Постанова

від 07.08.2007 по справі 6/59-07-997

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/59-07-997

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"07" серпня 2007 р. Справа № 6/59-07-997

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                              Разюк Г.П.

суддів:                                        Колоколова С.І

                                                  Петрова М.С.

при секретарі судового засідання Бухтіяровій О.Г.

за участю представників сторін:

від позивача –Семикіної Л.В. за довіреністю № 0301 від 03.08.07р.,

П'ятигорця Ю.О. за довіреністю № 1017/3 від 03.05.07р.,

від відповідача 1 –Ларіна О.В за довіреністю № 01-026-1936 від 04.12.06р., Афанасьєвої О.В. за довіреністю №01-923-1922 від 04.12.06р.

відповідач 2 не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений 18.06.07р. належним чином –див. повідомлення про вручення поштового відправлення  № 270955 від 13.06.07р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕНЕРГО-МИГ”, м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Одеської області від 07 травня 2007 року

по справі № 6/59-07-997

за позовом скаржника

до  відповідачів:

1) Відкритого акціонерного товариства „Алчевський металургійний комбінат”, м. Алчевськ Луганської області

2) Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт”, м.Одеса

про стягнення 391 276,80 грн.

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю /далі –ТОВ/ „ЕНЕРГО-МИГ” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відкритого акціонерного товариства /далі –ВАТ/ „Алчевський металургійний комбінат” та державного підприємства /далі –ДП/ „Одеський морський торговельний порт” про стягнення з відповідачів суми боргу у розмірі 391 276,80 грн. за понаднормативне користування вагонами позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням ВАТ „Алчевський металургійний комбінат” умов договору на виконання транспортно-експедиційних операцій для організації залізничних операцій № 181-1 062/1173 від 17.07.2002р. з правовим обґрунтуванням приписами ст.ст. 11, 509, 526, 610, ЦК України, ст.ст. 193, 218, 219, 229 ГК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.05.2007 року (суддя Демешин О.А.) у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення вмотивовано тим, що підстав для стягнення з ВАТ „Алчевський металургійний комбінат” плати за понаднормативне користування вагонами відповідно до пунктів 4.7 договору та 12 Правил користування вагонами і контейнерами не вбачається, оскільки затримка вагонів мала місце не з вини останнього, що встановлено преюдиціальним рішенням господарського суду Луганської області від 09.03.2005р. по справі №12/503. Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави і для покладання відповідальності на ДП „Одеський морський торговельний порт”, так як між останнім і позивачем відсутні будь-які договірні відносини.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ТОВ „ЕНЕРГО-МИГ” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить означене вище рішення господарського суду Одеської області скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та покласти на відповідачів судові витрати.

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на ту обставину, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, оскільки ВАТ „Алчевський металургійний комбінат” порушено господарське зобов'язання по оплаті за понаднормативний термін використання піввагонами, взяте на себе умовами п.п. 2.2.3, 2.2.4, 4.7 договору, що є порушенням ст. 526 ЦК України та 193 ГК України.

Так, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не прийняті до уваги та не оцінені як належні докази умови п.п. 1.3 та 2.2.3 договору № 181-1 062/1173 від 17.07.2002р..

Крім того, на думку скаржника суперечить ст. 35 ГПК України посилання в оскаржуваному рішенні на преюдиціальні факти, встановлені у справі №12/503, так як предмет цього спору суттєво відрізняється позову по справі № 6/59-07-997.

У відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні ВАТ „Алчевський металургійний комбінат” спростовує доводи скаржника та просить суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „ЕНЕРГО-МИГ” –без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування судового  рішення, виходячи з такого.

17.06.2002р. між ТОВ „ЕНЕРГО-МИГ” (Виконавець) та ВАТ „Алчевський металургійний комбінат” (Замовник) укладено договір на виконання транспортно-експедиторських операцій при організації залізничних перевезень №181-1, згідно умов п. 1.2 якого останній доручає, а Виконавець здійснює транспортно-експедиторське обслуговування перевезень вантажів Замовника залізничним транспортом.

Відповідно до умов п. 1.3 вказаного договору, Виконавець зобов'язується організувати надання залізничних вагонів, які не знаходяться у власності залізничних доріг СНД, далі по договору –власні вагони, в кількості, узгодженій сторонами в заявці на перевезення вантажу.

На виконання означеного п..1.3 договору та умов п.2.2.1, згідно якого позивач зобов'язався організувати в інтересах Замовника перевезення після отримання та узгодження заявки на перевезення, останнім в період з 04.02.2004р. по 16.02.2004р. були надані позивачу на підставі листів-заявок 240 вагонів під завантаження.

Розділом 2 договору „Обов'язки сторін” передбачено, зокрема, обов'язок Замовника при необхідності узгоджувати перевезення з відповідними організаціями і установами (ветеринарними, санітарними, карантинними та ін.) –п. 2.2.3, здійснювати доплату при виявленні відмінностей в накладних і заявці на перевезення в частині ваги, номенклатури вантажу, станції відправлення чи призначення або інших відмінностей, які потребують перерахунку провізної плати –п. 2.2.4.

Пунктом 3.3 означеного договору сторони встановили, що Замовник надає Виконавцю грошові кошти для виконання цього договору, шляхом перерахування 100% передоплати на підставі рахунків, виставлених Виконавцем. Після відправлення вантажу Виконавець здійснює перерахунок вартості послуг по фактично наданим послугам і виписує рахунок фактуру /п. 3.4 договору/.

Відповідно до п.3.7 договору на виконання транспортно-експедиторських операцій, щомісячно до 10 числа, наступного за місяцем надання послуг, сторони підписують акт виконаних за звітний місяць послуг з точною вказівкою всіх наданих перевезень (послуг) та їх вартість. Вказаний акт є підставою для розрахунків та виплати винагороди Виконавцю.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання п.3.7, сторонами підписаний акт №2-1 про виконання робіт за лютий 2004р. та на підставі якого виставлені рахунки №01/08/02 від 08.02.2004р., №02/14/02 від 14.02.2004р., №02/19/02 від 19.02.2004р. та сплачена позивачу сума у розмірі 306940,10 грн..

Як вбачається з довідки станції Одеса-Порт №29 від 21.01.2005р., відправлені ВАТ „Алчевський металургійний комбінат” 240 вагонів з вантажем були затримані станцією призначення у зв'язку з технічною неможливістю їх розвантаження, але від отримання вантажу не відмовлялася..

Згідно з п.п. 4.7 договору, Замовник несе відповідальність за оплату користування власними вагонами в розмірі, визначеному на підставі нормативних документів Укрзалізниці, і підтверджених виписками відповідного ТехПД у випадку відмови станції призначення в прийомі приватних вагонів, наданих Виконавцем для перевезення вантажів.

Правовідносини сторін щодо виконання умов договору в даному випадку були предметом розгляду господарським судом Луганської області за позовом позивача, до першого відповідача, в якому скаржник просив стягнути ту ж суму у якості штрафу на підставі ст.ст. 216, 230, 232 ГК України. В рішенні господарського суду Луганської області від 09.03.2005р. зі справи №12/503, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 21.04.2005р. та постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2006р., встановлено, що ТОВ „ЕНЕРГО-МИГ” не довів, яким пунктом договору № 181-1 062/1173 від 17.07.2002р. сторони встановили термін користування вагонами, порушення зобов'язань за яким було припущено ВАТ „Алчевський металургійний комбінат” у зв'язку з затримкою вагонів позивача, а також, що відсутня встановлена п. 4.7 договору підстава для застосування відповідальності першого відповідача.

Частиною 2 ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Отже господарський суд підставно вважає встановленими (преюдиціальними) вищенаведені обставини при розгляді справи № 6/59-07-997.

Змінивши підставу стягнення спірної суми та посилаючись на порушення ВАТ „Алчевський металургійний комбінат” умов п.п.4.7, 2.2.3, 2.2.4 договору та приписів ст.526 ЦК України та 193 ГК України, позивач вдруге звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів суми за понаднормативне користування вагонами.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду та вказує на безпідставність заявлених позовних вимог, оскільки сторони в договірному порядку не узгодили терміну використання вагонів, а позивач не довів у відповідності до вимог ст.33 ГПК України, що вагони використовувалися понад узгоджений термін і підставою їх затримки була саме відмова станції призначення в прийомі приватних вагонів, наданих Виконавцем для перевезення вантажів.

Щодо посилань скаржника на порушення ВАТ „Алчевський металургійний комбінат” п. 4.7 договору то, означені обставини спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що затримка в прийнятті вагонів відбулась з причин технічної неможливості їх прийняття, а не з підстав відмови станції призначення, як це передбачено п. 4.7 договору.

Необґрунтованим та безпідставними на думку колегії є заявлення позовних вимог до ДП „Одеський морський торговельний порт” про стягнення плати за договором від 17.07.2002р. № 181-1 062/1173 на виконання транспортно-експедиційних операцій, укладеного між скаржником та ВАТ „Алчевський металургійний комбінат” при відсутності між позивачем та портом жодних договірних зобов'язань. Твердження скаржника, що суд не врахував, що підставою позову до порту було завдання збитків, колегія не приймає до уваги, оскільки воно спростовується змістом позову, єдиною підставою якого було порушення відповідачами договірних зобов'язань.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно розглянув позовні вимоги та вирішив спір, відтак апеляційна скарга ТОВ „ЕНЕРГО-МИГ” залишається судом апеляційної інстанції без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 07.05.2007р. без змін.

Відповідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від 07.05.2007 року по справі № 6/59-07-997 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕНЕРГО-МИГ” –без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                             Г.П.Разюк

Суддя                                                                                   С.І.Колоколов

       Суддя                                                                                   М.С. Петров