Постанова

від 11.06.2008 по справі 4/6865

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/6865

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 11 червня 2008 р.                                                                                    № 4/6865  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й, –головуючого, доповідач у справі

Коваленка В.М.,

Ткаченко Н.Г.

розглянувши  касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазінвестсоюз"

на рішення

та постановугосподарського суду Хмельницької області від 20.11.2007Житомирського апеляційного господарського суду від 11.03.2008

у справігосподарського суду№ 4/6865Хмельницької області

за позовомСлавутського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Славутської міжрайонної державної податкової інспекції та Управління пенсійного фонду України в Славутському районі та місті Славута

довідкритого акціонерного товариства “Силікат”товариства з обмеженою відповідальністю "Укртеплокамінь"

провизнання недійсними договорів купівлі-продажу майна від 26.10.2006 року

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від заявника касаційної скаргиКосачов Ю.Б. (дов. від 03.01.2008)

від позивачане з'явились

від відповідача 1Грицай Л.М. (ліквідатор)

від відповідача 2Ярош В.Ю. (дов. від 27.11.2006)

В С Т А Н О В И В  :

у вересні 2007 року Славутський міжрайонний прокурор (далі - прокурор) звернувся з позовом в інтересах держави в особі Славутської міжрайонної державної податкової інспекції та Управління пенсійного фонду України в Славутському районі та місті Славута до ВАТ "Силікат" та ТОВ "Укртеплокамінь" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна від 26.10.2006 року.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 20.11.2007 (суддя Баула Л.П.) в задоволенні  позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Славутська ОДПІ звернулась до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, а Славутський міжрайонний прокурор –з апеляційним поданням, в яких просили скасувати рішення суду першої інстанції від 20.11.2007 року, мотивуючи апеляційну скаргу неповнотою дослідження судом першої інстанції  обставин справи в частині узгодження комітетом кредиторів ВАТ "Силікат" порядку продажу майна боржника шляхом відчуження цілісного майнового комплексу та реального відчуження за спірними договорами частини майна боржника, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду про відсутність обтяження частини майна, яке було предметом спірної угоди, обставинам справи, а також порушенням та неправильним застосуванням частин 1, 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 11.03.2008 року рішення господарського суду Хмельницької області від 20.11.2007 року залишено без змін, апеляційні скарги - без задоволення.

Не погоджуючись з винесеною постановою, ТОВ "Енергогазінвестсоюз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 20.11.2007 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 11.03.2008 року, прийняти нове рішення, яким визнати недійсними зазначені договори купівлі-продажу, мотивуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, а зокрема, статей 17-20, 26, 29, 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 203, 191 Цивільного кодексу України, статті 35 ГПК України, статті 191 Цтвільного кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення господарського суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин справи , перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги та скасування прийнятих судових актів, виходячи з наступного.

Згідно з статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частин 1 статті 638 істотними умовами договору є вимоги про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 191 Цивільного кодексу України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно з статтею 657 Цивільного кодексу України договір купівлі –продажу єдиного майнового комплексу укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Отже, чинним законодавством передбачено можливість відчуження єдиного майнового комплексу шляхом укладення одного, нотаріально посвідченого  договору, за яким буде відчужено всі активи боржника, які входять до складу єдиного майнового комплексу згідно з статтею 191 Цивільного кодексу.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Отже, якщо сторони дали назву правочину, яка не відповідає його правовій природі, суд вирішуючи питання про дійсність правочину повинен визнати дійсним той правочин, який сторони насправді вчинили із застосуванням норм права, які регулюють укладення дійсного правочину.

Законодавство про банкрутство містить спеціальні норми права, які регулюють порядок укладення правочинів суб'єктами господарювання, які перебувають у процедурах банкрутства.

Так, згідно з частинами 1- 3 статті 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закону про банкрутство) після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. При цьому продаж майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" та інших нормативно-правових актів з питань приватизації". У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна ліквідатор проводить конкурс (аукціон).

Отже, чинним законодавством про банкрутство передбачено, що ліквідатор вправі здійснювати реалізацію майна банкрута, а не третіх осіб, та дотримуватись при укладенні угод особливої процедури узгодження умов та порядку реалізації активів боржника.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 із змінами на даний час,  в судовому рішенні необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Як встановлено першою та апеляційною судовими інстанціями продаж  ВАТ "Силікат" майна ТОВ "Укртеплокамінь" за угодами 26.10.2006 року відбувся в ході ліквідаційної процедури ВАТ "Силікат", введеної постановою суду про визнання боржника банкрутом 24.06.2004 року у справі №13/127-Б.

Судами встановлено, що 19.10.2006 року комітетом кредиторів ВАТ "Силікат" приймалось рішення про продаж майна боржника цілісним майновим комплексом згідно експертної оцінки підприємству "Теплокамінь" (пункт 2 Протоколу засідання комітету кредиторів від 19.10.2006, а.с. 47-48) без дотримання конкурентного способу реалізації майна та без публікації оголошення в засобах масової інформації, в той час як самим протоколом засідання комітету кредиторів від 19.10.2006 зазначається про наявність іншого покупця, який бажав придбати спірний об'єкт з аукціону, але його не провели.

Судами встановлено, що продаж майна оформлено двома договорами від 26.10.2006 року, один з них є договором купівлі-продажу обладнання майнового комплексу на загальну суму 958940 грн. відповідно до визначеного в договорі переліку (а.с. 14-22), який не посвідчено нотаріально, та другий –договір купівлі-продажу "єдиного майнового комплексу, що знаходиться в місті Славута, по вул. Привокзальній 1-а." До складу єдиного майнового комплексу відчужуваного об'єкту включено: права вимоги, які існують на даний момент, права на позначення, які індивідуалізують Підприємство, права щодо діяльності підприємства, а також об'єкти нерухомого майна та передавальні пристрої згідно зазначеного в пункті 1.1 Договору переліку. Другий договір посвідчено приватним нотаріусом Шкапій В.Я. та зареєстровано в реєстрі № 5724 (а.с. 23-26).

В контексті встановленого, судами не досліджувалась правомірність оформлення спірного правочину про відчуження цілісного майнового комплексу за двома різними договорами, не досліджувалась повнота включення до цілісного майнового комплексу ВАТ "Силікат" всіх його активів та пасивів, включаючи права власності (користування) землею.

Судами не спростовано доводів прокурора про те, що предмет відчуження за оспорюваними угодами не являв собою цілісний майновий комплекс, оскільки залишились значні активи боржника, які не були включені до його складу всупереч статті 191 Цивільного кодексу України. Судами не спростовано доводів прокурора про обтяження та заборону відчуження спірного майна за наслідком прийняття у кримінальній справі №433 УСБУ в Хмельницькій області Постанови про визнання предметів та документів речовими доказами від 18.01.2005 (а.с. 92-96), що за приписами статей 78-81 Кримінально-процесуального кодексу України обмежує право розпорядження описаним майном незалежно від того чи було воно передано на відповідальне зберігання компетентній особі.

Відтак, судам належало дослідити висновок про експертну оцінку відчужуваного майна, оскільки комітетом кредиторів ВАТ "Силікат" предмет відчуження визначався як цілісний майновий комплекс згідно експертного висновку, дослідити повноту та відповідність законодавству експертного висновку цілісного майнового комплексу та встановити відповідність предметів відчуження за спірними договорами тому рішенню комітету кредиторів, яке визначало особливості укладення угоди купівлі-продажу майна ВАТ "Силікат" в ліквідаційній процедурі.

Колегія суддів касаційного суду зазначає, що відповідно спеціальних приписів статей 657, 191 Цивільного кодексу України угода продажу цілісного майнового комплексу посвідчується нотаріально як єдиний договір та передбачає включення до предмету договору всіх активів та пасивів боржника, включаючи права власності на землю та землекористування.

Як вбачається з матеріалів справи, а зокрема, згідно пункту 1.2 зазначеного договору спірне майно належить продавцю на праві власності на підставі Дублікату наказу №351 від 19.05.1994 року Регіонального відділення Фонду держмайна України по Хмельницькій області (а.с. 24).

Отже, набуття майна продавцем внаслідок приватизації допускає реалізацію майна боржника (продавця, відповідача у справі) у статутному фонді якого може бути частка державної власності, що відповідно до статті 30 Закону про банкрутство вимагає дотримання спеціальної процедури реалізації активів такого боржника відповідно до Закону  України "Про приватизацію державного майна" та інших нормативно-правових актів з питань приватизації.

Разом з тим, суди не дали оцінки зазначеним умовам спірного договору та не перевірили наявність у боржника державної частки у власності, що необхідно для встановлення відповідності закону обраного комітетом кредиторів неконкурентного способу реалізації майна продавця-банкрута.

Колегія суддів погоджується з доводами ТОВ "Енергогазінвестсоюз" про те, що спірні угоди 26.10.2007 стосуються його прав, як учасника провадження у справі про банкрутство (інвестора у процедурі санації) та поточного кредитора боржника ВАТ "Силікат" на стадії ліквідаційної процедури (у випадку визнання недійсною угоди 2004 року про передачу йому частини спірного майна в ході процедури санації) та відхиляє доводи відповідачів про те, що прийняті у справі рішення не стосуються прав ТОВ "Енергогазінвестсоюз". Також колегія суддів зазначає про те, що прокурор, діючи в інтересах податкової та пенсійного фонду обґрунтовував свій позов правом осіб, які не є власниками майна, на власний розсуд здійснювати захист порушеного права згідно статті 16 Цивільного кодексу України. Верховний Суд України у Постанові №07/232 від 18.09.2007 року у справі № 30-16/550-05-11863 погодився з тим, що зазначений спосіб захисту права не суперечить визначеним вказаною правовою нормою способам захисту порушеного права.

        В контексті викладеного, Колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає за необхідне постанову Житомирського апеляційного господарського суду 26.12.2005 та рішення господарського суду  Хмельницької області від 08.09.2005 року у справі № 19/4415 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду  Хмельницької області.  

       При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для  даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.     

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України –

ПОСТАНОВИВ :

1.          Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестсоюз» задовольнити частково.

2. Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 11.03.2008 та рішення господарського суду Хмельницької області від 20.11.2007 скасувати, справу №4/6865 направити на новий судовий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий                                                                               Л. Катеринчук

Судді                                                                                                   В. Коваленко

                                                                                                                      Н. Ткаченко