Рішення

від 18.04.2024 по справі 569/19804/22

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/19804/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року місто Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі

головуючого судді - Галінської В.В.

секретар судового засідання - Калетинець Т.В.

справа №569/19804/22

учасники справи: позивач - відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація ІГ»

відповідач - позивач - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні порядку загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація ІГ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг та зустрічним позовам ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація ІГ» про визнання недійсним договору про надання послуг,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТзОВ "Корпорація ІГ" звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Корпорація ІГ» заборгованість за договором про надання послуг № 405 від 15 грудня 2021 року в сумі 53676 гривень58 копійок, яка складається з основного боргу у розмірі 10850,00 гривень, пені у розмірі 39711,00 гривень, інфляційних втрат у розмірі 2790,97 гривень та 3% річних у розмірі 324,61 гривень. Окрім того, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Корпорація ІГ» судові витрати по справі, які складаються із 2481,00 гривень судового збору та 16000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 15 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Корпорація ІГ» (Виконавець) та ОСОБА_1 (Замовник) було укладено Договір про надання послуг №405.

Відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець надає для Замовника послуги інформаційно-консультаційного характеру, спрямовані на укладення Замовником відповідно до чинного законодавства України угоди про відчуження об`єкта нерухомості, який вказаний в п. 6.9., а Замовник зобов`язується спожити послуги та оплатити їх у строк та на умовах, передбачених даним Договором.

Послуги Виконавцем вважаються наданими у повному обсязі з моменту, коли Замовник підписав попередній договір забезпечений завдатком чи будь-який інший договір, спрямований на відчуження об`єкта або досягнення усної згоди щодо відчуження об`єкта чи/та підписанням Замовником Акту здачі-приймання наданих послуг (пункт 1.2. Договору).

Згідно з положеннями п. 6.9. Договору об`єкт нерухомості, який Замовник мав намір відчужити, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що Замовник надає Виконавцю протягом терміну дії ексклюзивне (виключне) право на пошук Покупця на об`єкт, а також проведення з потенційним покупцем переговорів про наміри на укладення угоди. При цьому замовник зобов"язується не вступати в безпосередній контакт з потенційним Покупцем і не змінювати вартість об"єкта у бік збільшення без погодження з Виконавцем.

Відповідно до п. 5.1 Договору строк дії договору встановлюється сторонами на термін вказаний в пункті 6.12 з моменту підписання договору. Пунктом 6.12 Договору встановлено термін дії договору 6 місяців.

Сторони погодили, що оплата послуг Виконавцеві проводиться в день надання послуг, тобто в день вчинення будь-якої з дій, передбачених в п. 1.2 цього Договору з урахуванням суми авансового платежу, вартість послуг, що надаються на підставі даного Договору становить 21700,00 грн., авансовий платіж відсутній (пункт 6.11. Договору).

На виконання умов укладеного між Сторонами Договору, ТОВ «Корпорація ІГ» розмістила низку оголошень про продаж об`єкта нерухомості, зокрема:

1) оголошення про продаж 3-кімнатної квартири в Рівному від 16.12.2021 року, розміщене сайті obyava.ua;

2) оголошення про продаж 3-кімнатної квартири на Волинської Дивізії від 20.12.202 року у соціальній мережі Телеграм (загальнодоступна група «ПРОДАЖ 3-6 к квартир»).

Крім того, сторони підписали Перелік послуг Корпорації ІГ та перелік маркетингово-рекламних послуг Корпорації ІГ, в яких зазначено, які саме послуги за Договором про надання послуг з пошуку №405 від 15.12.2021 було надано Відповідачці.

У позові зазначено, що Відповідачка виявила бажання розірвати договір та звернулась до Позивача із Заявою про розірвання Договору від 28.12.2021 року, яку ТОВ «Корпорація ІГ» отримала в січні 2022 року. Позивач, в свою чергу, увійшов в положення Відповідачки та не став вимагати оплати послуг повній мірі навіть за наявності невиконання вимог Договору Відповідачкою. Натомість Позивач звернувся до Відповідачки засобами мобільного зв`язку, запропонувавши підписати Додаткову угоду про розірвання Договору, та 10.01.2022 року направив на її адресу Повідомлення розгляд заяви ОСОБА_1 про розірвання договору зі згодою на розірвання такого договору, з умовою застосування положень п.4.2. Договору.

Відповідно до п.4.2. Договору у разі відмови Замовника від цього договору або його розірвання на вимогу Замовника. Замовник зобов`язаний в одноденний термін оплатити послуги Виконавця у розмірі п`ятдесяти відсотків вартості послуг, визначеної у пункті 6.11. до даного Договору, а також відшкодувати Виконавцю всі його витрати згідно погодженого переліку послуг ТОВ «Корпорація ІГ», переліку маркетингово-рекламних послуг ТОВ «Корпорація ІГ" протягом двох календарних днів з дня виставлення Виконавцем відповідного рахунку.

Таким чином, у відповідності до п.4.2. Договору у ОСОБА_1 з 29.12.2021 року виник обов`язок сплатити 50% вартості послуг, що становить 10850 гри, та відшкодувати Виконавцю всі його витрати згідно погодженого переліку послуг Корпорації ІГ, перелік маркетингово-рекламних послуг Корпорації ІГ.

Як стало відомо позивачу згодом, 30 грудня 2021 року об`єкт нерухомості, а саме квартира АДРЕСА_2 , було відчужено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу, серія та номер 1027 від 30.12.2021 року, Проте, ОСОБА_1 порушила п.4.2 Договору №405 від 15.12.2021 року та станом надень звернення до суду оплата за Договором здійснена не була.

Таким чином, невиконання зобов`язання з оплати наданих за Договором послуг внаслідок його розірвання на вимогу Замовника є підставою для застосування до винної сторони послуг неустойки у вигляді пені в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, розмір якої в межах річного строку становить 39711,00 грн.

Окрім того, позивач вважає, що наявні всі підстави для стягнення з Відповідача 2790,97 грн. інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 324,61 грн.

Загальна сума, яка підлягає стягненню з Відповідача, становить 53676,58 грн., з яких 10850,00 грн. - сума основного боргу за Договором, 39 711,00 грн. - пеня, 2790,97 грн. - інфляційні втрати та 324,61 грн. - 3% річних від простроченої суми.

14 липня 2023 року представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом до ТзОВ "Корпорація ІГ" про визнання недійсним договору про надання послуг.

Зустрічний позов обгрунтований тим, що у жовтні 2021 року дочка позивачки звернулась до ріелтора, який не має стосунку до відповідача за даним позовом, так як їх сім`ї була необхідна допомога у терміновому продажі квартири за адресою АДРЕСА_1 .

Зазначеним ріелтором, починаючи з жовтня 2021 року були розміщені численні оголошення про продаж квартири, на які до позивачки та членів її родини почали телефонувати інші ріелтори, які пропонували їм свої послуги, обіцяючи швидкий продаж квартири за найбільшою можливою вартістю, що на той момент відповідало інтересам родини.

15 грудня 2021 року працівник ТОВ «Корпорація ІГ» ріелтор на ім`я ОСОБА_5 запропонував позивачці підписати договір про надання послуг і запевнив, що він має реальну можливість допомогти у продажі квартири у найкоротший строк.

Так як позивачка та її родина вже кілька місяців шукали покупців на квартиру та бажала якнайшвидше здійснити продаж, вона підписала документ.

Позивачка підписала договір з ТОВ «Корпорація ІГ» від 15.12.2021р. № 405 і віддала ріелтору, співвласники квартири при цьому присутні не були.

У зміст договору позивачка не вникала, договір не прочитала, копії договору їй ріелтор не надав, а вона поставилась до цього неуважно, так як на той час їх квартиру, ніби змагаючись між собою, відвідували численні працівники різних агентств, пропонували свої послуги та проводили можливих покупців.

При укладенні договору позивач повідомила ріелтора про те, що співвласниками квартири є також її чоловік і дочка та надала йому копії документів про право власності на квартиру. Через кілька днів дочка позивачки, яка була співвласником квартири, знайшла покупців на квартиру, які реально бажали її купити, та з ними був оформлений договір купівлі-продажу за згодою всіх співвласників.

Окрім того, співвласники позивачки чоловік ОСОБА_6 та дочка ОСОБА_7 , яким позивачка в момент підписання договору купівлі-продажу повідомила про те, що був укладений Договір від 15.12.2021р. № 405 висловили незгоду з укладенням цього договору та тим фактом, що у неї відсутній текст договору, і повідомили, що вона не мала права підписувати будь-які договори, що стосуються спільного майна.

Листом від 28.12.2021 року позивачка повідомила відповідача, що розриває Договір від 15.12.2021р. N8 405, так як він порушує права інших співвласників.

Позивачка вважає, що Договір № 405 від 15.12.2021 р., про надання послуг направлених на продаж об`єкту нерухомості, має бути визнаний недійсним, з підстав невідповідності ст. 5,18 ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки порушує принцип свободи договору та включає умови, які є несправедливими.

Зазначає, що договір від 15.12.2021р. № 405 поширює свою дію на співвласників, які не були присутні при підписанні договору, а у позивачки не було можливості узгодити з ними умови договору

Вважає, що пункти 2.5, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 3.6, 4.2, 4.3, 4.4 Договору від 15.12.2021р. № 405 суперечать вимогам законодавства, зокрема, Закону України «Про захист прав споживачів» та ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, оскільки порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін та завдають шкоди споживачеві, крім того, містять жорсткі обов`язки споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця

ОСОБА_1 у зустрічному позові просить визнати недійсним договір про надання послуг від 15.12.2021р. № 405, укладений між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація ІГ».

Представником ТзОВ «Корпорація ІГ» було подано до суду відзив на зустрічний позов ОСОБА_1 , у якому вказує, що зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та не підтвердженими належними доказами.

ОСОБА_1 була ознайомлена з оспорюваним договором, підписала його без будь-яких застережень, після укладення договору позивач за зустрічним позовом, у випадку незгоди з певними його умовами, не ініціювала внесення до нього змін, 28 грудня 2021 року вона подала заяву про його розірвання, а вже 30.12. скористалась послугами, наданими ТОВ «Корпорація ІГ» і відчужила об`єкт нерухомості.

Представник ТОВ «Корпорація ІГ» не погоджується з твердженнями ОСОБА_1 у зустрічному позові, що він будь-яким чином порушує вимоги ЗУ «Про захист прав споживачів», адже договір про надання послуг не порушує жодних прав співвласників, оскільки його предметом є не відчуження об`єкта права власності, а надання інформаційно-консультаційних послуг, при укладенні договору був присутній чоловік ОСОБА_1 , а їх донька ОСОБА_7 отримувала від представника ТОВ «Корпорація ІГ» відомості про стан надання послуг.

Представник ТОВ «Корпорація ІГ» звертає увагу на той факт, що пунктом 4.2 оспорюваного Договору визначено, що у разі неможливості виконати цей договір у зв`язку з діями чи бездіяльністю Замовника в т.ч. в разі відмови Замовника від цього договору або його розірвання на вимогу Замовника, Замовник зобов`язаний в одноденний термін оплатити послуги Виконавця у розмірі п`ятдесяти відсотків вартості послуг, визначеної у пункті 6.11. до Даного Договору, а також відшкодувати Виконавцю всі його витрати згідно погодженого переліку, послуг Корпорації ІГ, переліку маркетингово-рекламних послуг Корпорації ІГ, протягом двох календарних днів з дня виставлення Виконавцем відповідного рахунку. Отже, договір про надання послуг не визначає єдиною умовою для виникнення обов`язку оплатити надані послуги виключно підписання договору відчуження об`єкта нерухомості, адже пунктом 4.2 Договору визначено підстави для сплати 50% вартості таких послуг, визначених в пункті 6.11 цього Договору, зокрема, його розірвання на вимогу Замовника.

Первісний позов був пред`явлений з підстав невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за Договором внаслідок його розірвання на вимогу Замовника.

Таким чином доводи ОСОБА_1 про виникнення обов`язку сплати за укладеним договором лише у разі відчуження об`єкта нерухомості суперечать погодженим умовам договору та правовій природі договору про надання послуг, оскільки плата здійснюється не за результат, а за дії, які направлені на досягнення певної мети. При цьому підтвердження виконання Договору Виконавцем містяться в матеріалах справи.

Водночас, умовами Договору встановлені штрафні санкції за несвоєчасність і неповноту розрахунків за Договором (п.4.3 Договору), у разі самостійного продажу об`єкта нерухомості (п.4.4 Договору), що є об`єктом Договору, а також за порушення умов Договору, визначених в пп.3.2, 3.2, 3.3.

Тлумачення ст. 3 та 549 ЦК України дає підстави стверджувати, що під час вибору виду неустойки (штраф чи пеня), який належить стягнути, потрібно враховувати принципи справедливості та розумності (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Враховуючи зміст Договору та обставини його розірвання, в даному випадку неможливо застосувати до ОСОБА_1 інший вид відповідальності за невиконання умов Договору, ніж той, що вказаний в п.4.2, а її застосування є мірою відповідальності за невиконання ОСОБА_1 зобов`язання за цим Договором.

Ухвалою суду від 17 травня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі. Судове засідання призначено на 14 червня 2023 року з повідомленням (викликом) сторін. Визначено сторонам строк для подання відзиву, відповіді та заперечень.

Ухвалою суду від 19 липня 2023 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація ІГ» про визнання недійсним договору про надання послуг до спільного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація ІГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг.Здійснено перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження. З метою виконання вимог ч. 1 ст. 189 ЦПК України розпочато підготовче провадження у справі. Призначено підготовче засідання у приміщенні Рівненського міського суду Рівненської області (м.Рівне,вул.Шкільна,1) на 20 вересня 2023 року.

Ухвалою суду від 08 грудня 2023 року підготовче провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація ІГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація ІГ» про визнання недійсним договору про надання послуг - закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 11 січня 2024 року в приміщенні Рівненського міського суду (м. Рівне, вул.Шкільна,1) з повідомленням (викликом) сторін. Здійснено виклик в судове засідання свідків.

В судовому засіданні представник позивача-відповідача ОСОБА_8 підтримала позовні вимоги ТОВ «Корпорація ІГ» з підстав заявлених у позові, просила відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 у зв`язку безпідставністю та недоведеністю.

Відповідач-позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги ТОВ «Корпорація ІГ» не визнали, свій зустрічний позов підтримали повністю, просили його задовільнити.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, ст.ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з ст.ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Судом встановлено, що 15 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Корпорація ІГ», як виконавцем та ОСОБА_1 , як замовником було укладено Договір про надання послуг №405.

Відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець надає Замовнику послуги інформаційно-консультаційного характеру, спрямовані на укладення Замовником відповідно до чинного законодавства України угоди про відчуження об`єкта нерухомості (надалі - об`єкта), який вказаний в п. 6.9., а Замовник зобов`язується спожити послуги та оплатити їх у строк та на умовах, передбачених даним Договором.

Послуги Виконавцем вважаються наданими у повному обсязі з моменту, коли Замовник підписав попередній договір забезпечений завдатком чи будь-який інший договір, спрямований на відчуження об`єкта або досягнення усної згоди щодо відчуження об`єкта чи/та підписанням Замовником Акту здачі-приймання наданих послуг (пункт 1.2. Договору).

Згідно з положеннями п. 6.9. Договору об`єкт нерухомості, який Замовник мав намір відчужити, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 6.11. Договору Сторони погодили, що оплата послуг Виконавцеві проводиться в день надання послуг тобто в день вчинення будь-якої з дій, передбачених в п. 1.2 цього Договору з урахуванням авансового платежу, вартість послуг, що надаються на підставі даного Договору становить 21700,00 грн., авансовий платіж відсутній.

На виконання умов укладеного між Сторонами Договору, ТОВ «Корпорація ІГ» розмістило низку оголошень про продаж об`єкта нерухомості, зокрема: оголошення про продаж 3-кімнатної квартири в Рівному від 16.12.2021 року, розміщене сайті obyava.ua; оголошення про продаж 3-кімнатної квартири на Волинської Дивізії від 20.12.2021 року соціальній мережі Телеграм (загальнодоступна група «ПРОДАЖ 3-6 к квартир»), що підтверджується скріншотами із сторінок вказаних ресурсів.

Крім того, сторони підписали Перелік послуг Корпорації ІГ та перелік маркетингово-рекламних послуг Корпорації ІГ, в яких зазначено, які саме послуги за Договором про надання послуг №405 від 15.12.2021 було надано Відповідачці.

28 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до АН «IDEAL GROUP» із заявою, у якій просить вважати договір від 15 грудня 2021 року розірваним, оскільки він порушує її конституційні права і свободи та права інших двох співвласників квартири (чоловіка і доньки).

У відповідь на заяву ОСОБА_1 директором ТОВ «Корпорації ІГ» надіслано відповідачу-позивачу лист, у якому вказує, що згідний розірвати Договір №405 від 15 грудня 2021 року та звільнити від обов`язку відшкодування фактично понесених витрат під час виконання договору відповідно до п. 3.8 Договору за умови оплати 50% вартості послуг, що визначена у п.6.11 до даного Договору, а саме 10850 грн.

Відповідно до п.4.2. Договору у разі неможливості виконати цей Договір у зв`язку з діями чи бездіяльністю Замовника в т.ч. в разі відмови Замовника від цього договору або його розірвання на вимогу Замовника. Замовник зобов 'язаний в одноденний термін оплатити послу Виконавця у розмірі п`ятдесяти відсотків вартості послуг, визначеної у пункті 6.11. до даного Договору а також відшкодувати Виконавцю всі його витрати згідно погодженого переліку Корпорації ІГ, переліку маркетингово-рекламних послуг Корпорації ІГ, протягом двох календарних днів з дня виставлення Виконавцем відповідного рахунку.

Як встановлено судом із копії договору купівлі-продажу квартири від 30.12.2021 року продавці ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 продали, а ОСОБА_3 , ОСОБА_2 купили квартиру АДРЕСА_2 .

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 , який є ріелтором у ТОВ «Корпорація ІГ» показав, що при укладенні спірного договору був присутній чоловік ОСОБА_1 . ОСОБА_6 , з дочкою відповідача-позивача ОСОБА_7 він комунікував у месенджері з приводу ходу виконання договору.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 показала суду, що 2 роки тому мала намір продати квартиру, подала оголошення у Фейсбук, ОLХ, приходило на огляд більше 20 людей, продажем займалась вона, мама ( ОСОБА_1 ) була при оглядах. Послуги їй було надано ріелтором Оксаною.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У своєму зустрічному позові ОСОБА_1 просить визнати недійсним договір від 15 грудня 2021 року, що укладений між сторонами, з підстав, що передбачені ч.ч.1,3 ст. 203 ЦК, оскільки він суперечить вимогам Цивільного кодексу, ЗУ «Про захист прав споживачів»

Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до вимог ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 203 ЦК України умовами чинності правочинів є: законність змісту правочину; наявність у сторін(сторони) необхідного обсягу цивільної дієздатності; наявність об`єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину та його адекватність внутрішній волі учасника правочину; відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону; спрямованість волі учасників правочинів на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату.

Статтею 215 ЦК України визначені загальні правові підстави визнання правочину недійсним - недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Посилання ОСОБА_1 про те, що вона не була ознайомлена з оспорюваним договором в момент його укладення не підтверджується належними доказами.Окрім того, в судовому засіданні не встановлено наявності обставин, які обмежували відповідача-позивача ознайомитись зі змістом договору, який вона підписала.

ОСОБА_1 зазначає в зустрічному позові про те, що у зміст договору вона не вникала, договір не читала, копію договору рієлтор їй не надав, що було пов`язано з тим, що вона поставилась до укладення зазначеного договору неуважно.

Укладання договору є процесом досягнення згоди з усіх істотних умов договору. Під час укладення договору про надання послуг з продажу нерухомості сторони досягли всіх істотних умов про що свідчать їх особисті підписи в договорі.

Факт досягнення згоди між сторонами стосовно всіх умов оспорюваного договору, з якими ОСОБА_1 погодилася, підтверджується його підписанням без будь-яких застережень. Отже, при укладенні оспорюваного договору ОСОБА_1 вільно та свідомо погодилася виконувати усі зазначені в ньому зобов`язання. Крім того, сторони підписали Перелік послуг Корпорації ІГ та Перелік маркетингово-рекламних послуг корпорації ІГ, в яких зазначено, які саме послуги за Договором про надання послуг №405 від 15.12.2021 їй було надано.

Причому факт надання ТОВ «Корпорація ІГ» послуг за умовами оспорюваного договору ОСОБА_1 також підтверджується скріншотами оголошень про продаж об`єкта нерухомості, доданими до первісного позову.

Після укладення договору, у випадку незгоди з певними умовами, ОСОБА_1 не ініціювала питання внесення змін до договору, 28.12.2021 нею було подано заяву про його розірвання, а вже 30.12.2021 вона скористалася послугами, наданими ТОВ «Корпорація ІГ», та об`єкт нерухомості нею було відчужено.

Таким чином, посилання ОСОБА_1 про те, що вона не володіла повною та достовірною інформацією про надану послугу та зміст договору, не є підтвердженим доказами, адже поставивши особистий підпис на Договорі про надання послуг №405 від 15.12.2021 ОСОБА_1 погодилась з встановленими умовами, спожила надані послуги.

Щодо тверджень ОСОБА_1 про те, що Договір №405 від 15.12.2021 року не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» суд вважає їх безпідставними, адже всі положення оспорюваного договору відповідають принципу справедливості, не встановлюють дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача та не порушують гарантоване законодавством право на вільний вибір. Протилежного відповідачем-позивачем ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не доведено.

Суд погоджується із твердженнями позивача-відповідача про те, що договір про надання послуг №405 від 15.12.2021 року не порушує жодного права співвласників на зазначене майно, бо його предметом не є відчуження об`єкта прав власності ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а є виключно надання інформаційно- консультаційного характеру задля укладення договору відчуження такого об`єкта.

Відповідно до статті 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

В силу ст. 546 Цивільного Кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов 'язання.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 березня 2021 року у справі № 904/2073/19 вказано, що на кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов`язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов 'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов 'язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов 'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Відповідно до п.4.2. Договору у разі неможливості виконати цей Договір у зв`язку з діями чи бездіяльністю Замовника в т.ч. в разі відмови Замовника від цього договору або його розірвання на вимогу Замовника. Замовник зобов 'язаний в одноденний термін оплатити послу Виконавця у розмірі п`ятдесяти відсотків вартості послуг, визначеної у пункті 6.11. до даного Договору а також відшкодувати Виконавцю всі його витрати згідно погодженого переліку Корпорації ІГ, переліку маркетингово-рекламних послуг Корпорації ІГ, протягом двох календарних днів з дня виставлення Виконавцем відповідного рахунку.

Суд зауважує, що оспорюваний договір про надання послуг не визначає єдиною умовою для виникнення обов`язку оплатити надані послуги виключно підписання договору відчуження об`єкта нерухомості, адже пунктом 4.2 Договору визначено підстави для сплати 50% вартості таких послуг, визначених в пункті 6.11 цього Договору, зокрема, його розірвання на вимогу Замовника. Саме з такими позовними вимогами представник ТОВ «Корпорація ІГ» і звернувся до суду.

Всі інші підстави для визнання недійсним договору від 15.12.2021 року № 405, що укладений між сторонами, і на які посилається відповідач-позивач ОСОБА_1 у своєму зустрічному позові не є підставою для визнання договору недійсним.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 10850 гривень.

Крім цього, за неналежне виконання договірних зобов`язань позивачем нараховано пеню в розмірі 39711 гривень, інфляційні втрати у розмірі 2790 грн та 3 % річних в розмірі 324,61 грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що останні відповідають обрахованому судом розміру, а відтак підлягають задоволенню в повному розмірі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення пені необхідно вказати, що за умовами п.4.3. договору про надання послуг №450 від 15 грудня 2021 року, сторони несуть матеріальну відповідальність за несвоєчасність і неповноту розрахунків один з одним шляхом сплати винною стороною пені в розмірі один відсоток від простроченої суми за кожний день такого прострочення.

Згідно з частинами першою, третьою статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання.

Окрім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію, а з моменту порушення являє собою міру відповідальності.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 39711,00 грн за період з 30.12.2021 року 30.12.2022 року.

Відповідно до ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування ( постанова від 26.06.2019 у справі № 761/9684/15 ц).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений позивачем, необхідно враховувати розмір матеріальної шкоди; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права особи і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; інші обставини справи встановлені судом.

Суд наголошує, що сума пені, яку просить стягнути позивач з відповідача значно перевищує основну суму заборгованості за договором про надання послуг.

З огляду на вказані обставини, враховуючи, зокрема, період затримки виплати відповідачем заборгованості, а також виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає справедливим, пропорційним та таким що відповідатиме обставинам справи визначення розміру пені в сумі 1000, 00 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із невиконанням договору про надання послуг, а є лише орієнтовною оцінкою тих її втрат, які б розумно можна було би передбачити.

Таким чином, враховуючи викладені вище обставини у їх сукупності суд вважає, що заявлені вимоги підлягають до часткового задоволення.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов"язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як зазначено у ч.4-6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, на підтвердження здійснених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано: копії договору про надання правової допомоги №б/н від 13 грудня 2022 року між АБ «Катерини Самардак» та ТзОВ «Корпорація ІГ», актів приймання-передачі наданої правничої допомоги від 16 грудня 2022 року та 31 жовтня 2023 року; детальний опис робіт (наданих послуг) станом на 16 грудня 2022 року та 31 жовтня 2023 року; копії квитанції №40 від 31 жовтня 2023 року на суму 4900 грн, платіжної інструкції на переказ готівки №ПН1205 від 31 жовтня 2023 року на суму 1 100, 00 грн, квитанції від 16 грудня 2022 року на суму 10000 гривень. Вказані докази свідчать, що витрати на правову допомогу щодо розгляду цієї справи становлять 16000, 00 грн.

ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставіст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, від 12 січня 2022 року у справі № 918/548/21).

З огляду на викладене суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача-відповідача про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Корпорація ІГ» судових витрат, що понесені на правничу допомогу. Розмір витрат, про стягнення яких просить заявник, є завищеним щодо іншої сторони спору, а тому, зважаючи на те, що обсяг наявних у ній матеріалів є не великим, підготовка документів у даній справі не потребувала значного часу та великого обсягу аналітичної роботи, а тому зменшення судом суми відшкодування витрат на правничу допомогу до 1500 гривень відповідатиме принципу розумності та реальності витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому враховуючи часткове задоволення позовних вимог, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 691,73 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,89,258-259,263-265,268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація ІГ" до ОСОБА_1 про стягнення заборогованості за договором про надання послуг - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальність "Корпорація ІГ" заборгованість за договором про надання послуг № 405 від 15 грудня 2021 рокув сумі 14965,58 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальність "Корпорація ІГ" про визнання недійсним договору про надання послуг - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальність "Корпорація ІГ" судовий збір у розмірі 691,73 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони по справі:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація ІГ" м. Рівне, вул. Шкільна, 31, код ЄДРПОУ 44221018

ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Повний текст судового рішення виготовлено 29 квітня 2024 року.

Суддя -