Рішення

від 07.05.2024 по справі 947/18905/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/18905/23

Провадження № 2/947/374/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2024 Київський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого - судді Огренич І.В.,

при секретарі - Грабовій Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Бутенко Наталія Павлівна, Київський відділ державної виконавчої служби у м.Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про звільнення майна з-під арешту, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом та, уточнивши позовні вимоги, просить суд ухвалити рішення, яким звільнити з-під арешту нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , шляхом скасування арешту нерухомого майна, накладеного на підставі: виконавчий лист, серія та номер: 2-181/07, виданий 16.05.2007, видавник: Київський районний суд м. Одеси, ОСОБА_3 , номер запису про обтяження: 39882624 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 55891520 від 23.12.2020, прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бутенко Н.П. При цьому позивачка посилається на те, що 28.12.2020 між ТОВ «ФЕМІДА ТА НЕМЕЗІДА» (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу, за яким Продавець передає у власність, а Покупець приймає у власність квартиру, яка розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Фроловою Р.В. Право власності ОСОБА_1 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. На момент реєстрації права власності за позивачем, згідно відомостей, що містяться в ДРРП, будь-які арешти або обтяження були відсутні.

Вже після реєстрації права власності, в 2021 році, позивачу з відомостей Державного реєстру речових прав та їх обтяжень стало відомо, що на вказаній квартирі, що є власністю ОСОБА_1 , наявне обтяження, а саме: арешт нерухомого майна, номер запису про обтяження 39882624, підстава для державної реєстрації: виконавчий лист, серія та номер: 2-181/07, виданий 16.05.2007, видавник: Київський районний суд м. Одеси, ОСОБА_3 , особа майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_4 , який неможливо скасувати в позасудовому порядку і оскільки в іншій спосіб захистити своє порушене право не можливо, позивачка вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Подорожній А.С. до судового засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за відсутністю його та позивачки, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, повідомлялися судом у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не сповістили.

Згідно з ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення заочного рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вказаного суд приходить до висновку про наявність підстав у розумінні ч. 1 ст. 280 ЦПК України для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою АДРЕСА_2 (Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №239065187 від 28.12.2020 року, номер запису про право власності: 39953572).

Підставою реєстрації права власності став договір купівлі-продажу від 28.12.2020, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. 28.12.2020, зареєстрований за №1618, згідно якого ТОВ «ФЕМІДА ТА НЕМЕЗІДА» продало, а ОСОБА_1 придбала вказану квартиру.

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження, міститься запис від 29.04.2009 №39882624 про обтяження на підставі виконавчого листа, серія та номер: 2-181/07, виданий 16.05.2007, видавник: Київський районний суд м. Одеси, ОСОБА_3 , вид обтяження: арешт нерухомого майна, особа, майно якої обтяжується: ОСОБА_4 .

Судом встановлено, що вказана квартира раніше належала ОСОБА_4 на підставі дублікату договору купівлі-продажу квартири, виданого Третьою одеською державною нотаріальною конторою 06.05.1993 за реєстровим №1-3371, дублікат від 04.05.2001 за реєстровим №3-1494, право власності зареєстроване Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 06.05.2005 в книзі: 25допк-122, номер запису 534, реєстраційний номер 10696730.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, його спадкоємицею є ОСОБА_2 .

Відповідачем у справах за позовом про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчому провадженні. Дана позиція узгоджується з висновками колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №208/9810/21 викладеної в постанові від 29 червня 2023 року.

Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладений арешт, відповідно до статей 15 і 16 ЦПК України у редакції, що була чинною 15 грудня 2017 року, суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України у вказаній редакції. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту. Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16 (провадження 14-431цс19)).

Подібні висновки містяться в постанові 05.05.2020 у справі №554/8004/16, постанова від 26.11.2019 у справі №905/386/18, в постанові від 07.12.2022 у справі №359/3609/19.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до відповіді наданою Київським відділом державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), згідно даних з автоматизованої системи виконавчих проваджень, на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження з примусового виконання вимог виконавчого листа №2-181 виданого Київським районним судом м.Одеси 16.05.2007 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліментів у розмірі 400 грн., на утримання дитини. 23 вересня 2009 року зазначене виконавче провадження закінчено згідно п.3 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції закону від 11.06.2009 року).

Відповідно до ч.1 ст.41 Конституції України та ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно 3 4. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частина 1 ст. 321 ЦК України наголошує на те, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

14 вересня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 760/34216/19, провадження № 61-3868св21 (ЄДРСРУ № 99612857) наголосив, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Вказаний висновок висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19 (провадження № 14-516цс19).

Частиною 2 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 р. «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» зазначено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або й законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

При таких обставинах та враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. ст. ст. 2, 12, 13, 76-83, 263-265, 273, 280-289, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Звільнити з-під арешту майно, а саме: квартиру за адресою АДРЕСА_2 , шляхом скасування арешту, накладеного на підставі виконавчого листа, серія та номер: 2-181/07, виданий 16.05.2007 Київським районним судом м. Одеси, номер запису про обтяження 39882624.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: ОгреничІ.В.