Постанова

від 25.04.2024 по справі 638/14133/16-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 638/14133/16-ц Номер провадження 22-ц/814/189/24Головуючий у 1-й інстанції Губська Я.В. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розглядуцивільних справ:

Судді-доповідача:Дряниці Ю.В.

Суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.

секретар Чемерис А.К.

за участю: адвоката Хана А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справуза апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 представника ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року до суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, в якому з урахування уточнень та доповнень просив в порядку поділу майна подружжя визнати за ним право особистої приватної власності на: гараж № НОМЕР_1 в ГТ «Куток», який розташований по АДРЕСА_1 , загальною площею 22,2 кв.м., загальний причіп «UMS» ВОАТ 8902/3601, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , Мотоцикл-А «SUZUKI» DL650A-YPA, 2009 р.в., білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 ; визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину автомобіля «MERCEDES-BENZ» ML350 CDI 4 MATIC, 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_7 ; в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частини автомобіля «MERCEDES-BENZ» ML350 CDI 4 MATIC, 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_7 та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 05.07.2008р. між ним та відповідачкою було зареєстровано шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів було зроблено відповідний актовий запис №332 в Дзержинському відділі державної реєстрації актів цивільного стану ХМУЮ. Подружнє життя з відповідачкою не склалося, шлюбні відносини між ними фактично припинені з початку травня 2016 року, з цього часу вони разом не проживають, спільне господарство не ведуть. Примирення між ними неможливе, у зв`язку з чим, він також звернувся до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу.

У шлюбі з відповідачкою за час спільного проживання було придбано рухоме на нерухоме майно, а саме гараж № НОМЕР_1 в ГТ «Куток», який розташований по вул. Фрунзе, б.21 в м. Харкові, загальною площею 22,2 кв. м., загальний причіп «UMS» ВОАТ 8902/3601, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , автомобіль «MERCEDES-BENZ» ML350 CDI 4 MATIC, 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_7 , мотоцикл-А «SUZUKI» DL650A-YPA, 2009 р.в., білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Позивач надав звіти про незалежну оцінку всього майна, згідно яких загальна вартість спільного майна подружжя складає 906199,54 грн., тобто вартість частки кожного з подружжя складає 453099,77 грн.

З метою реального поділу вказаного спільного майна подружжя, погоджуючись на зменшення своє частки у спільному майні просив визнати за нам право власності на гараж, причіп, мотоцикл та на 1/4 частину вказаного автомобіля «MERCEDES-BENZ» ML350 CDI 4 MATIC, 2008 року випуску, а 3/4 частини автомобіля - залишити у власності відповідача.

17.09.2019 ухвалою Київського районного суду м.Харкова прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя. В зустрічному позові ОСОБА_1 просила суд поділити спільне майно подружжя, яке є об`єктом спільної сумісної власності, визнавши за нею та ОСОБА_3 право власності на 1/2 частки за кожним з них, на спільне майно, збільшивши при цьому частку ОСОБА_1 у розмірі на розсуд суду на наступне майно: загальний причіп «UMS» BOAT 8902/3601; мотоцикл-А «SUZUKI» DL650A-YPA;автомобіль «MERSEDES-BENZ» ML 350 CDI 4 МАТІС;гараж № НОМЕР_1 в Гаражному товаристві «Куток» по АДРЕСА_1 ;нерухоме майно - апартаменти для проживання в місті Гудаурі (Грузія),плавзасіб - катер;автомобіль Mitsubishi Pajero сірого кольору номер НОМЕР_8 ;автомобіль «BMW» номер НОМЕР_9 ;квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ;паркомісце за адресою: АДРЕСА_3 ; стягнути на користь ОСОБА_1 компенсацію за відчужений без її відома та згоди спільний автомобіль Hyundai Tucson чорного кольору номер НОМЕР_10 у розмірі оцінки його вартості станом на час продажу.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_1 посилається на те, що сторони перебували у шлюбі. Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася спільна дитина - син ОСОБА_4 . Дитина проживає разом з ОСОБА_1 , з відповідача ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання дитини. За час спільного життя у шлюбі ними з ОСОБА_3 було набуто (придбано) спільне майно, зокрема: загальний причіп «UMS» BOAT 8902/3601: це майно та документи на нього знаходяться у ОСОБА_3 , мотоцикл-А «SUZUKI DL650A-YPA; це майно та документи на нього знаходяться у ОСОБА_3 ; автомобіль «MERSEDES-BENZ ML 350 CDI 4 MATIC; це майно та документи на нього знаходяться у ОСОБА_1 ; гараж № НОМЕР_1 в ГТ «Куток» по АДРЕСА_1 .

При цьому ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_3 в первісному позові приховав, що в шлюбі також придбавалося ще й наступне майно, яке фактично має знаходитися у володінні позивача, а саме: плавзасіб катер, нерухоме майно в Грузії (апартаменти для проживання в м. Гудаурі (Gudauri); автомобіль Hyundai Tucson чорного кольору, державний номер НОМЕР_10 , який знаходиться у володінні батька відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , оскільки ОСОБА_3 продав зазначене авто батьку, автомобіль Mitsubishi Pajero ciрого кольору державний номер НОМЕР_8 ; автомобіль «BMW», державний номер НОМЕР_9 , також за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; паркомісце за адресою: АДРЕСА_3 .

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що фактично останнім часом ОСОБА_3 , в меж виконавчого провадження сплачує щомісяця аліменти у розмірі 1013,50 грн., за липень 2019 - 1059 грн. Їх син ОСОБА_6 навчається у приватному ліцеї "Професіонал", де плата за навчання тільки у навчальному 2019-2020 році склала 27650 грн., які сплачено ОСОБА_1 особисто. Також дитина вимагає постійного забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування, харчування, одягу. На неї нараховуються та сплачуються комунальні послуги за місцем проживання, здійснюють інші витрати на гуртки, розширення світогляду, екскурсії-мандрівки тощо.

Тому позивач за зустрічним позовом просить суд врахувати це при вирішенні спору та збільшити її частку при поділі спільного майна. Вказує, що на час подання зустрічного позову через те, що вищевказане майно та документи на нього, окрім автомобіля «MERSEDES-BENZ ML 350 CDI 4 MATIC, знаходяться у ОСОБА_3 , Hyundai Tucson чорного кольору, державний номер НОМЕР_10 та документи на нього у батька відповідача, провести оцінку майна не видається можливим.

Рішенням Київського районного судум. Харковавід 05 листопада 2020року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_3 право власності на:

-1/2 частку причепу загального «UMS» BOAT 8902/3601, 2009 року випуску, реєстраційний ном НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_11 ;

-1/2 частку мотоциклу А «SUZUKI» DL650A-YPA, 2009 р.в., білого кольору, реєстраційний ном НОМЕР_12 , номер кузова НОМЕР_13 ;

- 1/2 частку автомобіля «MERCEDES-BENZ ML350 CDI 4 MATIC, 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_14 ;

- 1/2 частку гаражу № НОМЕР_1 в ГТ «Куток», який розташований по вул. Фрунзе, б.21 в м. Харкові, загально площею 22,2 кв.м.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на:

-1/2 частку причепу загального «UMS» BOAT 8902/3601, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_11 ;

-1/2 частку мотоцикл-А «SUZUKI DL650A-YPA, 2009 р.в., білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_12 , номер кузова НОМЕР_13 ;

-1/2 частку автомобіля «MERCEDES-BENZ ML350 CDI 4 MАTІС, 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_15 ;

- 1/2 частку гаражу № НОМЕР_1 в ГТ «Куток», який розташований по вул. Фрунзе, 6.21 в м. Харкові, загальною площею 22,2 кв.м.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частку вартості проданого автомобіля Hyundai Tucson що перебував у спільній власності подружжя, в сумі 37416,23 грн.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 3445 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 4802,50 грн.

Рішення оскаржили сторони, подавши апеляційні скарги.

У доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що місцевим судом безпідставно проігноровано заявлене її представником клопотання про витребування доказів для встановлення повного обсягу майна, що підлягає поділу між подружжям.

Вважає, що рішення районного суду необґрунтоване, оскільки поділ майна без врахування всього його обсягу, та визначення дійсної вартості на час поділу є передчасним. Вказує, що визначивши частки майна кожного з подружжя місцевий суд не вирішив спір по суті. У апеляційній скарзі наведені доводи тотожні доводам зустрічної позовної заяви, а також повторно заявлено клопотання про витребування доказів.

У своїй апеляційній скарзі, поданій через представника адвоката Хана А.О., ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Звертає увагу суду на те, що районний суд належним чином не дослідив обставини, що мають значення для справи, а саме те, що відповідач ОСОБА_1 фактично користується тільки автомобілем «MERCEDES-BENZ ML350 CDI 4 MАTІС, 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_7 , інше спільне майно перебуває у користуванні позивача, а отже розподіл майна подружжя шляхом визначення судом часток у праві власності на спільне майно без його реального розподілу суперечить інтересам сторін.

Щодо заявленого представником ОСОБА_1 клопотання про витребування доказів.

У поданому клопотанні представник ОСОБА_1 адвокат Січна-Литвинова Л.О. просить суд:

1.витребувати в Департаменті реєстрації Харківської міської ради та КП «Харківське міське БТІ» інформацію про нерухоме майно, яке знаходилося у власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 05 липня 2008 року по даний час;

2.в Головному управлінні Національної поліції України в Харківській витребувати інформацію стосовно транспортних засобів, зареєстрованих за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 05 липня 2008 року по даний час;

3.в Державній службі України з безпеки на транспорті - відомості про наявність засобів, в тому числі плавальних засобів, зареєстрованих за

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 05 липня 2008 року по даний час;

4.в Головному управлінні ДФС у Харківській області - відомості про майно та доходи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 05 липня

року по даний час;

5.через Міністерство юстиції України надіслати прохання про правову допомогу в Міністерство юстиції Грузії стосовно нерухомого майна в Грузії: чи придбавалося або відчужувалося ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будь-яке майно, в тому числі нерухоме, з 05 липня 2008 року до цього часу;

6.в порядку повного доступу суду до Єдиного державного реєстру судових рішень ознайомитися з текстом постанови Московського районного суду м. Харкова від 04.04.2011 у справі №643/1444/13а за адміністративним позовом ОСОБА_3 , де міститься інформація про автомобіль, який є його власністю;

7.витребувати в Московському суді м. Харкова справу №643/1444/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_3 , де міститься інформація про автомобіль, який, як зазначено в рішенні від 04.04.2013 р., є його власністю;

8.зобов`язати ОСОБА_3 забезпечити у визначені судом час та місце доступ до нижчевказаного майна та документів на нього для ОСОБА_1 як замовника оцінки, та суб`єктів оціночної діяльності, а також осіб, які відповідно до законодавства здійсню рецензування звітів про оцінку майна, та надати копії документів на наступне майно для проведення його оцінки:

загальний причіп «UMS» BOAT 8902/3601;

мотоцикл-А «SUZUKI DL650A-ХСБ;

нерухоме майно в Грузії (апартаменти для проживання в м. Гудаурі (Gudauri); плавзасіб катер;

автомобіль Mitsubishi Pajero сірого кольору, державний номер НОМЕР_8 ;

автомобіль «BMW», державний номер НОМЕР_16 ;

квартира за адресою: АДРЕСА_2 ;

паркомісце за адресою: АДРЕСА_3 ;

9.зобов`язати ОСОБА_5 , якому було продано автомобіль Hyunda Tucson чорного кольору, державний номер НОМЕР_17 у визначені судом час та місце доступ до нижчевказаного майна та документів на нього для ОСОБА_1 як замовника оцінка, так і суб`єктів оціночної діяльності, а також осіб, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна, та надати копії документів на наступне майно для проведення його оцінки, встановивши через запит до АДБ його зареєстроване місце проживання.

Заявлене клопотання обґрунтовано твердженнями представника ОСОБА_1 , що відповідні клопотання ними заявлялися в суді першої інстанції, який протиправно їх не вирішив. Наполягає, що перелічені докази є необхідними для повного та всебічного розгляду справи.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Згідно ст.. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із п.7 ч.2 ст.197 ЦПК України, питання стосовно витребування доказів вирішується судом першої інстанції в підготовчому засіданні. У подальшому, в тому числі в суді апеляційної інстанції, в ході підготовки розгляду справи питання витребування додаткових доказів вирішується виключно з одночасним вирішенням питання поважності неподання таких доказів до суду першої інстанції (п.п.5,6 ч.1ст.365 ЦПК України).

Збір доказів та їх подання має відбуватися із дотриманням норм процесуального закону, в іншому випадку, безпідставне прийняття на стадії апеляційного розгляду нових доказів та встановлення нових обставин призведе до порушення права на справедливий суд закріпленого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому, згідно положень статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З матеріалів справи вбачається, що зазначене клопотання було предметом розгляду судом першої інстанції, так зокрема зазначене клопотання досліджувалось місцевим судом у судовому засіданні 17.10.2019 року. Під час ухвалення рішення судом надано правову оцінку зазначеному клопотанню, звернуто увагу на його необґрунтованість.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належним їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З доводів клопотання слідує, що представником відповідача подано клопотання щодо витребування інформації щодо майна, при цьому зазначені вимоги не конкретизовані, не доведено неможливості їх подання до суду першої інстанції. При цьому, у судове засідання суду апеляційної інстанції представник відповідача не з`явилась, надавши клопотання про розгляд справи за її відсутності та за відсутності відповідача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що заявлене представником відповідача до апеляційного суду клопотання тотожне за змістом клопотанню про витребування доказів заявленому у суді першої інстанції, якому судом була надана правова оцінка, що в силу положень ст.ст. 365, 367 ЦПК України, позбавляє апеляційний суд необхідності розгляду таке клопотання.

Переглядаючи рішення районного суду, колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, доходить висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, з підстав, передбаченихст. 375 ЦПК України.

Місцевим судомвстановлено,що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 05.07.2008р. було зареєстровано шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис №332, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.

Згідно копії рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.12.2016, яке набрало законної сили по справі №638/13969/16-ц шлюб між сторонами розірвано.(а.с.194 т.с.4) Від шлюбу сторони мають спільну дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Судом встановлено, що за час спільного проживання сторонами було набуто наступне майно: гараж № НОМЕР_1 в ГТ «Куток», який розташований по АДРЕСА_1 , загальною площею 22,2 кв.м., загальний причіп «UMS» ВОАТ 8902/3601, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , автомобіль «MERCEDES-BENZ» ML350 CDI 4 MATIC, 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_7 , мотоцикл-А «SUZUKI» DL650A-YPA, 2009 р.в., білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_12 , автомобіль HYUNDAI TUCSON, 2006 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_10 .

Встановлено, що під час розгляду справи у суді першої інстанції сторонами визнано факт набуття вищезазначеного майна в період шлюбу.

Місцевим судом також встановлено, що інших відомостей, щодо наявності у сторін іншого майна, яке підлягає поділу в рамках розгляду даної справи сторонами надано до суду не було, на виконання ухвал суду про витребування доказів до суду не представлено. Доводи позивача за зустрічним позовом щодо наявності іншого спільного майна подружжя не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи у суді першої інстанції.

В ході судового розгляду сторони не досягли домовленості щодо поділу спільного сумісного майна подружжя тапогодження суми компенсації.

Задовольняючи частково позовні вимоги, з урахуванням всіх встановлених обставин, місцевий суд дійшов висновку, що при розподілі спільного майна подружжя необхідно виходити із презумпції рівності часток подружжя у набутому за період шлюбу майні, а тому за позивачем підлягає визнанню право власності на 1/2 частку у вищевказаному майні подружжя. Також суд дійшов висновку про правомірність та доведеність вимог ОСОБА_1 в частині стягнення на її користь 1/2 частки реалізованого спільного майна подружжя без згоди дружини у розмірі 37416,23 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зістаттею 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею60 СК Українивстановлено презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Відповідно достатті 65 СК Українидружина і чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Згідно з частиною першоюстатті 70 СК Україниу разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина першастатті 69 СК України).

Відповідно до частини першоїстатті 369 ЦК Україниспіввласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина першастатті 370 ЦК України).

Згідно статей 12, 81ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 1 статті 89ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на те, що сторони не заперечували факту набуття спірного майна у період шлюбу, та не надали доказів наявності іншого майна, що може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя, місцевий суд дійшов вірного висновку про можливість його поділу в порядку ст. 70 СК України.

Відповідно до частини другоїстатті 183 ЦК Українинеподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Згідно з частинами другою, четвертою, п`ятоюстатті 71 СК Українинеподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбаченихЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Отже, спільнемайно подружжя можна поділити шляхом встановлення режиму спільної часткової власності або встановлення режиму приватної власності на конкретну річ для кожного з подружжя (поділити в натурі).

У доводах апеляційної скарги ОСОБА_3 вказує на безпідставність поділу судом майна подружжя шляхом встановлення режиму спільної часткової власності.

Колегія суддів вважає зазначені доводи необґрунтованими, оскільки під час розгляду справи відповідач заперечувала надані докази вартості спільного майна. При цьому, клопотань про проведення судової експертизи з метою визначення вартості спільного майна сторонами заявлено не було, отже місцевий суд був позбавлений можливості визначити дійсну вартість часток у спільному майні подружжя.

Крім того, у суді першої інстанції ОСОБА_1 не надавала згоди на реальний поділ майна. Попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду жодна сторона не здійснила.

Якщо один з подружжя не вчинив передбачених частиною п`ятою статті 71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Обставин,встановлених місцевимсудом підчас розглядузустрічних позовнихвимог вчастині стягнення накористь ОСОБА_1 частки вартості проданого автомобіля Hyundai Tucson, позивачем не спростовано, доказів безпідставності або необґрунтованості зазначених позовних вимог не надано.

Інші наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_3 доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Посилання у апеляційній скарзі ОСОБА_1 , щодо неповного з`ясування місцевим судом обставин, що мають істотне значення для вирішення справи колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зазначені доводи та обставини, були предметом дослідження судом першої інстанції, та їм була надана відповідна правова оцінка. Нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції апеляційна скарга не містить , правильність цих висновків не спростовує та зводиться до незгоди апелянта з рішенням суду та переоцінки доказів на власну користь.

Доводи апеляційної скарги про те, що місцевий суд не встановив думку сторін щодо можливості стягнення грошової компенсації частини майна з одного з подружжя, не заслуговують на увагу суду, оскільки ОСОБА_1 таких вимог у зустрічній позовній заяві не заявляла, та згоду на реальний розподіл майна у суді першої інстанції не висловлювала.

Враховуючи, що апеляційна скарга містить доводи, які є аналогічними за своїм змістом позиції ОСОБА_1 , якій суд першої інстанції надав вірну правову оцінку, колегія суддів не вбачає за необхідне надавати обґрунтування кожному з доводів скарги, що узгоджується з усталеною практикою ЕСПЛ, зокрема при розгляді справи «Серявін та інші проти України».

Отже, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правомірно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, що підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення по суті спору, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381-384,389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 представника ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Ю.В. Дряниця

Судді Л.І. Пилипчук

О.В. Чумак