Ухвала

від 14.06.2024 по справі 140/4196/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

УХВАЛА

14 червня 2024 року

м. Київ

Cправа № 140/4196/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Краснова Є. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 (колегія суддів: Тищенко А. І., Іоннікова І. А., Михальська Ю. Б.) та рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 (суддя Котков О. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Адміністрація" до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кухлевська Мирослава Валеріївна; 2) державний реєстратор Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області Кучма Ігор Іванович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Адміністрація" звернулося до суду з позовом, в якому (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) просило визнати протиправним та скасувати пункти 1, 2, 5 наказу Міністерства юстиції України від 08.04.2021 № 1303/5 "Про задоволення скарги".

05.12.2023 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024, повний текст якої складений 08.05.2024, про задоволення позову.

27.05.2024 Міністерство юстиції України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове - про відмову у позові.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2024 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Рогач Л. І., Мачульського Г. М.

Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Щодо підстав касаційного оскарження

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

При цьому слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої цієї ж статті (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

У разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Тобто процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

Необхідно наголосити на тому, що частина друга статті 287 ГПК України надає скаржнику право на оскарження судових рішень у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених цією нормою.

У касаційній скарзі Міністерство юстиції України процитувало частину другу статті 287 ГПК України, виділивши жирним шрифтом її пункт 1, виклало власну правову позицію щодо суті спору та навело окремі цитати висновків Верховного Суду на підтвердження цієї правової позиції.

Разом з тим скаржник не визначив, який саме конкретно із процитованих ним чотирьох виключних випадків є підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі, не зазначив, з якими саме висновками судів попередніх інстанцій не погоджується та в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційний суд звертає увагу скаржника, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав і виключних випадків касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.

Тому скаржнику необхідно визначити підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 287 ГПК України, та обґрунтувати її (їх).

Щодо судового збору

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 названого Закону ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Оскільки статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 встановлено у розмірі 2 270 грн, за подання касаційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 4 540 грн (2 270 грн х 200 %).

Проте до касаційної скарги скаржник не додав доказів сплати судового збору в установлених порядку та розмірі.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, касаційна скарга Міністерства юстиції України підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України з наданням скаржнику строку для усунення зазначених вище недоліків шляхом:

1) визначення підстав (підстави) касаційного оскарження, передбачених (передбаченої) частиною другою статті 287 ГПК України, з належним обґрунтуванням із урахуванням наведеного в цій ухвалі;

2) подання доказів сплати судового збору у розмірі 4 540 грн, який має бути перерахований за такими реквізитами:

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Суд звертає увагу скаржника на те, що обов`язковими реквізитами у призначенні платежу для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга та дата судового рішення, що оскаржується. Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.

Щодо надсилання іншим учасникам справи копій касаційної скарги

Статтею 291 ГПК України встановлено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Згідно з частинами п`ятою, сьомою статті 42 ГПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Міністерство юстиції України подало касаційну скаргу у паперовій формі, до якої не додано доказів надсилання іншим учасникам справи копій касаційної скарги.

Тож скаржнику необхідно також належним чином виконати вимоги статті 291 ГПК України та надати суду докази надсилання копій касаційної скарги і доданих до неї документів іншим учасникам справи.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без руху.

2. Установити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 або через підсистему "Електронний суд" та іншим учасникам справи, додавши до заяви про усунення недоліків докази такого направлення з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України.

4. Роз`яснити скаржнику, що в разі невиконання вимог суду касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов