Ухвала

від 07.05.2024 по справі 703/6209/23

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/6209/23

1-кс/703/451/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 року cлідчий суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , законного представника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла клопотання прокурора Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_6 про продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з клопотанням про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді поміщення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до психіатричного закладу в умовах, що виключать його небезпечну поведінку, оскільки підстави в зв`язку з чим був обраний даний запобіжний захід не відпали.

Вказує, що суспільно-небезпечне діяння, вчинене ОСОБА_8 підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, що за ступенем тяжкості відносяться до категорії особливо тяжких злочинів. На сьогоднішній день не зменшились ризики зазначені у п. п. 1,2, 3, 4 ст.177 КПК України, а саме, знаходячись на волі ОСОБА_7 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, може знищити речові докази, які слідством наразі не виявлені, ним вчинено тяжкий злочин, може перешкоджати кримінальному провадження іншим чином. Оскільки ОСОБА_7 має психічне захворювання, а тому дані обставини свідчать про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання і просив його задовольнити.

Захисник (адвокат) ОСОБА_4 і Законний представник ОСОБА_5 не заперечували проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, враховуючи тяжкість суспільно-небезпечного діяння, яке вчинене ОСОБА_7 та висновок судово-психіатричної експертизи, вважають що він потребує лікування.

Особа стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_7 не заперечив щодо продовження дії запобіжного заходу.

Вивчивши доводи клопотання, думку учасників судового розгляду, з урахуванням висновку судово-психіатричного експерта №56, слідчий суддя приходить до наступного:

За нормами ч.3 ст.508 КПК України, застосування передбачених запобіжних заходів здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом. Під час судового розгляду, за нормами ч.1 ст.331 КПК України, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (ч.2 ст.331 КПК України).

Періодичний контроль суду щодо строку дії запобіжного заходу у виді поміщення особи до психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну поведінку, у порядку ст.331 КПК України, здійснюється на всіх етапах судового провадження, та забезпечує дотримання прав обвинуваченого чи особи, яка бере участь у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру, з урахуванням ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині реалізації права на забезпечення періодичного контролю за законністю застосування запобіжного заходу в судовому провадженні.

За нормами ч.1 ст.508 КПК України, до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, можуть бути застосовані судом запобіжні заходи: передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім`ї з обов`язковим лікарським наглядом (1), поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають її небезпечну поведінку (2).

Вирішуючи питання про застосування (продовження) запобіжного заходу у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну поведінку особи, слідчий суддя також бере до уваги вимоги пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, за якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

ОСОБА_7 знаходячись на волі може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше суспільно-небезпечне діяння, оскільки раніше ним вчинено тяжкий злочин внаслідок чого йому змінено запобіжний захід з тримання під вартою на поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах , що виключають його небезпечну поведінку.

Отже, ризики, передбачені п. п. 1,2, 3, 4 ст.177 КПК України, не зменшились.

Європейський суд з прав людини встановив низку процедурних гарантій щодо застосування п."е" ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема: 1) позбавлення будь-кого свободи може відбуватися тільки в межах передбаченої законом процедури й не може бути свавільним; 2) особа не може бути позбавлена волі, якщо не буде достовірно встановлено, що вона є психічно хворою; 3) розлад психіки має бути встановлений об`єктивною медичною експертизою; 4) розлад психіки повинен мати такий характер або такий ступінь, який би виправдовував обов`язкове позбавлення свободи, а правомірність подальшого утримання особи в психіатричному закладі залежить від того, чи зберігається стан психічного розладу (рішення у справі "Вінтерверп проти Нідерландів" від 24 жовтня 1979 року).

Висновком судово-психіатричної експертизи №56, встановлено, що ОСОБА_7 на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованого йому правопорушення у ОСОБА_7 відмічалися прояви хронічного психічного захворювання у формі шизотипового розладу з психатоподібними і нерозгорнутими психотичними симптомами (F-21 за міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду), та психічного розладу у формі легкої розумової відсталості (рівень помірно вираженої дебільності) з емоційно- вольовими порушеннями (F-70.1 за МКХ-10) - через що він не міг усвідомлювати свої дії і керувати ними.

На теперішній час у ОСОБА_7 виявляються прояви хронічного психічного захворювання у формі шизотипового розладу з психатоподібними і нерозгорнутими психотичними симптомами, та психічного розладу у формі легкої розумової відсталості (рівень помірно вираженої дебільності) з емоційно-вольовими порушеннями - через що він не може усвідомлювати свої дії і керувати ними, не може правильно сприймати обставини, що мають значення по справі, не може самостійно приймати участь при проведенні слідчих дій і при розгляді справи в суді, і за своїм психічним станом потребує поміщення у спеціальний лікувальний заклад з надання психіатричної допомоги з метою обов`язкового лікування та запобігання вчинення суспільно- небезпечних дій.

Слідчий суддя вважає, що вказаний висновок є об`єктивним, повним та зрозумілим. Доказів того, що висновок судово-психіатричної експертизи №56 був оскаржений, у встановленому законом порядку, не надано.

За нормами ст. ст. 95, 19 КК України, роз`ясненням постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 03.06.2016 "Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування", метою застосування таких заходів є: вилікування чи поліпшення стану здоров`я осіб, названих у статтях 19, 20, 76, 93, 96 КК України (1), запобігання вчиненню зазначеними особами нових суспільно небезпечних діянь (злочинів), що передбачає кримінально карану відповідальність за нормами КК України (2), та зміна примусового заходу медичного характеру може полягати лише в його пом`якшені у зв`язку з поліпшенням психічного стану особи у скороченні строки перебування у психіатричному закладі.

ОСОБА_7 , згідно з висновком №56 потребує лікування з госпіталізацією до закладу з наданням психіатричної допомоги із суворим типом нагляду.

16 травня 2024 року закінчує дію запобіжний захід у виді поміщення ОСОБА_7 до психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну поведінку особи, яка вчинила суспільно-небезпечні діяння.

Згідно з ч.6 ст. 199 КПК України, у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор, не пізніше ніж за п`яти днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу, може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статтію

Запобіжний захід у виді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну поведінку ОСОБА_7 відповідає характеру і тяжкості вчиненого діяння, позбавляє можливості перешкоджати інтересам правосуддя. Водночас обрання більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, та з урахуванням даних про відсутність адекватного системного протирецидивного психіатричного супроводу за місцем проживання, передання ОСОБА_7 на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім`ї з обов`язковим лікарським наглядом, виключається.

Прокурором доведено про наявність ризиків перешкоди розгляду кримінального провадження, можливості особи стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру переховуватися від суду, вчинити інше суспільно-небезпечне діяння, що свідчить про неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно ОСОБА_7 .

Суд враховуючи особу ОСОБА_7 , характер протиправних дій, та те, що на сьогоднішній день відсутні дані, які б стверджували про поліпшення психічного стану останнього, задля можливості перешкодити інтересам правосуддя, клопотання прокурора підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 177, 178, 199,331, 508 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора задовольнити.

Строк застосування запобіжного заходу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, продовжити на 60 діб, тобто до 5 липня 2024 року.

Копію ухвали направити на виконання до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» та психіатричному закладу Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України».

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом пяти днів з дня проголошення.

Слідчий суддя : ОСОБА_9