Рішення

від 20.11.2007 по справі 4/6865

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/6865

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" листопада 2007 р.Справа № 4/6865

За позовом  Славутського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі  Славутської об'єднаної державної податкової інспекції, управління Пенсійного фонду України в Славутському районі  та місті Славута  

до ВАТ „Силікат” м. Славута та

Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртеплокамінь" м. Хмельницький

про визнання недійсним договорів купівлі - продажу майна від 26.10.2006 року

                                                                                                                                        Суддя: Баула Л.П.

Представники:

позивачів:          не з'явились                     

відповідачів: Ярош В.Ю.  –представник ТОВ “Укртеплокамінь” м. Хмельницький –за довіреністю від 27.11.2006 року

Грицай Л.М. –ліквідатор ВАТ “Силікат”

За участю прокурора відділу облпрокуратури: Параскевич О.Г.

                    Рішення приймається 20.11.2007 року, оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

             20.11.2007 року позивачем , Славутською ОДПІ,  подано заяву в якій підтримують позов  та просять суд провести розгляд справи , призначений на 20.11.2007 року, без участі представника.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

 Ухвалою господарського суду області від 17.09.2007 р. порушено провадження  у справі  

№ 4/6865 за позовом  Славутського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі  Славутської об'єднаної державної податкової інспекції, управління Пенсійного фонду України в Славутському районі  та місті Славута  до ВАТ „Силікат” м. Славута та товариства з обмеженою відповідальністю "Укртеплокамінь" м. Хмельницький про визнання недійсним договорів купівлі - продажу майна від 26.10.2006 року.

Прокурор в інтересах держави в особі позивачів у позовній заяві та повноважний представник Славутської ОДПІ  в судовому засіданні 16.11.2007 року просить суд визнати недійсними  договори купівлі-продажу майнового комплексу відкритого акціонерного товариства “Силікат” загальною вартістю 1036030 грн. та іншого майна підприємства вартістю 958940 грн., укладені 26.10.2006 року між ВАТ “Силікат” в особі ліквідатора Грицая Л.М. та ТОВ “Укртеплокамінь” через укладення їх з порушенням закону.

            Позовні вимоги обґрунтовуються наступним.

Ухвалою господарського суду від 27.08.2002р. порушено провадження у справі №13/127-Б про визнання банкрутом відкритого акціонерного товариства "Силікат" м. Славута , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

З метою виявлення всіх кредиторів і можливих санаторів у газеті "Голос України" від 27.09.2002р. №177 (2928) опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою від 22.11.2002р. затверджено реєстр вимог кредиторів у загальній сумі 3935499 грн.35 коп..

             Постановою господарського суду від 24.06.2004. ВАТ “Силікат” визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.  Ухвалою від 22.07.2005 р. було призначено ліквідатором Грицая Л.М., ліквідаційну процедуру продовжено до 7.09.2007 р..

          За час перебування  керуючим санацією  ВАТ „Силікат” Дейнекою М.І. 29.07.2003 р. укладено угоду з ТОВ „Енергоінвестсоюз” про перевід боргу та 11.06.2004 р. договір про передачу майна  ВАТ „Силікат” .  За вказаними угодами ТОВ „Енергоінвестсоюз” , як інвестор прийняв на себе кредиторські зобов'язання ВАТ „Силікат”, в свою чергу  набуваючи майнових прав на власність боржника ВАТ „Силікат”  на суму фактичних витрат на проведення процедури санації  911540 грн.. Не погоджуючись з укладенням вказаної угоди, 15.10.2005 р. ліквідатором подано позов до господарського суду м. Києва про визнання недійсним договору передачі майна від 11.06.2004 р.. Рішенням господарського суду м. Києва від 01.08.2006 р. залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2006 р., в позові ВАТ „Силікат” відмовлено. Касаційною інстанцією рішення та постанова скасовані, а справу передано на новий розгляд, рішення яке б набрало законної сили немає. Наведене свідчить, що на даний час право власності на майно ВАТ „Силікат” на суму 9115490 грн. є спірним.

         19.10.2006 року відбулося засідання комітету кредиторів ВАТ „Силікат” на якому було прийнято рішення зобов'язати ліквідатора на протязі 5 діб здійснити реалізацію цілісного майнового комплексу товариству „Укртеплокамінь” м. Хмельницький згідно експертної оцінки, уклавши два договори .

         26.10.2006 р. між відповідачами укладено два договори купівлі-продажу майна ВАТ „Силікат” один –як цілісного майнового комплексу за 1036030 грн. , другий –іншого майна на суму 958940 грн..

         Вважають, що всупереч вимогам рішення комітету кредиторів від 19.10.2006 р.  про здійснення продажу майна ВАТ „Силікат” як цілісного майнового комплексу, цілий ряд активів загальною вартістю близько 1 млн. грн. не увійшли до переліку майна, що продано.

         Проте, до переліку майна включено, яке реалізовано відповідачем майно, що згідно акту прийому передачі до договору від 11.06.2004 р. передано ТОВ „Енергоінвестсоюз” .

         В позовній заяві також вказано, що на майно було накладено заборону відчуження в зв'язку із розслідуванням кримінальної справи.

         Відповідач, ВАТ „Силікат” заявлених позовних вимог не визнає, однак відзив на позов не подав.    

         Відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "Укртеплокамінь" м. Хмельницький зазначає, у  відзиві на позов від 15.11.2007 року, що позовні вимоги  є безпідставними, оскільки ст.ст. 215, 20З ЦК України передбачають, зокрема, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) таких вимог: зміст правочину не повинен був суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняла правочин, повинна була мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Відповідач зазначає, що прокурор в обґрунтуванні своїх вимог посилається на те, що на момент укладання договорів купівлі-продажу майнового комплексу від 26 жовтня 2006 р. зміст цих договорів суперечив актам цивільного законодавства, та вказує три обставини, які на його думку є порушенням вимог законодавства і, як наслідок, - підставою для визнання вказаних договорів недійсними. А саме: - до майна, що було предметом купівлі продажу включено майно, яке було доказом по кримінальній справі і на яке був накладений арешт; - право власності на частину зазначеного майна є спірним; - продаж здійснений не повністю, а відтак особи, в інтересах яких звертається прокурор, не змогли повністю погасити свої вимоги.

Разом з тим, як вважає Відповідач, такі обґрунтування є безпідставними виходячи з наступного.

1. Згідно ст. 321 ЦК України особа може бути обмежена у здійснені права власності лише у випадках і в порядку встановлених законом.

Один із таких випадків та порядок такого обмеження передбачені ст. 79 КПК України, де зазначено, що речові докази можуть передаватися для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації. Згідно ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. 18 січня 2005 р., як зазначає прокурор,  певне майно ВАТ „Силікат” було описано та передано на відповідальне зберігання комерційному директору Тюленеву С. А..

24.06.2004 р. постановою Господарського суду Хмельницької області ВАТ „Силікат” визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ст. 23 ч.2 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначає, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління ... Отже на момент передачі речей Тюлєнєву С. А. 18 січня 2005 р. він не міг мати повноважень на представництво банкрута.

Вважає безпідставним висновок про те, що майно, яке було визнано доказом по кримінальній справі  було передано на зберігання ВАТ „Силікат”, як того вимагає ст. 79 КПК України. Отже порядок, згідно якого могло бути здійснено обмеження права власності (ст. 321 ЦК України), не був дотриманий.

Вказує на те, що із поданої  прокурором постанови про зміну відповідальної особи на ліквідатора Грицая Л. М., винесена лише 25 листопада 2006 р., а наступного дня - постанова про накладення заборони на відчуження, тобто через місяць після продажу цього майна.

Зазначає, що прокурором не вказано, яке саме майно, що було описано та передано на відповідальне зберігання Тюленеву С. А. увійшло до спірних договорів, а також не зазначено в чому проявляється порушення інтересів держави, в особі зазначених органів, внаслідок продажу, яким „порушено” норми про речові докази в кримінальній справі.

Щодо частини майна, яке увійшло до договорів купівлі-продажу від 26 жовтня 2006 р. не належить ВАТ „Силікат” та є спірним, відповідач зазначає таке.

Згідно ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Таким чином спеціальною нормою закону передбачені випадок, при якому навіть якщо продавець не був власником майна, яке він продав, а дійсний власник не має підстав для його повернення, - покупця слід вважати власником.

Із врахуванням цієї норми та її розміщення в § 1. „Загальні положення про купівлю-продаж” ЦК України, та обставина, що власником частини майна, яке було продано може бути інша особа, може бути лише підставою для віндикації цього майна в порядку ст. 388 ЦК України належним власником, а не для визнання договору в частині продажу цього майна недійсним.

Окрім того, ухвалою Господарського суду Хмельницької обл. по справі № 4/13/127-Б від 3 серпня 2006 р. заборона щодо відчуження майна, яка накладалася за скаргою ТОВ «Енергогазінвестсоюз», була знята. Разом з тим прокурором не зазначено в чому проявляється порушення інтересів держави, в особі зазначених органів, внаслідок продажу майна, яке, ймовірно, належить іншій особі.

Вказує також на те, що, договір передачі майна та акт прийому-передачі від 11.06.2004 р., що на них посилається прокурор, як підставу права власності на частину реалізованого майна, постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2007 р. (№ 47/469-15/460-24/23) визнані недійсними.

Відповідач зазначає, що таким чином відсутні підстави для визнання договорів недійсними з підстав відчуження чужого майна.

Щодо підстави позовних вимог прокурора, що продаж майна ВАТ „Силікат” здійснено не повністю і це дає підстави вважати, що не відбувся продаж цілісного майнового комплексу, як то було передбачено комітетом кредиторів (протокол 19.10.2006 р.), то такий висновок є необґрунтованим.

Так, згідно згаданого протоколу засідання комітету кредиторів, яке відбулося 19 жовтня 2006 р_., випливає, що комітетом кредиторів було прийнято рішення про продаж цілісного майнового комплексу згідно експертної оцінки. Продаж було здійснено 26 жовтня 2006р. за ціною відповідно до експертного висновку суб'єктів оціночної діяльності ТОВ „Експерт” та Товарна Біржа „Подільська”. Згідно цього висновку вказані суб'єкти оціночної діяльності виконали незалежну оцінку вартості матеріальних активів, що належать ВАТ „Силікат” та розташовані за адресою: Хмельницька обл. м. Славута, вул. Привокзальна, 1а, згідно якої початкова вартість об'єктів незалежної оцінки станом на 30 червня 2006 р. становила 1 994 970 грн.

Таким чином, на момент прийняття рішення комітету кредиторів його члени і ліквідатор повинні були знати і знали про наявність такого висновку та його зміст.

Загальна ціна по двом укладеним договорам складає 1 036 030 + 958 940 = 1 994 970 грн. Отже договори купівлі-продажу укладеній в чіткій відповідності із рішенням комітету кредиторів.

Відповідач посилається ч.ч.1, 4 ст. 192 ЦК України, які передбачають, що підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. Підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів. Таким чином продаж частини майна не суперечить вимогам закону.

Щодо майна, яке залишилося нереалізованим, то зазначає, що такий факт ніяк не порушує інтересів держави в особі Позивачів, оскільки це майно, якщо таке дійсно існує і якщо воно коштує 1000000 грн., може бути реалізовано. Разом з тим із поданих документів неможливо зробити висновок про його наявність, його власника та дійсну його вартість.

Дослідивши зібрані у справі докази  та давши їм правову  оцінку в сукупності   суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з огляду на таке.

          Згідно із ч.1.ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення.

           Згідно ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

             Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права. Відповідно до ч.2 вказаної норми одним із способів захисту цивільного права є визнання правочину недійсним.

           Так, відповідно до ч.1. ст.207 Господарського кодексу України (надалі –„ГК України”) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним. Згідно із ст.215 Цивільного кодексу України (надалі –„ЦК України”) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього кодексу. У відповідності до ч.ч1,2 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Відповідно до ч.1 ст.92 ЦК України цивільна дієздатність юридичної особи полягає в можливості набувати цивільних прав та обов'язків, які здійснюються через органи юридичної особи.

Пункт 1 статті  23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначає, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном банкрута не допускається, відповідно до п.2 цієї статті  припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном.

Стаття 30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом визначає, що після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Комітетом кредиторів ( протокол від 19.10.2006 р.) прийнято рішення про зобов'язання ліквідатора ВАТ „Силікат” на протязі 5 діб здійснити реалізацію цілісного майнового комплексу відповідачу „Укртеплокамінь” згідно експертної оцінки, уклавши два договори. Один –нотаріально посвідчений –на нерухомість, другий –на обладнання без нотаріального посвідчення.

          У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

          Судом також враховується і те, що підставою звернення в суд з позовом до конкретної особи є порушення цією особою законних прав чи інтересів позивача (ст.ст.1, 2 Господарського процесуального кодексу України). Проте, прокурором та позивачами не доведено, яким чином продавець та покупець за оскаржуваними договорами порушили права позивачів.

           Посилання в позовній заяві на те, що станом на 1.09.2007 року існує заборгованість ВАТ „Силікат” перед позивачами, а в разі продажу майна як цілісного майнового комплексу заборгованість була би погашена, судом до уваги не приймається, оскільки вказане твердження спростовується матеріалами справи.

            Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те , що прокуратурою та позивачами всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано доказів наявності підстав для визнання договорів купівлі-продажу договорів купівлі - продажу майна від 26.10.2006 року суд прийшов до висновку, заявлені  вимоги  є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В зв'язку з цим заходи  забезпечення позову необхідно скасувати.

          Керуючись  ст.ст.82, 84 Господарського процесуального кодексу України , суд -

В И Р І Ш И В:

          У позові Славутського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі  Славутської об'єднаної державної податкової інспекції, управління Пенсійного фонду України в Славутському районі  та місті Славута  до ВАТ „Силікат” м. Славута та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртеплокамінь" м. Хмельницький про визнання недійсним договорів купівлі - продажу майна від 26.10.2006 року  відмовити.

Заборону відповідачу, ТОВ „Укртеплокамінь”, (м. Хмельницький, вул. Купріна, 54/1, код ЄДРПОУ 34669506 ) вчиняти будь-які дії щодо відчуження будь-якого майна придбаного згідно умов договорів купівлі-продажу від 26.10.2006 року, що знаходиться  за адресою м. Славута, вул. Привокзальна, 1 „а” ухвалою від 20.09.2007 р. скасувати.  

                              Суддя                                                                      

Віддруковано 7 примірники:

1-в справу,

2-3 позивачам,

4-5 відповідачам,

6- прокуратурі,

7 – нотаріальній конторі в м.Славута