Ухвала

від 07.05.2024 по справі 910/5515/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

07.05.2024Справа № 910/5515/24

Суддя Привалов А.І., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЯТОВИТ-ЕКО»

про забезпечення позову

у справі № 910/5515/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЯТОВИТ-ЕКО»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «САТАРО КАПІТАЛ»

про стягнення 5 000 000,00 грн,

Без виклику представників сторін,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЯТОВИТ-ЕКО» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «САТАРО КАПІТАЛ» про стягнення 5000000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено попередній договір №2802/24 від 28.02.2024, за умовами якого сторони зобов`язалися укласти до 15 березня 2024 року, договір (договори) купівлі-продажу, та/або цессії, та/або відступлення прав вимоги, тощо, з додатками або без них, за яким продавець передає, за погодженням із покупцем, певні фінансові, та/або фондові, та/або інші похідні активи (в тому числі, але не виключно, такі активи, як інвестиційні сертифікати корпоративних (пайових) фондів, корпоративні права на частки в капіталі (капіталах) підприємств, права вимоги до боржників за фінансовими або товарними угодами, тощо), із прийнятним для продавця і покупця, рівнями ліквідності та дохідності, на суму(и), що будуть визначені основним договором. Відповідно до умов попереднього договору, позивач здійснив перерахування коштів у розмірі 5000000,00 грн в якості забезпечувального платежу.

Однак, у погоджений сторонами за попереднім договором строк до 15.03.2024 основний договір (договори) не був (були) укладений (укладені), відтак підстава для набуття грошових коштів відповідачем є припиненою, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «САТАРО КАПІТАЛ» коштів у розмірі 5000000,00 грн на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «САТАРО КАПІТАЛ» в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 5000000,00 грн.

Заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову мотивована тим, що у нього на даний час існує достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «САТАРО КАПІТАЛ», можуть бути умисно виведені на рахунки інших підприємств, з тією метою, щоб унеможливити в майбутньому виконання рішення суду у даній справі, у разі задоволення позову.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЯТОВИТ-ЕКО» про забезпечення позову та проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд відзначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 136 ГПК України).

Положеннями частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів, є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду та реалізації кожним права на судовий захист.

Заява про забезпечення позову, є обґрунтованою із зазначенням адекватного засобу забезпечення позову, необхідного для забезпечення ефективного захисту.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 73, 74, 76-79. ГПК України, яка передбачає обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник з обраними заявником заходами забезпечення позову.

Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зазначеним у заяві позивача, буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

А також враховує правову позицію, викладену у Рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, "з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову" (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини).

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в господарському судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в господарській справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, судом установлено, що за умовами укладеного попереднього договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «САТАРО КАПІТАЛ» є обізнаним зі взятими на себе зобов`язання щодо передачі, за погодженням з позивачем, певних фінансових та/або інші похідних активів, які б становили предмет основного договору. Втім, до моменту спливу терміну на укладення основного договору, відповідач з жодними пропозиціями на адресу позивача так і не звертався, а після спливу строку на укладення основного договору кошти у добровільному порядку не повернув. Така поведінка відповідача викликає сумніви щодо добросовісності його дій, як під час судового розгляду справи, так і після ухвалення рішення у даній справі, оскільки існує велика імовірність вчинення відповідачем дій, що призведуть до унеможливлення виконання рішення суду (у разі задоволення позову), що, у свою чергу, не забезпечить ефективний захист та відновлення порушених прав та законних інтересів позивача

Крім того, судом також враховано ту обставину, що згідно відомостей, відображених у Інформаційній довідці №376084922 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, у Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «САТАРО КАПІТАЛ» відсутнє будь-яке нерухоме майно, а відтак, лише наявність у відповідача достатнього розміру грошових коштів забезпечить фактичне виконання судового рішення (у разі задоволення позову), оскільки у відповідача відсутнє жодне нерухоме майно на яке можливо було б звернути стягнення в процесі виконання рішення суду (у разі задоволення позовних вимог).

Водночас, предметом позовних вимог у даній справі є стягнення грошових коштів з відповідача.

Запропонований позивачем заход забезпечення позову стосуються саме коштів відповідача - як накладення арешту на такі кошти у межах суми позову в розмірі 5 000 000,00 грн.

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Вказаний висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

При зверненні із позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22 та від 14.12.2022 у справі №922/1369/22.

Окрім того, у пункті 24 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, Верховним Судом зроблено висновок, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Таким чином, при вирішенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову судом враховується те, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

З урахуванням наведених вище обставин, а також того, що предмет спору (стягнення грошових коштів) відповідає обраному позивачем способу забезпечення позову (накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах суми позову), суд доходить висновку про обґрунтованість вжиття заходів забезпечення позову у даному випадку.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18.

Враховуючи наявну можливість здійснити відповідачем розпорядчі дії щодо грошових коштів на користь третіх осіб, оскільки сума позову є досить значною для позивача, є підстави вважати, що при невжитті заходів забезпечення позову виконання рішення буде ускладнено.

Згідно ст. 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Проте, в даному випадку суд не вбачає необхідності в зустрічному забезпеченні, оскільки відсутні підстави вважати, що відповідач понесе збитки, у зв`язку із заявою позивача про забезпечення позову.

Крім того, судом враховано положення Закону України «Про виконавче провадження» щодо порядку виконання ухвал господарських судів про вжиття заходів забезпечення позову, який не потребує визначення конкретного банківського рахунку боржника.

Відповідно частині 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Керуючись ст. 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЯТОВИТ-ЕКО» задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «САТАРО КАПІТАЛ» (01135, м. Київ, вул. Вячеслава Чорновола, буд. 41, офіс 305, код ЄДРПОУ 42309514) в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 5 000 000,00 (п`ять мільйонів) гривень, що знаходяться у банківських установах та обліковуються на банківських рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Стягувач за ухвалою: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЯТОВИТ-ЕКО» (62062, м. Одеса, Французький бульвар, буд.60в, кв. 513; код ЄДРПОУ 41542596).

Боржник за ухвалою: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «САТАРО КАПІТАЛ» (01135, м. Київ, вул. Вячеслава Чорновола, буд. 41, офіс 305, код ЄДРПОУ 42309514).

4. Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 08.05.2024, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 08.05.2027.

5. Зазначена ухвала з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа.

6. Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Артем Ігорович Привалов