Постанова

від 30.04.2024 по справі 395/286/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

30 квітня 2024 року м. Кропивницький

справа № 395/286/23

провадження № 22-ц/4809/619/24

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.,

за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фермерське господарство «Віра»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства «Віра» на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської областівід 25 січня 2024 року у складі судді Забуранного Р.А.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Фермерського господарства «Віра» (далі по тексту - ФГ «Віра») про зобов`язання повернути земельні ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію прав оренди.

В обґрунтування позовної заяви посилалася на те, що вона є власником земельних ділянок - площею 6,3000 га, кадастровий № 3523884600:02:000:2003, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13 грудня 2011 року; та площею 3,2501 га, кадастровий № 3523884600:02:000:2006, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії КР №057975, виданого 06 травня 2008 року, що розташовані на території Мар`ївської сільської ради Новоукраїнського району (раніше Новомиргородського) Кіровоградської області. На початку 2023 року їй стало відомо, що 29 квітня 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Новомиргородського районного управління юстиції Кіровоградської області Леонідовим А.С. було зареєстровано договори оренди землі на належні їй земельні ділянки строком до 29 квітня 2025 року. Вважала, що відповідачем свідомо збільшено строк оренди та зареєстровано договори оренди, текст яких вона не бачила, умови не погоджувала, а тому вони є такими, що порушують її права.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської областівід 25 січня 2024 року позов задоволено. Зобов`язано ФГ «Віра» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 6,3000 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), кадастровий номер 3523884600:02:000:2003, що розташована на території Мар`ївської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області. Скасовано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Новомиргородського районного управління юстиції Кіровоградської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 21045896 від 30 квітня 2015 року, на підставі якого було здійснено державну реєстрацію за ФГ «Віра» права оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер 3523884600:02:000:2003, площею 6,3000 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Кіровоградська область, Новомиргородський район, Мар`ївська сільська рада (номер запису про інше речове право 9541491). Зобов`язано ФГ «Віра» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,2501 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), кадастровий номер 3523884600:02:000:2006, що розташована на території Мар`ївської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області. Скасовано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Новомиргородського районного управління юстиції Кіровоградської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 21049343 від 30 квітня 2015 року, на підставі якого було здійснено державну реєстрацію за ФГ «Віра» права оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер 3523884600:02:000:2006, площею 3,2501 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Кіровоградська область, Новомиргородський район, Мар`ївська сільська рада (номер запису про інше речове право 9543145). Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ФГ «Віра» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просило вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Адвокат Жеребенко О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 ,направила до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу ФГ «Віра»залишити без задоволення, а рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської областівід 25 січня 2024 року - без змін. Вважала, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального права.

У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача адвокат Назаренко Ю.В. підтримав доводи поданої апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Адвокат Жеребенко О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок - площею 6,3000 га, кадастровий номер 3523884600:02:000:2003, яка належить позивачеві на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13 грудня 2011 року, та площею 3,2501 га, кадастровий номер 3523884600:02:000:2006, яка належить на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії КР №057975, виданого 06 травня 2008 року, що розташовані на території Мар`ївської сільської ради Новоукраїнського (раніше - Новомиргородського) району Кіровоградської області, (а.с.11-13, 14-17, 18-19).

На підставі рішень державного реєстратора реєстраційної служби Новомиргородського районного управління юстиції Кіровоградської області Леонідова Андрія Станіславовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.04.2015 року, індексні номери 21045896 та 21049343, було здійснено державну реєстрацію за ФГ «Віра» права оренди належних ОСОБА_1 земельних ділянок: кадастровий номер 3523884600:02:000:2003, площею 6,3000 га та кадастровий номер 3523884600:02:000:2006, площею 3,2501 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих за адресою: Кіровоградська область, Новомиргородський район, Мар`ївська сільська рада (номери запису про інше речове право 9541491 та 9543145 відповідно) (а.с.11-13-16).

Як на підставу позовних вимог позивач посилався на те, що жодних договорів із відповідачем не укладала.

Під час розгляду справи судом першої інстанції 24 листопада 2023 року було проведено судову почеркознавчу експертизу та надано висновок експерта №3606/23-27, з якого убачається, що підписи від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі від 02 квітня 2015 року, укладеному між ОСОБА_1 та ФГ «Віра» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3523884600:02:000:2003, який міститься на п`ятій сторінці у розділі «Реквізити сторін» у графі « ОСОБА_1 », та у договорі оренди землі від 29 квітня 2015 року, укладеному між ОСОБА_1 та ФГ «Віра», щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3523884600:02:000:2006, який міститься на п`ятій сторінці у розділі «Реквізити сторін» у графі « ОСОБА_1 », виконані не самою ОСОБА_1 , а іншою особою, з ретельним наслідуванням підпису (підписам) ОСОБА_1 шляхом попереднього тренування (а.с.125-130).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що орендодавець - ОСОБА_1 , не підписувала договори оренди землі від 02 квітня 2015 року та від 29 квітня 2015 року б/н, отже сторони не досягли згоди з усіх істотних умов цих договорів, тому вони є неукладеними, тобто є такими, що не відбулися.

Апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду, виходячи з такого.

Відповідно до статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, особисті підписи сторін договору є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми такого договору, наявність таких підписів зазвичай має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 6.216.24, 6.35-6.39 постанови від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц зазначила про таке: «У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у виді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

За змістом статей 76, 102 ЦПК України висновок експерта є доказом обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, тож на його підставі особа може заперечувати факт вчинення правочину.

Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

У разі, якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Висловлене вище про можливість визначити фактичне укладення правочину у спосіб його виконання (за відсутності законодавчих застережень про інше) не суперечить викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) правовому висновку про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 6 статті 3 ЦК України).

У схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 застосовано доктрину venire contra factum proprium («заборона суперечливої поведінки»), згідно із якою ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовом про зобов`язання повернути земельні ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію прав оренди позивачка обґрунтовувала заявлені позовні вимоги тим, що вона не підписувала договори оренди землі від 02 квітня 2015 року та від 29 квітня 2015 року з відповідачем, тому вони є неукладеними, що також доводиться висновком експерта від 24 листопада 2023 року №3606/23-27. Зробивши висновки про неукладеність договору оренди землі, врахувавши, що позивач, як власник земельної ділянки, не підписував договори оренди землі від 02 квітня 2015 року та від 29 квітня 2015 року, суд першої інстанції безпідставно обмежив предмет доказування у справі лише встановленням факту підписання чи непідписання угоди, не надав оцінки тому факту, що договір протягом восьми років виконувався сторонами. Такі висновки суперечать правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, зробленим у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі №227/3760/19-ц про те, що виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину відповідно до його істотних умов, передбачених законодавством.

За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 Цивільного кодексу України, якщо договір оренди (найму) земельної ділянки хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний.

Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

Як убачається з видаткових касових ордерів від 28 грудня 2022 року на суму 7997 грн, на суму 3998 грн, на суму 6546 грн, на суму 9292 грн, на суму 3207 грн, та на суму 18453 грн позивачка отримувала орендну плату за договором оренди від ФГ «Віра», у тому числі орендну плату за 2023 рік на суму 6546 грн, на суму 9292 грн, на суму 3207 грн, та на суму 18453 грн, про що свідчить власноручний підпис ОСОБА_1 (а.с.37-42).

Крім того, у матеріалах справи міститься витяг із відомості на видачу договорів оренди землі ФГ «Віра», з якої убачається, у червні 2015 року позивачка отримала два договори оренди землі (порядкові номери 35 та 36), про що свідчать власноручні підписи ОСОБА_1 , та які стороною позивача не спростовані (а.с.36).

Очевидно, що дії позивача, яка отримувала орендну плату від цього товариства, а згодом доводить, що вказані угоди є неукладеними, суперечать її попередній поведінці і є недобросовісними.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач не спростував презумпцію чинності договорів оренди від 02 квітня 2015 року та від 29 квітня 2015 року, а тому слід відмовити у задоволенні позовних вимог про зобов`язання повернути земельні ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію прав оренди.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості. Зазначене призвело до неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а відтак і помилкового визначення юридичних наслідків цих обставин та відповідно до вимог п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської областівід 25 січня 2024 року та додаткового рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської областівід 15 лютого 2024 рокуз ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Частиною 13 ст.141 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З позивача на користь відповідача підлягають стягненню понесені судові витрати, які було сплачено за подання апеляційної скарги у розмірі 6441,60 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Віра» задовольнити.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської областівід 25 січня 2024 року та додаткове рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської областівід 15 лютого 2024 рокускасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Віра» про зобов`язання повернути земельні ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію прав оренди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Фермерського господарства «Віра» (код ЄДРПОУ 31446456, с. Мар`ївка Новоукраїнський район Кіровоградської області) судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 6441 (шість тисяч чотириста сорок одну) грн 60 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08 травня 2024 року.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді О.Л. Карпенко

С.І. Мурашко