Ухвала

від 12.06.2024 по справі 910/13956/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

12.06.2024Справа № 910/13956/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участі секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у судовому засіданні

заяву Житлово-будівельного кооперативу "Річковик-2"

про розстрочення виконання судового рішення

у справі № 910/13956/23

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Річковик-2"

про стягнення 254 532,55 грн

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Річковик-2" про стягнення 254 532,55 грн, з яких 150 657,88 грн заборгованості, 89 749,07 грн інфляційних втрат та 14 125,60 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 було закрито провадження у справі № 910/13956/23 в частині позовних вимог про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Річковик-2" основної заборгованості в розмірі 145 657,88 грн, в іншій частині позов було задоволено, стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Річковик-2" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" 5 000,00 грн заборгованості, 89 749,07 грн інфляційних втрат, 14 125,60 грн 3% річних та 1 633,12 грн витрат по сплаті судового збору.

31.05.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про розстрочення виконання судового рішення у цій справі, яку 31.05.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

В обґрунтування вказаної заяви відповідач посилається на те, що він є неприбутковою організацією і може виконувати власні зобов`язання лише за рахунок коштів, отриманих від мешканців будинку № 85 по вул. Закревського в м. Києві в якості оплати за спожиті житлово-комунальні послуги, та в межах витрат, передбачених кошторисом кооперативу. Як зазначає відповідач, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 у цій справі він сплатив позивачу 60 507,79 грн, при цьому, з метою уникнення додаткового фінансового навантаження на мешканців будинку № 85 по вул. Закревського в м. Києві в умовах оголошеного воєнного стану та перспективи підняття тарифів на електроенергію, відповідач вказує, що може виконати рішення суду лише за умови розстрочення сплати залишку присуджених сум до 20.10.2024 шляхом сплати п`ятьма рівними частинами по 10 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 розгляд заяви Житлово-будівельного кооперативу "Річковик-2" про розстрочення виконання судового рішення у справі № 910/13956/23 призначено на 12.06.2024.

12.06.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення у цій справі, які 12.06.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У судове засідання 12.06.2024 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду заяви сторони були повідомлені належним чином, їх явка обов`язковою судом не визнавалась.

Розглянувши у судовому засіданні 12.06.2023 заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду в цій справі, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, в основу ухвали суду про надання розстрочки виконання судового рішення має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Як на підставу для розстрочення виконання судового рішення в цій справі відповідач посилається на дві групи доводів, по-перше, на часткове його виконання, а по-друге, на особливості формування майна кооперативу за рахунок коштів, отриманих від мешканців будинку № 85 по вул. Закревського в м. Києві в якості оплати за спожиті житлово-комунальні послуги.

З урахуванням викладеного, з метою уникнення додаткового фінансового навантаження на мешканців будинку № 85 по вул. Закревського в м. Києві в умовах оголошеного воєнного стану та перспективи підняття тарифів на електроенергію, відповідач просить розстрочити виконання рішення суду.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Отже, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У зв`язку з тим, що відстрочка або розстрочка подовжують період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні цієї норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку. Крім того, довготривале виконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом. Сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення, суд зазначає, що безпідставне надання розстрочки за відсутності обґрунтованих на те мотивів без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Ухвала про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви. При розгляді відповідних заяв необхідно дотримати баланс інтересів як боржника, так і кредитора при одночасному врахуванні вимоги закону про обов`язковість виконання судового рішення.

У постанові від 21.01.2021 у справі № 927/704/19 Верховний Суд звертає увагу на необхідність подання доказів, що підтверджуватимуть об`єктивну неможливість своєчасного здійснення розрахунків, зокрема відсутності коштів на поточних рахунках підприємства, в тому числі неможливості залучення кредитних коштів; ведення належної претензійно-позовної діяльності щодо стягнення дебіторської заборгованості в примусовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 та ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд звертає увагу, що відповідач просить розстрочити виконання судового рішення у цій справі до 20.10.2024 шляхом затвердження графіка оплати, яким передбачено щомісячне внесення платежів по 10 000,00 грн протягом 5 місяців, проте жодним чином не обґрунтовує запропонований термін розстрочення.

Суд не може визнати обґрунтованим ані посилання відповідача на часткову оплату стягнутих за рішенням сум, ані посилання на його статус як кооперативу. Суд відзначає, що предметом спору в справі № 910/13956/23 було стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, споживачами яких були саме мешканці будинку № 85 по вул. Закревського в м. Києві . Спірна заборгованість виникла з вини відповідача та стосувалася періоду листопад - грудень 2021 року. Отже фінансове навантаження на мешканців було відтерміновано у часі й підстав для ще більшого відтермінування виконання грошових зобов`язань суд не вбачає.

За висновком суду, подані відповідачем докази не є переконливими для висновку про ускладнення виконання рішення суду та не можуть підтверджувати реальність виконання рішення суду у запропонований в заяві строк.

З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін, оскільки довготривале виконання рішення суду порушуватиме право Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на справедливий судовий розгляд, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви Житлово-будівельного кооперативу "Річковик-2" про розстрочення виконання судового рішення в цій справі.

При цьому суд звертає увагу, що сторони в процесі примусового виконання рішення мають право укласти мирову угоду.

Керуючись статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Житлово-будівельного кооперативу "Річковик-2" про розстрочення виконання судового рішення у справі № 910/13956/23 відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 14.06.2024

Суддя О.В. Нечай