Рішення

від 17.04.2024 по справі 915/1322/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року Справа № 915/1322/23

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Жиган А.О.,

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно-експедиційна компанія Вітерра (юридична адреса: м.Миколаїв, вул.4 Повздовжня, буд.76, код ЄДРПОУ 40968034; поштова адреса: м.Миколаїв, а/я №130),

до відповідача: Приватного підприємства фірми Інтер-В (юридична адреса: м.Миколаїв, пр.Центральний, буд.107, кв.229, код ЄДРПОУ 19297304; поштова адреса: м.Миколаїв, вул.Мала Морська, буд.108, оф.604),

про: стягнення заборгованості у розмірі 365749,92 грн, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Транспортно-експедиційна компанія Вітерра звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №23/08-23 від 23.08.2023 (вх.№11170/23 від 25.08.2023), в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства фірми Інтер-В заборгованість за Договором №04/04-19 від 04.04.2019 за надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом у загальній сумі 365749,92 грн, з яких: 267121,15 грн основного боргу, 79898,42 грн збитків від інфляції та 18730,35 грн - 3% річних.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2023, - справу №915/1322/23 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.174 ГК України, ст.ст.15, 16, 205, 258, 264, 525, 526, 610, 625, 909, 916 ЦК України, умови Договору №04/04-19 від 04.04.2019 та зазначає, що відповідач всупереч вимогам укладеного договору не виконує свого зобов`язання з оплати наданих послуг з перевезення вантажу. Оскільки відповідачем неналежними чином виконувались зобов`язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати послуг з перевезення вантажу, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі та нараховано збитки від інфляції та 3% річних.

Ухвалою суду від 30.08.2023 з урахуванням ухвали суду від 01.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 03.10.2023.

25.09.2023 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 24.09.2023 (вх.№12519/23), в якому він виклав свої заперечення на позовні вимоги, вважає, що позивач не довів належними, достовірними та допустимими доказами пред`явлені позовні вимоги, а також заявлено про пропуск позивачем строку позовної давності, у зв`язку з чим просить у задоволенні позову відмовити.

02.10.2023 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву №02/10-23 від 02.10.2023 (вх.№12923/23), в якій він зазначає, що враховуючи дату звернення позивачем з цією позовною заявою до суду (23.08.2023), позивачем не пропущено строк позовної давності. Вважає позовні вимоги повністю обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У підготовчому засіданні 03.10.2023 судом оголошено перерву до 30.10.2023.

09.10.2023 від відповідача на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву б/н від 08.10.2023 (вх.№13240/23) в електронному вигляді, в яких він виклав свої заперечення та вважає позов необґрунтованим та просить відмовити у його задоволенні.

Представники сторін у підготовче засідання 30.10.2023 не з`явились.

30.10.2023 позивачем подано до суду заяву б/н від 30.10.2023 (вх.№14351/23), в якій він просить суд закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду. Справу, призначену на 30.10.2023 просить розглядати без участі його представника.

30.10.2023 відповідачем подано до суду заяву б/н від 30.10.2023 (вх.№14352/23), в якій він зазначає, що у зв`язку з оголошенням повітряної тревоги 30.10.2023 об 11:10, просить суд закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 30.10.2023 з урахуванням ухвали суду від 20.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.11.2023.

23.11.2023 судом в судовому засіданні оголошено перерву до 21.12.2023.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Мавродієвої М.В. у нарадчій кімнаті по справі №915/575/22, судове засідання призначене у даній справі на 21.12.2023 о 14:00 не відбулось.

Ухвалою суду від 22.12.2023 призначено судове засідання на 25.01.2024.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Мавродієвої М.В. у нарадчій кімнаті по справі №915/713/22, судове засідання призначене у даній справі на 25.01.2024 о 14:00 не відбулось.

Ухвалою суду від 26.01.2024 призначено судове засідання на 15.02.2024.

У судовому засіданні 15.02.2024 судом оголошено перерву до 06.03.2024.

06.03.2024 від відповідача на адресу суду надійшла заява б/н від 06.03.2024 (вх.№2707/24) в електронному вигляді, в якій просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату (не менше ніж на тиждень).

06.03.2024 суд ухвалив відкласти судове засідання на 25.03.2024.

25.03.2024 від відповідача до суду надійшла заява б/н від 25.03.2024 (вх.№3519/24), в якій він виклав свої заперечення на позовні вимоги та зазначив, що пред`явлені позивачем позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню з огляду на доводи, викладені відповідачем у відзиві на позов, запереченнях та інших поясненнях та просить суд відмовити в задоволені позову за його необґрунтованістю та безпідставністю.

Ухвалою суду від 25.03.2024 суд призначив судове засідання на 10.04.2024.

10.04.2024 від відповідача до суду надійшла заява б/н від 10.04.2024 (вх.№4271/24), в якій він повідомляє, що станом на 10.04.2024 від позивача не надходило будь-яких заяв, клопотань тощо. Тому просить суд розглядати справу без участі представника відповідача із зайнятістю його в іншій справі, врахувати доводи, викладені у відзиві, запереченні, письмових заявах (дебатах, які просить долучити до справи), та відмовити у задоволенні позову повністю за безпідставністю та недоведеністю пред`явлених позовних вимог.

10.04.2024 від позивача на адресу суду надійшла заява б/н б/д (вх.№4306/24), в якій він просить суд не враховувати наведені представником відповідача доводи.

10.04.2024 від позивача до суду надійшла заява б/н від 10.04.2024 (вх.№4807/24), в якій він просить суд розглядати справу без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Ухвалою суду від 10.04.2024 відкладено судовий розгляд на 17.04.2024.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п.1) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причини неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 17.04.2024 суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення. Після виходу з нарадчої кімнати судом підписано вступну та резолютивну частини рішення суду без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.

04.04.2019 між Приватним підприємством фірмою Інтер-В (надалі - замовник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Транспортно-експедиційна компанія Вітерра (надалі - виконавець, позивач у справі) укладено Договір №04/04-19 на надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом (надалі - Договір), відповідно п.1.1., якого виконавець бере на себе зобов`язання організувати та виконати доставку автомобільним транспортом ввірений йому замовником вантаж по пункту призначення, а замовник зобов`язується сплатити за організацію та перевезення вантажу встановлену перевізну плату.

Згідно п.2.1. Договору вартість договору дорівнює сумарній вартості наданих виконавцем та прийнятих замовником послуг, пов`язаних із виконанням цього Договору протягом дії цього Договору та складає загальну суму згідно підписаних Актів приймання-передачі робіт (наданих послуг) протягом строку дії Договору.

У відповідності до п.2.2. Договору замовник здійснює оплату послуг виконавця, пов`язаних з перевезенням вантажу автомобільним транспортом у національній валюті України, після надання виконавцем: товарно-транспортної накладної з відміткою про прийом вантажу - 1-й примірник; рахунки-фактури; акту виконання робіт.

Відповідно до п.2.3. Договору факт виконання робіт за цим договором підтверджується Актом виконаних робіт.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що замовник зобов`язується, зокрема: забезпечити оплату послуг з вантажоперевезень протягом 5-и банківських днів з моменту надання виконавцем пакета документів, зазначених у п.2.2., шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Пунктом п.7.3. Договору передбачено, що він складений в двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, і вступає в силу з моменту його підписання та діє до 20.06.2020.

Пунктом п.7.4. Договору передбачено, що якщо сторони не мають один до одного претензій, то Договір вважається пролонгованим терміном на 2 (два) роки (п.7.4. Договору).

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

На виконання умов Договору між сторонами були сформовані та підписані Заявки до Договору №01/04-19 від 04.04.2019 між ТОВ ТЕК Вітерра та ППФ Інтер-В на транспортне перевезення вантажів від 21.12.2021, 01.07.2022 та 15.07.2022 (т.1 а.с.14, 21, 39).

В свою чергу на підставі Товарно-транспортних накладних (т.1 а.с.) сторонами були складені Реєстри ТТН до Актів виконаних робіт, а саме: Реєстр ТТН до Акту виконаних робіт №583 від 21.12.2021 на суму 70000,80 грн (т.1 а.с.95); Реєстр ТТН до Акту виконаних робіт №62 від 12.07.2022 на суму 562876,99 грн (т.1 а.с.94); Реєстр ТТН до Акту виконаних робіт №66 від 22.07.2022 на суму 384243,37 грн, які підписані сторонами без зауважень та заперечень (т.1 а.с.93).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було надано відповідачу послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом на загальну суму 1017121,15 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін: Актом надання послуг №583 від 21.12.2021 на суму 70000,80 грн (т.1 а.с.13); Актом надання послуг №62 від 12.07.2022 на суму 562876,99 грн (т.1 а.с.38); Актом надання послуг №66 від 22.07.2022 на суму 384243,36 грн (т.1 а.с.20).

На підставі вищевказаних актів позивачем було виставлено відповідачу відповідні рахунки на оплату на загальну суму 1017121,15 грн, а саме: рахунок на оплату №583 від 21.12.2021 на суму 70000,80 грн (т.1 а.с.12); рахунок на оплату №62 від 12.07.2022 на суму 562876,99 грн (т.1 а.с.37); рахунок на оплату №66 від 22.07.2022 на суму 384243,36 грн (т.1 а.с.19).

Крім того, в підтвердження надання послуг відповідачу на суму 1017121,15 грн позивачем було зареєстровано наступні податкові накладні: №603 від 21.12.2021 на суму 70000,80 грн; №67 від 12.07.2022 на суму 562876,99 грн; №69 від 22.07.2022 на суму 384243,36 грн (т.1 а.с.90-92).

В свою чергу відповідачем було здійснені часткові оплати за надані послуги з перевезення вантажу у загальній сумі 750000,0 грн, що підтверджується:

- платіжним дорученням №793 від 07.09.2022 на суму 200000,0 грн (Призначення платежу: Згідно рах№62 від 12.07.22р за транспортні послуги в т.ч. ПДВ20% 33333,33 грн.) (т.1 а.с.60);

- платіжним дорученням №807 від 16.09.2022 на суму 150000,0 грн (Призначення платежу: Згідно рах№62 від 12.07.22р за транспортні послуги в т.ч. ПДВ20% 25000,0 грн.) (т.1 а.с.64);

- платіжною інструкцією №1513 від 13.03.2023 на суму 150000,0 грн (Призначення платежу: Договір тр.послуг №04/04-19 від 04.04.19р. у т.ч. ПДВ 20% 25000,0 грн.) (т.1 а.с.63);

- інформаційним повідомленням про зарахування коштів №1548 від 10.04.2023 на суму 150000,0 грн (Призначення платежу: Договір тр.послуг №04/04-19 від 04.04.19р. у т.ч. ПДВ 20% 25000,0 грн.) (т.1 а.с.61);

- інформаційним повідомленням про зарахування коштів №1554 від 11.04.2023 на суму 100000,0 грн (Призначення платежу: Договір тр.послуг №04/04-19 від 04.04.19р. у т.ч. ПДВ 20% 16666,67 грн.) (т.1 а.с.62).

Позивач зазначає, що в порушення умов Договору №04/04-19 від 04.04.2019, відповідачем у встановлений строк не було здійснено оплату за надані послуги та станом на дату звернення до суду за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 267121,15 грн (1017121,15 грн - 750000,0 грн), яка відповідачем не сплачена, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цім Кодексом.

Статтею 908 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 306 ГК України, встановлено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч.1 ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 5 ст.307 ГК України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

За змістом ч.2 ст.307 ГК України та ч.2 ст.909 ЦК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно із ч.3 ст.909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами п.п.7.3, 7.4 укладеного між сторонами Договору №04/04-19 від 04.04.2029, даний договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 20.06.2020. Якщо сторони не мають одна до одної претензій, то договір вважається пролонгованим терміном на 2 роки.

Таким чином, строк дії договору закінчився 20.06.2022. Доказів внесення до договору змін в частині продовження строку його дії, вчинених у письмовій формі, як того вимагає п.7.1 Договору, суду не надано.

Сторонами вказані обставини не заперечені та не спростовані.

Таким чином, у межах строку дії Договору №04/04-19 відбулось надання послуг з перевезення вантажів, яке мало місце 21.12.2021 та було оформлено актом №583 від 21.12.2021 на суму 70000,0 грн.

Згідно п.3.1. Договору замовник зобов`язується забезпечити оплату послуг з вантажоперевезень протягом 5-и банківських днів з моменту надання виконавцем пакета документів, зазначених у п.2.2.

Суд зазначає, що уклавши договір, сторони погодилися з передбаченими у ньому умовами щодо строків надання послуг та розрахунків, і кожна зі сторін цього договору беззаперечно взяла на себе певні обов`язки, які відображені в його умовах.

Приймаючи до уваги, що сторонами в один день 21.12.2021 складені та підписані: заявка на транспортне перевезення вантажу (а.с.14), товарно-транспортні накладні (а.с.15-18), реєстр товарно-транспортних накладних (а.с.95), акт надання послуг №583 (а.с.13) та виписано рахунок на оплату №583 (а.с.12), суд доходить висновку, що станом на 21.12.2021 вимоги п.2.2. Договору перевізником були виконані і послуги мали бути оплачені замовником не пізніше 5 банківських днів, тобто до 28.12.2021, що сторонами не заперечується.

Згідно із частиною третьою статті 925 Цивільного кодексу України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі №910/11949/20 дійшла висновку, що стаття 925 Цивільного кодексу України є загальною нормою.

Разом з тим, відповідно до частини п`ятої статті 315 Господарського кодексу України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Положення частини третьої статті 925 Цивільного кодексу України та частини п`ятої статті 315 Господарського кодексу України співвідносяться як загальна та спеціальна: за загальним правилом до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів), але для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Відповідно до статті 168 Статуту автомобільних доріг, позови автотранспортних підприємств і організацій вантажовідправникам, вантажоодержувачам і пасажирам, що випливають з цього Статуту, можуть бути пред`явлені відповідно до встановленої підвідомчості або підсудності в арбітраж або суд протягом 6 місяців. Вказаний шестимісячний строк обчислюється: а) по стягненню штрафу за непред`явлення вантажу, передбаченого погодженим завданням на перевезення або разовим замовленням, - з дня закінчення строку, встановленого Правилами для звірення записів в обліковому документі по виконанню плану і разового замовлення; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для пред`явлення позову.

Враховуючи зазначені норми матеріального права та положення Договору №04/04-19, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин мають застосовуватися положення частини п`ятої статті 315 Господарського кодексу України та статті 168 Статуту автомобільних доріг.

Ураховуючи приписи п.3.1. Договору №04/04-19, початок перебігу 6-місячного строку позовної давності за актом надання послуг №583 від 21.12.2021 розпочався 28.12.2021 та закінчився, відповідно, - 28.06.2022.

Позивач звернувся до суду 224.08.2023, тобто з пропуском строку позовної давності.

При цьому обґрунтування поважності пропуску 6-місячного строку та доказів на підтвердження поважності пропуску строку позивач не навів та не надав.

Посилання позивача на продовження строків позовної давності через введення на території країни карантину спричиненого коронавірусом SARS-CoV-2, судом відхиляються виходячи з такого.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України доповнено пунктом 7 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Також доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Отже, в переліку статей, передбачених пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, відсутня стаття 315.

В ухвалах Верховного Суду від 31.01.2022 у справі №910/11782/21, від 31.01.2022 у справі №910/6914/21 зазначено те, що стаття 315 Господарського кодексу України не підпадає під перелік статей, строки яких продовжено на строк дії карантину, передбачених пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

З огляду на те, що стаття 315 Господарського кодексу України відсутня у переліку статей, строки яких продовжено на строк дії карантину як у пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, так і у пункті 7 розділу «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України, суд вважає, що до спірних правовідносин не можна застосовувати положення пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України. (Аналогічну позицію викладено у постанові ВС КГС від 02.02.2023 по справі №914/3716/21).

Що стосується посилання позивача на переривання строку позовної давності внаслідок часткової сплати відповідачем заборгованості, то судом вони також відхиляються виходячи з того, що переривання строку позовної давності є можливим до його закінчення. Оскільки строк позовної давності по стягненню заборгованості за актом №583 від 21.12.2021 закінчився 28.06.2022, то сплата відповідачем у 2023 році грошових коштів в погашення заборгованості за Договором №04/04-19 не може вважатись перериванням строку позовної давності.

Відповідачем у заяві від 25.03.2024 наголошено на тому, що зарахування позивачем частини грошових коштів, отриманих за платіжним документом №1513 від 13.03.2023 на суму 150000,0 грн, в погашення заборгованості за надані послуги по акту №583 від 21.12.2021, є безпідставним, оскільки з огляду на вимоги Національного положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №10 «Дебіторська заборгованість», заборгованість, строк давності по якій минув, є безнадійною та виключається з активів підприємства.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що у бухгалтерському обліку безнадійною заборгованістю вважають поточну дебіторську заборгованість, щодо якої є впевненість у її неповерненні боржником або, за якою минув строк позовної давності. Упевненість у неповерненні дебіторської заборгованості ґрунтується на таких обставинах, з яких однозначно можна говорити про те, що її не буде погашено.

Таким чином, заборгованість за надані послуги, за якою минув термін позовної давності, належатиме до безнадійної, якщо відповідні заходи з її стягнення не призвели до позитивних наслідків. Заходами зі стягнення заборгованості можуть бути, зокрема, надання претензій боржнику, звернення до суду, подання заяви на банкрутство боржника тощо.

Чітких критеріїв класифікації безнадійної заборгованості в бухгалтерському обліку немає. Тому підприємство може на власний розсуд указати в Положенні про облікову політику, за якими саме ознаками заборгованість варто зараховувати до безнадійної.

Суд вважає, що подання позивачем позову до суду про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з перевезення, як раз і свідчить про вжиття ним заходів для стягнення заборгованості, а вже результати судового провадження нададуть можливість зробити висновок про безнадійність тієї чи іншої заборгованості.

Таким чином, сам по собі пропуск позовної давності по стягнення певної заборгованості не свідчить про автоматичне віднесення підприємством цієї заборгованості до складу безнадійної. Для цього підприємство має вжити ряд заходів з ухвалення рішення про визнання в податковому обліку заборгованості безнадійною та її списання.

Доказів того, що у бухгалтерському обліку підприємства-відповідача спірна заборгованість віднесена до складу безнадійної та списана, суду не надано.

За таких обставин суд вважає, що позивачем цілком обґрунтовано віднесено частину грошових коштів у сумі 70000,0 грн, самостійно сплачених відповідачем за платіжним документом №1513 від 13.03.2023, в рахунок оплати послуг по акту №583 від 21.12.2021.

Що стосується нарахованих позивачем за період з 28.12.2021 по 12.03.2023 3% річних у сумі 2531,54 грн та інфляційних втрат у сумі 19956,80 грн за період з січня 2022 по лютий 2023, то в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки за приписами з ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з перевезення, які були надані позивачем у період з 02.07.2022 по 12.07.2022, оформлені в подальшому актом №62 від 12.07.2022 та послуги з перевезення, які були надані у період з 17.07.2022 по 22.07.2022, оформлені в подальшому актом №66 від 22.07.2022, то судом встановлено, що вказані послуги надавались позивачем поза межами строку дії Договору №04/04-19, та мають розцінюватись як окремі усні договори, підтвердженням яких є складені сторонами документи (заявки, товарно-транспортні накладні, реєстри товарно-транспортних накладних, акти наданих послуг та рахунки на оплату, які містить відомості про найменування робіт (послуг); їх кількість, ціну та загальну вартість робіт (послуг), що є підставою для виникнення у сторін договору зобов`язань відповідно до ст.173, 174 ГК України (ст.11, 202, 509, 629 ЦК України).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

В матеріалах справи містяться докази часткової оплати відповідачем послуг наданих по акту №62 від 12.07.2022, а саме: платіжне доручення №793 від 07.09.2022 на суму 200000,0 грн (Призначення платежу: Згідно рах№62 від 12.07.22р за транспортні послуги в т.ч. ПДВ20% 33333,33 грн.) (а.с.60) та платіжне доручення №807 від 16.09.2022 на суму 150000,0 грн (Призначення платежу: Згідно рах№62 від 12.07.22р за транспортні послуги в т.ч. ПДВ20% 25000,0 грн.) (а.с.64).

Таким чином, несплаченою відповідачем залишилась заборгованість у сумі 212876,99 грн (562876,99 200000,0 150000,0) по акту №62 від 12.07.2022 та заборгованість у сумі 384243,36 грн по акту №66 від 22.07.2022.

Посилання позивача на віднесення решти сплачених відповідачем коштів у сумі 400000,0 грн в рахунок оплати послуг по акту №583 від 21.12.2021, акту №62 від 12.07.2022 та акту №66 від 22.07.2022, судом відхиляються, оскільки платіжні документи №1513 від 13.03.2023 на суму 150000,0 грн, №1548 від 10.04.2023 на суму 150000,0 грн та №1554 від 11.04.2023 на суму 100000,0 грн у розділі «Призначення платежу» містять посилання на Договір тр.послуг №04/04-19 від 04.04.2019, а тому не можуть бути віднесені в оплату послуг, наданих не у межах зазначеного договору (по актах №62 від 12.07.2022 та №66 від 22.07.2022).

За ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України не визначено, яку саме форму повинна мати вимога про виконання зобов`язання, тому позивач може здійснити своє право, як шляхом надіслання претензії, листа-вимоги тощо, так і шляхом звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості.

У правовідносинах, що склались між сторонами, суд вважає вимогою про сплату коштів за надані позивачем послуги з перевезення, у тому числі, оформлені актами №62 від 12.07.2022 та №66 від 22.07.2022, позовну заяву надіслану на адресу відповідача 24.08.2023 (згідно опису вкладення та поштової накладної №5400908488772 (а.с.7).

У визначений законом строк позивач відповідача не отримав.

На день розгляду справи боржник не надав суду доказів повного погашення заборгованості за актами №62 від 12.07.2022 та №66 від 22.07.2022.

Оскільки у позові, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати послуг з перевезення у сумі 267121,15 грн, суд, враховуючи принцип диспозитивності, не може вийти за межі позовних вимог, тому стягненню з відповідача підлягає саме 267121,15 грн основного боргу.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується стягнення 3% (за період з 20.07.2022 по 09.04.2023) та інфляційних втрат (за період з серпня 2022 року по липень 2023 року), нарахованих позивачем за несвоєчасну оплату послуг за актами №62 від 12.07.2022 та №66 від 22.07.2022, то в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити, оскільки у визначені позивачем періоди обов`язок відповідача з оплати послуг перевезення ще не виник, тому нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат в порядку ст.625 ЦК України є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства фірми Інтер-В (м.Миколаїв, пр.Центральний, буд.107, кв.229, код ЄДРПОУ 19297304) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно-експедиційна компанія Вітерра (м.Миколаїв, вул.4 Повздовжня, буд.76, код ЄДРПОУ 40968034) 267121,15 грн основного боргу та 4006,82 грн судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГП К України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 29.04.2024.

Суддя М.В.Мавродієва