Постанова

від 07.05.2024 по справі 520/29381/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 р. Справа № 520/29381/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024, головуючий суддя І інстанції: Білова О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/29381/23

за позовом ОСОБА_1

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків , Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського квартирно-експлуатаційного управління (далі відповідач-1, Харківське КЕУ), Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач-2, в/ч НОМЕР_1 ), в якому, з урахуванням уточнень, просила:

- визнати протиправною відмову Харківського КЕУ в реалізації її права, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житлову пільгу - виключення з числа службових Харківського КЕУ квартири АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 в особі її житлової комісії погодити зняття статусу "службове приміщення" з квартири АДРЕСА_1 , а командира в/ч НОМЕР_1 зобов`язати затвердити вказане рішення житлової комісії в/ч НОМЕР_1 , для забезпечення постійним житлом старшого солдата ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Харківське КЕУ подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 .

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову в/ч НОМЕР_1 в особі її житлової комісії погодити зняття статусу "службове приміщення" з квартири АДРЕСА_2 житловою площею 16,3 кв.м. будинку АДРЕСА_3 , в порядку реалізації права ОСОБА_1 , передбаченого п. 10 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра Оборони України № 380 від 31.07.2018 (далі Інструкція №380).

Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 в особі її житлової комісії погодити зняття статусу "службове приміщення" з квартири АДРЕСА_2 житловою площею 16,3 кв.м. будинку АДРЕСА_3 , а командира в/ч НОМЕР_1 - затвердити вказане рішення житлової комісії в/ч НОМЕР_1 .

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що внаслідок бездіяльності КЕУ м Харкова вона фактично позбавлена можливості реалізувати своє право на житло, що є порушенням житлових прав, в розумінні ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Посилаючись на норми Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018 (далі Інструкція №380), зазначає, що саме відповідач-1 наділений повноваженнями щодо прийняття рішення, що впливає на можливість реалізації позивачкою соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями в силу його особливого статусу, визначеного Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-ХІІ), тобто внаслідок проходження нею військової служби.

Вважає, що на час розгляду справи, відсутні законодавчі норми, які б обмежували встановлену чинним законодавством можливість реалізації її права на виключення квартири з числа службових.

Звертає увагу, що нею дотримані всі умови, визначені Інструкцією №380, зокрема, на даний час вона має календарну вислугу років на військовій службі більше 20 років, перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні, а отже має право на забезпечення житлом, зокрема, право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання.

Вважає, що КЕВ м.Харкова не надав доказів підтвердження обґрунтованості відмови у поданні клопотання за заявою військовослужбовця про розгляд питання про виключення житла з числа службового, невмотивована бездіяльність якого обмежує її на забезпечення житлом, гарантовані Закон №2011-ХІІ.

Посилається на аналогічні висновки Верховного Суду у постановах від 02.11.2020 по справі №640/10473/19, від 03.02.2021 по справі №636/1480/19, від 18.02.2021 по справі №636/3680/19 та інші.

Вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо передчасності задоволення позову в частині вимог до КЕУ м.Харкова щодо подання клопотання при задоволенні вимоги про зобов`язання в/ч погодити знаття статусу «службове приміщення», з огляду на неефективність захисту її прав.

Відповідачі правом на подання відзиву не скористались.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та до ч.1 ст.308 КАС України в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови в задоволенні позовних вимог, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в оскаржуваній позивачкою частині.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.

Старший солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є військовослужбовцем ЗС України, постійно проживає та зареєстрована у службовій квартирі КЕВ м. Харків № 8 житловою площею 16,3 м.кв. будинку АДРЕСА_3 на підставі службового ордера № 015442 від 18.06.2020 р., виданого виконавчим комітетом Чугуївської міської ради, у зв`язку з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою з місця проживання та копією ордеру.

04.09.2023 позивачка звернувся до КЕУ м. Харків із заявою про подання відповідних документів для виключення її квартири з числа службових.

ІНФОРМАЦІЯ_2 листом відмовило позивачці у поданні відповідних документів для виключення її квартири з числа службових, посилаючись на розпорядження посадової особи Міністерства оборони України щодо зупинення подання командирами військових частин пропозицій до квартирно-експлуатаційних відділів (погодження військовими частинами виключення квартир з числа службових) щодо розгляду питань виключення квартир з числа службових.

20.10.2023 позивачка звернулась до житлової комісії військової частини НОМЕР_1 із заявою від про надання їй згоди на виключення її квартири з числа службових.

27.10.2023 рішенням житлової комісії в/ч НОМЕР_1 згідно витягу з протоколу № 11 не погоджено зняття статусу «службове» з житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , в якій мешкає позивачка.

28.10.2023 наказом командира в/ч НОМЕР_1 № 850 затверджено вказаний протокол засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_2 від 27.10.2023 р. № 11.

Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимоги до Харківського КЕУ щодо подання до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення квартири позивачки з числа службових, суд першої інстанції виходив з їх передчасності.

Колегія суддів з даними висновками суду першої інстанції не погоджується та зазначає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 12 Закону №2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими вКонституції Українита законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ст. 2 Закону № 2011-ХІІ, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах визначених законами України.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 12 Закону № 2011-ХІІ, держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановленихЖитловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 12 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначенихп. 10цієї статті.

Згідно із абз. 1 п. 3 Порядку забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей житловими приміщеннями затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081 (далі - Порядок №1081), військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 календарних років і більше та члени їх сімей надається житло для постійного проживання.

Відповідно до абз. 3 п. 3 Порядку №1081, забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей для постійного проживання провадиться шляхом: надання новозбудованого житла, виключеного з числа службових, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Тобто, законодавством прямо передбачено право військовослужбовців самостійно визначатись, яким способом (шляхом) вони бажають реалізувати своє право на забезпечення житлом для постійного проживання.

Реалізація забезпечення постійним житлом шляхом його виключення з числа службових жодним чином не пов`язується законодавством з квартирною чергою особи, яка обрала такий спосіб забезпечення житлом.

Згідно із п. 22 Порядку №1081, облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться в військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

Відповідно до п. 10 розд. VII Інструкції №380, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеномупунктами 3-7цього розділу.

Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Отже, на час розгляду справи, відсутні законодавчі норми, які б обмежували встановлену п. 10 Інструкції №380 та абз. 3 п. 3 Порядку №1081 можливість реалізації права позивача на виключення його квартири з числа службових.

Згідно із ст. 5, 12 Закону України від22.10.1993№3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Учасникам бойових дій надається, зокрема, така пільга, як першочергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Конституційний Суд неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема, гарантії соціального захисту. До них, насамперед, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах СБУ, податковій, міліції, прокуратурі, тощо (рішення КСУ від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій, гарантій).

Враховуючи положення вище викладених правових норм, колегія суддів зазначає, що визначальними обставинами - матеріальними підставами для визнання права на виключення житла з числа службового є: перебування позивача на військовій службі, наявність календарної вислуги від 20 років, перебування на квартирному обліку та, до того ж, наявність статусу учасника бойових дій, що надає право на забезпечення постійним житлом, в тому числі і шляхом виключення квартири з числа службових.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 636/1514/19.

Відповідно до п. 11 Порядку №1081, житлове приміщення виключається із числа службового якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено із числа житлових приміщень.

Виключення житлового приміщення з числа службового проводиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Питання виключення квартир з числа службових на засіданнях Комісії з контролю за розподілом житла у гарнізонах ЗС України слід розглядати за такими критеріями: для військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі не менше 20 календарних років, а для осіб, звільнених у запас або відставку, які звільнені з військової служби за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку з реформуванням ЗС України, зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі - незалежно від вислуги років; для сімей померлих (загиблих) військовослужбовців, сімей, які мають у своєму складі інвалідів та тяжкохворих.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до п. 2.1 Регламенту Виконавчого комітету Чугуївської міської ради, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Чугуївської міської ради від 15.01.2021 №1, Виконавчий комітет є виконавчим органом ради, підконтрольним та підзвітним їй, а з питань здійснення ним делегованих повноважень органів виконавчої влади підконтрольним відповідним органам виконавчої влади, у зв`язку із чим, у спірних правовідносинах органом, уповноваженим розглянути питання про виключення житла, яке займає позивач, зі складу службових, є Виконавчий комітет Чугуївської міської ради, а не Чугуївська міська рада Харківської області.

Отже, питання виключення житла з числа службового має вирішуватися виконавчим комітетом Чугуївської міської ради.

Відповідач лише повинен подати клопотання за заявою військовослужбовця про розгляд цього питання разом з клопотанням начальнику гарнізону та командира військової частини.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що, не подаючи відповідне клопотання, відповідач порушує конституційні права позивача на житло та гарантії, передбачені Законом 2011-ХІІ, в той час як чинним законодавством не встановлено підстав для відмови квартирно-експлуатаційного органу у поданні клопотання про виключення житлового приміщення з числа службового до виконавчого органу відповідної ради.

Колегія суддів наголошує, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України).

Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивачки, суд першої інстанції мав би зважати на ефективність такого захисту.

Ця мета перегукується зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. відповідно до якою, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством.

Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі "Джорджевич проти Хорватії", п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі "Ван Остервійк проти Бельгії", п.п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Відповідно до частини першої ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що "ефективний засіб правового захисту", у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12).

Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що з метою повного та ефективного захисту прав позивачки необхідно зобов`язати КЕУ м. Харкова подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових квартирно-експлуатаційного управління м. Харкова квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Як наслідок доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є слушними та підлягають задоволенню.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керуєтьсяст. 322 КАС України,ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язанийз належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно дост. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає частковому скасуванню, з прийняттям в цій частині постанови, якою позов ОСОБА_1 задовольнити, а саме зобов`язати КЕУ м. Харкова подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 .

Керуючись ст.242,243,311,315,316,325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року по справі № 520/29381/23 - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог, щодо зобов`язання Харківського квартирно-експлуатаційного управління подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалити в цій частині постанову, якою зобов`язати Харківське квартирно-експлуатаційне управління подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 .

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін