Рішення

від 09.04.2024 по справі 450/543/23

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/543/23 Провадження № 2/450/766/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2024 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Данилів Є.О.

при секретарі Ориняк Н.М.

з участю: прокурора Жукровського В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області, який діє в інтересах Міністерства юстиції України, Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області, Державної інспекції архітектури та містобудування України до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача: Державний реєстратор Солонківської сільської Львівського району Львівської області Живко Михайло Олександрович

про (предмет позову):

скасувати рішення державного реєстратора Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Живка Михайла Олександровича № 58565118 від 04.06.2021 року про проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна на виробничо-складські будівлі з реєстраційним номером 2013394246236, що розташовані: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 4623610100:01:010:0230 за суб`єктом: ОСОБА_1 , податковий номер /серія, номер паспорта/ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , виданий 09.12.1996 Залізничним РВ УМВС України у Львівській області,

стягнути з відповідача на користь Львівської обласної прокуратури (отримувач: Львівська обласна, прокуратура, код ЄДРПОУ 02910031, банк платника Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок UA138201720343140001000000774. код класифікації видатків бюджету 2800) 2 684 грн. сплаченого судового збору,

підстава позову (позиція позивача): керівник Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України, Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області, Державної інспекції архітектури та містобудування України звернувся з цивільним позовом до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Живка Михайла Олександровича № 58565118 від 04.06.2021 року про проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна на виробничо-складські будівлі з реєстраційним номером 2013394246236, що розташовані: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 4623610100:01:010:0230 за суб`єктом: ОСОБА_1 , податковий номер /серія, номер паспорта/ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , виданий 09.12.1996 Залізничним РВ УМВС України у Львівській області.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що державним реєстратором управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Тракало О.Б. здійснено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) на виробничо-складські будівлі (реєстраційний номер об`єкта нерухомості майна: 2013394246236), загальною площею 6650.9 кв.м. (будівля 1 - 4472,6 кв.м. та будівля 2 - 2178,3 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 , що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 4623610100:01:010:0230.

Державну реєстрацію здійснено на підставі - Сертифікату, серія та номер ЛВ 162193512358, виданого 17.12.2019 (Будівництво виробничо-складських будівель. Коригування, АДРЕСА_1 ) Департаментом архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області і на підставі акту готовності об`єкта до експлуатації, площею 6650,90 кв.м.). До реєстраційної справи також долучено технічний паспорт №1-001-19 ЛО на виробничо-складські будівлі, а саме «А» - площею 2178,3 кв.м. та «Б» - 4472,6 кв.м, всього площею 6650,90 кв.м. по АДРЕСА_2 , виготовлений 18.11.2019 ФОП ОСОБА_2 . В подальшому, державним реєстратором Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Живко Михайлом Олександровичем, внаслідок розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.06.2021 за реєстраційним номером: 45978948, прийнято рішення: 58565118 від 04.06.2021 про проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна на виробничо- складські будівлі з реєстраційним номером 2013394246236, що розташовані: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 4623610100:01:010:0230, за суб`єктом ОСОБА_1 .

З врахуванням даного рішення, 04.06.2021 державним реєстратором Живко М.О. здійснено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на виробничо-складські будівлі по АДРЕСА_1 та внесено зміни до розділу - Актуальна інформація про об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 2013394246236), а саме збільшено площу нерухомого майна, зокрема: загальну площу збільшено з 6650.9 кв.м. до 6798.1 кв.м.. та збільшено площу будівлі («Б») - з 4472.6 кв.м. до 4566.6 кв.м. Окрім того, державним реєстратором додано до розділу - тип складової частини, а саме: будівлю прохідної №3 («В») - 53,2 кв.м.

Поряд з цим, приєднано довідку ФОП ОСОБА_3 №933 від 26.05.2022, яку видано ОСОБА_1 про те, що згідно технічної інвентаризації станом на 26.05.2021 за адресою: АДРЕСА_1 виявлено наступне: загальна площа виробничо-складської будівлі №1 (літ. «Б») становить - 4566,6 кв.м. Загальна площа змінилась внаслідок проведенення перепланування, переобмірів та перерахунку площ. Загальна площа виробничо- складської будівлі №2 (літ. «А») становить - 2178.3 кв.м. До даних будівель також відноситься будівля прохідної №3 (літ. «В») загальною площею 53.2 кв.м.

Вищевказані реєстраційні дії державним реєстратором Живко М.О. вчинено на підставі документів, що не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, внаслідок чого порушено вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядок, передбачений постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

В судовому засіданні прокурор заявлені позовні вимоги підтримав та просив такі задоволити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник позивача Міністерства юстиції України, в судове засідання не з`явився, однак подав на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Представник позивача Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області в судове засідання не з`явився, не повідомив суд про причини своєї неявки, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник позивача Державної інспекції архітектури та містобудування України в судове засідання не з`явився, не повідомив суд про причини своєї неявки, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився.

Третя особа на стороні відповідача державний реєстратор Солонківської сільської Львівського району Львівської області Живко Михайло Олександрович в судове засідання не з`явився, не повідомив суд про причини своєї неявки, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд заслухавши пояснення представника сторони, дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 17.01.2020 року державним реєстратором управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Тракало О.Б. здійснено державну реєстрацію црава приватної власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) на виробничо-складські будівлі (реєстраційний номер об`єкта нерухомості майна: 2013394246236), загальною площею 6650.9 кв.м. (будівля 1 - 4472,6 кв.м. та будівля 2 - 2178,3 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 , що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 4623610100:01:010:0230.

Державну реєстрацію здійснено на підставі - Сертифікату, серія та номер ЛВ 162193512358, виданого 17.12.2019 (Будівництво виробничо-складських будівель. Коригування. АДРЕСА_1 ) Департаментом архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області і на підставі акту готовності об`єкта до експлуатації, площею 6650,90 кв.м.). До реєстраційної справи також долучено технічний паспорт №1-001-19 ЛО на виробничо-складські будівлі, а саме «А» - площею 2178,3 кв.м. та «Б» - 4472,6 кв.м, всього площею 6650,90 кв.м. по АДРЕСА_2 , виготовлений 18.11.2019 ФОП ОСОБА_2 .

В подальшому, державним реєстратором Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Живко Михайлом Олександровичем, внаслідок розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.06.2021 за реєстраційним номером: 45978948, прийнято рішення: 58565118 від 04.06.2021 про проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна на виробничо- складські будівлі з реєстраційним номером 2013394246236, що розташовані: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 4623610100:01:010:0230, за суб`єктом ОСОБА_1 .

З врахуванням даного рішення, 04.06.2021 державним реєстратором Живко М.О. здійснено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на виробничо-складські будівлі по АДРЕСА_1 та внесено зміни до розділу - Актуальна інформація про об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 2013394246236), а саме збільшено площу нерухомого майна, зокрема: загальну площу збільшено з 6650.9 кв.м. до 6798.1 кв.м.. та збільшено площу будівлі 1(«Б») - з 4472.6 кв.м. до 4566.6 кв.м. Окрім того, державним реєстратором додано до розділу - тип складової частини, а саме: будівлю прохідної №3 («В») - 53,2 кв.м.

При цьому, до реєстраційної справи долучено технічний паспорт (замовник: ОСОБА_1 ) на виробничо-складські будівлі по АДРЕСА_1 (інвентаризаційна справа №933). виготовлений 26.05.2021 ФОП Кінаш відповідно до якого загальна площа приміщень становить 6798,1 кв.м. (будівля «А» - 2178,3 кв.м., «Б» - 4566 кв.м., «В» - 53,2 кв.м.). Поряд з цим, приєднано довідку ФОП ОСОБА_3 №933 від 26.05.2022, яку видано ОСОБА_1 про те, що згідно технічної інвентаризації станом на 26.05.2021 за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено наступне: загальна площа виробничо-складської будівлі №1 (літ. «Б») становить - 4566,6 кв.м. загальна площа змінилась внаслідок проведення перепланування, переобмірів та перерахунку площ. Загальна площа виробничо- складської будівлі №2 (літ. «А») становить - 2178.3 кв.м. До даних будівель також відноситься будівля прохідної №3 (літ. «В») загальною площею 53.2 кв.м.

З врахуванням вимог ст.2, п.5 ч.1 ст.7, ст.37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації, юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських форсувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №990 від 01.12.2016, а також того, що Міністерство юстиції України здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, окружною прокуратурою 04.08.2022 скеровано запит до МЮУ про проведення камеральної перевірки дотримання законності при здійсненні вищевказаної державної реєстрації прав державним реєстратором Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Живко Михайлом Олександровичем.

За результатами розгляду вищевказаного запиту, Міністерством юстиції України надано інформацію № 81823-91079-7-22/19.1.1 від 15.09.2022 про те, що оцінка реєстраційних дій, вчинених державним реєстратором Живко М.О. щодо зазначеного вище об`єкта нерухомого майна була надана Мін`юстом у наказі від 14.09.2022 № 2138/7.

Також, зазначено, що 02.11.2019 набув чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав власності» від 03.10.2019 №159-IX, яким із числа суб`єктів, що здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації, було виключено акредитованих суб`єктів (комунальні та державні підприємства).

Оскільки за результатами камеральної перевірки державного реєстратора Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Живко Михайла Олександровича, наказом Мін`юсту від 04.10.2022 №4242/5 було вжито заходи щодо тимчасового блокування доступу до Державного реєстру прав строком на 3 місяці, а не скасування рішення державного реєстратора, Позивач робить висновок про бездіяльність компетентного органу.

В Акті за результатами проведення вищевказаної камеральної перевірки від 04.10.2022 зазначено, що внаслідок розгляду заяви про державну реєстрацію права власності від 02.06.2021 №45978948, поданої ОСОБА_1 , державним реєстратором Живком М.О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 04.06.2021 №58565118, на підставі якого внесено зміни до розділу № 2013394246236 на виробничо-складські будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: збільшено загальну площу з 6650,9 кв.м. на 6798,1 кв.м., а також в описі об`єкта нерухомого майна: «згідно даних технічного паспорта, будівляя 1 - 4472.6 кв.м., будівля 2 - 2178.3 кв.м. змінено на «згідно даних технічного паспорта, будівля №1 (літ. «Б») - 4566.6 кв.м.; будівля №2 (літ. «А») - 2178,3 кв.м.; будівля прохідної №3 (літ. «В») - 53,2 кв.м.».

Отже, нормами статті 37-1 Закону № 1952-ІУ не передбачено таких повноважень Міністерства юстиції України, як скасування рішень державного реєстратора, натомість у сфері державної реєстрації передбачено здійснення заходів контролю, в результаті яких було прийнято вмотивоване рішення про притягнення державного реєстратора Живка М. О. до передбачуваної законом відповідальності.

Лист Пустомитівської окружної прокуратури від 04.08.2022 № 14.55/04-16-4173вих-22 не був спрямований на оскарження дій державних реєстраторів, оскільки у прохальній частині вказаного листа відсутнє будь-яке посилання на скасування рішень про державну реєстрацію. Метою звернення було саме проведення камеральної перевірки щодо державного реєстратора Живка М. О. з посиланням на Порядок № 990.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором є громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав.

Суб`єкти державної реєстрації прав - це виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, державні реєстратори прав на нерухоме майно. Згідно зі статтею 11 Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Водночас частиною першою статті 37-1 Закону передбачено, що контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав.

На виконання вказаної норми Закону, постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №990 затверджено Порядок здійснення контролю у сфері державної реєстрації (далі - Порядок №990), який визначає процедуру здійснення Мін`юстом контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Дія цього Порядку не поширюється на розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, що здійснюється відповідно до статті 37 Закону.

Законодавство чітко розмежовує скарги за статтями 37 та 37-1 Закону, відповідно до цілей звернення з такими скаргами та їх наслідків. Підстави та порядок розгляду скарг, визначені статтями 37 та 37-1 Закону також є різними. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.09.2018у справі №805/3062/17-а.

Згідно з пунктом 4 Порядку №990 контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється, зокрема шляхом перевірки відомостей, отриманих Мін`юстом під час реалізації повноважень у сфері державної реєстрації.

Відповідно до пункту 9 Порядку №990 камеральна перевірка під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації проводиться на підставі рішення Мін`юсту в разі виявлення порушень, визначених законами, порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Пунктом 14 Порядку №990 встановлено, що за результатами проведення камеральної перевірки у разі наявності порушень встановленого законом порядку державної реєстрації на підставі акта комісії про проведення камеральної перевірки Міністерством юстиції України приймається вмотивоване рішення про результати проведення камеральної перевірки та притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації до передбаченої законом відповідальності з урахуванням вчинених одноразового грубого чи неодноразових істотних порушень законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, а також з урахуванням наявних у Мін`юсті відомостей щодо неодноразового застосування до відповідного державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців заходів, пов`язаних з тимчасовим блокуванням чи анулюванням доступу до реєстрів.

Частиною другою статті 37-1 Закону встановлено, що за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про: 1) тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав; 2) анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав; 3) притягнення до адміністративної відповідальності державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав; 4) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; 5) направлення на обов`язкове підвищення кваліфікації державного реєстратора, крім нотаріусів, які здійснюють державну реєстрацію прав відповідно до покладених на них законом обов`язків. Цей перелік не включає в себе скасування рішення державного реєстратора.

Натомість, метою розгляду скарг відповідно до статті 37 Закону є оскарження конкретного рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, за наслідком такого оскарження найчастіше є скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав або внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором.

На адресу Міністерства юстиції України надійшов лист Пустомитівської окружної прокуратури від 04.08.2022 № 14.55/04-16-4173вих-22 (вх. № 91079-7-22 від 15.08.2022) щодо проведення перевірки реєстраційних дій у Державному реєстрі прав стосовно об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , вчинених державним реєстратором Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Живко Михайлом Олександровичем.

За результатами розгляду вказаного листа, Міністерством юстиції України було прийнято наказ від 04.10.2022 № 4242/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Живка М.О.», яким прийнято рішення про тимчасове блокування державному реєстратору ОСОБА_4 доступу до Державного реєстру прав строком на 3 (три) місяці.

Отже, нормами статті 37-1 Закону не передбачено таких повноважень Міністерства юстиції України, як скасування рішень державного реєстратора, а натомість у сфері державної реєстрації передбачено здійснення заходів контролю, в результаті яких було прийнято вмотивоване рішення про притягнення державного реєстратора Живка Михайла Олександровича до передбачуваної законом відповідальності.

Суд зазначає, що лист Пустомитівської окружної прокуратури від 04.08.2022 № 14.55/04-16-4173вих-22 не був спрямований на оскарження дій державних реєстраторів, оскільки у прохальній частині вказаного листа відсутнє будь-яке посилання на скасування рішень про державну реєстрацію. Метою звернення було саме проведення камеральної перевірки щодо державного реєстратора Живка М.О. з посиланням на Порядок №990. Враховуючи вищенаведене, Міністерство юстиції України при проведенні камеральної перевірки діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

За результатами розгляду запиту Пустомитівської окружної прокуратури №14.55/04-вих-22 від 15.12.2022 отримано дві інформації ДІАМ України № 10851/05.13-22 від 29.12.2022 та №322/03.13-23 від 12.01.2023 у яких зазначено, що у Реєстрі будівельної діяльності, наявні відомості щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт № ЛВ1121183613006 від 27.12.2018 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області. Замовником є фізична особа стосовно об`єкта «Будівництво виробничо-складських будівель. Коригування» та Сертифіката про готовність до експлуатації об`єкта № ЛВ 162193512358 від 17.12.2019, виданого Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, замовником є фізична особа стосовна об`єкта «Будівництво виробничо-складських будівель. Коригування». Об`єкт будівництва належить до класу наслідків (відповідальності) - СС2.

Також, зазначено, що заходи державного архітектурно-будівельного контролю проводитись не будуть, оскільки згідно п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану.

Таким чином, ДІАМ України, незважаючи на описані в запиті окружної прокуратури вищевказані порушення містобудівного законодавства, заходи державного архітектурного контролю не здійснено, при тому, що у п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 зазначено, що за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов`язань України протягом періоду воєнного стану дозволено здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах.

Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 698, визначено механізм здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду та основні завдання нагляду.

Пунктом 15 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 698, передбачено перелік підстав проведення позапланової перевірки, а саме: 1) подання об`єктом нагляду письмової заяви про проведення перевірки щодо нього; 2) перевірка виконання об`єктом нагляду припису головного інспектора будівельного нагляду ДІАМ; 3) обґрунтоване звернення фізичної чи юридичної особи про порушення їх прав, визначених законодавством, об`єктом нагляду під час виконання ним повноважень у сфері містобудівної діяльності; 4) письмова вимога правоохоронних органів про проведення перевірки; 5) виявлення за результатами камеральної чи документальної перевірки відомостей про порушення об`єктом нагляду вимог законодавства під час виконання ним повноважень у сфері містобудівної діяльності.

Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Відповідно до інформаційної довідки № 260062277 від 04.069.2021 року власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , право власності зареєстровано державним реєстратором управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Тракало О.Б., підставою для державної реєстрації був сертифікат, серія та номер ЛВ 162193512358, виданого 17.12.2019 (Будівництво виробничо-складських будівель. Коригування. Львівська область, Пустомитівський район, м. Пустомити, вул. Гайдамацька, 16) Департаментом архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області і на підставі акту готовності об`єкта до експлуатації, площею 6650,90 кв.м.).

Таким чином, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16 та від 02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16а.

Відповідно до абз. ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Разом із тим, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

З огляду на наведене, на переконання суду, підстави для представництва прокурором інтересів держави у цій справі є сумнівними, адже не обґрунтовано обставин нездійснення уповноваженими органами наданих їм повноважень.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини (ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У справі «Менчинська проти Росії» (№42454/02, 15.01.2009), на котру покликається позивач в обґрунтування підстав здійснюваного представництва, ЄСПЛ разом із наведеним послався на резолюцію Парламентської асамблеї Ради Європи №1604 (2003) щодо ролі прокуратури в демократичному суспільстві, заснованій на верховенстві права, відповідно до якої її функції не повинні давати приводу для конфлікту інтересів або бути перепоною для окремих осіб для звернення за захистом своїх прав (п. 38). У цій справі ЄСПЛ констатував, що втручання прокурора у розгляд справи на стадії оскарження рішення завдало шкоди зовнішнім ознакам справедливого судового розгляду та принципу рівності сторін (п. 39).

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру». Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 р. №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

П. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: - якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; - у разі відсутності такого органу.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Самого лише посилання у позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст. 367 КК України /службова недбалість/; вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків).

У разі вирішення спору по суті безпідставність звернення прокурора до суду на захист інтересів держави може бути підставою для скасування судового акта у випадку, коли законних підстав для такого представництва явно не було, що свідчить про порушення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України.

Зазначене узгоджується із правовими позиціями наведеними у постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі №924/1237/17, від 12.03.2018 року у справі №927/880/17, від 07.12.2018 року у справі №924/1256/17, постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі №553/3280/16-а, постанові Верховного Суду від 23.10.2018 року у справі № 926/03/18, постанові Вищого господарського суду України від 16.08.2017 року у справі №906/1243/16.

Участь прокурора у судовому процесі має бути обґрунтована, не допускається здійснення прокурором представництва інтересів у суді особи або органу без наявності чіткого та законного обґрунтування необхідності такої участі, оскільки інакше буде порушено принцип рівності сторін при розгляді цивільного спору.

Згідно з положеннями абзацу другого ч. 4 ст. 23 Закону №1697 прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Відповідно до ст. 23 Закону України №1697-VII «Про прокуратуру»: - наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді (абз. 1 ч. 4); - прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень; у разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу; наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 3 ч. 4).

Відтак, на переконання суду, прокурор, не дотримуючись законодавчо визначеної процедури, здійснює представницькі повноваження без достатніх на це підстав.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст. 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ч.ч. 1,2 ст. 328 ЦК України).

Частиною 2 статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Рішення щодо реконструкції спільного майна багатоквартирного будинку може бути прийнято лише його співвласниками і належить до повноважень зборів співвласників, а не окремому власнику квартири чи нежитлового приміщення, що вбачається з положень статті стаття 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Відповідно до частин 1, 4, 7 статті 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

За змістом частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; істотного порушення будівельних норм і правил. У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва. У випадках, коли до суду з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю, належить керуватися частиною першою статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI, за якою у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

Тягар доказування наявності перелічених фактів та умов покладається на суб`єкта владних повноважень, що звертається до суду.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76,77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Таким чином, при розгляді даної справи стороною позивача не представлено належних та допустимих доказів, які б доказували наявність фактів та умов, які мають бути доведені для обгрунтування підставності позовних вимог.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, відповідно до висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, неодноразово викладеному в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №826/12543/16, а також у постанові Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №815/3172/18, від 30.03.2021 у справі №826/5513/17, після реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, у разі наявності всіх визначених законом підстав вважати об`єкт самочинним будівництвом відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України, Департамент ДАБК зобов`язаний звернутися з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта (об`єктів) у порядку, встановленому законом.

Тобто ефективним способом захисту за таких обставин є знесення самочинного будівництва за рішенням суду у разі, якщо Департаментом ДАБК буде доведено, що об`єкт має ознаки самочинного будівництва. Реєстрація ж права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного (висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 07.04.2020 у справі №916/2791/13).

Отже, факт оформлення права власності на завершений будівництвом об`єкт, який однак збудований самочинно, не є перешкодою для виконання зобов`язань, покладених на уповноважений орган державного архітектурно-будівельного контролю, щодо порушення у встановленому законом порядку питання про знесення такого будівництва та реалізації з цією метою відповідних повноважень, які, окрім іншого, передбачені й нормами статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (висновки Верховного Суду викладені у справі № №640/22599/19).

Наявні у матеріалах справи докази, зокрема їх зміст, фактично сторонами не оспорюються. В даному випадку сторони не оспорюють сам факт реєстрації відповідних прав за відповідачем та не оспорюють сам зміст поданих ними документів. Натомість позивач стверджує, що відповідач не виконав усі необхідні дії, зокрема не отримав погодження для проведення перепланування, а у подальшому безпідставно отримав реєстрацію відповідних результатів цих дій.

Отже, оцінюючи зміст поданих сторонами доказів, суд враховує доводи наведені вище, водночас приймає до уваги положення чинного законодавства щодо тлумачення відповідних законодавчих норм, зокрема в контексті належності способу захисту порушеного права обраного позивачем.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, можна зробити висновок, що керівник Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області, який діє в інтересах Міністерства юстиції України, Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області, Державної інспекції архітектури та містобудування України до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача: Державний реєстратор Солонківської сільської Львівського району Львівської області Живко Михайло Олександрович про скасування рішення держаного реєстратора Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Живка Михайла Олександровича № 58565118 від 04.06.2021 року про проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна на виробничо-складські будівлі з реєстраційним номером 2013394246236, що розташовані: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 4623610100:01:010:0230 за суб`єктом: ОСОБА_1 , податковий номер /серія, номер паспорта/ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , виданий 09.12.1996 Залізничним РВ УМВС України у Львівській області, обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки задоволення вимоги про скасування рішення держаного реєстратора Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Живка Михайла Олександровича № 58565118 від 04.06.2021 року про проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна на виробничо-складські будівлі з реєстраційним номером 2013394246236, що розташовані: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 4623610100:01:010:0230 за суб`єктом: ОСОБА_1 , податковий номер /серія, номер паспорта/ НОМЕР_1 /КА301711, виданий 09.12.1996 Залізничним РВ УМВС України у Львівській області не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача, що є самостійною підставою для відмови у позові.

До такого висновку суд приходить виходячи з того, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, обов`язок щодо відповідного реагування, в межах наділених повноважень, з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм покладається на орган державного архітектурно-будівельного контролю (Департамент ДАБК, його правонаступник, іншу уповноважену особу органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування), що у свою чергу вирішується в порядку адміністративного судочинства. При цьому, наявність реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна не створює перешкоди щодо знесення самочинного будівництва. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (висновки Верховного Суду сформульовані у постанові від 22.09.2020 року у справі № 910/3009/18).

Отже, у даному випадку належним способом захисту та відновлення порушеного права є саме позов про знесення самочинного будівництва поданий Департаментом ДАБК, його правонаступником або іншою уповноваженою особою органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування, який зокрема може бути ініційований і за відповідним клопотанням позивача у даній справі. При цьому слід відзначити, що у даному випадку саме наведені вище органи, а не мешканці будинку повинні довести факт самочинного будівництва.

Так, зокрема як наведено у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року у справі № 640/22599/19, після реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, у разі наявності всіх визначених законом підстав вважати об`єкт самочинним будівництвом відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, Департамент ДАБК зобов`язаний звернутися з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта в порядку, встановленому законом. Демонтаж такого об`єкта за рішенням суду є ефективним способом захисту прав співвласників багатоквартирного будинку.

В цьому контексті варто відзначити, що посилаючись на неправомірність відповідної реєстрації права власності та підстави скасування державної реєстрації змін щодо запису про право власності на будинок, позивач фактично посилається на відсутність відповідних дозволів. Натомість позивач не вказує в чому конкретно полягало порушення допущене самим реєстратором, яке може стати підставою для скасування державної реєстрації. До того ж очевидним є те, що ініціюючи питання про скасування запису щодо права власності необхідно оцінити і наслідки такого скасування, адже при ухваленні рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі виникають очевидні питання щодо його виконання, адже сам факт скасування запису про право власності не відновить прав позивача. Зокрема, залишиться незрозумілим і відкритим питання вже проведених робіт відповідачем, адже незрозумілим залишиться питання доступу до приміщень які вже переплановано, тобто виконати рішення у даному випадку буде практично неможливо, а тим більше таке рішення (про задоволення позову) не відновить порушення прав на які вказує позивач.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Отже, підсумовуючи наведене, слід відзначити, що в ході розгляду справи встановлено, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права.

Вирішуючи питання про застосування строків позовної давності слід зазначити наступне.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Саме така позиція знаходить своє відображення у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

у задоволенні позовних вимог керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області, який діє в інтересах Міністерства юстиції України, Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області, Державної інспекції архітектури та містобудування України до ОСОБА_1 про (предмет позову):

скасувати рішення державного реєстратора Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Живка Михайла Олександровича № 58565118 від 04.06.2021 року про проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна на виробничо-складські будівлі з реєстраційним номером 2013394246236, що розташовані: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 4623610100:01:010:0230 за суб`єктом: ОСОБА_1 , податковий номер /серія, номер паспорта/ НОМЕР_1 /КА301711, виданий 09.12.1996 Залізничним РВ УМВС України у Львівській області

стягнути з відповідача на користь Львівської обласної прокуратури (отримувач: Львівська обласна, прокуратура, код ЄДРПОУ 02910031, банк платника Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок UA138201720343140001000000774. код класифікації видатків бюджету 2800) 2 684 грн. сплаченого судового збору, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 17.04.2024 року.

Учасники справи: Пустомитівська окружна прокуратура Львівської області, м. Пустомити, вул. Шевченка, 3; Міністерство юстиції України, ЄДРПОУ 00015622, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13; Пустомитівська міська рада Львівського району Львівської області, ЄДРПОУ 04372187, м. Пустомити, вул. М. Грушевського, 46; Державна інспекція архітектури та містобудування України, ЄДРПОУ 44245840, м. Київ, бульвар Л. Українки, 26; ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 ; Державний реєстратор Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області Живко Михайло Олександрович, с. Солонка, вул. Центральна, 3.

СуддяЄ. О. Данилів