Постанова

від 20.11.2007 по справі 6/59-07-997

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/59-07-997

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 листопада 2007 р.                                                                                    № 6/59-07-997  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючий суддяМуравйов О. В.

суддіПолянський А. Г.Фролова Г. М.

розглянувшикасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-МИГ"

на постанову Одеський апеляційного господарського суду від 07.08.2007 року

по справі№ 6/59-07-997 Господарського суду Одеської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-МИГ"

до

1)          Відкритого акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат"2)          Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"

простягнення 391276,80 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: П'ятигорець Ю. О. –дов. № 1017/4 від 24.10.2007 року

від відповідача-1:Ларін О.В. –дов. № 01-026-1936 від 04.12.2006 рокуАфанасьєва О.В. –дов. № 01-026-1922 від 04.12.2006 року

від відповіача-2:не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.10.2007 року по справі № 6/59-07-997 касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-МИГ" на постанову Одеський апеляційного господарського суду від 07.08.2007 року по справі № 6/59-07-997 прийнята до провадження, а розгляд призначений на 20.11.2007 року.

Відводів складу колегії суддів не заявлено.

Представник відповідача-2 в судове засідання 20.11.2007 року не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги повідомлений заздалегідь належним чином. Виходячи з особливостей розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачених ст. 1117 ГПК України, неявка представника відповідача-2 не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

За згодою представників позивача та відповідача-1 в судовому засіданні 20.11.2007 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови Вищого господарського суду України.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-МИГ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" та Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" про стягнення з відповідачів суми боргу у розмірі 391 276,80 грн. за понаднормативне користування вагонами позивача.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.05.2007 року по справі № 6/59-07-997 (суддя Демешин О. А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.08.2007 року (головуючий суддя Разюк Г. П., судді Колоколов С. І., Петров М. С.), в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими по справі рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-МИГ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2007 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.08.2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. В касаційній скарзі заявник стверджує про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача-1, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, 17.06.2002р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-МИГ" (Виконавець) та Відкритим акціонерним товариством "Алчевський металургійний комбінат" (Замовник) укладений договір на виконання транспортно-експедиторських операцій при організації залізничних перевезень №181-1, згідно умов п. 1.2 якого останній доручає, а Виконавець здійснює транспортно-експедиторське обслуговування перевезень вантажів Замовника залізничним транспортом.

Відповідно до умов п. 1.3 вказаного договору, Виконавець зобов'язується організувати надання залізничних вагонів, які не знаходяться у власності залізничних доріг СНД, далі по договору –власні вагони, в кількості, узгодженій сторонами в заявці на перевезення вантажу.

На виконання п. 1.3 договору та умов п.2.2.1, згідно якого позивач зобов'язався організувати в інтересах Замовника перевезення після отримання та узгодження заявки на перевезення, останнім в період з 04.02.2004р. по 16.02.2004р. були надані позивачу на підставі листів-заявок 240 вагонів під завантаження.

Розділом 2 договору "Обов'язки сторін" передбачено, зокрема, обов'язок Замовника при необхідності узгоджувати перевезення з відповідними організаціями і установами (ветеринарними, санітарними, карантинними та ін.) (п. 2.2.3), здійснювати доплату при виявленні відмінностей в накладних і заявці на перевезення в частині ваги, номенклатури вантажу, станції відправлення чи призначення або інших відмінностей, які потребують перерахунку провізної плати (п. 2.2.4).

Пунктом 3.3 вказаного договору сторони встановили, що Замовник надає Виконавцю грошові кошти для виконання цього договору, шляхом перерахування 100% передоплати на підставі рахунків, виставлених Виконавцем. Після відправлення вантажу Виконавець здійснює перерахунок вартості послуг по фактично наданим послугам і виписує рахунок фактуру (п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 3.7 договору на виконання транспортно-експедиторських операцій щомісячно до 10 числа, наступного за місяцем надання послуг, сторони підписують акт виконаних за звітний місяць послуг з точною вказівкою всіх наданих перевезень (послуг) та їх вартість. Вказаний акт є підставою для розрахунків та виплати винагороди Виконавцю.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, на виконання п. 3.7 договору сторонами підписаний акт №2-1 про виконання робіт за лютий 2004р., на підставі якого виставлені рахунки №01/08/02 від 08.02.2004р., №02/14/02 від 14.02.2004р., №02/19/02 від 19.02.2004р. та сплачена позивачу сума у розмірі 306940,10 грн.

З посиланням на довідку станції Одеса-Порт №29 від 21.01.2005р. судами встановлено, що відправлені ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" 240 вагонів з вантажем були затримані станцією призначення у зв'язку з технічною неможливістю їх розвантаження, але від отримання вантажу станція не відмовлялась.

Згідно з п.п. 4.7 договору Замовник несе відповідальність за оплату користування власними вагонами в розмірі, визначеному на підставі нормативних документів Укрзалізниці, і підтверджених виписками відповідного ТехПД у випадку відмови станції призначення в прийомі приватних вагонів, наданих Виконавцем для перевезення вантажів.

Місцевим господарським судом також встановлено, що правовідносини сторін щодо виконання умов договору в даному випадку були предметом розгляду Господарським судом Луганської області справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-МИГ" до Відкритого акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", в якій позивач просив стягнути ту ж суму в якості штрафу на підставі ст.ст. 216, 230, 232 ГК України.

В рішенні Господарського суду Луганської області від 09.03.2005р. зі справи №12/503, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 21.04.2005р. та постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2006р., встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-МИГ" не доведено, яким саме пунктом договору № 181-1 062/1173 від 17.07.2002р. сторонами встановлений термін користування вагонами, порушення зобов'язань за яким було допущено ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" у зв'язку із затримкою вагонів позивача, а також те, що відсутня, встановлена п. 4.7 договору, підстава для застосування відповідальності першого відповідача.

Частиною 2 ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з місцевим та апеляційним господарськими судами в тому, що зазначені вище обставини справи, з огляду на судові рішення по справі №12/503, є встановленими (преюдиціальними) при розгляді справи № 6/59-07-997.

Змінивши підставу стягнення спірної суми та посилаючись на порушення ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" умов п.п. 4.7, 2.2.3, 2.2.4 договору та приписів ст. 526 ЦК України та 193 ГК України, позивач вдруге звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів суми за понаднормативне користування вагонами.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судами першої та апеляційної інстанції на підставі наявних в справі доказів встановлено, що сторони в договірному порядку, про що вже було зазначено вище, не узгодили терміну використання вагонів. Отже, у відповідача не виник обов'язок по оплаті користування вагонами понад узгоджений термін. Судами встановлено, що підставою їх затримки була саме відмова станції призначення в прийомі приватних вагонів, наданих Виконавцем для перевезення вантажів.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2007 року та постанови Одеський апеляційного господарського суду від 07.08.2007 року в даному випадку немає, а тому касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-МИГ" задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-МИГ" залишити без задоволення.

Постанову Одеський апеляційного господарського суду від 07.08.2007 року по справі № 6/59-07-997 залишити без змін.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

СуддіА. Г. Полянський

Г. М. Фролова