Рішення

від 29.04.2024 по справі 918/39/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" квітня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/39/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради

до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

до відповідача - 2 Комунального закладу "Здолбунівський геріатричний пансіонат" Рівненської обласної ради

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у сумі 80 887 грн. 57 коп.

В засіданні приймали участь:

Від прокуратури: не з`явився;

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: Патраков Олексій Ігорович (в залі суду);

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

09 січня 2024 року Керівника Здолбунівської окружної прокуратури (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі - відповідач - 1) до відповідача - 2 Комунального закладу "Здолбунівський геріатричний пансіонат" Рівненської обласної ради (далі - відповідач - 2) про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у сумі 80 887 грн. 57 коп.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якою встановлене обмеження щодо максимального збільшення ціни за одиницю товару після укладення договору на рівні 10%.

Перевищення 10% від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору суперечить позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 927/1058/21, у якій зроблено висновок про те, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

Всупереч даним вимогам, укладення додаткових угод № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 призвело до збільшення вартості електроенергії на 72,7%.

Крім того, як зазначає прокурор, ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди, тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).

У свою чергу, за переконанням прокуратури, спірні додаткові угоди укладені безпідставно, адже представленими у справі документами (порівняльний аналіз роботи ринку "на добу наперед" та внутрішньо добового ринку ДП "Оператор ринку" не доведено фактичне коливання ціни на ринку електричної енергії. В даному випадку постачальником документально не підтверджено підставу збільшення ціни її коливання ціни на ринку в бік збільшення.

Оскільки, на переконання прокуратури, додаткові угоди № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 слід визнати недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному договорі на постачання електричної енергії № 7063-ВЦ від 12 січня 2021 року (2,9167 грн./кВт*год без ПДВ). Внаслідок неправомірного збільшення ціни на електроенергію мала місце переплата коштів у розмірі 80 887 грн. 57 коп., які мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

Відповідач - 1 у свою чергу заперечує позовні вимоги та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому останній не визнає позовних вимог з наступних обставин.

На переконання відповідача - 1 прокуратурою до позовної заяви не долучено жодного доказу про те, що Держаудитслужбою вживалися в установленому порядку заходи по усуненню виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: керівника та інших осіб установи, що контролюють усунення виявлених порушень законодавства. Прокурор звертаючись в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради в позовній заяві не наводить жодних обставин та не надає до позову належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення прав та/або інтересів Рівненської обласної ради по Договору (спірних додаткових угод). Також зазначає, що спірні додаткові угоди укладені між Комунальним закладом "Здолбунівський геріатричний пансіонат" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", до яких Рівненська обласна рада немає жодного відношення та не є стороною даного Договору.

Відповідач - 1 зазначає, що оскільки Рівненська обласна рада у даній справі не є належним позивачем, то звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради є безпідставним.

Щодо укладання додаткових угод то відповідач - 1 свою правову позицію пов`язує з тим, що ціна за одиницю товару, яка вказана в кожній з додаткових угод не перевищує 10 % та не призводить до збільшення суми визначеної в договорі про закупівлю, що повністю відповідає положенням п. 2, ч. 5, ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Крім того, законодавчо встановленого обмеження щодо кількості змін ціни за одиницю товару в межах 10 % не встановлено.

З урахування умов п. 5.5 Договору, відомості наведені у звітних даних "Оператора ринку", в експертних висновках торгово-промислової палати щодо середньозважених цін купівлі-продажу електричної енергії за певний період часу, тощо, є належними та допустимими доказами коливання та зміни ціни на певний період часу.

Оскільки позовні вимоги, що є предметом розгляду в межах даного спору, фактично зводяться до зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" повернути на користь Рівненської обласної ради суму 80 887 грн. 57 коп., яка є складовою частиною ціни договору та вартості поставленого товару, задоволення даного позову призведе до зміни такої істотної умови договору, як ціна, після його повного виконання, що суперечить приписам ч. 3 ст. 632 ЦК України, згідно якої зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Також, відповідач - 1 вважає, що при зверненні до суду прокурор обрав неналежний спосіб захисту. Так, предметом позову у справі № 918/39/24, як вказує прокурор, є визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, як таких, що укладені з порушенням ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 41 цього Закону. Таким чином, визнання додаткових угод до договору недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону, а визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Зважаючи на вище викладені обставини, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

Відповідач - 2 також позовні вимоги прокуратури не визнає та подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого вбачається, що правова позиція відповідача - 2 аналогічна правовій позиції відповідач - 1 викладеній у відзиві.

Окрім того, позивач долучив до суду пояснення щодо суті спору наступного змісту.

У своїх поясненнях щодо позову Рівненська обласна рада, зокрема, зазначила, що не є головним розпорядником бюджетних коштів комунального закладу "Здолбунівський геріатричний пансіонат" Рівненської обласної ради, а тому відповідно до згаданих норм бюджетного кодексу не здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів. Рівненська обласна рада звернулася до Департаменту фінансів Рівненської обласної державної адміністрації з проханням надати інформацію чи була у 2020-2023 роках Рівненська обласна рада головним розпорядником коштів обласного бюджету для комунальних закладів, установ та організацій, що є об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області, у сферах освіти, соціального захисту та охорони здоров`я.

За результатами розгляду, Департамент фінансів Рівненської обласної державної адміністрації письмово проінформував, що згідно з рішеннями Рівненської обласної ради від 20 грудня 2019 року № 1592 "Про обласний бюджет Рівненської області на 2020 рік" (зі змінами), від 24 грудня 2020 року № 58 "Про обласний бюджет Рівненської області на 2021 рік" (зі змінами), від 23 грудня 2021 року № 466 "Про обласний бюджет Рівненської області на 2022 рік" (зі змінами), наказів начальника Рівненської обласної військової адміністрації від 21 грудня 2022 року № 624 "Про обласний бюджет Рівненської області на 2023 рік" (зі змінами) у 2020 - 2023 роках Рівненська обласна рада визначена головним розпорядником коштів обласного бюджету Рівненської області в частині бюджетних призначень на організаційне, інформаційно-аналітичне та матеріально-технічне забезпечення діяльності обласної ради, реалізацію Програми заходів з відзначення державних та професійних свят, ювілейних дат, заохочення за заслуги перед Рівненською областю та інших заходів протокольного й офіційного характеру, Обласної програми забезпечення поінформованості населення та сприяння розвитку інформаційного простору Рівненської області, Програми інформатизації Рівненської області на відповідні роки (копія листа Департаменту фінансів Рівненської обласної державної адміністрації додається).

Позивач зазначає, що із вказаної відповіді Департаменту фінансів Рівненської обласної державної адміністрації випливає, що у 2020-2023 роках Рівненська обласна рада не була головним розпорядником коштів обласного бюджету для комунальних закладів, установ та організацій, що є об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області, у сферах освіти, соціального захисту та охорони здоров`я.

В судовому засіданні 29 квітня 2024 року представник відповідача - 1 позовні вимоги заперечив. Решта учасників процесу в судове засідання не з`явилися.

Заяви та клопотання у справі.

31 січня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача - 2 в порядку ст. 165 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечує.

09 лютого 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача - 1 в порядку ст. 165 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечує.

09 лютого 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від прокуратури в порядку ст. 166 ГПК України надійшла відповідь на відзив відповідача - 2, в якій остання спростовує аргументи відповідача - 2 наведені у відзиві.

09 лютого 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшли пояснення.

13 лютого 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи.

24 лютого 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від прокуратури в порядку ст. 166 ГПК України надійшла відповідь на відзив відповідача - 1, в якій остання спростовує аргументи відповідача - 1 наведені у відзиві.

06 березня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від прокуратури надійшли додаткові пояснення.

08 березня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача - 1 надійшли додаткові пояснення.

12 березня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшла заява, в якій останній просить суд здійснити розгляд справи без участі його представника.

03 квітня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача - 2 надійшло клопотання, в якій останній просить суд здійснити розгляд справи без участі його представника.

10 квітня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від прокуратури надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 25 березня 2024 року у справі № 924/437/23. Окрім того, від прокуратури до канцелярії суду надійшли додаткові пояснення.

12 квітня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача - 2 надійшли додаткові пояснення.

23 квітня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від прокуратури надійшли додаткові пояснення.

26 квітня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача - 1 надійшли додаткові пояснення.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/39/24 за позовом Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" до відповідача - 2 Комунального закладу "Здолбунівський геріатричний пансіонат" Рівненської обласної ради про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у сумі 80 887 грн. 57 коп., розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 12 лютого 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12 лютого 2024 року відкладено підготовче засідання на 28 лютого 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28 лютого 2024 року відкладено підготовче засідання на 13 березня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13 березня 2024 року закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 918/39/24 за позовом Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" до відповідача - 2 Комунального закладу "Здолбунівський геріатричний пансіонат" Рівненської обласної ради про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у сумі 80 887 грн. 57 коп. та призначено розгляд справи № 918/39/24 до судового розгляду по суті на 08 квітня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08 квітня 2024 року відкладено розгляд справи 918/39/24 по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 15 квітня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15 квітня 2024 року відкладено розгляд справи 918/39/24 по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 24 квітня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24 квітня 2024 року відкладено розгляд справи 918/39/24 по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 29 квітня 2024 року.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським суд встановив наступне.

За наслідками опрацювання інформації веб порталу "Prozorro" встановлено, що Комунальний заклад "Здолбунівський геріатричний пансіонат" Рівненської обласної ради 31 грудня 2020 року в електронній системі публічних закупівель "Прозорро" оприлюдено оголошення про проведення переговорної процедури закупівлі UA-2020-12-31-003334-с з Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" за предметом: "Електрична енергія" вартістю 840 000 гривень.

В подальшому, 12 січня 2021 року, між Комунальним закладом "Здолбунівський геріатричний пансіонат" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", укладено договір № 7063-ВЦ про постачання електричної енергії на суму 840 000 гривень (далі - Договір).

Відповідно до умов договору Постачальник продає Споживачу електричну енергію (код за ДК021:2015 "Єдиний закупівельний словник" - 09310000-5- електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору, Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергію, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком № 2 до цього Договору.

Згідно з Додатком № 2 до Договору, ціна за одиницю товару (кВт*год) становить 2,9167 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 13.8 Договору, умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу на перед» (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені офіційному веб-сайті ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ»"за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії". У якості документального підтвердження даних, Сторонами визнаються, зокрема, завірені належним чином копії (роздруківки з веб-сайту) Звітів про результати роботи РДН/ВДР та про діяльність ОР за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" https://www.oree.com.ua або інші документом організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, товару на ринку.

Крім того, умови договору можуть бути змінені у разі зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Істотні умови Договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у Договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії, який враховується в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за Договором.

27 січня 2021 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1, згідно якої доповнено п. 2 додатку до комерційної пропозиції Договору абзацом наспаного змісту "Бюджетні зобов`язання Замовника становлять 742 000 грн., в тому числі ПДВ 123 666,67 гривень.

У подальшому між сторонами підписано ряд додаткових угод, а саме: додатковою угодою № 2 від 25 березня 2021 року збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 3,08615 грн. без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з 01 березня 2021 року; додатковою угодою № 3 від 20 серпня 2021 року збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 3,27256 грн. без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з 01 серпня 2021 року; додатковою угодою № 4 від 27 серпня 2021 року збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 3,47760 грн. без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з 01 серпня 2021 року; додатковою угодою № 5 від 01 вересня 2021 року збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 3,66441 грн. без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з 01 вересня 2021 року; додатковою угодою № 6 від 14 вересня 2021 року збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 3,85017 грн. без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з 14 вересня 2021 року; додатковою угодою № 7 від 15 вересня 2021 року збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 4,08541 грн. без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з 15 вересня 2021 року; додатковою угодою № 8 від 01 жовтня 2021 року збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 4,37327 грн. без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з 01 жовтня 2021 року; додатковою угодою № 9 від 13 жовтня 2021 року збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 4,68988 грн. без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з 14 жовтня 2021 року; додатковою угодою № 10 від 15 листопада 2021 року збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 5,03812 грн. без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з 05 листопада 2021 року.

Прокурор зазначає, що за період дії Договору про постачання електричної енергії з ініціативи постачальника між сторонами укладено 9 додаткових угод, якими збільшено ціну за електричну енергію з 2,9167 грн. без ПДВ до 5,03812 грн. без ПДВ, тобто на 72,7 %.

На переконання прокуратури, укладаючи додаткові угоди № 2-10 до Договору та збільшуючи ціну товару на 72,7% від передбаченої правочином, сторони діяли усупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому ця угода підлягає визнанню недійсною в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти - стягненню з відповідача на користь Рівненської обласної ради.

Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення, джерела права й акти їх застосування та висновок суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги в даній справі підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон), цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону, Замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника.

Як зазначено в ч. 1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Разом з тим п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Вбачається, що ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди (або ж момент розповсюдження дії додаткової угоди), тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Варто відмітити, що Закон не містить виключень з цього правила.

Із вказаного слідує, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Разом з тим, аналізуючи підстави внесення змін до Договору шляхом підписання додаткових угод встановлено, що упродовж 2021 року мало місце збільшення, так і зменшення цін на електричну енергію.

На переконання прокуратури надані відповідачем - 2 дані з сайту ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" та висновки Рівненської торгово-промислової палати не містять точної інформації про коливання цін на електроенергію станом як на момент звернення товариства щодо внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод. Разом з тим, вони не відображають об`єктивну картину щодо зміни цін на електроенергію на "ринку на добу наперед" та внутрішньо добовому ринку. Між сторонами укладено додаткову угоду № 2 від 25 березня 2021 року, якою збільшено ціну за одиницю товару збільшена з 2,9167 грн./кВт*год без ПДВ (як визначено в Договорі) до 3,08615 грн./кВт*год без ПДВ, тобто на 5,8 %, та розповсюджено її дію з 01 березня 2021 року.

Прокуратура зазначає, що постачальником не надано жодного документу замовнику, який би підтверджував зміни цін на електроенергію на "ринку на добу наперед" та внутрішньо добовому ринку на дату підписання додаткової угоди № 2. Крім того, прокурор посилається на інформацію з веб порталу ДП "Оператор ринку" де середньозважена місячна ціна електроенергії у березні 2021 року була нижчою ніж у січні 2021 року. На ринку РДН середньозважена ціна у січні становила 1406,79 грн/МВт.год (без ПДВ), а у березні - 1316,42 грн/МВт.год (без ПДВ), що нижче на 6, 4 %. А на ринку ВДР січнева ціна на електроенергію становила 1485,74 грн/МВт.год (без ПДВ), а вже у березні 1359,04 грн/МВт.год (без ПДВ), тобто нижче на 8,5 %. Тому, на думку прокуратури, постачальником безпідставно ініційовано укладення додаткової угоди № 2.

Суд, вказані твердження прокуратури щодо неправомірності укладення додаткової угоди № 2 оцінює критично, оскільки сторони уклали додаткову угоду № 2, якою на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначили ціну за (одиницю товару) кВт*год спожитої електричної енергії в розмірі 3,08615 грн/кВт*год. без ПДВ, при цьому вказана ціна починає застосовуватись до договірних велечин споживання електричної енергії з березня 2021 року. Суд констатує, вищезазначені зміни в договір були внесені в межах визначених договором 10 відсотків допустимих коливань ціни.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для укладення додаткової угоди № 3 стало зростання ціни на ринку РДН в лютому 2021 року на 10,57 % в порівнянні з січнем 2021 року, що підтверджується порівнянням середньозважених цін за січень-лютий 2021 року.

Суд критично оцінює посилання прокурора на судову практику у подібних правовідносинах по справі № 918/308/23, оскільки оспорюваний по ній договір укладено лише 22 лютого 2021 року, тобто, він діяв лише упродовж 6 днів у місяці у якому підтверджено зростання цін, що і стало причиною прийняття такого рішення. Натомість по розгляду даної справи, договір діяв упродовж усього місяця лютого в якому відбулося зростання цін на електроенергію.

До того ж, укладенню додаткової угоди передує листування між сторонами з цього питання, яке потребує певного часу.

Додаткову угоду укладено 25 березня 2021 року після отримання інформації щодо збілшення ціни за лютий 2021 року та отримання погодження від споживача у зв`язку із збільшенням ціни у лютому 2021 року.

Також, суд враховує, що станом на момент укладення додаткової угоди, а саме 25 березня 2021 року ціна електороенергії на ринку за березень місяць ще не була установлена, а тому посилання прокурора на неврахування відповідачами її зменшення за весь період, тобто 31 день, не може бути взяте до уваги.

Матеріали справи не містять докази факту коливання цін у сторону зменшення у період укладення додаткової угоди № 2.

Отже, укладаючи додаткову угоду № 2, відповідачем - 1 та відповідачем - 2 дотримано вказаних вище вимог, зокрема надано докази щодо зміни ціни на ринку, а також збільшено ціну в межах визначеної законодавством України 10 відсоткової межі.

Відповідно, позов в частині визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 25 березня 2021 року є безпідставним та не доведеним.

Що стосується додаткових укладення додаткової угоди № 3 призвело до збільшення ціни за 1 кВт/год. на 12 % відносно ціни, визначеної за умовами Договору; додаткової угоди № 4 - на 19 %; додаткової угоди № 5 - на 25 %; додаткової угоди № 6 - на 31 %; додаткової угоди № 7 - на 40 %; додаткової угоди № 8 - на 49,8 %; додаткової угоди № 9 - на 60 %; додаткової угоди № 10 - на 72,7 %, судом встановлено останні не відповідають вимогам ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому, з огляду на положення ст.ст. 203, 215 ЦК України є недійсними.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

При цьому, Верховним Судом висловлено правову позицію, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанова Верховного Суду від 07.09.2022 року у справі № 927/1058/21).

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі та мети проведення відкритих тендерів, визначених Законом.

У постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 зазначено, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Враховуючи наведене, перемога у закупівлі, джерелом фінансування якої є кошти місцевого бюджету та укладення договору про постачання (закупівлю) електричної енергії за ціною 2,9167 грн. без ПДВ за 1 кВт*год електричної енергії та Враховуючи наведене, перемога у закупівлі, джерелом фінансування якої є кошти місцевого бюджету та укладення договору про постачання (закупівлю) електричної енергії за ціною 2,9167 грн. без ПДВ за 1 кВт*год електричної енергії та подальше підвищення шляхом укладення оспорюваних додаткових угод (без відповідного коливання ціни на ринку), що призвело до загального збільшення ціни на 72,7% є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку відповідача - 1.

подальше підвищення шляхом укладення оспорюваних додаткових угод (без відповідного коливання ціни на ринку), що призвело до загального збільшення ціни на 72,7% є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку відповідача - 1.Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 16.02.2023у справі № 903/366/22, та, окрім вищенаведеного, вказано, що відповідно до ст. 5 Закону, закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях. Поряд з цим, перемога в тендері (закупівля за кошти місцевого бюджету) та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення більш як на 10% у спосіб укладення оскаржуваних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, та свідчить про свідоме заниження цінової пропозиції у тендері з метою перемоги.

Також слід наголосити, що підвищення сторонами Договору ціни шляхом неодноразового укладання додаткових угод та «каскадного» підвищення ціни за одиницю товару суперечить меті Закону. Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у цій сфері, запобігання проявам корупції та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки якщо пристати на тлумачення сторонами п. 2 ч. 5 статті 41 Закону, то при укладанні додаткових угод ціну за товар можна збільшувати необмежену кількість разів.

Однак аналізуючи вищевказану інформацію щодо підстав укладання додаткових угод та рівня середньозважених цін на ринку, можна прийти до висновку, що відповідач - 1 ініціював укладення додаткових угод фактично для збагачення за рахунок бюджетних коштів, сплачених КЗ "Здолбунівський геріатричний пансіонат" Рівненської обласної ради.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підсумовуючи вищевикладене, оскаржувані додаткові угоди № 3 від 20 серпня 2021 року, № 4 від 27 серпня 2021 року, № 5 від 01 вересня 2021 року, № 6 від 14 вересня 2021 року, № 7 від 15 вересня 2021 року, № 8 від 01 жовтня 2021 року, № 9 від 13 жовтня 2021 року, № 10 від 15 листопада 2021 року укладені з порушенням вимог ст. 41 Закону, а тому, з огляду на положення ст.ст. 203, 215 ЦК України підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відтак, оскільки вищевказані додаткові угоди визнаються недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною за умовами Договору, а саме 2,9167 грн. без ПДВ.

З огляду на викладене, здійснюючи розрахунок за поставлену електричну енергію за тарифом, визначеним у первинному Договорі, КЗ "Здолбунівський геріатричний пансіонат" Рівненської обласної ради повинен був сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 188 886 кВт*год кошти у розмірі 691 324 грн. 27 коп. (188 886 * 3,08615 + 20% ПДВ).

Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 50 671 грн. 86 коп. (741 996 грн. 13 коп. - 691 324 грн. 27 коп.).

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 2 статті 208 ГК визначено, що у разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав, кожна сторона зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами глави 54 ЦК У країни.

Відповідно, отримана відповідачем - 1 оплата у сумі 50 671 грн. 86 коп. за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 3 БК України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Згідно з ч. 12 ст. 23 БК України, усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до роз`яснення Міністерства фінансів України, наданих листом від 06.03.2003 № 021-03/6 та Державного казначейства України від 09.03.2006 № 3.4 - 22/498 та від 12.02.2008 № 7.1-10/744, якщо спочатку нового бюджетного періоду здійснюються повернення зайво виплачених в минулих бюджетних періодах коштів, то зазначені кошти не можуть бути відображені як відновлення касових видатків, а повинні бути перераховані до бюджету.

Згідно п. 1.3. Положення КЗ "Здолбунівський геріатричний пансіонат" Рівненської обласної ради, затвердженого рішенням Рівненської обласної ради від 11 березня 2021 року № 104 (далі - Положення), власником пансіонату є територіальні громади сіл, селищ, міст Рівненської області в особі Рівненської обласної ради.

Органом управління Закладом є Рівненська обласна рада (п. 9.1. Положення). Згідно п. 12.5. Положення, власний контроль за діяльністю пансіонату здійснює Рівненська обласна рада, шляхом перевірок всіх питань фінансово-господарської діяльності, за власною ініціативою або на вимогу профільної постійної комісії обласної ради.

Крім того, слід зазначити, що згідно з планом закупівлі, джерелом її фінансування є місцевий бюджет.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2022 у справі № 126/2157/19 вказала, що у випадку, коли повернення майна (коштів) стороні правочину не відновлює права позивача, який не є стороною правочину, суд може застосувати інший, крім реституції, ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Якщо позивачем у справі є розпорядник бюджетних коштів, то його правовий статус, повноваження, відповідальність визначаються положеннями Бюджетного кодексу України та Порядком складання, розгляду, затвердження та основними вимогами до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 (далі - Порядок № 228).

Так, абз. 1, 2 п. 5 Порядку № 228 визначено, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання, витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абз. 2 п. 43 Порядку № 228, розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Ураховуючи наведене, в даному випадку, КЗ "Здолбунівський геріатричний пансіонат" Рівненської обласної ради у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару (електричної енергії) в обсязі та в межах видатків, визначених Рівненською обласною радою (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня). Згідно з ч. 4 ст. 48 БК України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до ч. 6 цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Водночас з урахуванням того, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців громади, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності, неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладання підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про наявність підстав для стягнення безпідставно отриманих коштів за незаконними правочинами.

Вказані висновки висвітлені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 924/1283/21.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, безпідставно отримані Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" кошти в результаті укладення додаткових угод, мають бути стягнуті на користь Рівненської обласної ради в дохід місцевого бюджету.

Щодо представництва інтересів держави в особі Рівненської обласної ради, суд зазначає наступне.

На думку відповідачів, прокурором безпідставно визначено позивачем у справі Рівненську обласну раду, оскільки остання не є розпорядником бюджетних коштів комунального закладу.

На противагу таким доводам, варто відмітити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 вказано, оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює ! діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність, використання Зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету

Схожі правові висновки викладено у постановах КГС ВС від 22 грудня 2022 року у справі № 904/123/22, від 26 жовтня 2022 року у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21 грудня 2022 року у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

Так, згідно з п. 1.3. Положення КЗ "Здолбунівський геріатричний пансіонат" Рівненської обласної ради, затвердженого рішенням Рівненської обласної ради від 11, березня 2021 року № 104 (далі - Положення), власником пансіонату - територіальні громади сіл, селищ, міст Рівненської області в особі Рівненської обласної ради.

Органом управління Закладом є Рівненська обласна рада (п. 9.1. Положення). )

Згідно п. 12.5. Положення, власний контроль за діяльністю пансіонату здійснює Рівненська обласна рада, шляхом перевірок всіх питань фінансово-господарської діяльності, за власною ініціативою або на вимогу профільної постійної комісії обласної ради.

Крім того, слід зазначити, що згідно з планом закупівлі, джерелом її фінансуванні місцевий бюджет.

Таким чином, прокурором вірно визначено орган в інтересах його вжито заходи представницького характеру, в порядку визначеному ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Щодо тверджень відповідачів, позивача про те, що Рівненська обласна рада не є стороною правочину, а тому не може бути позивачем у справі, слід вказати наступне.

КЗ "Здолбунівський геріатричний пансіонат" Рівненської обласної ради у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару (електричної енергії) в обсязі та у межах видатків, визначених Рівненською обласною радою (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня). Якщо позивачем у справі є розпорядник бюджетних коштів, то його правовий статус, повноваження, відповідальність визначаються положеннями Бюджетного кодексу України та Порядком складання, розгляду, затвердження та основними вимогами до виконання кошторисів бюджетних установ затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228.

Відповідно до абзацу 2 пункту 5 Порядку № 228 визначено, що установам можутьвиділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право, брати бюджетні зобов`язання, витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загальногофонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціальної о фонду.

За змістом абз. 2 п. 43 Порядку № 228, розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із запільного фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 126/2157/19 вказала, що у випадку, коли повернення майна (коштів) стороні правочину не відновлює права позивача, який не є стороною правочину, суд може застосувати інший, крім реституції, ефективний спосіб захисті порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Згідно з ч. 4 ст. 48 БК України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім втрат, що здійснюються відповідно до ч. 6 цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням (бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

З урахуванням того, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб громади, завданням органу місцевого самоврядування є раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності, неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладання підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про наявність підстав для стягнення безпідставно отриманих копт в за незаконними правочинами.

Вказані висновки висвітлені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у справі № 924/1283/21.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, безпідставно отримані відповідачем - 1 кошти в результаті укладення додаткових угод, мають бути стягнуті на користь Рівненської обласної ради в дохід місцевого бюджету.

Критично відноситься суд до посилань відповідачів, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту. При цьому, товариство посилається на ч. 1 ст. 43 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно якої договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч.4 ст. 41 цього Закону, вважаючи що визнання визнання додаткових угод до договору недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

В той же час, прокурором ініційовано даний позов з підстав порушення п. 2 ч. 5 ст. 41 цього Закону (порушення механізму зміни ціни), а факту невідповідності укладеного договору змісту тендерної пропозиції судом не встановлено.

Окрім того, суд зазначає, що інші заперечення відповідачів спростовуються встановленими та викладеними вище фактичними обставинами справи.

Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", "Серявін та інші проти України", "Ruiz Torija v. Spain" тощо).

Висновки суду.

За наслідками розгляду справи судом встановлено, що правочини - додаткові угоди: № 3 від 20 серпня 2021 року, № 4 від 27 серпня 2021 року, № 5 від 01 серпня 2021 року, № 6 від 14 вересня 2021 року, № 7 від 15 вересня 2021 року, № 8 від 01 жовтня 2021 року, № 9 від 13 жовтня 2021, № 10 від 15 листопада 2021 року підлягають до визнання недійсними.

Також за наслідками розгляду справи суд зробив висновок про необхідність стягнення з відповідача сплачених відповідно до вказаних додаткових угод коштів в сумі 50 671 грн. 86 коп. Така сума стягується з відповідача - 1 на підставі частини 1 статті 670 ЦК України, як кошти, сплачені за товар, який так і не було поставлено.

Судові витрати.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 26 120 грн. 88 коп. у зв`язку з частковим задоволенням позову покладається на відповідачів та підлягає до стягнення на користь органу прокуратури, решта судового збору в розмірі 4 159 грн. 12 коп. залишається за прокуратурою.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 20 серпня 2021 року до Договору № 7063-ВЦ про постачання електричної енергії від 12 січня 2021 року, укладеного між Комунальним закладом "Здолбунівський геріатричний пансіонат" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

3. Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 27 серпня 2021 року до Договору № 7063-ВЦ про постачання електричної енергії від 12 січня 2021 року, укладеного між Комунальним закладом "Здолбунівський геріатричний пансіонат" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

4. Визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 01 вересня 2021 року до Договору № 7063-ВЦ про постачання електричної енергії від 12 січня 2021 року, укладеного між Комунальним закладом "Здолбунівський геріатричний пансіонат" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

5. Визнати недійсною Додаткову угоду № 6 від 14 вересня 2021 року до Договору № 7063-ВЦ про постачання електричної енергії від 12 січня 2021 року, укладеного між Комунальним закладом "Здолбунівський геріатричний пансіонат" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

6. Визнати недійсною Додаткову угоду № 7 від 15 серпня 2021 року до Договору № 7063-ВЦ про постачання електричної енергії від 12 січня 2021 року, укладеного між Комунальним закладом "Здолбунівський геріатричний пансіонат" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

7. Визнати недійсною Додаткову угоду № 8 від 01 жовтня 2021 року до Договору № 7063-ВЦ про постачання електричної енергії від 12 січня 2021 року, укладеного між Комунальним закладом "Здолбунівський геріатричний пансіонат" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

8. Визнати недійсною Додаткову угоду № 9 від 13 жовтня 2021 року до Договору № 7063-ВЦ про постачання електричної енергії від 12 січня 2021 року, укладеного між Комунальним закладом "Здолбунівський геріатричний пансіонат" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

9. Визнати недійсною Додаткову угоду № 10 від 15 листопада 2021 року до Договору № 7063-ВЦ про постачання електричної енергії від 12 січня 2021 року, укладеного між Комунальним закладом "Здолбунівський геріатричний пансіонат" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42101003, юридична адреса: вул. Князя Володимира, 716, м. Рівне, Рівненська область, 33013) на користь Рівненської обласної ради (код ЄДРПОУ 21085816, юридична адреса: м-н Просвіти, 1, м. Рівне, Рівненська область, 33013) в дохід місцевого бюджету кошти у сумі 50 671 (п`ятдесят тисяч шістсот сімдесят один) грн. 86 коп..

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71-б, код 42101003) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 Липня, будинок 52, код ЄДРПОУ 02910077) 13 060 (тринадцять тисяч шістдесят) грн. 00 коп. судового збору.

11. Стягнути з Комунального закладу "Здолбунівський геріатричний пансіонат" Рівненської обласної ради (35700, м. Здолбунів, вул. Березнева, 40, код. 03189311) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 Липня, будинок 52, код ЄДРПОУ 02910077) 13 060 (тринадцять тисяч шістдесят) грн. 00 коп. судового збору.

13. Відмовити в задоволенні позову в частині визнання недійсною Додаткової угоди № 2 від 25 березня 2021 року до Договору № 7063-ВЦ на постачання електричної енергії споживачу від 12 січня 2021 року, укладеного між Комунальним закладом "Здолбунівський геріатричний пансіонат" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", як безпідставна та недоведена.

14. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення безпідставно отриманих коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рівненської обласної ради у розмірі 30 215 грн. 71 коп.

15. Видати накази після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07 травня 2024 року.

Суддя Войтюк В.Р.