Ухвала

від 07.05.2024 по справі 160/539/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 травня 2024 року

м. Київ

справа № 160/539/23

адміністративне провадження № К/990/17285/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2024 року у справі № 160/539/23 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасоптіма» про стягнення податкового боргу,

установив:

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасоптіма», в якому просило стягнути податковий борг до бюджету у розмірі 3 808 252,32 грн шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року у задоволені позову відмовлено повністю.

Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2024 року, заяву відповідача задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасоптіма» судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 1000,00 грн.

Не погоджуючись з додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2024 року у справі № 160/539/23, відповідач вже звертався до Верховного Суду з касаційними скаргами, які ухвалами Верховного Суду від 18 квітня 2024 року та від 01 травня 2024 року було повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

03 травня 2024 року до Верховного Суду надійшла втретє подана касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2024 року у справі № 160/539/23.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження та зазначає, що судами попередніх інстанцій застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 та від 27 листопада 209 року у справі № 160/3114/19.

Верховний Суд вже звертав увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Також Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що у поданій касаційній скарзі викладено обставини справи, зроблено вказівки на постанови Верховного Суду із загальним посиланням на ухвалення судами рішень з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Крім того, скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду пов`язану з критеріями оцінки доказів та висновками здійсненими за результатами їх дослідження. Разом з тим, ним не обґрунтовано, у чому полягає помилковість врахування судами правової позиції Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Формальне посилання на постанови Верховного Суду щодо оцінки того чи іншого аргументу, які до того ж зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Верховний Суд також зауважує, що скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.

Водночас звертаючись до суду з касаційною скаргою втретє, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2024 року у справі № 160/539/23 повернути скаржнику.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя О. О. Шишов