Ухвала

від 03.05.2024 по справі 160/6056/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

03 травня 2024 р.Справа №160/6056/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Промторг-Холдінг» про забезпечення позову по адміністративній справі №160/6056/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промторг-Холдінг» до Державної служби з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промторг-Холдінг»» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної служби з безпеки на транспорті, в якій позивач просить: - визнати протиправною та скасувати Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №039552 від 31.01.2024р. винесену Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Промторг-Холдінг» (ЄДРПОУ 37425850).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2024р. прийнято до свого провадження вказану позовну заяву та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представником позивача надано до суду заяву про забезпечення позову в якій останній просить: - зупинити стягнення на підставі Постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №039552 від 31.01.2024р., в рамках виконавчого провадження №74846817, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №160/6056/24; - зупинити дію Постанови державного виконавця Синельниківським ВДВС Синельниківського району Дніпропетровської області ПМУМЮ (м.Одеса) від 25.04.2024р. про арешт коштів боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Промторг-Холдінг» у розмірі 19 003,50 грн. у виконавчому провадженні №74846817 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №160/6056/24; - зняти накладений згідно Постанови державного виконавця Синельниківським ВДВС Синельниківського району Дніпропетровської області ПМУМЮ (м.Одеса) про арешт коштів боржника від 25.04.2024р. №74846817, арешт на грошові кошти боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Промторг-Холдінг». В обґрунтування заяви зазначено, що 25.04.2024р. Синельниківським ВДВС Синельниківського району Дніпропетровської області ПМУМЮ (м.Одеса) було відкрито виконавче провадження 74846817 про стягнення з позивача штрафів у сфері безпеки дорожнього руху у розмірі 17 000,00 грн. та винесено Постанову про арешт коштів боржника, на підставі оскаржуваної у цій справі постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №039552 від 31.01.2024р. винесену Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті. Виконання вказаної постанови, на думку позивача, створює очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, так як здійснення стягнення в ході виконавчого провадження на підставі постанови про накладення штрафу призведе до фактичного виконання рішення, яке оскаржується, що унеможливлює ефективний захист порушених прав заявника. Крім того, у разі встановлення протиправності оскаржуваної постанови та задоволення позовних вимог про її скасування позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути власне майно (кошти), яке може бути стягнено через примусове виконання цієї постанови.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 Кодексу адміністративного судочинства України - заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

За положеннями ч. 1 та ч. 5 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Таким чином, розгляд вищезазначеної заяви позивача за встановленим судом порядком проведено у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, доводи викладені у заяві позивача, суд дійшов наступних висновків.

Порядок розгляду питання про забезпечення адміністративного позову та способи його забезпечення врегульовані статтями 150 та 152 Кодексу адміністративного судочинства України.

При вирішенні клопотання про забезпечення позову суд керується ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положенням п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суб`єкти владних повноважень приймають рішення та діють на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

За правилами ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено, зокрема, шляхом зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта, а також шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 6 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України, крім адміністративно-господарських штрафів, передбачених абзацами чотирнадцятим - шістнадцятим частини першої статті 60 цього Закону, та плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, які зараховуються до державного дорожнього фонду.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) примусовому виконанню підлягають рішення на підставі зокрема й рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Отже, оскаржувана постанова Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області №039552 від 31.01.2024р., якою до позивача за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовано штраф у розмірі 17000 грн., є виконавчим документам, на підставі якого можуть вчинятися примусові дії щодо її виконання.

З долучених до заяви документів вбачається, що на підставі вказаної постанови, 25.04.2024р. Синельниківським ВДВС Синельниківського району Дніпропетровської області ПМУМЮ (м.Одеса) було відкрито виконавче провадження 74846817 про стягнення з позивача штрафів у сфері безпеки дорожнього руху у розмірі 17 000,00 грн. та винесено Постанову про арешт коштів боржника у розмірі 19 003,50 грн. у виконавчому провадженні №74846817.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що наразі постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №039552 від 31.01.2024р, правомірність якої є предметом спору за даним позовом в рамках адміністративної справи №160/6056/24, передана для примусового виконання та державний виконавець вчиняє дії щодо примусового виконання зазначеної вимоги.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у разі вирішення спору на його користь.

Відповідно до ч. 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення державних органів, які законом визнані виконавчими документами.

Стаття 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Також, суд бере до уваги те, що ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» не містить таких підстав для зупинення виконавчого провадження, як оскарження позивачем оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу в судовому порядку, а тому, зупинення стягнення за оскаржуваною постановою (виконавчим документом) можливе лише шляхом вжиття заходів забезпечення позову.

Оскільки оскарження постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу не зупиняє дії постанови, існує ризик того, що спірна постанова буде виконана до прийняття судом рішення з приводу її законності та обґрунтованості, при цьому, на позивача будуть покладені також і витрати та обмеження, пов`язані зі здійсненням виконавчого провадження - звернення стягнення на доходи, стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та ін.

При цьому, суд зауважує, що право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини застосовується судами разом з практикою ЄСПЛ як джерело права.

Держави-учасниці Конвенції зобов`язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні.

Складовою захисту права особи на мирне володіння своїм майном, гарантованого статтею 1 Першого протоколу, є превентивні способи захисту права власності. Превентивний захист права власності допускається в разі існування загрози порушення права, яка має носити реальний характер і бути доведена в кожному конкретному випадку.

Аналізуючи викладене, оскільки забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу позивача, суд доходить висновку, що без вжиття заходів забезпечення позову примусове виконання оскаржуваної постанови про накладення штрафу може призвести до шкоди інтересам позивача та негативних наслідків у вигляді звернення стягнення на кошти, майно тощо, накладення заборони розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 826/10936/18, від 22.11.2019 у справі № 640/18007/18.

Крім того, суд зазначає, що в постанові про арешт коштів боржника зазначено про накладення арешту на грошові кошти у межах суми звернення стягнення, яка становить 19 003,50 грн., проте фактично, позивачу арештовано рахунки в цілому.

Щодо зазначених в заяві про забезпеченні вимог про зупинення дії постанови про арешт коштів боржника та зняття арешту, суд зазначає наступне.

Згідно п.5 ч.3 ст.151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Законом України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною другою статті 48 Закону № 1404-VIII, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Частиною четвертою цієї статті встановлено, що на кошти боржника, що перебувають на рахунках у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення.

У свою чергу, положеннями ст. 56 Закону № 1404-VIII визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Разом із тим, у силу вимог пункту другого частини 1 статті 34 Закону № 1404-VIII, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, законом визначено порядок виконання судового рішення про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа та встановлено обов`язок державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій в разі прийняття судом відповідного рішення.

Таким чином, вжиття судом заходів забезпечення позову у спосіб зупинення стягнення на підставі оскаржуваної постанови Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області №039552 від 31.01.2024р. в межах виконавчого провадження №74846817 унеможливить подальше вчинення виконавчих дій.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення даного позову шляхом зупинення стягнення на підставі Постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №039552 від 31.01.2024р., в межах виконавчого провадження №74846817, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №160/6056/24, у зв`язку з чим, заява позивача про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 166, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

у х в а л и в :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМТОРГ-ХОЛДІНГ» про забезпечення позову, задовольнити частково.

Зупинити стягнення на підставі Постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №039552 від 31.01.2024р., в рамках виконавчого провадження №74846817, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №160/6056/24.

В задоволенні іншої частини зави про забезпечення позову відмовити.

Відповідно до п.5, 6 ст.118 Кодексу адміністративного судочинства України виконання ухвал з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно. Виконання ухвал про заборону вчиняти певні дії виконуються в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМТОРГ-ХОЛДІНГ» (52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Молодіжна, 26-А, ЄДРПОУ 37425850).

Боржник: Державна служба України з безпеки на транспорті (адреса: вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150; ЄДРПОУ: 39816845).

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова