Постанова

від 16.04.2024 по справі 140/4196/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2024 р. Справа№ 140/4196/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання від 16.04.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Міністерства юстиції України

на рішення Господарського суду міста Києва

від 05.12.2023 (повний текст складено 21.12.2023)

у справі №140/4196/21 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Адміністрація"

до Міністерства юстиції України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1. Приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кухлевська Мирослава Валеріївна,

2. Державний реєстратор Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області Кучма Ігор Іванович

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Адміністрація» звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу від 08.04.2021 №1303/5 «Про задоволення скарги»; зобов`язання вчинити дії щодо поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів стосовно рішень про державну реєстрацію прав, які були скасовані наказом Міністерства юстиції України від 08.04.2021 №1303/5 «Про задоволення скарги», а саме: рішення від 11.04.2019 №№46429501, 46429904, прийняті приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Кухлевською М.В.; рішення від 26.03.2020 №51786605, прийняте державним реєстратором Виконавчого комітету Луцької міської ради Кучмою Ігорем Івановичем.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року, визнано протиправними та скасовано пункти 1, 2, 5 наказу Міністерства юстиції України від 08 квітня 2021 року № 1303/5 "Про задоволення скарги".

Постановою Верховного Суду від 14 лютого 2023 року рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року скасовано. Провадження у справі № 140/4196/21 закрито. Роз`яснено позивачу право на звернення з позовом до суду в порядку господарського судочинства.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Адміністрація" задоволено; справу № 140/4196/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Адміністрація" до Міністерства юстиції України, треті особи - Кузьмін Руслан Герасимович, приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кухлевська Мирослава Валеріївна, державний реєстратор Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області Кучма Ігор Іванович, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії передано до Господарського суду Волинської області.

11.07.2023 року до Господарського суду Волинської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Адміністрація" надійшла заява б/н від 11.07.2023 року «Про зменшення позовних вимог», в якій позивач просить позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Адміністрація" розглядати в наступній редакції: Визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2, 5 наказу Міністерства юстиції України № 1303/5 від 08.04.2021 «Про задоволення скарги».

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 19.07.2023 справу № 140/4196/21 передано за виключною підсудністю на розгляд до Господарського суду міста Києва.

10.08.2023 матеріали справи № 140/4196/21 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі №140/4196/21 позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано пункти 1, 2, 5 наказу Міністерства юстиції України від 08.04.2021 року № 1303/5 «Про задоволення скарги».

Присуджено до стягнення з Міністерства юстиції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Адміністрація» судовий збір - 2270,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наведені Колегією Міністерства юстиції України висновки про порушення приватним нотаріусом Кухлевською М.В. вимог чинного законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому скасування прийнятих Колегією рішень №№46429501, 46429904 від 11.04.2019 відповідно до спірного наказу є необґрунтованим, відтак в цій частині наказ відповідача від 08.04.2021 № 1303/5 слід визнати протиправним та скасувати.

В той же час, суд встановив, що Колегія Міністерства юстиції України не досліджувала правомірність прийняття державним реєстратором Кучмою І.І. рішення від 26.03.2020 №51786605, відповідно до якого зареєстровано право власності ТОВ "Бізнес-Адміністрація" на об`єкт нерухомого майна - офісні приміщення, загальною площею 1145,9 кв.м., за адресою: м. Луцьк, вул. Винниченка, 51а. Зазначене рішення скасоване відповідачем як таке, що випливає з факту скасування рішень №№46429501, 46429904 від 11.04.2019, прийнятих приватним нотаріусом Кухлевською М.В.

За наведених вище обставин, оскільки судом встановлено факт безпідставного скасування відповідачем рішень №№46429501, 46429904 від 11.04.2019, прийнятих приватним нотаріусом Кухлевською М.В., тому прийняте державним реєстратором Кучмою І.І. рішення від 26.03.2020 №51786605 також скасовано за відсутності на те правових підстав.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Міністерство юстиції України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуване ухвалене з порушенням норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувані рішення прийняті приватним нотаріусом Кухлевською М.В. з порушенням вимог пунктів 1, 2 частини 3 статті 10, статті 18,частини 1 статті 23, пунктів 2, 3, 5 частини 1 статті 24 Закону України «Про про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», пунктів 14, 41 Порядку №1127. Однак, суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував даних обставин.

Крім того, скаржник зазначає що матеріали справи не містять доказів про обізнаність скаржника та Колегії з розгляду скарг про вчинення оскаржуваних реєстраційних дій раніше ніж 05.03.2021.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти вимог апеляційних скарги, позивач подав відзив, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, наголошуючи на законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, третіми особами не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Явка представників у судове засідання

Представники відповідача та третіх осіб у судове засідання 16.04.2024 не з`явились, про місце, дату і час судового розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень третій особі-1 на стороні позивача, тертій особі на стороні відповідача.

Крім того, в матеріалах справи міститься конверт з копією ухвали суду апеляційної інстанції від 02.04.2024, яка надсилалась Державному реєстратору Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області Кучмі Ігорю Івановичу за адресою: 43025, м. Луцьк, проспект Волі,8, причиною повернення зазначено "за закінченням терміну зберігання".

Колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що ухвала суду апеляційної інстанції від 05.03.2024, яка направлялись третій особі-2 на стороні позивача була вручена одержувачу.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв`язку із посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що третя особа-2 на стороні позивача був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання та обізнаний про розгляд апеляційної скарги у Північному апеляційному господарському суді, а не отримання поштової кореспонденції учасником справи не залежить від волевиявлення суду.

Крім того, 16.04.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду від Міністерства юстиції України найшло клопотання про відкладення розгляду справи, розглянувши яке, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Частиною 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В той же час за положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.

Колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі відповідач виклав свою правову позицію в апеляційній скарзі, в судовому засіданні 02.04.2024 представник скаржника був присутній у судовому засіданні та надав пояснення, крім того в матеріалах справи наявні всі необхідні докази для апеляційної скарги розгляду по суті.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024, якою розгляд справи було відкладено на 16.04.2024, явка представників учасників судового процесу в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Відповідач у своєму клопотанні про відкладення розгляду справи не наголошує на обставинах, які, з огляду на доказове наповнення матеріалів справи, та викладення своєї правової позиції у апеляційній скарзі, перешкоджали б суду здійснити її розгляд апеляційної скарги без участі представника апелянта.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача, у зв`язку з чим клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача та третіх осіб.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

З матеріалів справи вбачається, 11 квітня 2019 року приватним нотаріусом Кухлевською М.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за № 46429501, відповідно до якого зареєстровано право власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - офісні приміщення, загальною площею 1145,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (запис про право власності № 31140426).

Рішенням приватного нотаріуса Кухлевської М.В. від 11 квітня 2019 року № 46429904 погашено запис про право власності № 27696678 МП «ЮЛА» на незавершене будівництво за адресою: АДРЕСА_1 та закрито розділ, що був відкритий на нього.

26 березня 2020 року державним реєстратором Кучмою І.І. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 51786605, відповідно до якого зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - офісні приміщення, загальною площею 1145,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Бізнес-Адміністрація» (запис про право власності № 36090823).

15 березня 2021 року до Міністерства юстиції України надійшла скарга від ОСОБА_1 , в якій заявник просив провести перевірку правомірності прийняття, зокрема, рішень державних реєстраторів від 11 квітня 2019 року №№ 46429501, 46429904, від 26 березня 2020 року № 51786605 та скасувати вказані рішення.

01 квітня 2021 року Колегія Міністерства юстиції України за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 склала висновок, яким рекомендувала скаргу ОСОБА_1 від 15 березня 2021 року задовольнити частково; скасувати рішення від 11 квітня 2019 року № 46429501, № 46429904, прийняті приватним нотаріусом Кухлевською М.В., рішення від 26 березня 2020 року № 51786605, прийняте державним реєстратором Кучмою І.І.; тимчасово заблокувати доступ приватному нотаріусу Кухлевській М.В. до Державного реєстру речовим прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць; в іншій частині вимог відмовити у зв`язку з тим, що скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки вона подана особою, яка не може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття оскаржуваних рішень.

08 квітня 2021 року Міністерством юстиції України прийнято наказ № 1303/5 «Про задоволення скарги», яким вирішено:

1. Скаргу ОСОБА_1 від 15 березня 2021 року задовольнити частково.

2. Скасувати рішення від 11 квітня 2019 року № 46429501, № 46429904, прийняті приватним нотаріусом Кухлевською М.В., рішення від 26 березня 2020 року № 51786605 прийняте державним реєстратором Кучмою І.І.

3. Тимчасово блокувати доступ приватному нотаріусу Кухлевській М.В. до Державного реєстру речовим прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць.

4. В іншій частині вимог відмовити у зв`язку з тим, що скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки вона подана особою, яка не може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття приватним нотаріусом Ващук В.Ф. та державним реєстратором Петрочук О.Д.

5. Виконання пункту 2 наказу покласти на Офіс протидії рейдерству.

6. Виконання пункту 3 наказу покласти на Державне підприємство «Національні інформаційні системи».

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що на думку позивача відповідачем порушено порядок розгляду скарги ОСОБА_1 , оскільки скаржником не дотримано 60-денного строку на подання скарги на дії, рішення або бездіяльність державного реєстратора. Скаржнику протягом двох років було відомо про необхідність реєстрації права власності на цей об`єкт, але з не зрозумілих причин він раніше не звертався зі скаргою, хоча повинен був та міг це зробити. За наведених обставин, позивач вказує на підстави для визнання протиправними та скасування пунктів 1, 2, 5 наказу Міністерства юстиції України № 1303/5 від 08.04.2021 «Про задоволення скарги».

Позивач зазначає що скасування наказом №1303/5 Міністерства юстиції України України від 08.04.2021 рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нерухоме майно за позивачем має наслідком втрату останнім статусу власника, а відтак права володіти, користуватись та розпоряджатись вказаним майном.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

За приписами частини 1 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до статті 6 Закону, організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори). Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Статтею 7 Закону визначено, що Міністерство юстиції України здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем; здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав врегульовано приписами статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до частини 1 вищевказаної статті, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю (частина 3 статті 37 Закону).

У частині 5 вказаної статті зазначено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; 4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги. До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку. Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення. Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Відповідно до частини 6 статті 37 Закону за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України. У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України (частина дев`ята статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 затверджено Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Порядок №1128), який визначає процедуру здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту (далі - скарги у сфері державної реєстрації).

Пунктом 2 Порядку №1128 визначено, що розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом.

Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.

Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

За змістом пункту 5 Порядку №1128 Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме: оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом; наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін; наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави; наявність рішення Мін`юсту чи його територіального органу з такого самого питання; здійснення Мін`юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника; подання скарги особою, яка не має на це повноважень; закінчення встановленого законом строку подачі скарги; розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1128 якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку встановлено наявність підстав для відмови в її задоволенні, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає не пізніше десяти робочих днів з дня її реєстрації рішення про відмову в задоволенні такої скарги із зазначенням мотивів такої відмови. Рішення про відмову у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації з підстави оформлення її без дотримання вимог, визначених законом, не позбавляє скаржника права на повторне звернення з такою скаргою в межах визначеного законом строку.

У разі коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін`юст чи відповідний територіальний орган здійснює колегіальний розгляд такої скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, що оскаржуються (пункт 8 Порядку №1128).

Згідно із пунктом 10 Порядку №1128 для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.

Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.

Пунктом 11 Порядку №1128 передбачено, що Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел); 2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Приписами пункту 13 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25.12.2015, за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи: 1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту; 2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.

Пунктом 14 вказаного Порядку передбачено, що за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства, слід дійти висновку про те, що зі скаргою на дії, рішення або бездіяльність державного реєстратора скаржник може звернутися протягом 60 днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю. При цьому однією з підстав відмови у задоволенні скарги є закінчення встановленого законом строк подачі скарги.

У разі коли встановлено порушення вимог щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб`єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

Таким чином, недотримання особою, яка подає скаргу, передбачених законом вимог щодо строків подання такої, виключає можливість розгляду скарги та є безумовною підставою для відмови у її задоволенні.

При цьому Міністерство юстиції України позбавлено дискреційних повноважень щодо вирішення питання щодо правових наслідків пропуску відповідного строку звернення, оскільки це питання врегульоване законодавством та не передбачає альтернатив.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.05.2021 року у справі № 640/17492/20.

Вирішуючи питання дотримання ОСОБА_1 строку на подання скарги, слід зауважити, що під поняттям "дізналася" слід розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, тоді як під поняттям "могла дізнатися" необхідно розуміти неможливість незнання, високу вірогідність дізнатися про порушення своїх прав.

Встановлений частиною третьою статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у 60 днів на оскарження до Міністерства юстиції України дій, рішень та бездіяльності державного реєстратора сприяє досягненню юридичної визначеності у правовідносинах в сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Як слідує зі скарги ОСОБА_1 , яка подана ним до Міністерства юстиції України 15.03.2021, скаржник про оскаржувані реєстраційні дії він дізнався 05.03.2021, що підтверджується довідкою №15/21 від 05.03.2021 та витягом з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.03.2021.

До скарги ОСОБА_1 долучиено довідку №15/21 від 05.03.2021, видану ТОВ "Арт Буд Проект" за місцем вимоги, якою повідомлялось, що ТОВ "Арт Буд Проект" не здійснювало технічну інвентаризацію та не видавало технічний паспорт № 2817 від 05 квітня 2019 року на об`єкт нерухомого майна - офісні приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на замовлення ОСОБА_3 чи уповноважених від її імені осіб, а також Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформовану через веб-сайт 15.03.2021 за запитом ОСОБА_4 за параметрами запиту: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1808842707101.

З викладеного вбачається, що подані ОСОБА_1 документи не підтверджують дотримання ним строку подання скарги, оскільки довідка ТОВ «Арт Буд Проект» від 05.03.2021 не може бути взята до уваги як належний доказ встановлення початкової дати для відліку строку подання скарги, оскільки з неї не вбачається кому вона видана, зміст цієї довідки свідчить про те, що технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна - офісні приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на замовлення ОСОБА_3 не видавався. При тому, що в описаних правовідносинах про таку особу згадки немає і за такою особою право власності на зазначений об`єкт ніколи не було зареєстровано.

Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15 березня 2021 року також не може бути документом для відліку строку подачі скарги, тому що з неї не вбачається, що саме ОСОБА_1 отримав цей документ і тому не підтверджує того факту, що саме ОСОБА_1 саме в 15 березня 2021 року дізнався про порушення своїх прав, що відповідно не дає йому права на обчислення 60-денного строку на подання скарги до Міністерства юстиції України саме з 15 березня 2021 року.

Втім відповідач при вирішенні питання дотримання ОСОБА_1 строку подання скарги вказаних обставин не врахував, відтак безпідставно прийняв її до розгляду.

Щодо встановлених відповідачем в ході розгляду скарги порушень, слід врахувати наступне.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державній реєстрації прав підлягає право власності (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень; відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав; виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); формує реєстраційні справи у паперовій формі.

Як передбачає частина четверта статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі проведення державної реєстрації права власності на новостворений об`єкт нерухомого майна, щодо якого в Державному реєстрі прав відкрито розділ як на об`єкт незавершеного будівництва, відповідний розділ та реєстраційна справа щодо об`єкта незавершеного будівництва закриваються, реєстраційний номер такого об`єкта скасовується. Для новоствореного об`єкта нерухомого майна відкривається новий розділ у Державному реєстрі прав та формується нова реєстраційна справа, присвоюється новий реєстраційний номер такому об`єкту.

Записи про речові права та їх обтяження щодо об`єкта незавершеного будівництва переносяться до розділу Державного реєстру прав, відкритого для новоствореного об`єкта.

Частиною першою статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (частина друга статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

В силу вимог пунктів 40, 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок №1127 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.

Для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

З висновку Колегії Міністерства юстиції України вбачається, що підставою для скасування прийнятих приватним нотаріусом Кухлевською М.В. рішень №№46429501, 46429904 стало те, що заява про державну реєстрацію права власності подана ОСОБА_5 , при цьому право власності на незавершене будівництво було зареєстроване за МП "ЮЛА". Крім того, приватним нотаріусом Кухлевською М.В. не перенесено до розділу Державного реєстру прав, відкритого на офісні приміщення, запис про право власності МП "ЮЛА" щодо об`єкта незавершеного будівництва, також у вказаній заяві не зазначено відомості про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, та не додано документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, а також документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Щодо вказаних обставин суд зазначає наступне.

Так, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого приватним нотаріусом Кухлевською М.В. 26.04.2019 за заявою ОСОБА_2 , підставою виникнення права власності останньої на об`єкт нерухомого майна - офісні приміщення, загальною площею 1145,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 стали наступні документи: довідка про присвоєння поштової адреси, серія та номер: 149-49, виданий 08.04.2019, видавник: управління містобудування та архітектури Луцької міської ради; Акт прийому-передачі об`єкта замовлення, серія та номер: б/н, виданий 05.04.2019, видавник: Замовник ОСОБА_4 та Забудовник МП "ЮЛА"; Довідка про розрахунок, серія та номер: 04/04/19, виданий 05.04.2019, видавник: Мале підприємство "ЮЛА"; договір інвестування в будівництво, серія та номер: б/н, виданий 12.03.2019, видавник: Замовник ОСОБА_2 та Забудовник МП "ЮЛА".

Отже, на підтвердження переходу права власності на офісні приміщення від МП "ЮЛА" до ОСОБА_2 . приватному нотаріусу були подані договір від 12.03.2019 року, укладений між ОСОБА_2 , як замовником, та МП "ЮЛА", як забудовником, предметом якого є організація забудовником спорудження та введення в експлуатацію об`єкта замовлення - офісних приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , передача його замовнику, а також фінансування замовником об`єкта замовлення на умовах, в порядку та строки, передбачені цим договором; довідка № 04/04/19 від 05.04.2019, видана МП "ЮЛА" для пред`явлення державну реєстратору для реєстрації речових прав на об`єкт замовлення про те, що ОСОБА_2 повністю належно та своєчасно виконала умови договору від 12.03.2019 по оплаті (фінансуванню) об`єкта замовлення; акт приймання-передачі від 05.04.2019, підписаний замовником ОСОБА_2 та забудовником МП "ЮЛА", відповідно до якого на виконання умов договору від 12.03.2019 забудовник передав, а замовник прийняв об`єкт замовлення, а саме: офісні приміщення, загальною площею 1145,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . Даним актом приймання-передачі також засвідчено факт повного виконання зобов`язань замовником щодо проведення розрахунку в розмірі 5 775 794,90 грн шляхом сплати ціни договору грошовими коштами на користь забудовника в сумі 5 421 794,90 грн та зарахуванням зустрічних однорідних зобов`язань на суму 354 000,00 грн, які виникли у забудовника перед замовником на підставі договору позики від 01.10.2018.

Таким чином, подані ОСОБА_2 разом із заявою про державну реєстрацію права власності документи підтверджували перехід права власності від МП "ЮЛА" на об`єкт нерухомого майна.

Разом з цим, до заяви була додана довідка Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради від 08.04.2019 № 149-49, видана МП "ЮЛА" про те, що офісні приміщення загальною площею 1145,9 кв.м. (технічний паспорт, виданий ТзОВ "Арт Буд Проект" від 12.02.2019, сертифікат серія НОМЕР_1 від 14.03.2019 року) мають адресу: АДРЕСА_1 . Вказана довідка зазначена в переліку документів, які внесені приватним нотаріусом Кухлевською М.В. до Державного реєстру прав, відтак доводи відповідача про відсутність документу, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, є безпідставними.

Крім того, є необґрунтованими твердження відповідача про те, що до заяви ОСОБА_2 про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна не було додано документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, оскільки 14.03.2019 Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради був виданий МП "ЮЛА" сертифікат серії ВЛ №162190730767 про відповідність закінченого будівництвом об`єкта: "Нове будівництво офісних приміщень на АДРЕСА_1 ", який зареєстрований в Єдиному реєстрі документів та в силу приписів пункту 41 Порядку №1127 не повинен був вимагатись приватним нотаріусом при проведенні державної реєстрації прав на нерухоме майно, а лише підлягав перевірці.

Поряд з цим, не перенесення приватним нотаріусом до розділу Державного реєстру прав, відкритого на офісні приміщення, запису про право власності МП "ЮЛА" щодо об`єкта незавершеного будівництва не може бути безумовною підставою для скасування рішень про державну реєстрацію прав. При цьому суд зауважує, що порушення щодо не перенесення запису могли бути самостійно виправлені приватним нотаріусом в разі прийняття відповідного рішення відповідачем. Разом з тим відсутність у заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, за умови наявності зареєстрованого сертифіката відповідності в Єдиному реєстрі документів, також не тягне за собою скасування рішень про державну реєстрацію прав. Більше того, суд враховує, що інформація про наявність сертифіката відповідності із зазначенням серії та номера, а також дати його видачі наведена у довідці про присвоєння об`єкту нерухомості адреси.

Стосовно доводів відповідача про те, що заява на державну реєстрацію прав від імені ОСОБА_2 подана ОСОБА_6 на підставі довіреності, в якій не зазначено строк її дії, то суд зазначає, що в силу приписів частини1 статті 247 Цивільного кодексу України строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії. Доказів того, що довіреність Ліщук В.Р. від 30.07.2004 на представництво її інтересів ОСОБА_6 припинила свою дію, відповідач суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що наведені Колегією Міністерства юстиції України висновки про порушення приватним нотаріусом Кухлевською М.В. вимог чинного законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому скасування прийнятих Колегією рішень №№46429501, 46429904 від 11.04.2019 відповідно до спірного наказу є необґрунтованим, відтак в цій частині наказ відповідача від 08.04.2021 року № 1303/5 слід визнати протиправним та скасувати.

В той же час, судом встановлено, що Колегія Міністерства юстиції України не досліджувала правомірність прийняття державним реєстратором Кучмою І.І. рішення від 26.03.2020 №51786605, відповідно до якого зареєстровано право власності ТОВ "Бізнес-Адміністрація" на об`єкт нерухомого майна - офісні приміщення, загальною площею 1145,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене рішення скасоване відповідачем як таке, що випливає з факту скасування рішень №№46429501, 46429904 від 11.04.2019, прийнятих приватним нотаріусом Кухлевською М.В.

За наведених вище обставин, оскільки судом встановлено факт безпідставного скасування відповідачем рішень №№46429501, 46429904 від 11.04.2019, прийнятих приватним нотаріусом Кухлевською М.В., тому прийняте державним реєстратором Кучмою І.І. рішення від 26.03.2020 №51786605 також скасовано за відсутності на те правових підстав.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Встановлені вище обставини свідчать про наявність підстав для скасування Наказу Мін`юсту №3237/5 від 13.09.2021 «Про задоволення скарги».

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Адміністрація" у повному обсязі.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятих судових рішень наведено місцевим судом, підстав для їх скасування не знаходить. Доводи апелянтів по суті їх скарг в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі №140/4196/21 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі №140/4196/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі №140/4196/21 залишити без змін.

Матеріали справи № 140/4196/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 08.05.2024.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

Ю.Б. Михальська