Рішення

від 26.04.2024 по справі 753/3092/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/3092/23

провадження № 2/753/1187/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2024 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючої судді Шаповалової К.В.

за участю секретаря судового засідання Давидюк В.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 5а цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Акціонерне товариство "Київська виробнича компанія "Рапід", про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

24 лютого 2023 року ОСОБА_4 звернулась до Дарницького районного суду м. Києва із позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в м. Києві про встановлення факту, що має юридичне значення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, як дружина ОСОБА_5 , просить визнати нещасний випадок, що трапився з ним 13 січня 1968 року таким, що пов`язаний з виробництвом, оскільки він стався під час відрядження її чоловіка ОСОБА_5 на учбово-тренувальний збір від Центральної ради добровільного спортивного товариства "Авангард", де ОСОБА_5 отримав травму хребта. Оскільки відповідач заперечує той факт, що її чоловік отримав каліцтво, пов`язане з виробництвом та через це було скасовано рішення суду про встановлення відповідного факту у порядку окремого провадження, вона звертається до суду саме із позовними вимогами.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 лютого 2023 року головуючим суддею обрано Шаповалову К.В. Фактично заяву передано судді 1 березня 2023 року.

Ухвалою суду від 09 березня 2023 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.

27 березня 2023 року до суду надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 18888).

06 квітня 2023 року до суду надійшла відповідь з електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА про зареєстроване місце проживання позивача.

Ухвалою суду від 11 квітня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання на 17 травня 2023 року на 10:00 год., та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Акціонерне товариство "Київська виробнича компанія "Рапід".

Судове засідання призначене на 17 травня 2023 року було відкладено на 12 липня 2023 року на 14:30 год. у зв`язку з першою неявкою представника відповідача.

10 липня 2023 року на адресу суду від АТ "Київська виробнича компанія "Рапід" надійшла заява про процесуальне правонаступництво, у якій зазначено, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань діяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в м. Києві було припинено в результаті реорганізації. Зважаючи на викладене, АТ "Київська виробнича компанія "Рапід", просить суд змінити відповідача у справі - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в м. Києві на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві.

Ухвалою суду від 12 липня 2023 року було задоволено заяву Акціонерного товариства "Київська виробнича компанія "Рапід" про процесуальне правонаступництво, та у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Акціонерне товариство "Київська виробнича компанія "Рапід", про встановлення факту, що має юридичне значення залучено Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві, як правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в м. Києві. Судове засідання було відкладено на 14 серпня 2023 року на 10:00 год.

27 липня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

09 серпня 2023 року до суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору надійшли пояснення на відзив відповідача.

Судове засідання призначене на 14 серпня 2023 року було відкладено на 11 жовтня 2023 року на 10:00 год.

17 серпня 2023 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якому представник позивача наполягала на задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні призначеному на 11 жовтня 2023 року представник позивача та позивач підтримали позовні вимоги, вказали, що ОСОБА_5 працював в АТП № 09669 (наразі АТ «Рапід») водієм та під час відрядження до с. Ворохта Івано-Франківської області для підготовки до першості СРСР зі стрибків на лижах з трампліну, отримав тяжку травму, після якої не міг працювати та став інвалідом 1 групи. Після проведення розслідування обставин та подій, що призвели до каліцтва чоловіка позивача комісією було встановлено, що його каліцтво пов`язане із виробництвом та, відповідно, йому була призначена пенсія, яку він отримував 30 років (протягом всього свого життя). Після смерті чоловіка, позивач звернулась до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України для отримання пенсії після смерті чоловіка (втрати годувальника), але їй було відмовлено, оскільки акт про нещасний випадок був невірно складений та не було проведено службове розслідування. Просила задовольнити позовні вимоги та встановити факт, що нещасний випадок, що трапився з чоловіком позивача у 1968 році пов`язаний із виробництвом.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти заявлених вимог, вказала, що дійсно Акт про нещасний випадок № 1 не відповідає вимогам законодавства, а акти про нещасний випадок, складені ГУ Держпраці у Київській області, складені на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року, яке було скасовано, а отже такі акти не є дійсними. Зазначила, що після подання позивачкою всіх документів, які відповідно до норм чинного законодавства є необхідними для призначення їй відповідної пенсії, заява буле розглянута та надана відповідь.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у судовому засіданні заперечувала проти заявлених вимог, вказала, що ОСОБА_5 відповідно до наказу підприємства перебував у відпустці без збереження заробітної плати та їздив на змагання від Центральної ради добровільного спортивного товариства «Авангард», а отже той нещасний випадок, що з ним трапився не може бути пов`язаний із виробництвом. У задоволенні позовних вимог просила відмовити.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 23 листопада 2023 року до 14:30 год для надання можливості позивачу звернутись до відповідача із заявою щодо призначення позивачці виплат.

16 листопада 2023 року від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у відсутність їх представника.

21 листопада 2023 року до суду від представника третьої особи надійшло клопотання про долучення до позову доказів та поновлення строку на подання таких доказів.

У судовому засіданні 23 листопада 2023 року було задоволено клопотання представника третьої особи про поновлення строку на подання доказів у справі та долучено подані докази до справи, а також оголошено перерву на 25 грудня 2023 року на 14:30 год, оскільки позивач на цей час не отримала відповіді від відповідача на її заяву про призначення виплат.

21 грудня 2023 року до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність їх представника.

В судове засідання 25 грудня 2023 року з`явилися представник позивача та представник третьої особи.

Представником позивача було заявлено клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні, оскільки відповідач їм повідомив, що відповідь на заяву позивача була надіслана на її поштову адресу 19 грудня 2023 року, проте позивач станом на ранок 25 грудня 2023 року такий лист не отримувала, а їй, як адвокату, позивача відповідачем було відмовлено у надані копії відповіді на руки для суду. Крім того, просила визнати явку представника відповідача обов`язковою, оскільки з огляду на предмет та підстави позову, є потреба в отриманні додаткових пояснень від представника та поставити йому питання.

Ухвалою суду від 25 грудня 2023 року було задоволено клопотання представника позивача та визнано обов`язковою явку представника відповідача, оголошено перерву у судовому засіданні на 13 лютого 2024 року.

У судове засідання 13 лютого 2024 року з`явились учасники справи, судом було задоволено клопотання про долучення до матеріалів справи відповіді ПФУ (відповідач) на заяву ОСОБА_4 щодо призначення їй пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 22 березня 2024 року та надано можливість представнику відповідача надати суду копію пенсійної справи ОСОБА_5

8 березня 2024 року від представника третьої особи надійшло клопотання про долучення доказів у справі: копію Положения о расследовании и учете несчастных случаев на производстве, а також копії листів нарахування заробітної плати ОСОБА_5

22 березня 2024 року від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копію пенсійної справи ОСОБА_5 . Крім того, від представника третьої особи надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копію листа Державного архіву м. Києва від 16 березня 2024 року.

23 квітня 2024 року від позивачки надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи відповіді від різних органів, установ на її запит щодо факту отримання її чоловіком каліцтва у 1968 році, а також копії судових рішень, наявних у неї та які стосуються предмету спору.

Судове засідання 22 березня 2024 року було відкладено на 26 квітня 2024 року за клопотанням представника позивача, оскільки позивач бажала особисто ознайомитись із наданою представником відповідача копією пенсійної справи її чоловіка, проте вона дуже погано себе почуває та не змогла з`явитись у судове засідання.

26 квітня 2024 року судом було досліджено письмові докази у справі, заслухано додаткові пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи.

Суд, проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, дослідивши додані до матеріалів справи докази, заслухавши пояснення позивачки та її представника, представників відповідача та третьої особи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 5 жовтня 1985 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 20.07.2013 р. (а.с.13)

Як вбачається з копії трудової книжки, ОСОБА_5 з 16.05.1967 р. працював на посаді водія у Київському автотранспортному підприємстві № 09669. (а.с.15-16)

Відповідно до копії довідки № 1495 виданої 9 липня 1968 року Центральною радою добровільного спортивного товариства «Авангард», ОСОБА_5 розпорядженням Центральної ради було відряджено в селище Ворохта Івано-Франківської області з 06 по 16 січня 1968 р. для проходження учбово-тренувального збору перед першістю СРСР зі стрибків на лижах з трампліну. (а.с.17)

Згідно Акту №1 в селищі Ворохта Івано-Франківської області 13.01.1968 р. під час учбово-тренувальних занять з підготовки до першості СРСР зі стрибків на лижах з трампліну із ОСОБА_5 трапився нещасний випадок, внаслідок чого він отримав важку спортивну травму. (а.с.18)

Відповідно до виписки з акту лікарсько-трудової експертної комісії Печерського району м. Києва від 29.04.1968 р. № 875, діагноз ОСОБА_5 , компресійний перелом 7-8 хребців грудного відділу хребта з пошкодженням спинного мозку, та було встановлено І групу інвалідності.(а.с.19).

Встановлено, що розпорядженням по Центральній раді ДСО «Авангард» №29 від 16.01.1969 р., у зв`язку з отриманням ОСОБА_5 травми під час учбово-тренувального збору та втрату працездатності з 01.05.1968 р. була встановлена доплата в розмірі 39 руб. 90 коп. в місяць між встановленою пенсією та заробітною платою, яку ОСОБА_5 раніше отримував. (а.с.20)

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, про що свідчить копія свідоцтва про смерть видане 03.04.2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві серія НОМЕР_2 . (а.с.25)

Згідно з копією довідки № 1/2 виданої 24 липня 2013 року управлінням Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва, ОСОБА_5 перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва та отримував пенсію по інвалідності 1 групи трудового каліцтва з 1 травня 1968 року по момент смерті (а.с.27).

Як вбачається із відповіді Федерації професійних спілок України від 18 березня 2018 року, відповідний висновок щодо визнання спортивної травми ОСОБА_5 такою, що пов`язана з виробництвом, було надано Центральній Раді ДСО «Авангард», згідно листа від 9 січня 1969 року № 256/3, оригінал якого не зберігся.(а.с.29-30)

Згідно із копією листа від липня 2017 року № 194-зв Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, відомостей про отримання травм членом збірної команди ДСО «Авангард» ОСОБА_5 під час учбово-тренувального збору та факту її виробничого характеру не виявлено. (а.с.31)

Як зазначено у позовній заяві, встановлення факту визнання нещасного випадку, який трапився 13 січня 1968 року з ОСОБА_5 , таким, що пов`язаний з виробництвом є необхідним для призначення ОСОБА_4 , як особі, яка перебувала на утримані ОСОБА_5 , соціальних виплат, передбачених Законом України «Про загальнообов`язкове державне страхування». При цьому, позивач звертається саме з позовом до суду, оскільки відповідач заперечує, що нещасний випадок, що стався із чоловіком позивачки є таким, що пов`язаний із виробництвом та відповідно рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року, яким у порядку окремого провадження було встановлено відповідний факт, було скасовано судом апеляційної інстанції та заява ОСОБА_4 залишена без розгляду, оскільки судом встановлено наявність спору про право. Вказане рішення апеляційної інстанції залишено без змін Верховним Судом.

Як вбачається з листа Фонду соціального страхування України від 17 квітня 2019 року акт № 1 про нещасний випадок не відповідає формі, яка затверджена Положенням про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві та підписаний неуповноваженою особою, тобто під час розслідування нещасного випадку не було дотримано вимог Положення, а тому Фондом було відмовлено позивачці у призначені виплат. Крім того, у вказаному листі зазначено, що на виконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року було розглянуто заяву позивачки про призначення страхових виплат у зв`язку із втратою годувальника та винесено постанову про відмову у призначені страхових виплат на підставі частини другої статті 45 Закону № 1105 (а.с. 32-33).

Згідно із листом Управління виконавчої дирекції Фонду у м. Києві Фонду соціального страхування України від 15 жовтня 2019 року № 7012-2 управління відмовило позивачці у призначені страхових виплат, оскільки в акті Н-1 та у трудовій книжці ОСОБА_5 зазначено, що він працював водієм, а травму отримав під час проходження учбово-тренувальних занять, тобто не при виконанні своїх безпосередніх посадових обов`язків. У листі АТ «Рапід» зазначено, що у період з 8 по 20 січня 1968 року ОСОБА_5 перебував у відпустці без збереження заробітної плати. Крім того, в копії свідоцтва про смерть від 8 квітня 1998 року та у довідці від 3 квітня 2007 року є розбіжності щодо причини смерті ОСОБА_5 (а.с. 34).

Відповідно до листа ГУ Держпраці у Київській області від 16 липня 2019 року № 8/3/19/1124 на виконання пункту 52 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 було проведено та завершено спеціальне розслідування, а позивачці надіслано відповідні акти (матеріали розслідування нещасного випадку).

Згідно акту від 27 червня 2019 року проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 13 січня 1968 року об 12:30 хвл. з працівником АТП № 09669 у селищі Ворохта Івано-Франківської області під час учбово-тренувальних зборів з підготовки до змагань на першість СРСР зі трибків на лижах з трампліну комісією (на виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року) проведено спеціальне розслідування нещасного випадку. Кількість потерпілих- одна особа з тяжкими наслідками - компресійний перелом 7-8 хребців грудного відділу хребта з пошкодженням спинного мозку, встановлено 1 групу інвалідності. Члени сім`ї та особи, що перебували на утриманні у потерпілого - дружина ОСОБА_4 . Причиною нещасного випадку став занос лиж в результаті пориву вітру. Безпосереднє місце нещасного випадку комісією не встановлено, огляд місця події не проводився.

Крім того, у вказаному акті викладені обставини, при яких стався нещасний випадок, зазначено про рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року, яким встановлено факт, що має юридичне значення та визнано нещасний випадок, що трапився 13 січня 1968 року із ОСОБА_5 таким, що пов`язаний із виробництвом.

Відповідно до пункту 6 акту "висновок комісії": нещасний випадок, що трапився із ОСОБА_5 , водієм Київського АТП № 09669, правонаступником якого є ПАТ «КВК «Рапід», визнано таким, що пов`язаний з виробництвом, відповідно до підпункту 7 пункту 15 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232. На потерпілого ОСОБА_5 складається Акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом за формою Н-1.

До вказаного акту був складений Акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом № 1 (форма Н-1), затверджений начальником ГУ Держпраці у Київській області Семенчук Р.І. від 27 червня 2019 року, в якому зокрема зазначено, що причиною смерті ОСОБА_5 є численні пролежні ІV ступеня, наслідки компресійного перелому Д6-Д7 хребців з повним поперечним порушенням провідності (а.с. 39-48).

Згідно листа ГУ Держпраці у Київській області від 25 січня 2024 року щодо скасування актів спеціального розслідування від 27 червня 2019 року зазначено, що судом не було ухвалено рішення про скасування складених та затверджених ГУ Держпраці у Київській області актів за формою Н-5 та Н-1 від 27 червня 2019 року та зазначено, що для вирішення вказаного питання необхідно звернутись до суду із відповідним роз`ясненням, зокрема щодо того чи підлягають скасуванню вказані акти розслідування скасуванню на підставі прийнятої Київським апеляційним судом постанови від 13 квітня 2021 року у справі № 753/2377/19.

З листа Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві від 2 липня 2013 року № 04-02/3329 вбачається, що на момент настання нещасного випадку діяв нормативний акт - «Положение о расследовании и учете несчастных случаев на производстве», затверджене постановою ВЦРПС від 20 травня 1966 року, згідно пункту 2.9 якого нещасний випадок, що стався із працівником (особою, що навчається, студентом), направленим у визначеному порядку на інше підприємство та виконуючий там роботу під керівництвом його персоналу, розслідується та враховується цим підприємством, а тому Київське АТП-09669 (Рапід), на якому з 16 травня 1967 року працював водієм ОСОБА_5 , не повинно було розслідувати цей нещасний випадок, а розслідування було проведено Івано-Франківським обласним лікарсько-фізкультурним диспансером, за результатами якого був оформлений Акт № 1 про нещасний випадок.

Листом від 25 вересня 2014 року № 01/2014 Центральна рада Фізкультурно-спортивного товариства «Україна» повідомило ОСОБА_4 про те, що надати документи стосовно направлення ОСОБА_5 на спортивні змагання не має можливості, оскільки у них вони відсутні, а архівні документи були знищені під час пожежі в 2013 році у Будинку профспілок України.

Відповідно до листа Міністерства молоді та спорту України від 13 жовтня 2014 року № Г-915/54 зазначено, що відповідно до діючих у 1968 році нормативних документів при проведенні змагань та навчально-трудових зборів, участь у яких вимагала звільнення учасників від виробничої діяльності, за дні змагань та зборів, за час проїзду до місця змагань та зборів і зворотно відшкодовувалась їхня середня заробітна плата. Середній заробіток відшкодовувався за всі робочі дні тижня згідно з графіком, що встановлювався за місцем постійної роботи. Середній заробіток визначався із розрахунку останніх двох календарних місяців роботи. Для працівників, які працювали за місцем постійної роботи менше 2-х місяців, середній заробіток визначався за фактично відпрацьований час. Заробітна плата відшкодовувалась учасникам змагань та навчально-тренувальних зборів тільки при наявності довідки з місця постійної роботи про неотримання ними заробітної плати за час участі у змаганнях та зборах.

Відповідно до наказу АТП № 09669 від 3 січня 1968 року № 1 водію ОСОБА_5 надано відпустку без утримання з 8 по 20 січня 1968 року для участі у спартакіаде УССР (а.с. 186). Оригінал наказу досліджено у судовому засіданні 26 квітня 2024 року.

З копії пенсійної справи ОСОБА_5 , оригінал якої також був досліджений судом у судовому засіданні 26 квітня 2024 року, вбачається, що в ній наявні: розпорядження від 1993, 1995, 1996 років щодо перерахунку пенсії ОСОБА_5 - пенсія по інвалідності трудовому каліцтву (труд. увеч) 1 групи, розпорядження без дати, з якого вбачається, що перше призначення пенсії по трудовому каліцтву та проф. захворюванню було 1 травня 1968 року, протокол засідання комісії по призначенню від 6 липня 1992 року, за яким ухвалено рішення призначити ОСОБА_5 групу інвалідності 1 загальні захворювання, виписка з протоколу № 1656 від 28 червня 1968 року , відповідно до якої було заслухано заяву ОСОБА_5 про призначення, перерахунок пенсії трудове каліцтво та ухвалено призначити, зробити перерахунок пенсії по трудовому каліцтву ОСОБА_5 по 1 групі інвалідності з 1 травня 1968 року по 22 травня 1970 року. (а.с. 5-25, т.2)

Як вбачається із копії довідок лікарсько-трудових експертних комісій м. Києва від 22.05.1970 р., 06.06.1972 р., які також наявні у пенсійній справі, ОСОБА_5 було встановлено І групу інвалідності, причина - трудове каліцтво (а.с.35, 36, т.2).

Отже, судом встановлено, що безпосередньо після нещасного випадку, що стався у січні 1968 року із чоловіком позивачки ОСОБА_5 , проводилось розслідування нещасного випадку, був складений відповідний Акт № 1 про нещасний випадок, який в тому числі брався до уваги комісією при призначення ОСОБА_5 пенсії по інвалідності та йому була призначена пенсія як за трудове каліцтво, яку він отримував з 1968 року до моменту своєї смерті у 1998 році, тобто протягом 30 років.

Як вбачається із копії пенсійної справи та наявних матеріалів справи, вказаний Акт № 1 за життя ОСОБА_5 ніким не оспорювався, не заперечувався, не визнавався недійсним та жодним державним органом чи АТП № 09669 не ставився під сумнів, як і не заперечувався факт призначення ОСОБА_5 пенсії у зв`язку із трудовим каліцтвом, не зважаючи на наявний наказ, про надання йому відпустки без утримання на період учбових тренувань. Заперечення щодо наявності у ОСОБА_5 саме трудового каліцтва виникло, зокрема у третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, лише після смерті ОСОБА_5 та при зверненні позивачки із заявою про отримання пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

Поряд з цим, представник відповідача не спростував доводів позивача щодо того, що ОСОБА_5 протягом 30 років отримував пенсію по трудовому каліцтву та органами, які її призначали та виплачували брався до уваги як належний відповідний Акт № 1 про нещасний випадок, а наразі відповідач вважає його таким, що не відповідає нормам законодавства.

Стосовно доводів представника третьої особи про перебування ОСОБА_5 у відпустці, що унеможливлює визнання нещасного випадку, що трапився з ним 13 січня 1968 року саме таким, що пов`язаний з виробництвом, суд зазначає, що при проведенні відповідного розслідування, встановлення обставин нещасного випадку та призначення пенсії по інвалідності в тому числі враховувався й наказ № 1 від 3 січня 1968 року та було встановлено, що ОСОБА_5 отримав саме трудове каліцтво.

Крім того, суд враховує, що відпустка без збереження заробітної плати надається виключно на підставі особистої заяви працівника, при цьому представником третьої особи вказана заява суду не була надана, із зазначенням відсутності обов`язку тривалого зберігання такого виду документів, наказ №1 від 3 січня 1968 року за своїм змістом не містить даних про підставу надання такої відпусти ОСОБА_5 , а також він спростовуються встановленими вище обставинами та зазначеними доказами у справі.

Щодо доводів представника третьої особи, зазначені у письмових поясненнях від 9 серпня 2023 року про те, що встановлення відповідного факту можливо при розгляді інших позовних вимог, суд зазначає, що представник не навів відповідної норми права, яка зобов`язувала б позивача разом із вимогою про встановлення факту, що розглядалась судом у порядку позовного провадження, пред`явленої після залишення судом без розгляду заяви, поданої в порядку окремого провадження, у зв`язку з наявністю спору про право, заявляти вимогу про визнанням, зміну чи припинення права, яке пов`язане із встановленням юридичного факту.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 3 березня 2021 року у справі № 760/5425/17.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», який був урахований судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови зазначено, що судам слід мати на увазі, що з дня введення в дію Закону від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» (далі - Закон № 2694-XII), а саме 24 листопада 1992 року справи про встановлення фактів каліцтва на виробництві, якщо це необхідно для призначення або одержання допомого по соціальному страхуванню, не розглядаються в порядку окремого провадження.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до статті 22 закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Відповідно до частини третьої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною третьою статті 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (стаття 76 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до частин другої, третьої статті 83 Цивільного процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Розглядаючи позов в межах заявлених позовних вимог, відповідно до статті 11 ЦПК України, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з огляду на встановлені судом під час розгляду справи обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76-80, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

позовні вимоги ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Акціонерне товариство "Київська виробнича компанія "Рапід", про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Визнати нещасний випадок, що трапився 13 січня 1968 року з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у с. Ворохта Івано-Франківської області таким, що пов`язаний із виробництвом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 8 травня 2024 року.

Суддя К.В. Шаповалова