Рішення

від 08.05.2024 по справі 910/13956/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.05.2024Справа № 910/13956/23

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Річковик-2"

про стягнення 254 532,55 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Річковик-2" про стягнення 254 532,55 грн, з яких 150 657,88 грн заборгованості, 89 749,07 грн інфляційних втрат та 14 125,60 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630516 від 12.10.2018 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/13956/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

17.11.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

18.12.2023 та 21.12.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

20.12.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

26.12.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.10.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач, постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Річковик-2" (далі - відповідач, споживач) було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630516 (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов`язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язався приймати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому договорі (пункт 1.1 Договору).

Згідно з пунктом 2.2.1 Договору постачальник зобов`язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

У відповідності до пункту 2.3.1 Договору споживач зобов`язується дотримуватися кількості теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що він набуває чинності з дня його підписання і діє до червня 2019 року.

Відповідно до пункту 4.2 Договору, керуючись статтею 631 Цивільного кодексу України, сторони домовилися про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між з сторонами з 01.05.2018.

Згідно з пунктом 4.4 Договору він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Пунктами 4.10 та 4.11 Договору сторони погодили, що договір припиняє свою дію в випадках: закінчення терміну дії; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення Господарським судом; ліквідації однієї із сторін. Крім того, припинення дії договору не звільняє споживача від обов`язку повної сплати вартості спожитої теплової енергії.

На виконання умов Договору сторонами підписані відповідні додатки.

Згідно пункту 1 Додатку 2 розрахунки зі споживачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 23.07.2018 № 1294, за кожну відпущену Гігакалорію без урахування ПДВ.

У відповідності до пункту 2 Додатку 2, у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3, 4).

Споживач, що має будинкові прилади обліку (незалежно від балансової приналежності приладів обліку теплової енергії), щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в ЦОК за адресою: вул. Будівельна, 25 - не пізніше 28 числа звітного місяця (пункт 5 додатку Д).

Відповідно до пункту 9 Додатку 2 споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в ЦОК за адресою: вул. Будівельна, 25 оформлену постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Пунктом 10 Додатку 2 передбачено, що споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунки постачальника згідно з його розрахунком за кожною тарифною групою окремо.

Як зазначає позивач, відповідач не в повному обсязі вносив плату за спожиту теплову енергію, в результаті чого за період з липня 2021 року по липень 2023 року утворилась заборгованість в розмірі 150 657,88 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями корінців нарядів на включення та відключення об`єкта теплоспоживання, актів про готовність вузла комерційного обліку до роботи, відомостей обліку споживання теплової енергії, актів приймання-передавання товарної продукції, облікових карток.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати поставленої теплової енергії у гарячій воді, позивач просить суд стягнути з відповідача 150 657,88 грн заборгованості, 89 749,07 грн інфляційних втрат та 14 125,60 грн 3% річних, нарахованих за період з 01.07.2021 по 30.06.2023.

При цьому, після відкриття провадження у справі, відповідачем були здійсненні оплати за поставлену теплову енергію в загальній сумі 145 657,88 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 618 від 31.10.2023 на суму 7 000,00 грн, № 621 від 14.11.2023 на суму 50 000,00 грн та № 630 від 30.11.2023 на суму 88 657,88 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач полається на те, що зобов`язання сторін за Договором припинились 01.12.2021 у зв`язку з укладенням між ними договорів з колективним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії №163051640010104 та №163051640010104. Відтак, за доводами відповідача, нарахування за Договором починаючи з грудня 2021 року є безпідставним, а тому обґрунтованою може бути лише заборгованість по листопад 2021 року в розмірі 29 424,32 грн. Щодо здійснення ним оплат після пред`явлення позову в розмірі, що є більшим за вказану суму, відповідач наполягатиме на зарахуванні переплати в рахунок погашення поточних платежів за чинними договорами.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень частин 6 та 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Отже, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено Договір, відповідно до якого позивачем поставлено, а відповідачем прийнято теплову енергію у гарячій воді, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

При цьому останнім місяцем, у якому здійснювалося постачання теплової енергії за Договором, був листопад 2021 року.

Так, з наявних у матеріалах справи Акту приймання-передавання товарної продукції № 11/2021-1630516 від 30.11.2021, облікової картки за листопад 2021 року та Довідки про нарахування за теплову енергію за листопад 2021 року вбачається, що відповідачем було спожито у листопаді 2021 року 139.85800 Гкал вартістю 243 641,03 грн без ПДВ (за тарифом 1 742,06 грн за 1 Гкал).

У той же час, відповідно до Акту приймання-передавання товарної продукції № 12/2021-1630516 від 31.12.2021, облікової картки за грудень 2021 року та Довідки про нарахування за теплову енергію за грудень 2021 року, нарахування на суму 243 641,03 грн без ПДВ (за тарифом 1 742,06 грн за 1 Гкал) було сторновано та відповідний обсяг теплової енергії перераховано за тарифом 1 398,31 грн за 1 Гкал. Крім того, було здійснено донарахування в загальному обсязі 106.63169 Гкал за період з 20.11.2021 по 01.12.2021.

При цьому, здійснені в грудні 2021 року нарахування було зрештою перераховано на суму -56 604,19 грн, що вбачається з Акту приймання-передавання товарної продукції № 6/2023-1630516 від 30.06.2023.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з доводами відповідача про те, що зобов`язання сторін за Договором припинились 01.12.2021, однак спірний обсяг теплової енергії стосується періоду чинності Договору.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 10 Додатку 2 передбачено, що споживач на розрахунковий рахунок постачальника щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про теплопостачання" основним обов`язком споживача теплової енергії є, в тому числі, додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Разом із тим, відповідач оплату за поставлену теплову енергію у гарячій воді здійснював із порушенням порядку, встановленого Договором, та не у повному обсязі, внаслідок чого станом на поточну дату його заборгованість складає 5 000,00 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги, що позивач з цим позовом звернувся до суду 04.08.2023, а відповідач частково оплатив заборгованість у розмірі 145 657,88 грн, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 145 657,88 грн, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення суми боргу за спожиту теплову енергію в гарячій воді в розмірі 5 000,00 грн, відповідно ця вимога підлягає задоволенню.

Крім основного боргу позивач заявив до стягнення з відповідача 14 125,60 грн 3% річних та 89 749,07 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.07.2021 по 30.06.2023.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що їх розмір не перевищує розміру, розрахованого судом, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати комунальних послуг в період воєнного стану" забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, оскільки нормативні приписи зазначеної постанови стосуються саме населення, а не юридичних осіб.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, господарський суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Зважаючи на те, що провадження у справі підлягає закриттю в частині, а також беручи до уваги положення статті 4 Закону України "Про судовий збір", якими передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, сума судового збору в розмірі 2 184,87 грн може бути повернута позивачу в порядку статті 7 Закону України "Про судовий збір".

В іншій частині судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача в розмірі 1 633,12 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 233, 237, 238, 240 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/13956/23 в частині позовних вимог про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Річковик-2" основної заборгованості в розмірі 145 657,88 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Річковик-2" (02232, місто Київ, вулиця Закревського, будинок 85; ідентифікаційний код: 23697417) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код: 40538421) 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. заборгованості, 89 749 (вісімдесят дев`ять тисяч сімсот сорок дев`ять) грн 07 коп. інфляційних втрат, 14 125 (чотирнадцять тисяч сто двадцять п`ять) грн 60 коп. 3% річних та 1 633 (одну тисячу шістсот тридцять три) грн 12 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08.05.2024.

Суддя О.В. Нечай