Ухвала

від 07.05.2024 по справі 193/1148/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 травня 2024 року

м. Київ

справа № 193/1148/20

провадження № 61-6087ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2024 року в справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки,

встановив:

24 квітня 2024 року представник заявника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) - адвокат Кухарчук А. Ю. засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2024 року у вказаній справі.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на таке.

За приписами пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судових рішень пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України касаційна скарга має містити посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновок щодо застосування норми права, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину третю статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

Оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.

Представник заявника у касаційній скарзі цитує підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Разом з тим чітко не визначає, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі подається саме на підставі відповідних пунктів частини другої статті 389 ЦПК України.

Адвокат Кухарчук А. Ю. вказує, що оскаржувані судові рішення прийняті, зокрема, без урахування доводів позивача та наданих ним доказів, з неправильним застосуванням позицій Верховного Суду, а також зазначає про невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах та недостатнє врегулювання практикою Верховного Суду порушених у касаційній скарзі питань. Проте такі посилання у тексті касаційної скарги наведені без взаємозв'язку з конкретним пунктом частини другої статті 389 ЦПК України.

Більш того, слід звернути увагу на відсутність такої підстави касаційного оскарження судових рішень, як неправильне застосування судами позицій Верховного Суду.

Крім того,адвокат не вказує конкретну (конкретні) норму (норми) права, з приводу застосування якої (яких) відсутній висновок Верховного Суду, а також не обґрунтовує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї (цих) норми (норм) права для правильного вирішення справи.

Верховний Суд роз'яснює, що коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки за приписами частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначається (зазначаються) в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення заявником підстав касаційного оскарження є обов'язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для розгляду касаційної скарги.

Виконання наведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.

Таким чином, заявнику слід уточнити підстави касаційного оскарження.

Крім того, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

В порушення вказаної законодавчої норми до касаційної скарги не додано її копій та копій доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Натомість до касаційної скарги адвокатом долучено доказ надіслання копії такої скарги з доданими до неї документами іншому учаснику справи.

Верховний Суд звертає увагу на те, що обов'язок щодо надання доказів надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів виникає лише у разі подання до суду документів в електронній формі. Однак, в цьому випадку касаційна скарга надіслана до суду касаційної інстанції не в електронній формі, а засобами поштового зв'язку.

З огляду на зазначене, заявнику необхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали, разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості всіх учасників справи, а також із уточненням підстав касаційного оскарження та чітким зазначеннямконкретного (конкретних) пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається ця касаційна скарга, з обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав).

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

ухвалив:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2024 року залишити без руху.

Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М. Ю. Тітов