 платіж в сумі 40000,00 грн, 27.09.2022 платіж в сумі 49711,15 грн, 24.10.2022 платіж в сумі 10100,00 грн, 25.10.2022 платіж в сумі 460,00 грн, 12.05.2022 платіж в сумі 407,82 грн, 12.05.2022 платіж в сумі 607,40 грн, 12.05.2022 платіж в сумі 2176,46 грн, 12.05.2022 платіж в сумі 2036,16 грн, 12.05.2023 платіж в сумі 2706,72 грн, 12.05.2023 платіж в сумі 3408,32 грн, 12.05.2023 платіж в сумі 3143,30 грн.

При цьому суд вважає неправомірним зарахування позивачем в рахунок погашення комунальних платежів оплати від 31.01.2022 в сумі 3856,59 грн, яка була здійснена відповідачем в рахунок відшкодування витрат щодо сплати податку за землю за грудень 2021.

З огляду на наведене, здійснивши власний перерахунок заборгованості за спожиті комунальні послуги та інших витрат, з урахуванням наявних в матеріалах справи актів здачі-приймання робіт (надання послуг) на відшкодування витрат позивача на утримання орендованого майна та комунальних послуг за період з вересня 2020 року до липня 2023 на загальну суму 347 841,11 грн та з урахуванням здійснених відповідачем оплат (враховуючи призначення платежів) за спірний період на загальну суму 304 432,20 грн, суд встановив, що заборгованість відповідача зі сплати комунальних та інших витрат позивача за договором № 232 за спірний період складає 43 408,91 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, господарський суд приходить до висновку, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором № 232 в частині відшкодування позивачу витрат орендодавця на утримання нерухомого майна та комунальних послуг, у відповідача перед позивачем за договором № 232 виникла заборгованість із відшкодування комунальних та інших витрат в сумі 42 281,15 грн.

Крім того суд встановив, що відповідачем, на виконання договору № 232, у спірний період здійснено відшкодування земельного податку згідно наявних в матеріалах актів здачі-приймання робіт на загальну суму 120 262,12 грн, а саме: 26.10.2020 платіж на 2635,83 грн, 14.12.2020 платіж на 2635,83 грн, 28.12.2020 платіж на 2634,01 грн, 22.02.2021 платіж на 2635,83 грн, 22.02.2021 платіж на 3856,62 грн, 23.03.2021 платіж на 3856,62 грн, 05.04.2021 платіж на 3856,62 грн, 27.05.2021 платіж на 3856,62 грн, 29.06.2021 платіж на 3856,62 грн, 23.07.2021 платіж на 3856,62 грн, 30.08.2021 платіж на 3856,62 грн, 27.09.2021 платіж на 3856,62 грн, 27.10.2021 платіж на 3856,62 грн, 18.11.2021 платіж на 3856,62 грн, 29.12.2021 платіж на 3856,62 грн, 31.01.2022 платіж на 3856,59 грн (відшкодування витрат щодо сплати податку за землю за грудень 2021 р., який позивачем зарахований в рахунок погашення комунальних платежів), 27.06.2022 платіж на 3856,62 грн, 01.08.2022 платіж на 3856,62 грн, 01.08.2022 платіж на 3856,62 грн, 10.05.2022 платіж на 3856,59 грн, 10.05.2023 платіж на 3856,59 грн, 10.05.2023 платіж на 3856,62 грн, 10.05.2023 платіж на 8870,14 грн, 10.05.2023 платіж на 11569,86 грн, 10.05.2023 платіж на 15426,48 грн, 11.05.2023 платіж на 4435,07 грн.

З огляду на наведене, здійснивши власний перерахунок заборгованості з відшкодування земельного податку, з урахуванням наявних в матеріалах справи актів здачі-приймання робіт (надання послуг) на відшкодування витрат земельного податку за період з вересня 2020 року до липня 2023 на загальну суму 134 147,60 грн та з урахуванням здійснених відповідачем оплат (враховуючи призначення платежів) за спірний період на загальну суму 120 262,12 грн, суд встановив, що заборгованість відповідача з відшкодування витрат щодо сплати земельного податку за договором № 232 за спірний період складає 13 885,48 грн.

Як передбачено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем зобов`язань за договором в частині повного та своєчасного відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого нерухомого майна, комунальних послуг та відшкодування витрат щодо сплати земельного податку, у зв`язку із чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 42 281,15 грн із відшкодування комунальних та інших витрат та заборгованість в сумі 13 885,48 грн з відшкодування витрат щодо сплати земельного податку. Протилежного суду не доведено, доказів належного виконання зобов`язань до суду не надано.

Оскільки відповідач не у повній мірі виконав взяті на себе зобов`язання з відшкодування комунальних послуг, інших витрат та витрат щодо сплати земельного податку, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості із відшкодування комунальних та інших витрат піддягають задоволенню повністю в сумі 42 281,15 грн, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості із відшкодування земельного податку підлягають задоволенню частково в сумі 13 885,48 грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 22 841,30 грн пені за прострочення сплати комунальних та інших витрат позивача, 17 750,15 грн пені за несвоєчасне відшкодування земельного податку, 42 449,78 грн штрафу у розмірі 15% за прострочення понад 1 місяць відшкодування комунальних та інших витрат, 12 572,67 грн штрафу у розмірі 15% за прострочення понад 1 місяць відшкодування земельного податку, 2 019,86 грн 3% річних за несвоєчасне відшкодування комунальних та інших послуг, 1 228,68 грн 3 % річних за несвоєчасне відшкодування земельного податку, 12 066,85 грн інфляційних втрат позивача у зв`язку із несвоєчасним відшкодуванням відповідачем комунальних та інших послуг та 6 176,90 грн інфляційних втрат позивача у зв`язку із несвоєчасним відшкодуванням відповідачем земельного податку.

Дослідивши розрахунки позивача, суд зазначає, що позивачем не вірно визначено періоди прострочення зобов`язання з огляду на таке.

Як було зазначено судом раніше та передбачено в п. 3.1.2 договору № 232, оплата комунальних послуг за звітний місяць, включаючи фактичне споживання у звітному місяці (з урахуванням попередньої оплати) електричну енергію, здійснюється орендарем згідно з рахунком-фактурою шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Позивачем при здійсненні розрахунку також не враховано ч. 5 ст. 254 ЦК України, згідно з якою якщо останній день строку припадає на вихідний день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Крім того суд зазначає, у разі часткових оплат за актами, якщо період нарахування припиняється частковою оплатою, то фактична дата оплати не враховується у період нарахування штрафних санкцій.

Отже, з огляду на пункти 3.1.2, 4.2.2 договору № 232, суд зазначає, що строк оплати відповідачем комунальних послуг та земельного податку за відповідний звітний місяць є таким, що настав 12 числа місяця, наступного за звітним (наприклад: оплата за спожиті комунальні послуги та відшкодування земельного податку за січень 2021 року повинна бути здійснена орендарем до 12.02.2021 включно).

З урахуванням зазначеного, прострочення з оплати комунальних послуг та інших витрат, а також відшкодування земельного податку за вересень 2020 відповідно до акта № 609 від 30.09.2020 та акта № 608 від 30.09.2020 почалось 13.10.2020 (12.10.2020 є останнім строком, в який орендар повинен був здійснити оплату);

прострочення з оплати комунальних послуг та інших витрат, а також відшкодування земельного податку за жовтень 2020 відповідно до акта № 683 від 31.10.2020 та акта № 684 від 31.10.2020 почалось 13.11.2020 (12.11.2020 останній термін оплати);

прострочення з оплати комунальних послуг та інших витрат, а також відшкодування земельного податку за листопад 2020 відповідно до акта № 762 від 30.11.2020 та акта № 773 від 30.11.2020 почалось 15.12.2020 (останній термін оплати 14.12.2020 з урахуванням того, що 12.12.2020 був вихідний день субота);

прострочення з оплати комунальних послуг та інших витрат, а також відшкодування земельного податку за грудень 2020 відповідно до акта № 836 від 31.12.2020 та акта № 839 від 31.12.2020 почалось 13.01.2021 (12.01.2021 останній термін оплати);

прострочення з оплати комунальних послуг та інших витрат, а також відшкодування земельного податку за січень 2021 відповідно до акта № 52 від 31.01.2021 та акта № 58 від 31.01.2021 почалось 13.02.2021 (12.02.2021 останній термін оплати);

прострочення з оплати комунальних послуг та інших витрат, а також відшкодування земельного податку за лютий 2021 відповідно до акта № 125 від 28.02.2021 та акта № 126 від 28.02.2021 почалось 13.03.2021 (12.03.2021 останній термін оплати);

прострочення з оплати комунальних послуг та інших витрат, а також відшкодування земельного податку за березень 2021 відповідно до акта № 183 від 31.03.2021 та акта № 182 від 31.03.2021 почалось 13.04.2021 (12.04.2021 останній термін оплати);

прострочення з оплати комунальних послуг та інших витрат, а також відшкодування земельного податку за квітень 2021 відповідно до акта № 301 від 30.04.2021 та акта № 298 від 30.04.2021 почалось 13.05.2021 (12.05.2021 останній термін оплати);

прострочення з оплати комунальних послуг та інших витрат, а також відшкодування земельного податку за травень 2021 відповідно до акта № 346 від 31.05.2021 та акта № 345 від 31.05.2021 почалось 15.06.2021 (останній термін оплати 14.06.2021 з урахуванням того, що 12.06.2021 був вихідний день субота);

прострочення з оплати комунальних послуг та інших витрат, а також відшкодування земельного податку за червень 2021 відповідно до акта № 414 від 30.06.2021 та акта № 415 від 30.06.2021 почалось 13.07.2021 (12.07.2021 останній термін оплати);

прострочення з оплати комунальних послуг та інших витрат, а також відшкодування земельного податку за липень 2021 відповідно до акта № 507 від 31.07.2021 та акта № 486 від 31.07.2021 почалось 13.08.2021 (12.08.2021 останній термін оплати);

прострочення з оплати комунальних послуг та інших витрат, а також відшкодування земельного податку за серпень 2021 відповідно до акта № 595 від 31.08.2021 та акта № 555 від 31.08.2021 почалось 14.09.2021 (останній термін оплати 13.09.2021 з урахуванням того, 12.09.2021 був вихідний день неділя);

прострочення з оплати комунальних послуг та інших витрат, а також відшкодування земельного податку за вересень 2021 відповідно до акта № 641 від 30.09.2021 та акта № 639 від 30.09.2021 почалось 13.10.2021 (12.10.2021 останній термін оплати);

прострочення з оплати комунальних послуг та інших витрат, а також відшкодування земельного податку за жовтень 2021 відповідно до акта № 731 від 31.10.2021 та акта № 706 від 31.10.2021 почалось 13.11.2021 (12.11.2021 останній термін оплати);

прострочення з оплати комунальних послуг та інших витрат, а також відшкодування земельного податку за листопад 2021 відповідно до акта № 830 від 30.11.2021 та акта № 825 від 30.11.2021 почалось 14.12.2021 (останній термін оплати 13.12.2021 з урахуванням того, що 12.12.2021 був вихідний день неділя);

прострочення з оплати комунальних послуг та інших витрат, а також відшкодування земельного податку за грудень 2021 відповідно до акта № 881 від 31.12.2021 та акта № 886 від 31.12.2021 почалось 13.01.2022 (12.01.2022 останній термін оплати);

прострочення з оплати комунальних послуг та інших витрат, а також відшкодування земельного податку за січень 2022 відповідно до акта № 39 від 31.01.2022 та акта № 44 від 31.01.2022 почалось 15.02.2022 (останній термін оплати 14.02.2022 з урахуванням того, що 12.02.2022 був вихідний день субота);

прострочення з відшкодування земельного податку за лютий 2022 відповідно до акта № 99 від 28.02.2022 почалось 15.03.2022 (останній термін оплати 14.03.2022 з урахуванням того, що 12.03.2022 був вихідний день субота);

прострочення з оплати комунальних послуг та інших витрат за лютий, березень 2022 відповідно до акта № 131 від 31.03.2022 почалось 13.04.2022 (12.04.2022 останній термін оплати);

прострочення з відшкодування земельного податку за березень 2022 відповідно до акта № 184 від 31.03.2022 почалось 13.04.2022 (12.04.2022 останній термін оплати);

прострочення з оплати комунальних послуг та інших витрат, а також відшкодування земельного податку за квітень 2022 відповідно до акта № 200 від 30.04.2022 та акта № 199 від 30.04.2022 почалось 13.05.2022 (12.05.2022 останній термін оплати);

прострочення з оплати комунальних послуг та інших витрат, а також відшкодування земельного податку за травень 2022 відповідно до акта № 274 від 31.05.2022 та акта № 275 від 31.05.2022 почалось 14.06.2022 (останній термін оплати 13.06.2022 з урахуванням того, що 12.06.2022 був вихідний день неділя);

прострочення з оплати комунальних послуг та інших витрат, а також відшкодування земельного податку за червень 2022 відповідно до акта № 331 від 30.06.2022 та акта № 330 від 30.06.2022 почалось 13.07.2022 (12.07.2022 останній термін оплати);

прострочення з оплати комунальних послуг та інших витрат, а також відшкодування земельного податку за липень 2022 відповідно до акта № 400 від 31.07.2022 та акта № 399 від 31.07.2022 почалось 13.08.2022 (12.08.2022 останній термін оплати);

прострочення з оплати комунальних послуг та інших витрат, а також відшкодування земельного податку за серпень 2022 відповідно до акта № 457 від 31.08.2022 та акта № 456 від 31.08.2022 почалось 13.09.2021 (12.09.2022 останній термін оплати);

прострочення з оплати комунальних послуг та інших витрат, а також відшкодування земельного податку за вересень 2022 відповідно до акта № 550 від 30.09.2022 та акта № 551 від 30.09.2022 почалось 13.10.2022 (12.10.2022 останній термін оплати);

прострочення з оплати комунальних послуг та інших витрат, а також відшкодування земельного податку за жовтень 2022 відповідно до акта № 618 від 31.10.2022 та акта № 619 від 31.10.2022 почалось 15.11.2022 (останній термін оплати 14.11.2022 з урахуванням того, що 12.11.2022 був вихідний день субота);

прострочення з оплати комунальних послуг та інших витрат, а також відшкодування земельного податку за листопад 2022 відповідно до акта № 692 від 30.11.2022 та акта № 693 від 30.11.2022 почалось 13.12.2022 (12.12.2022 останній термін оплати):

прострочення з оплати комунальних послуг та інших витрат, а також відшкодування земельного податку за грудень 2022 відповідно до акта № 751 від 31.12.2022 та акта № 752 від 31.12.2022 почалось 13.01.2023 (12.01.2023 останній термін оплати);

прострочення з оплати комунальних послуг та інших витрат за січень 2023 відповідно до акта № 24 від 31.01.2023 почалось 14.02.2023 (останній термін оплати 13.02.2023 з урахуванням того, що 12.02.2023 був вихідний день неділя);

прострочення з відшкодування земельного податку за січень, лютий 2023 відповідно до акта № 96 від 28.02.2023 почалось 14.03.2023 (останній термін оплати 13.03.2023 з урахуванням того, що 12.03.2023 був вихідний день неділя);

прострочення з оплати комунальних послуг та інших витрат за лютий 2023 відповідно до акта № 95 від 28.02.2023 почалось 14.03.2023 (останній термін оплати 13.03.2023 з урахуванням того, що 12.03.2023 був вихідний день неділя);

прострочення з оплати комунальних послуг та інших витрат, а також відшкодування земельного податку за березень 2023 відповідно до акта № 149 від 31.03.2023 та акта № 150 від 31.03.2023 почалось 13.04.2023 (12.04.2023 останній термін оплати).

Щодо оплати комунальних послуг та інших витрат, а також відшкодування земельного податку за період з квітня 2023 року до липня 2023 суд зазначав раніше, що строк здійснення відповідачем оплати комунальних послуг та інших витрат, а також відшкодування земельного податку за період квітень-липень 2023 року є таким, що настав 15.09.2023 (7 днів від дня направлення вказаних актів (05.09.2023) + 3 дні перебіг поштової кореспонденції). Тобто строк здійснення відповідачем оплати комунальних послуг та інших витрат, а також відшкодування земельного податку за період квітень-липень 2023 року є таким, що настав поза межами заявленого позивачем розрахунку неустойки, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що нарахування та стягнення пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат за вказаний період є неправомірним.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором № 232, позивачем нараховано на підставі пп. 3.4, 6.4 договору та заявлено до стягнення з відповідача 22 841,30 грн пені за прострочення сплати комунальних та інших витрат позивача на загальну суму заборгованості (з урахуванням здійснених відповідачем оплат) за період прострочення з 01.09.2020 до 25.08.2023 та 17 750,15 грн пені за несвоєчасне відшкодування земельного податку на загальну суму заборгованості (з урахуванням здійснених відповідачем оплат) за період прострочення з 01.09.2020 до 25.08.2023.

Отже, з урахуванням заначеного вище, здійснивши власний перерахунок пені за прострочення сплати комунальних та інших витрат, з урахуванням встановлених судом дат виникнення прострочення по оплаті комунальних та інших витрат, враховуючи здійснені відповідачем оплати, в межах розрахунку позивача, з урахуванням умов договору № 232, а також порядку розрахунків, погодженого сторонами, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за прострочення сплати комунальних та інших витрат позивача підлягають задоволенню частково в сумі 15 870,87 грн.

Також, здійснивши власний перерахунок пені за прострочення відшкодування земельного податку, з урахуванням встановлених судом дат виникнення прострочення з відкшодування земельного податку, враховуючи здійснені відповідачем оплати, в межах розрахунку позивача, з урахуванням умов договору № 232, а також порядку розрахунків, погодженого сторонами, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за прострочення відшкодування земельного податку підлягають задоволенню частково в сумі 9 617,07 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 15% за прострочення понад 1 місяць відшкодування оплати комунальних, інших витрат та земельного податку суд встановив та зазначає наступне.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 3.5 договору № 232 передбачено, що у разі прострочення оплати послуг більше ніж на 1 (один) місяць, орендар сплачує штраф у розмірі 15% від суми заборгованості.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором № 232, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 42 449,78 грн штрафу у розмірі 15% за прострочення понад 1 місяць відшкодування комунальних та інших витрат та 12 572,67 грн штрафу у розмірі 15% за прострочення понад 1 місяць відшкодування земельного податку.

Право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного суду від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17, постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12, постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17.

Дослідивши розрахунок штрафу позивача у розмірі 15% за прострочення понад 1 місяць відшкодування комунальних та інших витрат, суд встановив, що позивачем не вірно визначено періоди прострочення зобов`язання, оскільки позивачем здійснено нарахування штрафу на загальну суму заборгованості та не враховано, що орендар сплачує штраф у розмірі 15% від суми заборгованості у разі прострочення оплати послуг більше ніж на 1 (один) місяць.

При цьому, відповідно до п. 4.2.2 договору № 232, орендодавець зобов`язується до 12 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату на рахунок орендодавця за фактично спожиту у розрахунковому періоді (з урахування передоплати) електричну енергію, в разі виникнення споживання електроенергії понад доведеного ліміту, оплату понадлімітного споживання відповідно до встановлених ПАТ «Київенерго» та інші комунальні послуги та відшкодування плати за землю.

Отже встановленню підлягає прострочення відповідачем оплати комунальних послуг та інших витрат за відповідний звітний місяць більше ніж на 1 (один) місяць за кожним платежем окремо.

Здійснивши власний перерахунок штрафу у розмірі 15% за прострочення понад 1 місяць відшкодування комунальних та інших витрат, з урахуванням встановлених судом вище дат виникнення прострочення по оплаті комунальних та інших витрат, враховуючи здійснені відповідачем оплати, в межах розрахунку позивача, з урахуванням умов договору № 232, а також порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповдіача штрафу у розмірі 15% за прострочення понад 1 місяць відшкодування комунальних та інших витрат підлягають задоволенню частково в сумі 29 967,92 грн.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу за прострочення відшкодування земельного податку суд зазначає, що позивачем неправомірно здійснено нарахування штрафу у розмірі 15% за прострочення понад 1 місяць відшкодування земельного податку, оскільки пунктом 3.5 договору № 232 передбачено, що у разі прострочення оплати послуг більше ніж на 1 (один) місяць, орендар сплачує штраф у розмірі 15% від суми заборгованості.

Тобто право орендодавця нарахувати штраф у розмірі 15% від суми заборгованості на підставі п. 3.5 договору № 232 виникає у разі прострочення орендарем саме оплати послуг більше ніж на 1 (один) місяць.

Відповідно до пп. 1.2, 1.3 договору № 232, орендар отримує послуги, сплачує їх вартість, відшкодовує орендодавцю витрати з енергозабезпечення, включаючи послуги з перетікання реактивної електричної енергії. Орендодавець надає орендарю комунальні послуги по підтриманню в робочому стані, обслуговуванню та здійсненню поточного ремонту електромереж.

За змістом п. 2.1 договору № 232, орендар сплачує орендодавцю за надані послуги згідно розрахунку який є невід`ємною частиною до договору (додаток до договору), у т.ч.: - за електроенергію відповідно до показників лічильника, згідно з діючими розцінками і тарифами та встановленими граничними величинами споживання електричної потужності в години максимуму навантаження енергетичної системи, за перевищення цих величин, розрахунок здійснюється згідно ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» (п. 2.1.1); - за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії згідно з розрахунком ЕМВ (п. 2.1.2); - за підтримання у робочому стані, обслуговування та здійснення поточного ремонту енергокомунікацій 0,35 грн в місяць за 1 кВт/г фактично спожитої електроенергії в поточному розрахунковому періоді (п. 2.1.3); - операційний прибуток становить (30%) від вартості надання послуг по підпункту (п. 2.1.4).

Відповідно до п. 3.1 договору № 232, оплата комунальних послуг здійснюється у такому порядку: 3.1.1. Орендар до 12 числа поточного розрахункового періоду здійснює попередню оплату відшкодування витрат на наступний розрахунковий період згідно з рахунком фактурою, а саме: - споживання електроенергії, - компенсація перетікання реактивної енергії платежем розміром від обсягу електроенергії за попередній період, та надання інших послуг по п. 2.1.4 платежем розміром 100% за попередній період. 3.1.2. Оплата комунальних послуг за звітний місяць, включаючи фактичне споживання у звітному місяці (з урахуванням попередньої оплати) електричну енергію, здійснюється орендарем згідно з рахунком-фактурою шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Отже, в пунктах 1.2, 1.3, 2.1 та пункті 3.1 договору № 232 сторони узгодили визначення послуг за цим договором та порядок їх сплати на користь орендодавця.

Водночас суд зазначає, що порядок відшкодування земельного податку регулюється пунктами 2.2, 3.3 договору № 232 та не є послугою в розумінні положень договору № 232, а є компенсацією орендодавцю витрат щодо сплати податку на землю.

При цьому суд зазначає, що договір № 232 не містить положень, узгоджених сторонами, на підставі яких орендодавець наділений правом нарахувати орендарю штраф у розмірі 15% за прострочення понад 1 місяць відшкодування земельного податку.

З огляду на наведене вище, оскільки відшкодування земельного податку не є послугою в розумінні положень договору № 232 та з урахуванням того, що договір № 232 не містить положень, на підставі яких орендодавець наділений правом нарахувати орендарю штраф у розмірі 15% за прострочення понад 1 місяць відшкодування земельного податку, суд дійшов висновку, що нарахування штрафу у розмірі 15% на підставі п. 3.5 договору № 232 за прострочення понад 1 місяць відшкодування земельного податку є неправомірним, у зв`язку із чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 12 572,67 грн штрафу у розмірі 15% за прострочення понад 1 місяць відшкодування земельного податку неправомірні та необґрунтовані, а тому в цій частині задоволенню не підлягають.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат внаслідок прострочення грошового зобов`язання, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором № 232, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 2 019,86 грн 3% річних та 12 066,85 грн інфляційних втрат у зв`язку із несвоєчасним відшкодуванням комунальних та інших послуг, а також 1 228,68 грн 3 % річних та 6 176,90 грн інфляційних втрат у зв`язку із несвоєчасним відшкодуванням земельного податку.

Здійснивши власний перерахунок 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку із несвоєчасним відшкодуванням відповідачем комунальних та інших послуг, з урахуванням встановлених судом вище дат виникнення прострочення по оплаті комунальних та інших витрат, враховуючи здійснені відповідачем оплати, в межах розрахунку позивача, з урахуванням умов договору № 232, а також порядку розрахунків, погодженого сторонами, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповдіача 3% річних за прострочення оплати комунальних та інших витрат підлягають задоволенню частково в сумі 1 402,16 грн, а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у зв`язку із несвоєчасним відшкодуванням відповідачем комунальних та інших послуг підлягають задоволенню частково в сумі 11 982,79 грн.

Також здійснивши власний перерахунок 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку із несвоєчасним відшкодуванням відповідачем земельного податку, з урахуванням встановлених судом вище дат виникнення прострочення щодо відкшодування земельного податку, враховуючи здійснені відповідачем оплати, в межах розрахунку позивача, з урахуванням умов договору № 232, а також порядку розрахунків погодженого сторонами, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних за прострочення оплати земельного податку підлягають задоволенню частково в сумі 804,18 грн, а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у зв`язку із несвоєчасним відшкодуванням відповідачем земельного податку підлягають задоволенню частково в сумі 4 708,10 грн.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 977,42 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Нікольська пустинь» (місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, буд. 12, офіс 21А, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 42937385) на користь Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» (місцезнаходження: вул. Жилянська, буд. 97, м. Київ, 01135; код ЄДРПОУ 00260652) 42 281,15 грн заборгованості із відшкодування комунальних та інших витрат, 15 870,87 грн пені, 1 402,16 грн 3% річних, 11 982,79 грн інфляційних втрат за прострочення відшкодування комунальних та інших витрат, 29 967,92 грн штрафу у розмірі 15% за прострочення понад 1 місяць відшкодування комунальних та інших витрат, 13 885,48 грн заборгованості із відшкодування земельного податку, 9 617,07 грн пені, 804,18 грн 3% річних, 4 708,10 грн інфляційних втрат за прострочення відшкодування земельного податку та 1 977,42 грн судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та п. п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.05.2023.

Суддя Л.В. Сокуренко


Суд	Господарський суд Київської області
Дата ухвалення рішення	01.05.2024
Оприлюднено	09.05.2024
Номер документу	118865424
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань оренди

Судовий реєстр по справі —910/14280/23

Ухвала від 07.05.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Сокуренко Л.В.

Рішення від 01.05.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Сокуренко Л.В.

Ухвала від 13.02.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Сокуренко Л.В.

Ухвала від 12.12.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Шкурдова Л.М.

Ухвала від 09.10.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Шкурдова Л.М.

Ухвала від 12.09.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Шкурдова Л.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 01.05.2024 по справі 910/14280/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —910/14280/23

Ухвала від 07.05.2024

Рішення від 01.05.2024

Ухвала від 13.02.2024

Ухвала від 12.12.2023

Ухвала від 09.10.2023

Ухвала від 12.09.2023

Рішення
від 01.05.2024 по справі 910/14280/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ