Постанова

від 23.04.2024 по справі 910/17437/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2024 р. Справа№ 910/17437/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Муковоз В.І.;

За участю представників сторін:

від позивача: Ганда Д.Г;

від відповідача: Колток О.М.;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2024

у справі №910/17437/23 ( суддя Алєєва І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Вертикаль - Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "БАНК АЛЬЯНС"

про стягнення 852 300,00 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Вертикаль - Плюс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення 852 300,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що відповідач безпідставно звернувся до Акціонерного товариства "БАНК АЛЬЯНС" з вимогою про сплату коштів за гарантією в сумі 852 300,00 грн. та, як наслідок, безпідставно набув ці кошти, оскільки у діях позивача було відсутнє неналежне виконання своїх зобов`язань за договором № 4600005749 від 16.02.2022.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Вертикаль - Плюс" збитки в розмірі 852 300 грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 10 227 грн 61 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що з огляду на відсутність порушення (невиконання чи неналежного виконання) зобов`язання Позивачем за Договором, суд дійшов висновку, що у відповідача, який виступає бенефіціаром за Банківською гарантією, були відсутні підстави для звернення до гаранта для виплати суми Банківської гарантії.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Вертикаль - Плюс" про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Вертикаль - Плюс" витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

В обґрунтування додаткового рішення суд першої інстанції вказав, що з огляду на співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, заявлена позивачем сума є обґрунтованою.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/17437/23 та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги на основне рішення зводяться до наступного:

- укладаючи договір, позивач погодився із усіма його умовами, в тому числі зі строком виконання робіт, які станом на 31.08.2023 виконані не були, що свідчить про настання в межах спірних правовідносин гарантійного випадку;

- в порушення умов договору позивач не повідомив відповідача про настання форс-мажорних обставин та не надав відповідного сертифікату Торгово-промислової палати України;

- настання форс-мажорних обставин не є автоматичною підставою для невиконання стороною зобов`язання.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 року у справі №910/17437/23 та ухвалити нове, яким в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Доводи апеляційної скарги на додаткове рішення зводяться до наступного:

- позивачем не було надано доказів розрахунку за послуги з адвокатом, як то квитанція, розрахунковий касовий ордер, платіжна інструкція тощо;

- заявлені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн є неспівмірними зі складністю справи та дійсністю необхідності послуг, наданих адвокатом позивача

- справа № 910/17437/23 є спором незначної складності, результат якої не впливає на репутацію позивача і не викликає жодного публічного інтересу;

- включення до витрат на правову допомогу послуг щодо підготовки вимоги є необґрунтованими, тоді як подання позову та відповіді на відзив не можуть бути віднесені до жодного з видів правової допомоги, визначені в Законі «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/17437/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою суду від 26.02.2024 рок відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 року у справі №910/17437/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 11.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 року у справі №910/17437/23 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 року у справі №910/17437/23 та призначено справу до розгляду на 23.04.2024.

Позиції учасників справи

06.04.2024 через систему «Електронний суд» (зареєстровані у суді апеляційної інстанції 08.04.2024) позивачем було подано відзиви на апеляційні скарги, в яких останній заперечив проти доводів та вимог скарг, просив рішення та додаткове рішення залишити без змін. Також у відзивах позивач просив стягнути з відповідач 13 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.113 ГПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Ухвала суду від 11.03.2024 про відкриття провадження у справі була отримана позивачем 14.03.2024, а тому строк на подання відзиву позивачу був встановлений до 29.03.2024 (включно).

У поданих відзивах на апеляційні скарги позивач просив визнати поважними причини пропуску строку на звернення із відзивом, обґрунтовуючи це тим, що позивач та його представник розташовані у м. Харків, яке 22.03.2024 зазнало масованої ракетної обстрілу, внаслідок чого енергетичні об`єкти були пошкоджені, а все місто було знеструмлено, що вплинуло на можливість вчасно підготувати та направити до суду відзив на апеляційні скарги.

В силу ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Як визначено ч.4 ст.119 ГПК України, одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Колегія суддів, дослідивши клопотання позивача, вважає обґрунтованими та поважними причини пропуску строку на подачу відзивів на позовну заяву, та дійшла до висновку про прийняття їх до розгляду.

Явка представників сторін

В судове засідання 23.04.2024 представник третьої особи не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, а саме шляхом направлення процесуальних документів до електронного кабінету в системі ЄСІТС.

Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (з подальшими змінами), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 23.04.2024 за відсутності представника третьої особи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами публічної закупівлі UA-2021-11-25-004723-b, проведеної через систему «Prozorro» 16 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - Замовник/Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Вертикаль - Плюс» (далі - Підрядник/Позивач) укладено Договір № 4600005749 (далі - Договір).

У Відповідності до Розділу 1 договору, підрядник за завданням замовника, відповідно до умов цього договору, зобов`язується на свій ризик надати послуги: Інші завершальні будівельні роботи (Ремонт допоміжних будівель і споруд Краматорського ЛВУМГ) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням частини 1 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (зі змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, далі іменуються - Роботи), а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього договору (п.1.1. Договору).

Склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені технічними, якісними та кількісними характеристиками (Додаток №1), Договірною ціною (Додаток №2) та Графіком виконання робіт (Додаток №3), які є невід`ємною частиною Договору (п. 1.2.Договору).

Згідно з п. 4.1. Договору, підрядник зобов`язується виконати роботи до 31.08.2023 з обов`язковим дотриманням погодженого із Замовником Графіку виконання робіт (Додаток №3), що додається до цього Договору та є невід`ємною його частиною. Місце виконання Робіт (далі - Об`єкт): 84331, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Паркова, 70 (п. 4.4. Договору).

Передбачені даним Договором Роботи Підрядник виконує в умовах діючого виробництва, яке є об`єктом підвищеної небезпеки. При цьому, підрядник виконує роботи не порушуючи режимів транспорту газу та роботи газотранспортної системи, вимоги з промислової безпеки та охорони праці із залученням своїх висококваліфікованих фахівців з використанням сучасних технологій. Підрядник відповідає перед замовником за якість виконаних робіт та їх відповідність вимогам, установленим національними стандартами, будівельними нормами, локальними актами замовника, іншими нормативно-правовими документами та умовами цього договору (п. 4.5. Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору, замовник допускає підрядника на об`єкт для виконання робіт згідно з пп. 7.1.1 Договору.

Згідно з п. 7.1.1 договору, замовник зобов`язаний допустити підрядника на об`єкт для проведення робіт з дотриманням вимог внутрішніх документів щодо охорони праці та допуску працівників сторонніх організацій та відвідувачів для виконання робіт (завдань) на об`єктах ТОВ «Оператор ГТС України», письмово повідомити Підрядника про надання йому Допуску.

Пунктом 8.1 Договору визначено не вичерпний перелік надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, у разі настання яких жодна зі Сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов передбачених умовами Договору.

Відповідно до пункту 8.2 Договору Сторони протягом 10 (десяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс- мажора) у письмовій формі.

Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України.

Згідно з пунктом 8.3 Договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі Сторін про неможливість виконання прийнятих за даним Договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або ненадання сертифікату Торгово - промислової палати України, позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Пунктом 8.4. Договору передбачено, що Сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов`язань за цим Договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин.

Відповідно до пункту 8.5 Договору якщо обставини непереборної сили безперервно триватимуть понад 90 (дев`яносто) календарних днів, то кожна із Сторін матиме право в односторонньому порядку розірвати Договір, письмово повідомивши про це іншу Сторону не пізніше ніж за 20 (двадцять) календарних днів до очікуваної дати розірвання.

У разі невиконання (неналежного виконання) підрядником своїх зобов`язань за цим договором замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього Договору та чинним законодавством України, на умовах визначених Гарантією (п. 10.9.5. Договору).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вищенаведеним Договором, між ТОВ «БК «Вертикаль - Плюс» (далі - Принципал) та АТ «БАНК АЛЬЯНС» (далі - Банк, Гарант) укладено Договір про надання гарантії № 2100-22 від 02 лютого 2022 р., згідно з яким Банком видана банківська гарантія № 2100-22 від « 02» лютого 2022 року (далі - Гарантія) Бенефіціаром за цією гарантією є ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», (замовник за Договором). Повна (максимальна) сума Банківської гарантії складає 852 300,00 грн.

За умовами гарантії, Гарант безумовно зобов`язався протягом п`яти банківських днів після одержання ним паперового оригіналу першої письмової вимоги Бенефіціара, оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка Бенефіціара (якщо передбачена)) та/або електронного SWIFT-повідомлення через Банк Бенефіціара на SWIFT, сплатити Бенефіціару Повну суму Банківської гарантії, без необхідності для Бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв`язку з невиконанням/неналежним виконанням Принципалом зобов`язань за Договором.

Гарантія набирає чинності з дати видачі та діє до: 31 жовтня 2023 року включно.

21.02.2022 виконавець отримав Лист замовника від 21.02.2022 р., в якому наголошено, що для отримання Допуску на початок робіт та оформлення акта-допуску потрібно надати документи згідно вимог НДТОВ 06- 008:2020.

На виконання листа Замовника 23.02.2022 Виконавець направив Замовнику документи, що необхідні для отримання письмового допуску на виконання робіт, як це передбачено п. 7.1.1. Договору.

Як зазначає позивач, відповідач так і не надав виконавцю допуск на виконання робіт, у зв`язку з цим, виконавець навіть не приступив до виконання робіт за договором.

05.03.2022 Виконавець отримав від Замовника Лист, яким він посилаючись на військову агресію Російської Федерації проти України, повідомляє про настання з 24 лютого 2022 року обставин непереборної сили, що унеможливлюють виконання Товариством Зобов`язань.

У подальшому, Виконавець Листом (№ 1 від 31.03.2022 р., підписаним ЕЦП/КЕП) повідомив Замовника про те, що з 24.02.2022 р. виконання укладеного договору № 4600005749 від 16.02.2022 є тимчасово неможливим через введення воєнного стану на території України з підстави військової агресії Російської Федерації проти України (Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 р. та Указ Президента України №133/2022 від 14.08.2022 р.), після закінчення дії правового режиму воєнного стану, буде відновлено виконання договірних зобов`язань за укладеним договором, наявність форс - мажорної обставини підтверджується ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Листом (№ 1 від 18.05.2023 р.) Виконавець повідомив Замовника про дію форс-мажорних обставин, за усіма укладеними між ними Договорами, у т.ч. за Договором № 4600005749 від 16.02.2022 р. «Ремонт допоміжних будівель і споруд Краматорського ЛВУМГ (ремонт вузла зв`язку та ремонт гаражу на 40 автомобілів). При цьому, окрім іншого, у листі також було наголошено на відсутності дозволу на початок робіт з боку Замовника.

В подальшому Позивач керуючись п.8.2. Договору направив Відповідачу Повідомлення про розірвання Договору (№ 3/1 від 06.09.2023 р.), в якому просив вважати Договір №4600005749 від 16.02.2022 р. розірваним в односторонньому порядку на підставі п. 8.5 Договору.

Позивачем було отримано від Банку повідомлення від 13.10.2023 про отримання вимоги по банківській гарантії від № 2100-22 від « 02» лютого 2022 року, де вказано, що Банком отримано SWIFT-повідомленням вимогу від 11.10.2023 No.TOVVYKh-23-14401 Бенефіціара - ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про сплату коштів за Гарантією в сумі 852 300,00 грн.

Підрядник не погодився із вищезазначеною вимогою відповідача про сплату банківської гарантії та надав Банку свої письмові заперечення з цього приводу.

20 жовтня 2023 року Банк сплатив за Гарантією кошти в сумі 852 300,00 грн.

Позивач вважає, що у даному випадку ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» безпідставно звернулося до Банку із вимогою про сплату коштів за Гарантією в сумі 852 300,00 грн. та, як наслідок, безпідставно набув цих грошових коштів, оскільки у діях підрядника було відсутнє невиконання (неналежне виконання) своїх зобов`язань за Договором, тобто був відсутній гарантійний випадок, а тому ця сума грошових коштів підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у судовому порядку.

Спір у даній справі виник з приводу наявності чи відсутності підстав для стягнення на користь відповідача суми банківської гарантії.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статями 11, 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Таким чином порушення зобов`язання за свої змістом є юридичним фактом, з яким пов`язуються певні негативні правові наслідки для правопорушника основною метою яких є забезпечення захисту, а у разі можливості - й відновлення порушення суб`єктивного цивільного права.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України гарантія є одним із видів забезпечення зобов`язань.

За умовами ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

Стаття 560 Цивільного кодексу України вказує, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (беніфіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 562 Цивільного кодексу України, зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Таким чином, у відносинах за гарантією беруть участь три суб`єкти - гарант, беніфеціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов`язку перед беніфеціаром.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, яка є загальною щодо спорів про стягнення коштів за гарантією, враховуючи приписи ст. ст. 560, 563, 565 ЦК України, обов`язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає (постанови Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №910/21641/17, від 20.06.2018 у справі №904/9536/17, від 02.03.2018 у справі №910/8297/17, від 14.11.2019 у справі №910/20326/17, від 18.06.2021 у справі №910/16898/19, від 07.12.2021 у справі №910/2831/20, 21.12.2021 у справі №910/17772/20, від 31.03.2021 у справі №910/17942/19, від 08.06.2022 у справі №910/9397/20 тощо).

Підставою для пред`явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов`язань перед бенефіціаром за основним зобов`язанням. Тобто гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань (постанова Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/9397/20).

Досліджуючи факт неналежного виконання принципалом своїх зобов`язань, колегія суддів встановила, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Вертикаль - Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» договір № 4600005749 від 16 лютого 2022 року є за своєю правовою природною договором будівельного підряду.

Приписами ст. 875 ЦК України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч. 1). Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (ч. 2). До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 877 ЦК України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду (ч. 1). Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов`язана надати відповідну документацію (ч. 2).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 6.1. Договору, замовник допускає підрядника на Об`єкт для виконання Робіт згідно з пп. 7.1.1 договору.

Згідно з п. 7.1.1 Договору Замовник зобов`язаний допустити Підрядника на Об`єкт для проведення Робіт з дотриманням вимог внутрішніх документів щодо охорони праці та допуску працівників сторонніх організацій та відвідувачів для виконання робіт (завдань) на об`єктах ТОВ «Оператор ГТС України», письмово повідомити Підрядника про надання йому Допуску.

21.02.2022 Виконавець отримав Лист Замовника, яким наголошено, що для отримання Допуску на початок робіт та оформлення акту-допуску потрібно надати документи згідно вимог НДТОВ 06- 008:2020.

На виконання листа Замовника, 23.02.2022 Виконавець направив Замовнику документи, що необхідні для отримання письмового допуску на виконання робіт, як це передбачено п. 7.1.1. Договору.

Водночас, доказів того, що відповідач надав виконавцю допуск на виконання робіт, як цього вимагає п. 7.1.1. договору, матеріали справи не містять, а апелянтом належними доказами видачу письмового допуску на виконання робіт позивачу не надано.

Відповідно до частин 1, 4 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ч.1 ст.613 ЦК кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

А тому, як вірно зазначено судом першої інстанції, невиконання позивачем робіт у строк, передбачений Договором, відбулось з вини замовника, який не надав виконавцю письмовий допуск до місця проведення робіт, як це передбачено п. 7.1.1. Договору, тому прострочення боржника не відбулось.

Стосовно наявності форс-мажорних обставин, на які посилаються сторони, колегія суддів зазначає наступне.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина 1 статті 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Цивільним та господарським законодавством України передбачені обставини, наявність яких звільняє боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21 зазначив, що непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 21.12.2021 у справі № 905/1252/16.

За змістом частини другої статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частина друга статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Цивільний та Господарський кодекси України не містять чіткої регламентації підстав звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Суди повинні у кожному конкретному випадку, за наслідками встановлення змісту правовідносин сторін, оцінки обставин справи, дослідження доказів, встановити порушення зобов`язання особою, правові наслідки такого порушення, неможливість виконання внаслідок, зокрема дії форс-мажорних обставин (непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин), відсутності вини особи та встановити наявність обставин для звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Так, для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Згідно з ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Пунктом 8.1 Договору визначено, що жодна із сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору.

Відповідно до пункту 8.2 Договору Сторони протягом 10 (десяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажору) у письмовій формі.

Позивач листом № 1 від 31.03.2022 р. повідомив Замовника про те, що з 24.02.2022 р. виконання укладеного договору є тимчасово неможливим через введення воєнного стану на території України з підстави військової агресії Російської Федерації проти України (Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 р. та Указ Президента України №133/2022 від 14.08.2022 р.), після закінчення дії правового режиму воєнного стану, буде відновлено виконання договірних зобов`язань за укладеним договором.

Листом № 1 від 18.05.2023 виконавець повідомив Замовника про дію форс-мажорних обставин, за усіма укладеними між ними Договорами, у т.ч. за Договором № 4600005749 від 16.02.2022 р. «Ремонт допоміжних будівель і споруд Краматорського ЛВУМГ (ремонт вузла зв`язку та ремонт гаражу на 40 автомобілів). При цьому, окрім іншого, у листі також було наголошено на відсутності дозволу на початок робіт з боку Замовника.

Також, повідомленням № 3/1 від 06.09.2023 позивачем було надіслано відповідачу сертифікат Запорізької ТПП № 2300-23-3797 від 05.09.2023.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, для позивача початок впливу на нього форс-мажору розпочався 21.03.2022, тобто у день винесення ТОВ «БК Вертикаль плюс» наказу № 23/23/03-9 від 23.03.2022 р. «Про призупинення господарської діяльності».

А тому позивач у строки, встановлені п. 8.2. договору, а саме 31.03.2022 листом № 1 повідомив відповідача про неможливість виконання зобов`язання за договором через настання форс-мажорних обставин.

При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання.

Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин. Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у cправі № 910/15264/21).

А тому отримання сертифікату Запорізької ТПП № 2300-23-3797 лише 05.09.2023 не може свідчити про не вчинення позивачем дій щодо повідомлення відповідача про форс-мажорні обставини, що відбулось 31.03.2022.

Крім того, з наявного в матеріалах справи листа відповідача від 20.04.2022 вбачається, що останній повідомив позивача, що враховуючи військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами) та настання з 24 лютого 2022 року обставин непереборної сили, що унеможливлюють виконання Товариством Зобов`язань, про що було зазначено у листі ТОВ «Оператор ГТС України» від 05.03.2022 №ТОВВИХ-22-2648, пропонуємо відтермінувати початок виконання зазначених Договорів до скасування воєнного стану.

Тобто, колегія суддів дійшла до висновку, що позивач вчасно повідомив відповідача про виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), про наявність яких відповідач сам був обізнаний та визнавав у своїх листах від 05.03.2022 та від 20.04.2022.

Стосовно наданого позивачем сертифікату, як доказу наявності форс-мажорних обставин, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною першою цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до сертифікату № 2300-23-3797 Запорізької торгово-промислової палати, обставинами непереборної сили визнано: військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану; активні бойові дії на території м. Краматорськ Донецької області; дата настання - 23.03.2022, тривають на 05.09.2023.

Як вірно вказано судом першої інстанції, одне лише передбачене законом віднесення введення воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що відповідна обставина унеможливлює виконання конкретного договору (постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 21.07.2021 у справі N 912/3323/20 (п. 40), від 03.08.2022 у справі N 914/374/21 (п. 99),постанова Великої палати Верховного Суду від 10.11.22 N 990/115/22.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам, суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Отже, для звільнення від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) сторона зобов`язана надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливили виконання зобов`язань, передбачених умовами договору. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.10.2022 року у справі №927/25/21.

Оцінюючи наведені у сертифікаті форс-мажорні обставини в сукупності з іншими доказами, колегія суддів зазначає, що предметом договору № 4600005749 від 16.02.2022 є надання послуг з ремонту допоміжних будівель та споруд Краматорського ЛВУМГ, місце надання послуг - Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Паркова, 70.

Згідно із переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, територія Краматорської міської територіальної громади є зоною, в якій з 24.02.2022 ведуться активні бойові дії.

А тому, колегія суддів дійшла до висновку, що введення активних бойових дій у м. Краматорську є тими непередбачуваними та невідворотними обставинами, які об`єктивно перешкоджають позивачу виконати свої зобов`язання за договором, та які ні відповідач, ні позивач не могли передбачити під час його укладання та на які ні відповідач, ні позивач не могли впливати.

Доводи апелянта, що наявність форс-мажорних обставин була засвідчена не Торгово-промисловою палатою України, як це передбачено договором, а Запорізькою торгово-промислової палати, колегія суддів відхиляє, так як Торгово-промислова палата України видала Розпорядження ТППУ «Про процедуру засвідчення форс-мажорних обставин у період дії воєнного стану на території України» №3 від 25.02.2022р., згідно з яким вирішено:

« 2.Установити, що тимчасово, на період дії воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України, уповноважені регіональні торгово-промислові палати (Вінницька ТПП; Волинська ТПП; Дніпропетровська ТПП; Донецька ТПП; Закарпатська ТПП; Запорізька ТПП; ІваноФранківська ТПП; Київська обласна (регіональна) ТПП; Київська ТПП; Кіровоградська ТПП; Луганська ТПП; Львівська ТПП; Одеська РТПП; Полтавська ТПП; Регіональна ТПП Миколаївської області; Рівненська ТПП; Сумська ТПП; Харківська ТПП; Херсонська ТПП; Хмельницька ТПП) мають право за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб, засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, в тому числі передбачених п. 4.2. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин, який затверджено Рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 року за №44(5), із змінами та доповненнями.»

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла до висновку, що невиконання позивачем робіт у строк, передбачений Договором, відбулось як з вини Замовника, який не надав виконавцю письмовий допуск до місця проведення робіт, як це передбачено п. 7.1.1. Договору, так і за обставин непереборної сили, які перешкоджали належному виконанню позивачем своїх обов`язків за договором.

А тому, з огляду на відсутність порушення (невиконання чи неналежного виконання) зобов`язання позивачем за договором, у відповідача, який виступає бенефіціаром за Банківською гарантією, були відсутні підстави для звернення до гаранта для виплати суми Банківської гарантії.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Приписами наведеної статті встановлено: особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 ЦК України).

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України). Положення цієї глави застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України).

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Таким чином, у разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Тобто, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 №6-100цс15, постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 №3-11гс15 та від 24.09.2014 №6-122цс14.

Виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку з зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Оскільки у даному випадку кошти відповідачем було набуто не у відповідності до умов гарантії, а саме за відсутності порушення (невиконання чи неналежного виконання) зобов`язання позивачем за договором, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно набутих за рахунок позивача грошових коштів у розмірі 852 300, 00 грн, які були отримані в якості гарантійної виплати, є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Також, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Вертикаль - Плюс" витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження заявленого розміру витрат на правову допомогу позивач додав до матеріалів справи копію договору № 26/06/2023-1, укладеного між позивачем та Адвокатським Об`єднанням «Іваненко та партнери», відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, адвокатське об`єднання надає правову допомогу клієнту у будь-яких спорах із юридичними особами та/або фізичними особами.

21.10.2023 сторонами укладено Додаткову угоду до Договору, відповідно до якої були обумовлені наступні послуги: правова допомога, що полягає у підготовці, подачі та юридичному супроводі у Господарському суді міста Києва позовної заяви за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Вертикаль - Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення 852 300, 00 грн. безпідставно набутих грошових коштів.

У пункті 2 додаткової угоди Сторони погодили, що винагорода (гонорар) за виконання доручення, визначеного у п.1 цієї Додаткової угоди становить - 20 000,00 грн.

Відповідно до наявного у матеріалах справи Акту приймання-передачі наданих послуг від 02.02.2024, надані послуги складаються з:

1 . Вивчення, аналіз наявних у Клієнта доказів, збір додаткових доказів, у т.ч. через адвокатський запит;

2. Підготовка Вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про повернення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 852 300, 00 грн. за банківською гарантією від № 2100-22 від 02.02.2022 року, з метою досудового врегулювання спору;

3. Підготовка та подача до Господарського суду міста Києва позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення 852 300, 00 грн. безпідставно набутих грошових коштів;

4. Підготовка і подання до суду інших процесуальних документів (відповідь на відзив Відповідача та додаткові пояснення Позивача по справі № 910/17437/23).

Вартість правової допомоги за актом визначена у сумі 20 000,00 грн.

Доводи відповідача щодо відсутності доказів оплати наданих послуг колегія суддів відхиляє, оскільки за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу, за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 20.12.2019 у справі № 903/125/19.

Апелянт також посилається на те, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу є неспіврозмірним із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом та не відповідає критерію реальності таких витрат.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Колегією суддів враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Як вбачається з умов додаткової угоди від 21.10.2023, сума гонорару адвокатського об`єднання встановлена у фіксованому розмірі - 20 000,00 грн, що не залежить від обсягу послуг та витраченого представником позивача часу.

Колегія суддів відзначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Доводи апелянта, що договір та додаткова угода були укладені не з метою підготовки позову, а лише з метою підготовки вимоги колегія суддів відхиляє, оскільки у пункті 1 додаткової угоди чітко визначено обумовлені сторонами послуги, а саме підготовка, подача та юридичний супровіл у Господарському суді міста Києва позовної заяви за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Вертикаль - Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення 852 300, 00 грн. безпідставно набутих грошових коштів.

Стосовно відсутності необхідності звернення з письмовою претензією колегія суддів зазначає, що такий вид правової допомоги передбачений як умовами договору, так і приписами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Направлення претензії є правом позивача, а тому може включатись та надаватись адвокатом відповідно до умов укладеного договору.

Більше того, відповідно до висновків, що викладені в постанові Верховного Суду по справі №826/856/18 від 22 грудня 2018 року, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на професійну правничу допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні, а й у разі вчинення інших дій за межами суду (постанова Великої Палати Верховного Суду по справі №301/1894/17 від 17 жовтня 2018 року).

Доводи відповідача, що подача позову та відповіді на відзив не можуть бути віднесенні до жодного з видів правової допомоги, які передбачені ст.ст. 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» колегія суддів відхиляє, оскільки подача позову та відповіді на відзив включається у визначення «складення процесуальних документів», який є одним із видів адвокатської діяльності, передбаченої у ст. 19 Закону.

Так, апелянт зауважує, що усупереч статті 221 ГПК України представник позивача не надав доказів, які підтверджують понесення витрат позивачем, а також не надав доказів, які підтверджують наявності поважних причин неможливості подання документів, які підтверджують судові витрати позивача до закінчення судових дебатів.

Відповідно до правового висновку щодо застосування судом норм ст. ст. 126, 221 ГПК України наведений у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2024 року по справі № 910/9714/22, положеннями статті 221 ГПК України визначено: якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Наведені вище положення статей 124, 126, 129 ГПК України у сукупності з положеннями статті 221 ГПК дають підстави дійти висновку, що у разі подання стороною таких доказів до закінчення судових дебатів у справі, суд може вирішити питання розподілу судових витрат під час ухвалення судового рішення. У разі якщо сторона (з поважних причин) до закінчення судових дебатів не подала докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, але зробила про це відповідну заяву суд може вирішити питання про судові витрати, шляхом ухвалення додаткового рішення.

Як вбачається з позову, позивач навів попередній орієнтовний перелік судових витрат, де зазначив, що окрім сплаченого судового збору позивач очікує понести витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 грн.

Також позивач вказав, що детальний розрахунок та докази витрат будуть надані суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Таким чином, позивач зробив відповідне застереження (заяву) про те, що докази витрат на правову допомогу будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, а тому доводи апелянта в цій частині колегія суддів відхиляє.

З цих підстав, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесену ним у суді першої інстанції.

Крім того, у суді апеляційної інстанції позивачем разом із відзивами апеляційні скарги були долучені докази а підтвердження понесення ним 13 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу з вимогою їх врахування під час розподілу судових витрат.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції позивачем надано додаткову угоду від 15.03.2024 до договору про правову допомогу № 26/06/2023-1 від 26.06.2023, відповідно до п. 1 якої Адвокатське об`єднання надає Клієнту правову допомогу, що полягає у юридичному супроводі у Північному апеляційному господарському суді справи № 910/17437/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Вертикаль - Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення 852 300, 00 грн. безпідставно набутих грошових коштів, щодо оскарження Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі № 910/17437/23 (далі - основне рішення) та Додаткового рішення Господарського суду від 20.02.2024 у справі № 910/17437/23 (далі - додаткове рішення).

Згідно з п. 2 Додаткової угоди сторони погодили, що винагорода (гонорар) за виконання доручення, визначеного у п.1 цієї Додаткової угоди становить: щодо основного рішення - 10 000,00 грн.; щодо додаткового рішення - 3 500,00 грн., та є фіксованою.

Сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг від 06.04.2024, відповідно до якого, Об`єднанням надані наступні послуги:

1. Підготовка відзиву на апеляційну скаргу щодо оскарження Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі № 910/17437/23;

2. Підготовка відзиву на апеляційну скаргу щодо оскарження Додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 у справі № 910/17437/23;

У п. 3 Акту зафіксовано, що вартість правової допомоги за цим Актом становить: 13 500,00 грн.

Колегією суддів враховано заперечення відповідача проти клопотань про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Водночас, з огляду на проведену позивачем роботу (подачу відзивів на апеляційні скарги) та встановлення відповідного розміру гонорару у договорі, колегія суддів не вважає її розмір неспіврозмірним із складністю справи та розміром виконаних адвокатом робіт.

Стосовно відсутності доказів понесення фактичних витрат на оплату витрат на професійну правничу допомогу, про які зазначає відповідач у своїх запереченнях, колегія суддів повторно зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу, за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем доведено належними доказами понесення витрат на правничу допомогу адвоката за розгляд справи в суді апеляційної інстанції на суму 13 500,00 грн.

З цих підстав, враховуючи фактично надану адвокатом правову допомогу в межах справи № 910/17437/23 у суді апеляційної інстанції, з огляду на наявність доказів на понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, колегія суддів дійшла до висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на професійну правову допомогу у суді апеляційної інстанції покладаються на відповідача у сумі 13 500,00 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 у справі № 910/17437/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційних скарг не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 у справі № 910/17437/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 у справі № 910/17437/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за подачу апеляційних скарг покласти на апелянта.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, місто Київ, пр. Гузара Любомира, будинок 44, ідентифікаційний код 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Вертикаль - Плюс" (61060, Харківська обл., місто Харків, ПРОСПЕКТ ЛЬВА ЛАНДАУ, будинок 155-Б, ідентифікаційний код 41718792) 13 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесену у суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/17437/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 07.05.2024

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко