Постанова

від 02.05.2024 по справі 911/108/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" травня 2024 р. Справа№ 911/108/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Коробенка Г.П.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 02.05.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОКАЧ ЛІМІТЕД"

на ухвалу Господарського суду Київської області

від 26.01.2024

у справі №911/108/24 (суддя Третьякова О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОКАЧ ЛІМІТЕД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВАЙС ТРЕЙДЕР"

про стягнення 5 431 588, 04 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РОКАЧ ЛІМІТЕД» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕВАЙС ТРЕЙДЕР» про стягнення 5431588,04 грн штрафних санкцій, з яких 4341588,04 грн пені та 1090000,00 грн штрафів.

Одночасно з позовною заявою позивачем до Господарського суду Київської області була подана заява про забезпечення позову від 10.01.2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.01.2024 відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову від 10.01.2024.

25.01.2024 позивач повторно подав до Господарського суду Київської області заяву про забезпечення позову, а саме заяву про забезпечення позову від 25.01.2024 (вх.№10/24 від 25.01.2024).

У заяві про забезпечення позову від 25.01.2024 позивач вдруге просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на 9 земельних ділянок відповідача, які були набуті відповідачем на підставі договорів купівлі-продажу, укладених між позивачем в якості продавця та відповідачем в якості покупця протягом грудня 2021 року - лютого 2022 року на виконання договору про співробітництво, а саме позивач просить накласти арешт на належні відповідачу на праві власності земельні ділянки з кадастровими номерами 3210800000:01:132:0852, 3210800000:01:132:0853, 3210800000:01:132:0855, 3210800000:01:132:0856, 3210800000:01:132:0864, 3210800000:01:132:0863, 3210800000:01:132:0861, 3210800000:01:132:0860, 3210800000:01:132:0859, із забороною усім державним реєстраторам, зокрема приватним та державним нотаріусам, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування та органів державної влади, вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно вищезазначених земельних ділянок.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.01.2024 у справі №911/108/24 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «РОКАЧ ЛІМІТЕД» у задоволенні заяви від 25.01.2024 (вх.№10/24 від 25.01.2024) про забезпечення позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕВАЙС ТРЕЙДЕР».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржувану ухвалу, вжити заходи до забезпечення позову, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржувана ухвала постановлена судом з порушенням норм процесуального права, судом першої інстанції не було з`ясовано обставини, що мають значення для справи; висновки, викладені в оскаржуваній ухвалі не відповідають обставинам зазначеним у заяві від 25.01.2024.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "РОКАЧ ЛІМІТЕД" посилається на те, що судом першої інстанції в порушення вимог статей 234, 236 Господарського процесуального кодексу України та в розріз численних правових позицій Верховного суду, не надано оцінку доводам позивача, викладеним у заяві про забезпечення позову від 25.01.2024.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не досліджувалися та не оцінювалися обґрунтованість доводів позивача та обставини на які посилається позивач у заяві від 25.01.2024.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити у її задоволенні, наголошуючи на законності та обґрунтованості оскаржуваної ухвали.

Явка представників у судове засідання

Представники сторін у судове засідання 02.05.2024 не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про доставку 18.04.2024 електронного документа (ухвали суду від 15.04.2024) до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "РОКАЧ ЛІМІТЕД", Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВАЙС ТРЕЙДЕР" та їх представникам.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕВАЙС ТРЕЙДЕР" про причини неявки суд не повідомило, водночас, 08.04.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "РОКАЧ ЛІМІТЕД" через канцелярію суду надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без участі позивача.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РОКАЧ ЛІМІТЕД» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕВАЙС ТРЕЙДЕР» про стягнення 5431588,04 грн штрафних санкцій, з яких 4341588,04 грн пені та 1090000,00 грн штрафів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем був укладений договір про співробітництво від 08.12.2021 №17926/13, надалі - договір про співробітництво, за яким сторони прийняли на себе певні зобов`язання з метою реалізації відповідачем проекту «КРИЛА», під яким мається на увазі будівництво на земельних ділянках позивача малоповерхових житлових будинків (таунхаусів) з метою подальшого володіння відповідачем на праві власності даними таунхаусами. Позивач посилається на те, що в договорі про співробітництво було визначено 112 земельних ділянок, які позивач зобов`язався передати відповідачу, а відповідач зобов`язався викупити у позивача до закінчення строку дії договору про співробітництво (до 01.09.2023), однак протягом дії договору про співробітництво відповідач фактично викупив лише 10 із зазначених 112 земельних ділянок. Також в договорі про співробітництво було передбачено зобов`язання відповідача передати позивачу 950 квадратних метрів таунхаусів (завершеного будівництва та прийнятого в експлуатацію об`єкта будівництва), а саме по 105 квадратних метрів до 10.06.2022, до 10.07.2022, до 10.09.2022, до 10.11.2022, до 10.03.2023, до 10.05.2023, до 10.06.2023, до 10.08.2023 та 110 квадратних метрів до 01.09.2023 (105 х 8 + 110=950). Позивач при цьому посилається на те, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання договору про співробітництво, а тому позивач в позовній заяві вказує, що він має право на стягнення з відповідача штрафних санкцій в загальній сумі 5431588,04 грн, передбачених договором про співробітництво, а саме:

(1) передбаченої пунктом 12.3 договору про співробітництво пені в розмірі 0,1% від суми простроченого зобов`язання за кожен день прострочення, загальна сума якої за розрахунком позивача станом на 08.01.2024 становить 4341588,04 грн. Позивач в позовній заяві зазначив, що розрахунки розміру пені містяться в додатках до позовної заяви. Проте розрахунок пені до позовної заяви позивачем фактично не був наданий;

(2) передбаченого пунктом 12.7 договору про співробітництво штрафу у розмірі 545000,00 грн;

(3) передбаченого пунктом 12.9 договору про співробітництво штрафу у розмірі 545000,00 грн.

З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача 4341588,04 грн пені, 545000,00 грн штрафу та 545000,00 грн штрафу, що сукупно становить 5431588,04 грн.

Одночасно з позовною заявою позивачем до Господарського суду Київської області була подана заява про забезпечення позову від 10.01.2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.01.2024 відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову від 10.01.2024.

25.01.2024 позивач повторно подав до Господарського суду Київської області заяву про забезпечення позову, а саме заяву про забезпечення позову від 25.01.2024 (вх.№10/24 від 25.01.2024).

У заяві про забезпечення позову від 25.01.2024 позивач вдруге просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на 9 земельних ділянок відповідача, які були набуті відповідачем на підставі договорів купівлі-продажу, укладених між позивачем в якості продавця та відповідачем в якості покупця протягом грудня 2021 року - лютого 2022 року на виконання договору про співробітництво, а саме позивач просить накласти арешт на належні відповідачу на праві власності земельні ділянки з кадастровими номерами 3210800000:01:132:0852, 3210800000:01:132:0853, 3210800000:01:132:0855, 3210800000:01:132:0856, 3210800000:01:132:0864, 3210800000:01:132:0863, 3210800000:01:132:0861, 3210800000:01:132:0860, 3210800000:01:132:0859, із забороною усім державним реєстраторам, зокрема приватним та державним нотаріусам, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування та органів державної влади, вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно вищезазначених земельних ділянок.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що він перед зверненням до суду з даним позовом направив відповідачу вимогу від 24.10.2023 про сплату штрафних санкцій, однак 01.11.2023 відповідач відчужив одну із своїх земельних ділянок, а саме земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:132:0862, що свідчить, як вважає позивач, про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги. Також позивач посилається на те, що балансова вартість усіх земельних ділянок становить 83648,05 грн, відтак накладення арешту на зазначене майно є співмірним із заявленими позовними вимогами про стягнення 5431588,04 грн і мінімально впливатиме на повсякденну роботу відповідача, не ускладнюючи господарську діяльність останнього. Також позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказані земельні ділянки може призвести не тільки до неможливості виконання рішення суду у цій справі, а й до завдання збитків позивачу, оскільки продаж відповідачем вказаних 9-ти земельних ділянок різним фізичним особам призведе до порушення цілісного земельного масиву та неможливості реалізації забудови таунхаусів. При цьому позивач готовий запропонувати зустрічне забезпечення у розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.01.2024 у справі №911/108/24 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «РОКАЧ ЛІМІТЕД» у задоволенні заяви від 25.01.2024 (вх.№10/24 від 25.01.2024) про забезпечення позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕВАЙС ТРЕЙДЕР».

Суд першої інстанції виходив з того, що заява про забезпечення позову від 25.01.2024 не містить обґрунтування та доказів наявності обставин для вжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу , заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Згідно зі статтею 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 3 статті 137 Господарського процесуального кодексу України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватися у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання у майбутньому рішення суду, і тільки у разі необхідності, є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду та реалізації кожним права на судовий захист. Безпідставне застосування таких заходів може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Вищенаведене кореспондується з практикою Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.07.2020 у справі 910/3836/20.

Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Суд, вирішуючи питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача.

Водночас принцип змагальності, закріплений у статті 2 ГПК України, встановлює право відповідача заперечити проти наявності боргу з широкого кола підстав. При цьому відповідач має право розраховувати на те, що його господарська діяльність під час розгляду спору по суті не зазнаватиме з боку держави свавільного утиску, у тому числі, й шляхом безпідставного арешту грошових коштів у значному розмірі.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 922/2673/18.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18).

Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином.

Відповідно до положень статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом позову у даній справі є вимоги про стягнення з відповідача 5431588,04 грн штрафних санкцій, з яких 4341588,04 грн пені та 1090000,00 грн штрафів, у зв`язку з тим, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання договору про співробітництво. В той час як у заяві про забезпечення позову позивач в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову вказує те, що мета укладення Договору про співробітництво не виконана та відповідачем не здійснено будівництво малоповерхових житлових будинків (таунхаусів) на земельних ділянках позивача. З цього приводу суд зауважує, що право на земельні ділянки та обов`язок завершення здійснення забудови таунхаусів не є предметом позовних вимог у поданому позивачем позові: позов позивача до відповідача про стягнення штрафних санкцій не є позовом про спонукання відповідача здійснити (завершити) забудову земельних ділянок таунхаусами, рівно як і не є позовом про повернення (витребування позивачем у відповідача) земельних ділянок чи про інше право позивача на земельні ділянки, тобто в даному випадку позовні вимоги позивача до відповідача не стосуються спору про право на земельні ділянки, про накладення арешту на які позивач просить суд у заяві про забезпечення позову.

За таких обставин доводи позивача у заяві про забезпечення позову від 25.01.2024 про те, що відповідач, не виконавши своїх обов`язків за договором про співробітництво та не побудувавши таунхауси, вже здійснив відчуження однієї земельної ділянки, не стосуються виконання можливого судового рішення у межах заявленого позивачем позову про стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій в сумі 5431588,04 грн на підставі припиненого договору про співробітництво, враховуючи, що позовні вимоги позивача до відповідача також не стосуються забудови земельних ділянок таунхаусами.

Тобто, у даній справі не заявлено жодних вимог щодо майна, на яке позивач просить накласти арешт та щодо якого слід заборонити вчиняти дії.

Відтак, у даному випадку відсутній зв`язок між обраним позивачем заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги у даній справі, оскільки накладення арешту на майно має стосуватись майна, що належить до предмета спору. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18.

Аналогічно стосується вимог про заборону на вчинення дій щодо переліченого у заяві майна (земельних ділянок).

За таких обставин наведені у заяві про забезпечення позову вимоги заявника щодо накладення арешту на земельні ділянки та заборони вчиняти будь-яким особам будь-які дій щодо таких земельних ділянок не є співмірними із позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "РОКАЧ ЛІМІТЕД".

Слід також зазначити, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача у справі №911/108/24 сума, складається зі штрафних санкцій, нарахованих у зв`язку з невиконання відповідачем відповідних умов договору про співробітництво.

Разом з тим, розмір заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій підлягає встановленню відповідно до наданих доказів під час вирішення справи по суті, а тому застосування заходів забезпечення на суму позову наразі є передчасним.

Крім того, надаючи оцінку доводам заяви про забезпечення позову від 25.01.2024, суд першої інстанції обґрунтовано відмітив, по-перше, що ця заява про забезпечення позову переважно повторює доводи заяви про забезпечення позову від 10.01.2024, правову оцінку яким судом вже було надано в ухвалі Господарського суду Київської області від 15.01.2024 у справі 911/108/24 про відмову в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України верховенство права є однією із основних засад (принципів) господарського судочинства. Елементом верховенства права є принцип юридичної визначеності.

Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у свої рішеннях зазначав, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - до сторін провадження та до національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010).

Як вказував також Верховний Суд, складовою юридичної визначеності є принцип res judicata. Базове тлумачення принципу res judicata вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicata можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано (п.8.15 постанови Верховного Суду у справі № 910/16505/19 від 11.09.2020).

Таким чином, повторення позивачем у заяві про забезпечення позову від 25.01.2024 тих самих доводів, що і у заяві про забезпечення позову від 10.01.2024, правову оцінку яким судом вже було надано в ухвалі Господарського суду Київської області від 15.01.2024, не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися перегляду висновків ухвали Господарського суду Київської області від 15.01.2024, яка набула законної сили.

Також суперечливими в цьому випадку є доводи позивача про те, що застосування іншого заходу забезпечення позову накладення арешту на грошові кошти відповідача здатне суттєво погіршити майновий стан відповідача, а арешт на земельні ділянки, про застосування якого просить позивач, мінімально впливатиме на повсякденну роботу відповідача. Так, в заяві про забезпечення позову позивач одночасно стверджує і те, що у відповідача немає іншого майна, окрім земельних ділянок, про арешт яких просить позивач. Отже, якщо, як зазначає позивач, у відповідача немає іншого майна, окрім земельних ділянок, про арешт яких просить позивач, то накладення арешту на усі земельні ділянки відповідача по суті є рівнозначним арешту всього майна відповідача, а тому доводи позивача про мінімальний вплив на повсякденну роботу відповідача заходів забезпечення позову у вигляду арешту земельних ділянок є непереконливими, суперечливими та судом відхиляються.

Посилання позивача у заяві про забезпечення позову від 25.01.2024 на розмір статутного капіталу відповідача (1000,00 грн) не є підставою для забезпечення позову, оскільки розмір статутного капіталу сам по собі відображає лише розмір частки засновника (учасника) товариства в статутному капіталі товариства, однак не відображає стан поточних активів та зобов`язань відповідача на момент звернення позивача із заявою про забезпечення позову. Крім того, суд зауважує, що гіпотетичний складний фінансовий стан відповідача не належить до кола підстав, визначених частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, для вжиття заходів забезпечення позову.

Враховуючи встановлені обставини справи, доводи, викладені позивачем у заяві про забезпечення позову є не доведеними, не підтверджуються належними, допустимими та достовірними доказами.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

За вказаних обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "РОКАЧ ЛІМІТЕД" про вжиття заходів забезпечення позову.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в ухвалі висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду Київської області від 26.01.2024 у справі №911/108/24 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для її скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОКАЧ ЛІМІТЕД" на ухвалу Господарського суду Київської області від 26.01.2024 у справі №911/108/24 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 26.01.2024 у справі №911/108/24 залишити без змін.

Матеріали оскарження № 911/108/24 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст складено: 07.05.2024.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Г.П. Коробенко