ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2024 року Справа № 160/8779/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіГорбалінського В.В. за участі секретаря судового засіданняСітайло О.В. за участі: представник позивача представник відповідача Кисельов А.В. Волошина В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Трейд» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
01.06.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Трейд» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якій просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 30.04.2021 року №0059750719, яким ТОВ «Нафто-Трейд» збільшено зобов`язання з податку на прибуток на суму 34802971,25 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 30.04.2021 року №0059800719, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафто-Трейд» збільшено зобов`язання з податку на додану вартість на суму 37676272,5 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПН» від 30.04.2021 року №0059880719, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Трейд`застосовано штрафну санкцію відповідно до п.120-1.2 ст.120-1 Податкового кодексу України в сумі 111186,5 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 30.04.2021 року №0059850719, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафто-Трейд» донараховано від`ємне значення з податку на додану вартість разом на суму 1346367 грн.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що контролюючим органом протиправно та необґрунтовано прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Зокрема, зазначає, що в ході проведення перевірки ТОВ «Нафто-Трейд» контролюючому органу надано всі необхідні документи для підтвердження дотримання вимог Податкового кодексу України при формуванні розміру від`ємного значення суми з податку на додану вартість із контрагентами за період, що перевірявся. Окрім цього, представник позивача зазначає, що господарські операції між ТОВ «Нафто-Трейд» та ТОВ «Бізнес консалт ВНГ», ТОВ «Джалон» та ТОВ «ВІТАНА» мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність викладених в акті перевірки висновків податкового органу, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, внаслідок чого останні є такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню та визнанню протиправними. Крім того, висновки відповідача також обґрунтовані недотриманням податкового законодавства іншими платниками податків - контрагентами позивача та іншими особами, з якими позивач не мав жодних відносин. Однак, законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими особами.
Також, на думку представника позивача, посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень, в яких фігурують ТОВ «Бізнес Консалт ВНГ» та ТОВ «Джалон», є необґрунтованими, оскільки обов`язковими для адміністративного суду є вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, однак, такого доказу надано не було. В періоді, що перевірявся, стосовно ТОВ «Вітана» було відкрито 8 виконавчих проваджень та внесено 7 записів до Єдиного реєстру боржників про стягнення коштів - за жодним з них ТОВ «Вітана» власних боргових зобов`язань не виконав. Аналогічно, кошти від ТОВ «Вітана» загальною сумою 1803490,5 грн. не були отримані підприємством «Нафто-Трейд» в тому числі і станом на день подання позовної заяви. На підставі викладеного, представник позивача вказав, що сума дебіторської заборгованості була списана ТОВ «Нафто-Трейд» правомірно.
14.09.2021 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Трейд» (вул. Сагайдачного, буд. 22, м. Підгородне, Дніпровській район, Дніпропетровська область, 52001, код ЄДРПОУ 32812383) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 30.04.2021 року №0059750719, яким ТОВ «Нафто-Трейд» збільшено зобов`язання з податку на прибуток на суму 34802971,25 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 30.04.2021 року №0059800719, яким ТОВ «Нафто-Трейд» збільшено зобов`язання з податку на додану вартість на суму 37676272,5 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «ПН» від 30.04.2021 року №0059880719, яким до ТОВ «Нафто-Трейд» застосовано штрафну санкцію відповідно до п.1201.2 ст.1201 Податкового кодексу України в сумі 111186,5 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 30.04.2021 року №0059850719, яким ТОВ «Нафто-Трейд» донараховано від`ємне значення з податку на додану вартість разом на суму 1346367 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Трейд» судові витрати з оплати судового збору у розмірі 22700,00 грн.
09.02.2022 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задоволено частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 р. в адміністративній справі №160/8779/21 скасовано в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0059750719 від 30.04.2021 року та №0059800719 від 30.04.2021 року та ухвалено в цій частині нове рішення.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0059750719 від 30.04.2021 року в частині визначення податкового зобов`язання на суму 34397186,25 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0059850719 від 30.04.2021 року в частині визначення податкового зобов`язання на суму 37407311,25 грн.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НафтоТрейд» судові витрати зі сплати судового збору на суму 22654 (двадцять дві тисячі шістсот п`ятдесят чотири) 60 грн.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2021 року в адміністративній справі №160/8779/21 залишено без змін.
12.10.2023 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задоволено частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 року у справі №160/8779/21, в частині задоволення позовних вимог скасовано, а справу в цій частині направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №160/8779/21 перерозподілено судді Горбалінському В.В.
20.11.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження адміністративну справу №160/8779/21 та призначено розгляд останньої за правилами загального позовного провадження.
Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Трейд» належним чином завірені копії первинних документів, а саме: відомості про виміри об`єму залишку палива у резервуарах для зберігання до та після заливу з транспортних засобів; щодо відбору проб, визначення густини та температури пального, яке завантажено в резервуари з транспортних засобів автоперевізників; журналів обліку надходження нафти і нафтопродуктів із транспортних засобів автоперевізників, тощо, стосовно господарських операцій по списанню палива, на підставі яких було прийнято податкові повідомлення-рішення №0059750719 від 30.04.2021 року та рішення №0059850719 від 30.04.2021 року.
27.11.2023 року представником позивача надано до суду письмові пояснення, в яких останній зазначив, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було протиправно призначено та проведено документальну планову перевірку ТОВ «Нафто-Трейд», на підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 22.02.2021 року №972-п, оскільки на дату прийняття Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області наказу від 22.02.2021 року №972-п на території України був встановлений карантин, а тому діяв мораторій на проведення документальних позапланових перевірок платників податків.
07.12.2023 року представником Головного управління ДПС у Дніпропетровській області також надано письмові пояснення, в яких останній зазначає, що відповідно до наданих до перевірки оригіналів документів та поданих до заперечень копій, на підставі яких здійснено списання палива та витрати на збут, не відповідають дійсності (неможливо встановити маршрут руху автотранспорту, кількість пройденого шляху, найменування вантажу та його кількість, час в дорозі тощо). Не нараховано податкові зобов`язання з ПДВ по ТМЦ, що не використані в господарській діяльності підприємства (не надано документального підтвердження щодо списання палива), які придбані впродовж січня 2017 року - грудня 2019 року та які в бухгалтерському обліку підприємства списано у виробництво палива методом подвійного запису на кореспондуючих рахунках ДТ 203 «Паливо» та КТ 93 «Витрати на збут» протягом січня 2017 року - грудня 2019 року на суму ПДВ 23227522,00 грн.
Також представником відповідача зазначено, що Контрагент-постачальник позивача ТОВ «Бізнес консалт ВНГ» має незначні основні засоби для виробництва паливо-мастильних матеріалів, недостатню кількість трудових ресурсові (5 осіб), не має власних або орендованих потужностей для виробництва паливо-мастильних матеріалів, не значиться в реєстрі суб`єктів господарювання, які отримали ліцензію на право виробництва, зберігання, оптової чи роздрібної торгівлі пальним. Контрагент-постачальник позивача ТОВ «Джалон» не значиться в реєстрі суб`єктів господарювання, які отримали ліцензію на право виробництва, зберігання, оптової чи роздрібної торгівлі пальним. ТОВ «Джалон» є фігурантом кримінальних проваджень, згідно фінансової звітності малого підприємства за 2019 рік основні засоби у вказаного контрагента відсутні. ТОВ «Джалон» має незначну кількість працюючих, відсутні технічні та технологічні можливості, а також не має власних або орендованих основних фондів.
Крім того, податковий орган обґрунтовує відсутність реального здійснення спірних господарських операцій неможливістю ідентифікувати фактичну поставку товару з урахуванням його специфіки, що вимагає дотримання особливих умов зберігання, перевезення та обліку, зокрема, у порядку вимог Інструкції № 281/171/578/155.
Окремо, представник відповідача зазначив, що доводи представник позивача щодо неправомірності наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 22.02.2021 року №972-п, як підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, є необґрунтованими та протиправними, оскільки зміна підстав позову в даному випадку є недопустимою.
14.12.2023 року представником позивача надано до суду первинні документи, на виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 року, а саме надано: журнал обліку надходження нафтопродуктів (абсорбент КДІІГ) за період а 01.01.2019 по 31.12.2019 року; журнал реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (абсорбент КДПГ) за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 року; журнал відбору проб нафтопродуктів (абсорбент КДПГ) за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 року.
19.12.2023 року представником Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надано письмові пояснення, в яких останній зазначає про недоліки оформлення первинних документів та наявність кримінальних проваджень, що окремо вказує на відсутність реального здійснення спірних господарських операцій.
04.01.2024 року представником Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надано письмові пояснення, в яких останній виклав доводи щодо наданих позивачем журналу обліку надходження нафтопродуктів (абсорбент КДІІГ) за період а 01.01.2019 по 31.12.2019 року; журналу реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (абсорбент КДПГ) за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 року; журналу відбору проб нафтопродуктів (абсорбент КДПГ) за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 року та вказав на недоліки їх складення та оформлення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 року клопотання представника ГУ ДПС у Дніпропетровській області про виклик свідків задоволено. Викликано свідків, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
15.01.2024 року представником позивача надано до суду первинні документи, на виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 року, а саме надано: Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 2017 рік (абсорбент); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 2017 рік (абсорбент); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 2017 рік (абсорбент); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 2017 рік (бспзин марки А-92); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 2017 рік (бензин марки А-92); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 2017 рік (бензин марки А-92); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 2017 рік (бспзин марки А-95); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 2017 рік (бензин марки А-95); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 2017мрік (бензин марки А-95); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 1-4 квартал 2017 року (диз.паливо Євро4); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 1-4 квартал 2017 року (диз.паливо Євро4); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 1-4 квартал 2017 року (диз.паливо Євро4); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 1-4 квартал 2017 року (диз.паливо Євро5); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 1-4 квартал 2017 року (диз.паливо Євро5); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 1-4 квартал 2017 року (диз.паливо Євро5); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 2018 рік (абсорбент); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 2018 рік (абсорбент); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 2018 рік (абсорбент); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 2018 рік (бензин марки А-92); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 2018 рік (бензин марки А-92); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 2018 рік (бензин марки А-92); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 2018 рік (бензин марки А-95); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 2018 рік (бензин марки А-95); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 2018 рік (бензин марки А-95); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 2018 рік (диз.паливо Євро4); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 2018 рік (диз.паливо Євро4); Журнал реєстрації проведення вимірювань 2018 рік (диз.паливо Євро4); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 2018 рік (диз.паливо Євро5); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 2018 рік (дизлаливо Євро5); Журнал реєстрації проведення вимірювань 2018 рік (диз.паливо Євро5); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 2019 рік (абсорбент КДПГ); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 2019 рік (абсорбент КДПГ); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 2019 рік (абсорбент КДГІГ); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 2019 рік (абсорбент КДПГ); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 1 квартал 2019 року (абсорбент); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 1 квартал 2019 року (абсорбент); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 1 квартал 2019 року (абсорбент); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 1 квартал 2019 року (бензин марки А-92); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 1 квартал 2019 року (бензин марки А-92); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 1 квартал 2019 року (бензин марки А-92); Журнал обліку надходженій нафтопродуктів за 1 квартал 2019 року (бензин марки А-95); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 1 квартал 2019 року (бензин марки А-95); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 1 квартал 2019 року (бензин марки А-95); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 1 квартал 2019 року (диз.паливо Євро5); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 1 квартал 2019 року (диз.паливо Євро5); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 1 квартал 2019 року (диз.паливо Євро5); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 2 квартал 2019 року (абсорбент); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 2 квартал 2019 року (абсорбент); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 2 квартал 2019 року (абсорбент); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 2 квартал 2019 року (бензин марки А-92); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 2 квартал 2019 року (бензин марки А-92); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 2 квартал 2019 року (бензил марки А-92); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 2 квартал 2019 року (бензин марки А-95); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 2 квартал 2019 року (бензин марки А-95); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 2 квартал 2019 року (бензин марки А-95); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 2 квартал 2019 року (диз. паливо Євро5); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 2 квартал 2019 року (диз.паливо Євро5); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 2 квартал 2019 року (диз.паливо Євро5); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 3 квартал 2019 року (абсорбент); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 3 квартал 2019 року (абсорбент); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 3 квартал 2019 року (абсорбент); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 3 квартал 2019 року (бензин марки А-92); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 3 квартал 2019 року (бензин марки А-92); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 3 квартал 2019 року (бензин марки А-92); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 3 квартал 2019 року (диз.паливо Євро5); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 3 квартал 2019 року (диз.паливо Євро5); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 3 квартал 2019 року (диз.паливо Євро5); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 4 квартал 2019 року (абсорбент); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 4 квартал 2019 року (абсорбент); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 4 квартал 2019 року (абсорбент); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 4 квартал 2019 року (бензин марки А-92); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 3 квартал 2019 року (диз.паливо Євро5); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 3 квартал 2019 року (диз.паливо Євро5); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 4 квартал 2019 року (абсорбент); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 4 квартал 2019 року (абсорбент); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 4 квартал 2019 року (абсорбент); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 4 квартал 2019 року (бензин марки А- 92); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 4 квартал 2019 року (бензин марки А-92); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 4 квартал 2019 року (бензин марки А-92); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 4 квартал 2019 року (диз.паливо Євро5 склад 1); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 4 квартал 2019 року (диз.паливо Євро5 склад); Журнал реєстрації проведення вимірюванії за 4 квартал 2019 року (диз.паливо Євро5 склад 1);
Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 4 квартал 2019 року (диз.паливо Євро5 склад 2); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 4 квартал 2019 року (диз.паливо Євро5 склад 2); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 4 квартал 2019 року (диз.паливо Євро5 склад 2).
16.01.2024 року представником Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надано письмові пояснення, в яких останній виклав доводи стосовно допуску працівників контролюючого органу до проведення документальної планової перевірки ТОВ «Нафто-Трейд», на підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 22.02.2021 року №972-п, який реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту прав платника податків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 року продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів.
30.01.2024 року представником Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надано письмові пояснення, в яких останній виклав доводи щодо наданих позивачем додаткових доказів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
05.03.2024 року на адресу суду від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшли письмові пояснення, в яких останній проти задоволення позовних вимог заперечував, та підтримав позицію, викладену у раніше наданих поясненнях, та зазначено, що міркування позивача ґрунтуються виключно на формальних запереченнях щодо встановлених обставин справи.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та у письмових поясненнях, які надавались на адресу суду, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на письмовий відзив, заперечення та письмові пояснення, що містяться в матеріалах справи, у зв`язку з чим у задоволенні позовної заяви просив відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафто-Трейд» зареєстровано 06.02.2004 року, номер запису 12031200000001377 та на момент перевірки перебувало на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, Дніпровська ДПІ (Дніпровський р-н).
Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2020 рік, а також на підставі наказу від 19.02.2020 року №802-п Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Трейд» (далі за текстом - ТОВ «Нафто-Трейд» або позивач) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року.
За результатами камеральної перевірки складено акт №924/04-36-07-19/32812383 від 19.03.2021 року.
Перевіркою встановленні такі порушення ТОВ «Нафто-Трейд»:
1) підп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.44.2 ст.44, підп.134.1.1 п.134.1 ст.134, підп.139.2.1 п.139.2 ст.139 Податкового кодексу України від 02.10.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 27842377 грн., у тому числі: - 1 квартал 2017 року - 856977 грн.; - 2 квартал 2017 року - 2237960 грн; - 3 квартал 2017 року - 3107648 грн.; - 4 квартал 2017 року - 1517843 грн.; - 1 квартал 2018 року - 729997 грн.; - 2 квартал 2018 року - 1308405 грн.; - 3 квартал 2018 року - 2254980 грн.; - 4 квартал 2018 року - 1856409 грн.; - 1 квартал 2019 року - 1538725 грн.; - 2 квартал 2019 року - 3195385 грн.; - 3 квартал 2019 року - 4830204 грн.; - 4 квартал 2019 року - 4407844 грн.
2) підп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.189.1 ст.189, абз. «г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.10.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) підприємством завищено залишок від`ємного значення всього в сумі 1346367,00 грн., в тому числі за грудень 2019 року в сумі 1346367,00 грн. та неправомірно занижено податок на додану вартість всього в сумі 30141018 грн., у тому числі: - серпень 2017 року - 1104664 грн.; - вересень 2017 року - 154400 грн.; - жовтень 2017 року - 3791840 грн.; - грудень 2017 року - 688423 грн.; - січень 2018 року - 120311 грн.; - травень 2018 року - 193381 грн.; - червень 2018 року - 5282555 грн.; - жовтень 2018 року - 2694943 грн.; - грудень 2018 року - 2665040 грн.; - травень 2019 року - 4431195 грн.; - липень 2019 року - 3098717 грн.; - серпень 2019 року - 336035 грн.; - вересень 2019 року - 3173736 грн.; - жовтень 2019 року - 1114866 грн.; - листопад 2019 року - 983984 грн.; - грудень 2019 року - 306928 грн.
3) п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.10.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму обсягу постачання 117213455,00 грн.
Не погодившись із висновками акту перевірки, 16.04.2021 року ТОВ «Нафто-Трейд» подало заперечення до ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Рішенням ГУ ДПС України у Дніпропетровській області про результати розгляду заперечень від 27.04.2021 року №20796/6/04-36-07-19 заперечення ТОВ «Нафто-Трейд» залишено без задоволення, висновки акту перевірки №924/04-36-07-19/32812383 від 19.03.2021 року - без змін.
На підставі акту перевірки №924/04-36-07-19/32812383 від 19.03.2021 року контролюючим органом винесено:
- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 30.04.2021 року №0059750719, яким ТОВ «Нафто-Трейд» збільшено зобов`язання з податку на прибуток на суму 34802971,25 грн.;
- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 30.04.2021 року №0059800719, яким ТОВ «Нафто-Трейд» збільшено зобов`язання з податку на додану вартість на суму 37676272,5 грн.;
- податкове повідомлення-рішення форми «ПН» від 30.04.2021 року №0059880719, яким до ТОВ «Нафто-Трейд» застосовано штрафну санкцію відповідно до п.1201.2 ст.1201 Податкового кодексу України в сумі 111186,5 грн.;
- податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 30.04.2021 року, яким ТОВ «Нафто-Трейд» донараховано від`ємне значення з податку на додану вартість разом на суму 1346367 грн.
При цьому, як встановлено судом, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 року, залишеною без змін постановою Верховного суду від 04.08.2022 року, встановлено, що податкове повідомлення-рішення №0059750719 скасовано в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток на суму 34 397 186,25 грн. (34 802 971, 25 грн. (загальна сума по ППР) 405 785 грн. (по ТОВ «ВІТАНА»).
Податкове повідомлення-рішення № 0059800719 скасовано в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 37 407 311, 25 грн. (37 676 272,50 грн. (загальна сума ППР) 268 961, 25 грн. (по списанню малоцінних та швидкозношувальних предметів.
Отже, податкове повідомлення-рішення №0059750719 було залишено чинним в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток на суму 405 785 грн. (основний платіж 324 628 грн., штрафна санкція 81 157 грн.), а податкове повідомлення-рішення № 0059800719 залишено чинним в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 268 961,25 грн. (основний платіж 215 169 грн., штрафна санкція 53 792, 25 грн.).
Відтак, враховуючи вищевказане, суд зазначає, що предметом нового розгляду даної адміністративної справи є правомірність податкових повідомлень-рішень: №0059750719 від 30.04.2021 року в частині визначення податкового зобов`язання на суму 34 397 186,25 грн.; №0059800719 від 30.04.2021 року в частині визначення податкового зобов`язання на суму 37 407 311,25 грн.; №0059880719 від 30.04.2021 року, яким застосовано штрафну санкцію відповідно до п.1201.2 ст.120-1 Податкового кодексу України в сумі 111186,5 грн.; №0059850719 від 30.04.2021 року, яким донараховано від`ємне значення з податку на додану вартість разом на суму 1346367 грн.
Верховний Суд, направляючи вказану справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зауважив на наступному.
По-перше, Верховний Суд зазначив, що необхідно дослідити надану позивачем первинну документацію на предмет можливості ідентифікувати фактичну поставку товару з урахуванням його специфіки, що вимагає дотримання особливих умов зберігання, перевезення та обліку, зокрема, у порядку вимог Інструкції №281/171/578/155 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що суду під час нового розгляду слід перевірити, чи оформлялись визнані обов`язковими наведеною вище Інструкцією первинні документи, а саме: відомості про виміри об`єму залишку палива у резервуарах для зберігання до та після заливу з транспортних засобів; щодо відбору проб, визначення густини та температури пального, яке завантажено в резервуари з транспортних засобів автоперевізників; журналів обліку надходження нафти і нафтопродуктів із транспортних засобів автоперевізників, тощо.
По-друге, Верховний Суд вказав, що з метою дослідження фактичного виконання розглядуваних господарських операцій суду необхідно проаналізувати, яким чином транспортувався товар (зокрема, пункти навантаження та розвантаження), де зберігався, в тому числі наявність у контрагента та перевізника спеціальних ресурсів для виконання таких зобов`язань або залучення з цією метою третіх осіб та, як наслідок, виникнення відповідних витрат, пов`язаних із таким залученням.
Окрім іншого, Верховний Суд наголосив на необхідності надання оцінки доводам контролюючого органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій по списанню палива, з огляду на перевезення небезпечних товарів (палива) із великою швидкістю (більше 400 км/год), неможливості подолання значного шляху (відстані) вантажним транспортом за день (більше 1000 км. за день), перевезення товарів небезпечним реальним (фактичним) придбанням або продажем (відсутністю реєстрації в ЄРПН податкових накладних від постачальників/ на покупців перевезеного палива, а також відсутністю реєстрації в ЄРАН акцизних накладних на продане/придбане паливо), списання значної кількості палива на вантажні автомобілі, яка перевищує фактичну максимальну ємність паливних баків, невідповідність показників одометру вантажних автомобілів, яка зазначена в протоколах перевірки технічного стану та наданих до перевірки по дорожніх листах вантажних автомобілів. Неможливості встановити, відповідно до наданих розрахунків витрат палива, за який день вони зроблені, до якої ТТН та подорожнього листа відносяться (відсутні дати, № ТТН, № подорожнього листа), видаткової накладної (встановлення зв`язку з господарською діяльністю та ділову мету списання палива).
Таким чином, надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами та враховуючи направлення справи на новий розгляд та висновки Верховного Суду у даній справі, суд виходить з наступного.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
В силу приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість включає наступне.
Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, такі як: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки, з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
Встановлення спеціальної правосуб`єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.
Встановлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.
Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції.
При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. А наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.
Враховуючи викладене, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між ТОВ «Нафто-Трейд» та ТОВ «Бізнес консалт ВНГ» (код ЄДРПОУ 32241001) і ТОВ «Джалон» (код ЄДРПОУ 39483830).
Взаємовідносини ТОВ «Нафто-Трейд» та ТОВ «Бізнес консалт ВНГ» (код ЄДРПОУ 32241001) відбувались на підставі договору поставки вуглеводів від 10.10.2019 року №10/10-19.
Предметом договору поставки вуглеводів від 10.10.2019 року №10/10-19 є придбання абсорбенту.
У відповідності до умов договору поставки вуглеводів від 10.10.2019 року №10/10-19 визначено умови поставки товару EXW пункт наливу на складі постачальника в м. Павлоград. Умови оплати: 100% передоплата.
На виконання вимог договору поставки вуглеводів від 10.10.2019 року №10/10-19 ТОВ «Бізнес консалт ВНГ» поставило, а ТОВ «Нафто-Трейд» прийняло 1098276,85 літрів абсорбенту на загальну суму 19683436,6 грн., в тому числі ПДВ 3280572,77 грн.
Виконання зазначеного договору позивачем підтверджується: договором поставки, податковими накладними, видатковими накладними, подорожніми листами, товарно-транспортними накладними, договорами оренди транспортних засобів, договорами надання послуг зберігання нафтопродуктів.
Взаємовідносини ТОВ «Нафто-Трейд» та ТОВ «Джалон» (код ЄДРПОУ 39483830) відбувались на підставі договору поставки вуглеводів від 06.02.2019 року №0602/19-1.
Предметом договору поставки вуглеводів від 06.02.2019 року №0602/19-1 є придбання абсорбенту.
У відповідності до умов договору поставки вуглеводів від 06.02.2019 року №0602/19-1 визначено умови поставки товару EXW пункт наливу на складі постачальника в м. Павлоград. Умови оплати: 100% передоплата.
На виконання вимог договору поставки вуглеводів від 06.02.2019 року №0602/19-1 ТОВ «Джалон» поставило, а ТОВ «Нафто-Трейд» прийняло 1546167,12 літрів абсорбенту на загальну суму 24305996,28 грн., в тому числі ПДВ 4050999,38 грн.
Виконання зазначеного договору позивачем підтверджується: договором поставки, податковими накладними, видатковими накладними, подорожніми листами, товарно-транспортними накладними, договорами оренди транспортних засобів, договорами надання послуг зберігання нафтопродуктів.
Суд вказує, що у відповідності до умов договорів поставки, укладених ТОВ «Нафто-Трейд» з ТОВ «Бізнес консалт ВНГ» та ТОВ «Джалон» вбачається, що поставка товару здійснюється силами та за рахунок позивача зі складу контрагентів-постачальників.
Судом також встановлено та матеріалами справи підтверджено, що для ведення власної господарської діяльності ТОВ «Нафто-Трейд» використовує 14 спеціальних вантажних транспортних засобів для перевезення палива, а також орендує ємності для зберігання паливно-мастильних матеріалів.
При цьому, як вже встановлювалося судом ТОВ «Нафто-Трейд» надано до суду первинні документи, а саме: договори оренди транспортних засобів, договори надання послуг зберігання нафтопродуктів, копії подорожних листів та товарно-транспортних накладних, на підтвердження факту придбання, транспортування та зберігання паливно-мастильних матеріалів.
Суд зазначає, що ТОВ «Нафо-Трейд», враховуючи специфіку провадження діяльності, пов`язану з прийманням, транспортуванням та обліком нафтопродуктів, надано: Журнал обліку надходження нафтопродуктів (абсорбент КДІІГ) за період а 01.01.2019 по 31.12.2019 року; Журнал реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (абсорбент КДПГ) за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 року; Журнал відбору проб нафтопродуктів (абсорбент КДПГ) за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 року; Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 2017 рік (абсорбент); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 2017 рік (абсорбент); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 2017 рік (абсорбент); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 2017 рік (бспзин марки А-92); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 2017 рік (бензин марки А-92); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 2017 рік (бензин марки А-92); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 2017 рік (бспзин марки А-95); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 2017 рік (бензин марки А-95); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 2017мрік (бензин марки А-95); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 1-4 квартал 2017 року (диз.паливо Євро4); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 1-4 квартал 2017 року (диз.паливо Євро4); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 1-4 квартал 2017 року (диз.паливо Євро4); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 1-4 квартал 2017 року (диз.паливо Євро5); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 1-4 квартал 2017 року (диз.паливо Євро5); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 1-4 квартал 2017 року (диз.паливо Євро5); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 2018 рік (абсорбент); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 2018 рік (абсорбент); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 2018 рік (абсорбент); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 2018 рік (бензин марки А-92); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 2018 рік (бензин марки А-92); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 2018 рік (бензин марки А-92); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 2018 рік (бензин марки А-95); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 2018 рік (бензин марки А-95); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 2018 рік (бензин марки А-95); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 2018 рік (диз.паливо Євро4); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 2018 рік (диз.паливо Євро4); Журнал реєстрації проведення вимірювань 2018 рік (диз.паливо Євро4); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 2018 рік (диз.паливо Євро5); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 2018 рік (дизлаливо Євро5); Журнал реєстрації проведення вимірювань 2018 рік (диз.паливо Євро5); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 2019 рік (абсорбент КДПГ); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 2019 рік (абсорбент КДПГ); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 2019 рік (абсорбент КДГІГ); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 2019 рік (абсорбент КДПГ); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 1 квартал 2019 року (абсорбент); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 1 квартал 2019 року (абсорбент); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 1 квартал 2019 року (абсорбент); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 1 квартал 2019 року (бензин марки А-92); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 1 квартал 2019 року (бензин марки А-92); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 1 квартал 2019 року (бензин марки А-92); Журнал обліку надходженій нафтопродуктів за 1 квартал 2019 року (бензин марки А-95); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 1 квартал 2019 року (бензин марки А-95); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 1 квартал 2019 року (бензин марки А-95); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 1 квартал 2019 року (диз.паливо Євро5); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 1 квартал 2019 року (диз.паливо Євро5); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 1 квартал 2019 року (диз.паливо Євро5); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 2 квартал 2019 року (абсорбент); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 2 квартал 2019 року (абсорбент); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 2 квартал 2019 року (абсорбент); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 2 квартал 2019 року (бензин марки А-92); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 2 квартал 2019 року (бензин марки А-92); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 2 квартал 2019 року (бензил марки А-92); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 2 квартал 2019 року (бензин марки А-95); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 2 квартал 2019 року (бензин марки А-95); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 2 квартал 2019 року (бензин марки А-95); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 2 квартал 2019 року (диз. паливо Євро5); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 2 квартал 2019 року (диз.паливо Євро5); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 2 квартал 2019 року (диз.паливо Євро5); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 3 квартал 2019 року (абсорбент); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 3 квартал 2019 року (абсорбент); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 3 квартал 2019 року (абсорбент); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 3 квартал 2019 року (бензин марки А-92); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 3 квартал 2019 року (бензин марки А-92); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 3 квартал 2019 року (бензин марки А-92); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 3 квартал 2019 року (диз.паливо Євро5); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 3 квартал 2019 року (диз.паливо Євро5); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 3 квартал 2019 року (диз.паливо Євро5); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 4 квартал 2019 року (абсорбент); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 4 квартал 2019 року (абсорбент); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 4 квартал 2019 року (абсорбент); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 4 квартал 2019 року (бензин марки А-92); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 3 квартал 2019 року (диз.паливо Євро5); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 3 квартал 2019 року (диз.паливо Євро5); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 4 квартал 2019 року (абсорбент); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 4 квартал 2019 року (абсорбент); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 4 квартал 2019 року (абсорбент); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 4 квартал 2019 року (бензин марки А- 92); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 4 квартал 2019 року (бензин марки А-92); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 4 квартал 2019 року (бензин марки А-92); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 4 квартал 2019 року (диз.паливо Євро5 склад 1); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 4 квартал 2019 року (диз.паливо Євро5 склад); Журнал реєстрації проведення вимірюванії за 4 квартал 2019 року (диз.паливо Євро5 склад 1); Журнал обліку надходження нафтопродуктів за 4 квартал 2019 року (диз.паливо Євро5 склад 2); Журнал відбору проб нафтопродуктів за 4 квартал 2019 року (диз.паливо Євро5 склад 2); Журнал реєстрації проведення вимірювань за 4 квартал 2019 року (диз.паливо Євро5 склад 2).
З урахуванням специфіки провадження діяльності з роздрібної торгівлі нафтопродуктами та з метою встановлення єдиного порядку організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція № 281/171/578/155).
Відповідно до положень Інструкції № 281/171/578/155 її вимоги є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб-підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.
Пунктом 5 Інструкції № 281/171/578/155 визначено порядок приймання нафти і нафтопродуктів залізничним (підпункт 5.2), водним (підпункт 5.3), автомобільним (підпункт 5.4), нафтопровідним (підпункт 5.5) транспортом.
Пунктом 7 Інструкції № 281/171/578/155 регламентується порядок відпуску нафти і нафтопродуктів за переліченими видами транспорту, крім нафтопровідного (підпункти 7.3 - 7.5). При цьому підпунктом 7.2 пункту 7 Інструкції № 281/171/578/155 передбачено, що відпуск нафти і нафтопродуктів здійснюється шляхом їх відвантаження споживачам магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, водним, залізничним і автомобільним транспортом. Вимоги щодо порядку приймання і здавання нафтопродуктів з нафтопродуктопроводів, порядку приймання і відпуску нафтопродуктів на автозаправних станціях врегульовано пунктами 8, 10 Інструкції № 281/171/578/155 відповідно.
Інші пункти Інструкції № 281/171/578/155 регламентують питання метрологічного забезпечення приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів (пункт 4), зберігання нафтопродуктів (пункт 6), порядку складання товарного балансу (пункт 9), змішування нафтопродуктів (пункт 11), збирання та відпуску відпрацьованих нафтопродуктів (пункт 12), порядку інвентаризації (пункт 13), обліку руху, бухгалтерського обліку нафти і нафтопродуктів, обліку нафти і нафтопродуктів на автозаправній станції (пункти 14, 15, 16), визначення втрат нафти і нафтопродуктів та їх списання (пункт 17). При цьому застосування зазначених положень невід`ємно пов`язане із процесами прийняття, відпуску і транспортування нафти і нафтопродуктів.
Таким чином, за наслідками дослідження пункту 1 «Загальні положення», а також змісту Інструкції № 281/171/578/155 в цілому слідує, що складення передбачених нею первинних документів є обов`язковим в усіх випадках фізичного переміщення нафти і нафтопродуктів, що відбувається шляхом, зокрема, її приймання, транспортування, відпуску.
Вимоги Інструкції № 281/171/578/155 щодо проведення інвентаризації стосуються здійснення внутрішньої інвентаризації нафтопродуктів на підприємстві, яка призначається розпорядчим документом керівника підприємства з визначенням складу інвентаризаційної комісії, термінів проведення інвентаризації, і не поширюються на проведення інвентаризації під час фактичної перевірки контролюючим органом суб`єкта господарювання відповідно до визначеної законом компетенції.
Разом з тим, Інструкція № 281/171/578/155, встановлюючи обов`язок суб`єкта господарювання вести передбачені нею форми обліку нафтопродуктів, регулює оперативний контроль підприємства за обігом нафтопродуктів.
Відсутність чи недоліки в оформленні передбачених Інструкцією № 281/171/578/155 документів (журналів обліку) не може бути єдиною підставою для висновку про порушення порядку ведення обліку палива.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 1.380.2019.003315.
Отже, суд звертає увагу, що не може бути єдиною підставою для висновку про порушення порядку ведення обліку нафтопродуктів саме певні недоліки в оформленні передбачених Інструкцією № 281/171/578/155 документів (журналів обліку), а тому доводи контролюючого органу щодо окремих недоліків оформлення первинних документів з обліку нафтопродуктів не можуть свідчити про нереальність та недоведеність господарських операцій з приймання, транспортування, зберігання та обліку нафтопродуктів.
Враховуючи висновки Верховного Суду та дослідивши зміст наданих первинних документів, суд зазначає, що останні містять відповідні відомості про виміри об`єму залишку палива у резервуарах для зберігання до та після заливу з транспортних засобів; містять відомості щодо відбору проб, визначення густини та температури пального, яке завантажено в резервуари з транспортних засобів автоперевізників; містять відомості щодо надходження нафти і нафтопродуктів із транспортних засобів автоперевізників.
При цьому, враховуючи усі доводи та твердження контролюючого органу, суд також вказує і на наступне.
В акті перевірки підтверджено відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку та оплату за вказані послуги.
Зі змісту акта перевірки встановлено, що обставини порушень позивачем податкового законодавства, сформовані на підставі зібраної податкової інформації (ЄРПН, Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту).
При цьому, суд вказує, що в акті перевірки контролюючим органом не надано оцінку господарським взаємовідносинам позивача з його контрагентами на підставі наданої до перевірки первинної документації та документів бухгалтерського та податкового обліку.
Суд звертає увагу, що сама по собі податкова інформація не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Суд наголошує на недопустимості такого підходу податкового органу до оцінки правомірності формування позивачем податкового кредиту, оскільки отримана податкова інформація повинна оцінюватися у співвідношенні з первинною документацією.
Крім того, суд зауважує, що отримання податковим органом податкової інформації, у яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку із самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. Зібрана податкова інформація щодо контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.
Суд встановив, що позивачем було надано документи, які дають можливість дійти висновку про рух активів у процесі здійснення зазначених вище господарських операцій, наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій та існування зв`язку між фактом придбання товарів (робіт, послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку та доказами на підтвердження отримання позивачем робіт.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій з контрагентами позивача, суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.
Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Згідно з пункту 198.1, статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.3, статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних фондів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Згідно з п. 198.2, ст. 198 ПК України - датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.6, статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу
Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.
Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК України - при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з цим пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Податкового кодексу, а при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим розділом
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, відповідно до якого первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.
Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їхньому оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.
Судом були досліджені первинні документи, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, які були складені на підставі договорів із зазначеним вище контрагентами позивача, та встановлено, що вказані господарські операції пов`язані з господарською діяльністю позивача, а первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, а тому, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки стосовно виконання умов досліджуваних договорів, необґрунтованими, оскільки правомірність формування податкового кредиту по вказаним контрагентам підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами.
На думку суду, надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності позивача та вказують, що господарські операції, які є підставою для формування податкового обліку підприємства, відбулись.
Так, рух активів при здійсненні вище вказаних операцій підтверджується документами про оплату, накладними, укладеними договорами, документами податкового обліку, копії яких долучені до матеріалів справи та були досліджені судом.
Вищезазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу 198, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Крім цього, відповідно до п. 2 Розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з п. 5 Розділу ІІ зазначеного Порядку, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Суд зазначає, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних у всіх первинних документах та документах бухгалтерської звітності (договори, рахунки, банківські виписки), а також не зазначав про порушення вимог чинного податкового законодавства при їх формуванні.
При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.
Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2023 року у справі №360/1283/20, та від 03.03.2023 року у справі № 804/644/16.
Стосовно встановлення під час перевірки інформації, на підставі якої відповідачем здійснено висновок про «пересорт» товару та обрив ланцюга по ланцюгу постачання продукції, суд вважає за необхідне зазначити, що жодна норма законодавства не встановлює обов`язку покупця бути обізнаним про джерело походження товару та обов`язку з контролю за дотриманням попередніми контрагентами постачальника правил оподаткування. Тобто, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.
Аналогічний правовий висновок містяться в постанові Верховного Суду від 16.05.2023 року у справі № 805/1357/16-а.
Тож, допущені контрагентом порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідальність щодо нього та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.
Суд звертає увагу, що принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України. Так, відповідно до статті 47 Податкового кодексу України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.
У відповідності до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару (послуг) відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Суд зазначає, що висновки контролюючого органу про відсутність у контрагентів позивача (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та сама по собі, окремо від інших доказів або за їх відсутності, не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.
Крім того, суд вказує, що контролюючим органом не було проведено контрольних заходів щодо контрагентів постачальників позивача та дослідження їх первинних документів, не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з надання послуг, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої поведінки та злагодженості дій між ними.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 10.05.2023 року у справі № 810/1052/15.
Більш того, суд вважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17.04.2018 року у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 року у справі №816/166/15-а, від 13.08.2020 року у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 року у справі №140/1845/19, від 19.11.2021 року у справі №160/6707/20, від 16.02.2023 року у справі №420/4722/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
Так само не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання взятих на себе зобов`язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 09.10.2019 року у справі № 826/16601/18, від 04.04.2023 року у справі №320/4019/19.
Отже, суд доходить наступних висновків, що по-перше, податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, не є обов`язковим свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, які є підставами формування бухгалтерського обліку.
По-друге, суд вказує, що сама по собі відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.
При цьому, контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів на спростування реальності господарських операцій, зокрема, не долучено до матеріалів перевірки жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду відносно контрагента позивача, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) позивача та наміру одержати економічний ефект. Податкова ж інформація щодо контрагентів позивача не може слугувати підставою для відмови позивачу в отриманні податкової вигоди за відсутності доведення податковим органом недобросовісних узгоджених дій сторін господарської операції або обізнаності платника податку із податковими зловживаннями контрагентів.
Разом з тим, зазначені обставини, які фактично носять характер припущень з боку контролюючого органу, недостатньо, щоб стверджувати про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 12.12.2019 року у справі №814/1439/17 та від 26.01.2023 року у справі № 280/5647/19.
В контексті наведеного суд зазначає, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, позивачем надано належно оформлені первинні документи та інші документи, складені в межах вчинених господарських операцій, які в сукупності свідчать про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій та використання їх в межах господарської діяльності позивача, що є підставою для формування платником податкового обліку.
В свою чергу, викладені відповідачем аргументи є недостатніми, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податків в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати, саме, для цієї особи.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.
У пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України" ЄСПЛ зазначив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 74 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов`язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.
Контролюючим органом не подано доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.
Отже, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату, лише, ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16 та від 14 грудня 2022 року у справі № 640/18058/19.
Щодо доводів відповідача про наявність кримінальних проваджень стосовно ТОВ «Джалон», суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.6 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Суд зазначає, що порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.
Самі ж протоколи допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування до винесення вироку в рамках кримінального провадження не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.
Аналогічні правові висновки неодноразово висловлювались Верховним Судом.
Таким чином, посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень стосовно контрагентів позивача не може бути прийнято до уваги судом, оскільки відповідно до положень частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини 2 статті 77 КАС України, такого доказу як вирок надано до суду не було.
При цьому, суд додатково звертає увагу, що кримінальні провадження відносно ТОВ «Джалон», а саме: № 32018100000000196 відкрито 18.06.2019, № 42016000000000866 відкрито 29.03.2016 та № 42016040010000006 відкрито 11.01.2016.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень за вказаними кримінальними провадженнями вироки відсутні.
При цьому, суд додатково зауважує, що по кримінальному провадженню №32018100000000196 від 18.06.2019 останні дії були у 2019 році, а саме: ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 20.06.2019 року.
По кримінальному провадженню № 42016000000000866, останні дії були у 2016 та 2019 році, а саме: ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 25.10.2019 року та ухвала Печерського районного суд міста Києва від 11.05.2016року.
По кримінальному провадженню № 42016040010000006, останні дії були у 2016 році, а саме: ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.08.2016 року.
Таким чином, суд зазначає, що доводи та твердження контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій між ТОВ «Нафто-Трейд» та ТОВ «Бізнес консалт ВНГ» і ТОВ «Джалон» не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Щодо доводів контролюючого органу про неправомірність формування витрат ТОВ «НАФТО-ТРЕЙД» по списанню палива, суд зазначає про таке.
Так, контролюючий орган зазначає про нереальність та недоведеність господарської діяльності ТОВ «НАФТО-ТРЕЙД» по списанню палива, а саме:
-неможливість здійснення ТОВ «НАФТО-ТРЕЙД» зазначених операцій з урахуванням /часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт (перевезення небезпечних товарів (палива) із великою швидкістю, неможливості подолання значного шляху (відстані) вантажним транспортом за день, перевезення товарів К незабезпеченим реальним (фактичним) придбанням або продажем, списання значної кількості палива на вантажні автомобілі, яка перевищує фактичну максимальну ємність паливних баків);
-відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень в інших від Дніпропетровської області (перевезення небезпечних товарів (палива) із великою швидкістю, неможливості подолання значного шляху (відстані) вантажним транспортом за день, перевезення товарів незабезпеченим реальним (фактичним) придбанням або продажем, списання значної кількості палива на вантажні автомобілі, яка перевищує фактичну максимальну ємність паливних баків);
-здійснення операцій з перевезення товарно-матеріальних цінностей, які фактично не придбавалися/реалізовувалась та не могли бути перевезені із великою швидкістю, неможливості подолання значного шляху (відстані) вантажним транспортом за день;
-відсутність первинних документів обліку (належним чином оформлених первинних документів, які відображають реальний факт придбання або продажу палива та відповідно необхідністю перевезення такого палива з належним чином оформлених первинних документів, що списання палива на транспортування), в подорожних листах за 2018, 2019 роки взагалі відсутні дані щодо показника одометра, руху пального, маршрут, звідки взяти та куди доставити вантаж, пройдену відстань.
Надаючи правову оцінку вказаним доводам, слід зазначити наступне.
Суд зазначає, що норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті затверджені наказом Мінтрансу від 10.02.1998 року №43 (далі - Наказ №43).
У відповідності до п.1.1 розділу 1 Наказу №43 основною є базова норма на пробіг автомобіля - на 100 км.
Залежно від моделі та здійснюваної роботи транспортного засобу, додатково слід ураховувати:
- норму на виконання транспортної роботи (ураховує додаткову витрату палива при русі автомобіля з вантажем) - на 100 тонно-кілометрів (т*км);
- норму на одну тонну спорядженої маси (ураховує додаткову витрату палива при зміні спорядженої маси автомобіля, причепа або напівпричепа);
- норму на поїздку з вантажем (ураховує збільшення витрати палива, пов`язане з маневруванням та виконанням операцій навантаження та розвантаження) - на одну поїздку;
- норму на пробіг при виконанні спеціальної роботи - на 100 км;
- норму на роботу спеціального обладнання, установленого на автомобілях, - на годину або на виконану операцію;
- базову норму на роботу автономного (незалежного) обігрівача - на одну годину його роботи.
Для розрахунку загальної нормативної витрати палива перелічені вище нормативи коригують за допомогою поправочних коефіцієнтів, які допомагають врахувати дорожні, кліматичні та інші експлуатаційні фактори (розділ 3 Наказу №43).
Конкретні величини коефіцієнтів у регламентованих межах та терміни їх дії встановлюються безпосередньо керівниками підприємств і затверджуються наказом (розпорядженням) по підприємству (підп.3.5.8 п.3.5 розділ 3 Наказу №43).
Саму ж нормативну витрату паливо-мастильних матеріалів для кожного конкретного автомобіля (обладнання) із застосуванням відповідних норм витрати палива і коефіцієнтів їх коригування розраховують за формулами, наведеними у розділі 4 Наказу №43.
Як встановлено судом, ТОВ «Нафто-Трейд» використовує норми для витрат на транспортний засіб, визначені наказом підприємства від 02.01.2015 року №30.
Також, як вже встановлювалося судом, для ведення власної господарської діяльності ТОВ «Нафто-Трейд» використовує 14 спеціальних вантажних транспортних засобів для перевезення палива, а також орендує ємності для зберігання паливно-мастильних матеріалів.
Суд звертає увагу, що маршрути автомобілів вказані в додатках до подорожніх листів - в послідовностях роботи автотранспорту; товарно-транспортні накладні містять найменування замовника, вантажовідправника, вантажоотримувача, найменування вантажу, його кількість та вартість, номер транспортного засобу та причепу до нього, прізвище водія, пункти навантаження та розвантаження.
Крім того, судом під час судових засідань було допитано у якості свідків водіїв транспортних засобів ТОВ «Нафто-Трейд»: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та посадову особу Дніпровсько-Новомосковського відділу перевірок платників управління податкового аудиту ГУ ДПС у Дніпропетровській області Молчанова Д.В.
Під час допиту свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , встановлено виконання ними обов`язків водіїв ТОВ «Нафто-Трейд», факт транспортування паливно-мастильних матеріалів по маршрутам згідно подорожніх листів та особливості їх заповнення, розпорядок та виконання покладених на них обов`язків водіїв.
Свідок ОСОБА_6 надав пояснення стосовно порядку та умов проведення перевірки, підстав висновків щодо наявності порушень з боку позивача та інформацію стосовно його контрагентів-постачальників.
Отже, дослідивши первинні документи щодо списання нафтопродуктів (палива) судом встановлено, що під час здійснення господарських операцій з перевезення пального, ТОВ «Нафто-Трейд» виписувався подорожній лист, із зазначенням виду та номера транспортного засобу та причепу, який здійснював перевезення, прізвище водія, зазначено показання спідометра при виїзді з гаражу та при поверненні в гараж, на основі яких рахується фактичний пробіг автомобіля за круговий рейс, фактичний розмір витрат пального та вказаний пробіг автомобіля, маршрут руху транспортного засобу від початкового до кінцевого пункту маршруту, відстань в кілометрах та інші фактичні дані. Такі подорожні листи є належним підтвердженням використання ТОВ «Нафто-Трейд» палива у власній господарській діяльності та дають можливість встановити обсяги та порядок їх використання та списання.
При цьому, суд критично ставиться до тверджень представника контролюючого органу, що перевезення небезпечних товарів (палива) відбулось із великою швидкістю (більше 400 км/год), що вказує на неможливості подолання значного шляху (відстані) вантажним транспортом за день (більше 1000 км. за день), з огляду на наступне.
Як встановлювалося судом, документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Нафто-Трейд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства відбулась за період з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року.
Тобто, суд звертає увагу, що для встановлення тих чи інших фактів та обставин контролюючому органу необхідно було проаналізувати усю первинну документацію суцільним порядком, зокрема, щодо обставин перевезення палива за період з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року.
Втім, як вбачається з акту перевірки та письмових пояснень контролюючого органу, висновки останнього щодо факту перевезення (палива) із великою швидкістю (більше 400 км/год), та неможливість подолання значного шляху (відстані) вантажним транспортом за день (більше 1000 км. за день) встановлені виключно на підставі окремо взятих подорожніх листів, товаро-транспортних накладних та відомостей на відпуск палива за грудень 2017 року лише за одним автомобілем.
Однак, суд зауважує, що як в акті перевірки, так і в матеріалах справи, відсутній відповідний аналіз первинних документів щодо факту перевезення (палива) із великою швидкістю (більше 400 км/год) та неможливість подолання значного шляху (відстані) вантажним транспортом за день (більше 1000 км. за день) за період, який підлягав перевірці, тобто з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року.
При цьому, зазначення контролюючим органом про вказані невідповідності по іншим автомобілям не беруться судом до уваги, оскільки такі невідповідності стосуються лише ще двох автомобілів, та відповідні висновки про аналогічні невідповідності ґрунтуються виключно на показаннях одометра автомобілів.
Враховуючи викладені вище обставини, суд зазначає, що спірні висновки контролюючого органу прийнято необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин що мають значення та непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи.
Посилання контролюючого органу на недоліки в заповненні подорожніх листів та відомості розрахунку витрат палива, як на підставу для невизнання реальності господарських операцій суд, також, відхиляє.
Таким чином, суд встановив, що позивачем було надано документи, які дають можливість дійти висновку про належне формування витрат щодо списаного палива у процесі здійснення зазначених вище господарських операцій.
Як вже зазначалося судом, підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
Судом були досліджені первинні документи щодо списанню палива під час здійснення господарських операцій, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік та встановлено, що вказані господарські операції пов`язані з господарською діяльністю позивача, а первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, а тому, суд вважає висновки податкового органу необґрунтованими.
На думку суду, надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності позивача та вказують, що формування витрат по списанню палива підтверджено наявними первинними документами, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.
Вищезазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу 198, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Крім цього, відповідно до п. 2 Розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з п. 5 Розділу ІІ зазначеного Порядку, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Суд повторно наголошує, що контролюючим органом не подано доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер формування витрат або недобросовісність позивача як платника податків.
Таким чином, суд вказує про необґрунтованість висновків контролюючого органу щодо доводів контролюючого органу щодо відсутності реального характеру формуванню витрат по списанню палива ТОВ «НАФТО-ТРЕЙД».
Отже, підсумовуючи наведене вище у сукупності, суд робить висновок, що відповідачем не доведено правомірність висновків про в частині заниження податкового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 34 397 186,25 грн., а також в частині заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 37 407 311, 25 грн.
Суд зазначає, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.
У пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України" ЄСПЛ зазначив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 74 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов`язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.
Окремо, щодо тверджень про дію мораторію на проведення деяких видів перевірок, суд зазначає про таке.
За приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Згідно із пунктом 77.1 статті 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
Відповідно до пункту 77.2 статті 77 ПК України до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.
Пунктом 77.3 статті 77 ПК України передбачено, що забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов`язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку з доходів фізичних осіб та зобов`язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.
Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки (пункт 77.4 статті 77 ПК України).
За правилами пункту 77.5 статті 77 ПК України у разі планування перевірок одного й того самого платника податків контролюючими органами та органами державного фінансового контролю у звітному періоді такі перевірки проводяться зазначеними органами одночасно. Порядок координації проведення таких перевірок та залучення до перевірок інших органів, передбачених законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 77.6 статті 77 ПК України).
Пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.
Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.
На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09 грудня 2020 року № 1236 установлено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України карантин.
Отже, Кабінетом Міністрів України на момент прийняття наказу про проведення перевірки платника, а також на час проведення контрольного заходу не приймалось рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак діяв мораторій на проведення документальних планових перевірок платників податків.
Відповідно до вимог пункту 4 розділу II «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»» на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.
На підставі цієї норми Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 03 листопада 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки», якою було скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб: тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 року № 568-ІХ); документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.
Водночас, мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положеня» ПК України та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок була чинною, її дія не зупинялась.
Відповідно до пункту 2.1 статті 2 ПК України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.
Тобто, зміна приписів ПК України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України.
За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у ПК України, з одного боку і в постанові Кабінету Міністрів України з іншого боку - застосуванню підлягають положення і правила саме ПК України
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28 березня 2024 року у справі № 620/1755/22.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу з призначення і проведення перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Отже, доводи щодо неправомірності дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень, прийнятих за її наслідками.
Відтак, враховуючи викладене, суд доходить висновку про порушення відповідачем положень норми пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, у зв`язку з чим перевірка позивача була призначена та проведена всупереч дії установленого мораторію.
Зазначені порушення процедури проведення перевірки є самостійними підставами для визнання висновків такої перевірки необґрунтованими, що тягне за собою скасування прийнятих, за її наслідками, актів індивідуальної дії, тобто оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №816/501/16 та у постанові від 01.06.2022 року у справі №520/7331/21.
У відповідності до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з вимогами ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваного рішення суд враховує, чи прийняті вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи докази надані сторонами, суд відзначає, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, у той час як відповідачем не надано належних доказів на підтвердження законності спірних рішень.
Отже, за сукупності вказаних обставин висновки контролюючого органу не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, у зв`язку із чим спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, сплачений позивачем за подання до суду позовної заяви у сумі 22654,60 грн.
Керуючись ст. ст.139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Трейд» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0059750719 від 30.04.2021 в частині визначення податкового зобов`язання на суму 34 397 186,25 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0059850719 від 30.04.2021 в частині визначення податкового зобов`язання на суму 37 407 311,25 грн.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто - Трейд" ( код ЄДРПОУ 32812383) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) судові витрати зі сплати судового збору на суму 22654 (двадцять дві тисячі шістсот п`ятдесят чотири) 60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 07 травня 2024 року.
Суддя В.В. Горбалінський
Суд | Дніпропетровський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 30.04.2024 |
Оприлюднено | 09.05.2024 |
Номер документу | 118869588 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних) |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні