Ухвала

від 03.05.2024 по справі 372/1923/23

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/1923/23

Провадження 2-ві/372/1/24

ухвала

Іменем України

03 травня 2024 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кравченка М.В.

при секретарі Сікорській М.А.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про відвід судді,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді в Обухівському районному суді Київської області перебуває цивільна справа № 372/1923/21 за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім`єю, поділ спільної сумісної власності, визнання недійсним договору дарування.

18 квітня 2024 року позивачем ОСОБА_1 подано заяву про відвід головуючого судді Висоцької Г.В. від подальшої участі у розгляді справи. В обґрунтування заяви заявник зазначає, що існують обставини, які викликають сумніви в об`єктивності та неупередженості судді під час розгляду справи, а саме те, що в судовому засіданні суддя Висоцька Г.В. проявила ознаки упередженого ставлення до сторін, що є підставою для заявлення їй відводу. На стадії підготовчого судового засідання висловила свою правову позицію щодо суті спору, що підставою для її відводу за суб`єктивним критерієм. Під час розгляду клопотання позивача про долучення доказів про боргові зобов`язання ОСОБА_2 та її фінансовий стан, суддя Висоцька Г.В. відмовила у його задоволенні, пославшись на те, що воно не стосується суті спору, та під фіксацію висловила свою позицію, що ОСОБА_1 та його представник зможуть заперечити проти даного протокольного рішення в поданій апеляційній скарзі на рішення суду. Вказане формулювання судді слід оцінювати лише в розумінні того, що суддя Висоцька Г.В. на стадії підготовчого судового засідання вже для себе прийняла рішення про відмову в задоволені позову по суті, що є самостійною підставою для відводу судді за суб`єктивним критерієм. Також суддя у справі по одному і тому ж факту приймає протилежні рішення по справі, робить переоцінку доказів та підстав ухвалених нею рішень, що вказує на її упереджене ставлення та є окремою підставою для її відводу. 18.08.2023 року суддя Обухівського районного суду Київської області Висоцька Г.В. постановила ухвалу про витребування ряду доказів, а саме суд вирішив витребувати документи. Вказана ухвала також була відіслана вказаним адресатам для виконання, однак станом на 16.04.2024 р. зазначені вище ухвали судді Висоцької Г.В. виконані не були, жодного документу, окрім процесуальних документів Позивача, до суду не надходили, до справи не підшивались. Наведене давало право позивачу просити суд застосувати заходи процесуального примусу у виді тимчасового вилучення доказів для дослідження судом. 17.04.2024 року ознайомившись з мотивувальною частиною ухвали Обухівського районного суду від 16.04.2024 р. позивачу стало відомо, що суд відмовив у застосуванні заходів процесуального примусу у виді тимчасового вилучення доказів. З мотивувальної частини ухвали суду від 16.04.2024 р. слідує, що суддя Висоцька Г.В. даючи оцінку одним і тим же доказам та фактам, без існування жодного нового доказу в матеріалах справи, спростувала свої ж висновки, які брались нею під час постановлення ухали про витребування доказів від 18.08.2024 р. та 12.03.2024 р. Наведене, на переконання позивача, є окремою підставою для відводу, і така підстава узгоджується з правовою позицію Верховного Суду у справі №201/473/17. Щодо явного порушення принципу рівності сторін у праві подачі доказів зазначив, що 12.03.2024. року адвокат Старенький С. Є. подав до суду клопотання про долучення доказів, а саме виписки по рахунку відкритого на ОСОБА_2 . Позивач заперечував проти задоволення даного клопотання, пославшись окрім іншого на те, що докази не направлялись ОСОБА_3 - іншому відповідачу, а тому у задоволені клопотанню має бути відмовлено згідно ст. 83 ЦПК України. Суд вислухавши позицію сторін поновив строк для розгляду клопотання та долучив їх до справи, зробивши висновок про те, що це не буде порушенням прав Відповідача якому не надіслано докази. При цьому, під час розгляду кожного клопотання позивача про долучення доказів суддя Висоцька Г.В. прискіпливо вивчає, чи подано позивачем докази направлення таких клопотань іншим учасникам справи, що підтверджується фіксацією судового засідання. 16.04.2024 року під час розгляду клопотання позивача про долучення доказів, де представник ОСОБА_2 адвокат Старенький С.Є. визнає про вірність тверджень позивача про негативний фінансовий стан колишньої цивільної дружини та про її боргові зобов`язання, суддя вдалася до оцінки такого доказу на стадії підготовчого судового засідання і наперед визначив, що докази визнання боргових зобов`язань Відповідачів не мають відношення до суті спору, хоча майновий стан ОСОБА_2 доводиться позивачем під час розгляду справи. Отже, під час розгляду клопотань ОСОБА_1 та ОСОБА_4 суддя Висоцька Г.В. по різному трактувала та застосовувала ст. ст. 84 ЦПК України в одній справі, в залежності того, хто з учасників подавав клопотання, що вказує про недотримання суддею такого принципу цивільного судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом (п. 2 ч. 3 ст. 2 ЦПК України). Принцип рівності має загально-правовий характер, що підтверджується його визначеністю у Конституції України, а саме, в ст. 24, де передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Зважаючи на цей факт, не може бути привілеїв чи обмежень.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вимоги заяви про відвід судді Висоцької Г.В. підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в заяві про відвід. Також пояснив, що у нього виникли сумніви в неупередженості судді Висоцької Г.В., а відтак виникли підстави для заявлення відводу головуючому судді.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились, про причини неявки суду не повідомили. Заяв, клопотань чи заперечень суду не подали.

Згідно ч. 8 ст. 40 ЦПК України, неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Згідно ч.ч.1,2,3 ст.40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до ч.7 ст.40 ЦПК України питання про відвід судді має бути розглянуто не пізніше двох днів із дня надходження заяви про відвід судді.

Суд, вислухавши думку позивача, вивчивши доводи заяви, перевіривши та дослідивши матеріали справи та докази, надані в обґрунтування заявлених вимог, дійшов до висновку про відсутність підстав для її задоволення, так як відвід належним чином не вмотивований з огляду на наступне.

Підстави для відводу судді передбаченіст. 36-37 ЦПК Україниі розширеному тлумаченню не підлягають.

Так,згідно ч.1,2,4 ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо зокрема: він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;він прямочи побічнозаінтересований урезультаті розглядусправи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановленихстаттею 37 цього Кодексу.

Згідно пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Визначаючись щодо наявності підстав для відводу, необхідно враховувати, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людининаявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність уконкретній справі.

Згідно з об`єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людинипри розгляді справи має забезпечуватися суб`єктивний критерій неупередженості (безсторонності) суду. У сторони мають бути відсутні будь - які побоювання у безсторонності суду. Кожна із сторін вправі сподіватися на об`єктивне рішення у справі.

Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в його упередженості (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK).

Європейський суд з прав людини визнає, що підставою відводу судді може бути як реальне існування обставин, які свідчать про упередженість суду, так і суб`єктивне переконання сторони у їх наявності, наслідком чого може бути відвід складу суду від розгляду справи.

У справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що об`єктивна неупередженість суду полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.

При цьому, у справі «Морріс проти Об`єднаного королівства» Європейський суд з прав людини пояснив: Щодо питання безсторонності існує два аспекти цих вимог. По-перше, суд має бути суб`єктивно вільним від особистої упередженості чи необ`єктивності. По-друге, він має також безстороннім з об`єктивного погляду, для чого він має надати істотні гарантії, аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви стосовно цього.

Згідно п.п.49,53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (заява N 33949/02) відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п.38). З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

Інститут відводу має важливе значення для реалізації демократичних принципів цивільного процесу, сприяє ефективному розгляду справи і забезпечує правильне вирішення спору.

Норма про відвід гарантує неупередженість у здійсненні правосуддя, запобігає можливості скасування рішень за мотивами незаконності складу суду, заінтересованості певних суб`єктів, що з`ясувалися під час перевірки справи вищестоящими інстанціями.

Аналізуючи підстави, які зазначені позивачем ОСОБА_1 для відводу судді, суд вважає, що вони не є такими, що свідчать про упередженість судді, оскільки заявником не доведено конкретних фактів та наслідків цих фактів (обставин), які можуть вплинути на об`єктивність і упередженість розгляду даної справи. Заявлені підстави для відводу ґрунтуються на припущеннях і суб`єктивних оцінках окремих процесуальних рішень судді, які не узгоджуються із дійсним процесуальним і правовим змістом дій і рішень головуючого судді.

Суд вважає, що доводи заявника в частині упередженості та необ`єктивності судді не ґрунтуються на нормах ЦПК України, ним не зазначено і не доведено наявність вказаних обставин. Заявником не доведено належними та допустимими доказами жодних процесуальних дій при розгляді справи, які могли би свідчити про упередженість чи не об`єктивність судді, відмови доступу до правосуддя або інших, які би порушували процесуальні права позивача, не встановлено. При цьому незгода заявника із прийнятими головуючим суддею рішень у справі не може слугувати підставою для відводу у цій справі.

Суд не вбачає достатніх підстав для відводу головуючого судді ні за об`єктивним, ні за суб`єктивним критерієм.

За таких обставин підстав для задоволення заяви про відвід суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 33, 36, 40, 44 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Висоцької Ганни Володимирівни від участі в розгляді цивільної справи № 372/1923/23 (провадження № 2-120/24) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 провстановлення фактупроживання чоловікаі жінкиоднією сім`єю,поділ спільноїсумісної власності,визнання недійснимдоговору дарування, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.В.Кравченко