Рішення

від 18.04.2024 по справі 911/215/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" квітня 2024 р. Справа № 911/215/24

Суддя Шевчук Н.Г. розглянувши матеріали позовної заяви

Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАТІНУМОІЛ", 19100, Черкаська область, місто Монастирище, вулиця Б. Хмельницького, будинок 36, квартира 29

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНЕРАЛ ЦЕС", 08289, Київська область, Бучанський район, селище міського типу Гостомель, вулиця Автодорожна, будинок 1

про стягнення 426 511, 71 грн за договором поставки нафтопродуктів № ПО-158 від 17.07.2020

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання М.Г. Байдрелова

за участю представників сторін згідно протоколу

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛАТІНУМОІЛ" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНЕРАЛ ЦЕС" про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № ПО-158 від 17.07.2020 у загальному розмірі 447 985,53 грн. Позовна заява сформована в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором поставки нафтопродуктів № ПО-158 від 17.07.2020, укладеного між позивачем та відповідачем, у зв`язку з чим у відповідача утворилася заборгованість у сумі 259 366, 38 грн, що послугувало для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Господарський суд Київської області ухвалою від 30.01.2024 подану позовну заяву залишив без руху, оскільки останню подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164 Господарського процесуального кодексу України та встановив спосіб і строк їх усунення. Зокрема, позивачу було запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються (пені, 3 % річних, інфляційних).

01 лютого 2024 року через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, до якого долучено заяву від 01.02.2024 про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог (у порядку статті 46 ГПК України), згідно якої позивач просив стягнути з відповідача 259 366, 38 грн заборгованості, 50 735, 26 грн пені, 18 335, 55 грн 3% річних та 98 074, 52 грн інфляційних втрат, загалом 426 511, 71 грн.

Оскільки відповідно до статті 46 Господарського процесуального кодексу України процесуальні права та обов`язки сторін, такі як зміна підстав позову, зменшення позовних вимог, виникають у останніх після відкриття провадження у справі, тоді як провадження у цій справі ще не було відкрито, суд розцінив клопотання та заяву позивача, як усунення недоліків позовної заяви, згідно яких, після проведеного позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, суми зменшилися.

Враховуючи викладене, суд ухвалою від 05.02.2024 відкрив провадження у справі № 911/215/24, предметом спору якої є заборгованість у загальному розмірі 426 511, 71 грн.

Звертаючись до суду з позовом позивач просив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Суд, беручи до уваги ціну позову, яка перевищувала сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дійшов висновку, що справа за відповідно поданим позовом не відноситься до малозначних справ, приорітетний розгляд яких без проведення судового засідання, натомість, враховуючи предмет доказування та характер спірних правовідносин, суд визначив, що справа є незначної складності та може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження із призначенням справи до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Господарський суд Київської області ухвалою від 05.02.2024 призначив перше судове засідання на 29.02.2024.

19 лютого 2024 року канцелярією суду в АС "Діловодство спеціалізованого суду" зареєстровано заяву від відповідача, що сформована в системі ЄСІТС "Електронний суд" 16.02.2024, зміст якої відповідає вимогам, що ставляться до відзиву на позовну заяву. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовної заяви виходячи з форс-мажорних обставин, які виникли внаслідок агресії російської федерації розпочатої 24.02.2022, враховуючи що підприємство відповідача понесло збитки по знищенню майна підприємства на загальну суму 4 280 560 грн, включно з паливом. Також у відзиві відповідач просив розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, обґрунтовуючи це тим, що ця справа має пріоритетне значення для здійснення господарської діяльності відповідача у зв`язку із знищенням його майна внаслідок російської агресії.

В судовому засіданні 29.02.2024 представник відповідача підтримав заявлене у відзиві клопотання про розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження, однак суд залишив його без задоволення та оголосив перерву в судовому засіданні до 18.04.2024.

03 квітня 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЛАТІНУМОІЛ" сформовано в підсистемі "Електронний суд" додаткові пояснення, які судом залучено до матеріалів справи в якості відповіді на відзив.

18 квітня 2024 року на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого відповідач зазначив, що бажає приймати участь під час розгляду даної справи з іншим адвокатом, однак станом на 18.04.2024 договір з адвокатом не укладений, оскільки не узгоджені всі умови договору.

Суд клопотання відповідача про відкладення розгляду справи залишає без задоволення, оскільки відповідачем не подано доказів, що підтверджують викладені у клопотанні обставини, зокрема, доказів на підтвердження припинення повноважень адвоката Єпанчінцевої Г.Я., яка була присутня в судовому засіданні 29.02.2024 не надав, разом з тим явка представника відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Враховуючи те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в судовому засіданні 18.04.2024, судом вирішено спір за відсутності представників сторін, зважаючи на те, що сторони належним чином були повідомлені про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами згідно з положеннями статті 202 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

17 липня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЛАТІНУМОІЛ" (далі Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІНЕРАЛ ЦЕС" (далі Покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № ПО-158.

Згідно із пунктами 1.1, 2.1, 3.1, 3.2-3.5, 3.9, 4.1, 4.4, 6.1, 6.2 Договору Постачальник зобов`язується передати в погоджені строки, а Покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі, нафтопродукти, іменовані далі за текстом - "Товар", найменування, кількість, ціна яких вказується в видаткових накладних, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

Товар поставляється погодженими партіями. Постачання та приймання товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладними та/або актами приймання-передачі, товарно-транспортними накладними), які підписані представниками обох сторін. Постачальник зобов`язаний надати податкову накладну та товарно-транспортну накладну.

Вартість товару зазначається з урахуванням ПДВ, наливу та з урахуванням транспортних витрат.

Загальна ціна цього Договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару Покупцем протягом всього строку дії Договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається Постачальником в рахунках-фактурах та видаткових накладних.

Покупець зобов`язується оплатити повну вартість (в розмірі 100 %) товару (в тому числі ПДВ), відображену в рахунках-фактурах та накладних документах на товар, (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі), протягом 5 банківських днів, з дати здійснення поставки товару.

Право власності на товар переходить до Покупця з дати поставки товару, що вказана в накладних документах на товар (видаткових накладних та/або акти приймання передачі).

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок Постачальника.

Товар, який поставлений в рамках цього Договору, оплачується в календарній послідовності його поставки.

У випадку несвоєчасної оплати (не оплати), Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період несвоєчасної оплати (не оплати) за кожний день прострочення, від суми невиконаного грошового зобов`язання.

Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання зобов`язань по цьому Договору.

Цей Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31 грудня 2023 року, а в частині взаєморозрахунків до їх повного проведення. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання.

Якщо жодна із сторін не заявить про свої наміри припинити дію цього Договору за 30 (тридцять) днів до закінчення строку його дії, то строк дії цього Договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік.

На виконання взятих зобов`язань, передбачених розділами 1 та 2 Договору про поставку нафтопродуктів, 05 та 27 січня 2022 року ТОВ "ПЛАТІНУМОІЛ" поставило ТОВ "МІНЕРАЛ ЦЕС" товар паливо дизельне ДП-3-Євро5-ВО та бензин автомобільний А-95-Євро5-ЕО на загальну суму 451 866, 66 грн.

Факт отримання ТОВ "МІНЕРАЛ ЦЕС" товару на загальну суму 451 866, 66 грн підтверджується підписаними обома сторонами видатковими накладними № 45 від 05.01.2022 на суму 177 508, 26 грн та № 554 від 27.01.2022 на суму 274 358, 40 грн, а також товарно-транспортними накладними.

В позовній заяві (в редакції заяви про зміну підстав позову та зменшення позовних вимог) позивачем зазначено, що за період з 05.01.2022 по 18.10.2023 ТОВ "МІНЕРАЛ ЦЕС" перерахувало позивачу кошти в загальному розмір 485 776, 20 грн, що підтверджується долученими платіжними дорученнями.

Також позивачем зазначено, що станом на 01.01.2022 за спірним договором у відповідача існувала заборгованість у розмірі 293 275, 92 грн (розділ "сальдо початкове").

Відтак, за вирахуванням початкового сальдо, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, станом на день звернення з позовом до суду позивач твердить, що у відповідача існує заборгованість в сумі 259 366, 38 грн за договором про поставку нафтопродуктів № ПО-158 від 17.07.2020.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором в частині проведення розрахунків за отриманий товар стало підставою для нарахування позивачем відповідачу 50 735, 26 грн пені, 18 335, 55 грн 3 % річних, 98 074, 52 грн інфляційних втрат та звернення з даним позовом до суду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву підтвердив отримання товару за видатковими накладними № 45 від 05.01.2022 та № 554 від 27.01.2022, однак не погоджується із сумою заборгованості заявленою позивачем. Так за твердженнями відповідача сума заборгованості становить 238 858, 12 грн, оскільки позивачем при розрахунку заборгованості не враховано часткову оплату відповідача 02.02.2024 в сумі 20 508, 26 грн.

Окрім викладеного відповідач зазначив, що не може виконати зобов`язання в повній сумі перед позивачем зважаючи на форс-мажорні обставини, які виникли внаслідок агресії російської федерації. Відповідач зазначив, що на підприємстві ТОВ "МІНЕРАЛ ЦЕС", що розташоване в смт Гостомель, вул. Автодорожна, 1 та знаходиться поруч з аеропортом в смт Гостомель було знищено нерухоме майно підприємства: складські приміщення, АЗС, техніка, станки, продукція, які належали підприємству та перебували в його оренді. На підтвердження викладених обставин відповідачем до відзиву долучено витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022112320000654 від 31.03.2022 та акт про пожежу від 16.06.2022.

Також відповідач посилаючись на розділ 5 договору "Форс-мажор" та лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено, як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресією російської федерації проти України, вважає безпідставними вимоги позивача щодо заявлених до стягнення з відповідача сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

У зв`язку із викладеним, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "ПЛАТІНУМОІЛ" повністю.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов таких висновків.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Першими частинами статей 692 та 530 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із пунктом 3.3 Договору, оплату за поставлений товар покупець зобов`язаний здійснити протягом 5 банківських днів, з дати здійснення поставки товару.

Як вбачається із матеріалів справи та обома сторонами підтверджується, що на виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковими накладними № 45 від 05.01.2022 та № 554 від 27.01.2022 на загальну суму 451 866, 66 грн.

Враховуючи положення пункту 3.3 Договору, строк виконання зобов`язань з оплати отриманого за означеними видатковими накладними є таким, що настав 12.01.2022 та 03.02.2022.

Звертаючись із цим позовом до суду позивачем заявлено до стягнення 259 366, 38 грн основної заборгованості.

Натомість відповідач у відзиві повідомив про часткову оплату в сумі 20 508, 26 грн.

Судом встановлено та не заперечується позивачем, що після звернення позивача із позовом до суду (позовна заява сформована в "Електронному суді" та зареєстрована канцелярією суду 25.01.2024) відповідачем 02.02.2024 на користь позивача сплачено суму в розмірі 20 508, 26 грн. Вказане підтверджується платіжною інструкцією № 2378 від 02.02.2024, що містяться в матеріалах справи.

В такому випадку, суд вважає, що спір в частині стягнення 20 508, 26 грн основного боргу вичерпаний під час розгляду справи внаслідок здійсненої оплати 02.02.2024, а тому провадження у відповідній частині підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відтак, несплачена сума відповідачем за поставлений товар складає 238 858, 12 грн.

Отже, предметом спору є позовні вимоги про стягнення 238 858, 12 грн основної заборгованості та нараховані позивачем за неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань суми пені у розмірі 50 735, 26 грн, 3 % річних у розмірі 18 335, 55 грн та інфляційні втрати у розмірі 98 074, 52 грн.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у розмірі 238 858, 12 грн від представників сторін не надходило.

Відповідно, заявлена до стягнення основна сума заборгованості у розмірі 238 858, 12 грн є обґрунтованою, підтверджується наявними матеріалами справи та належить до задоволення.

Як вже зазначалося судом, за неналежне виконання умов договору поставки позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 50 735, 26 грн, 3 % річних у розмірі 18 335, 55 грн та інфляційні втрати у розмірі 98 074, 52 грн.

Згідно із частиною першою статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частин першої та другої статті 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями, згідно із частиною першою статті 230 Господарського кодексу України, у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина четверта статті 231 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною третьою статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання, або не виконав його у строк встановлений договором, або законом.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати (не оплати), Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період несвоєчасної оплати (не оплати) за кожен день прострочення, від суми невиконаного грошового зобов`язання.

На підставі пункту 4.1 Договору, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 50 735, 26 грн за загальний період з 13.01.2022 по 01.08.2022 по кожній видатковій накладній окремо.

Враховуючи, що відповідачем у встановлений договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконано, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), а тому він вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Суд перевіривши розрахунок позивача встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним. Також суд встановив, що визначені позивачем суми заборгованості на які здійснювалися нарахування пені виникли в результаті зарахування позивачем часткових оплат відповідача: (1) з урахуванням призначення платежу в платіжних інструкціях чітко за вказаною видатковою накладною та (2) в хронологічному порядку на погашення заборгованості, що виникла у найдавніший період за оплатами, призначення платежів в яких не вказано.

Відповідачем контрозрахунку не надано.

Відтак, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума пені у розмірі 50 735, 26 грн належить до задоволення.

Частиною першою статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних (98 074, 52 грн за загальний період з 13.01.2022 по 15.01.2024) і 3 % річних (18 335, 55 грн за загальний період з 13.01.2022 по 15.01.2024) дійшов висновку, що він складений правильно, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Щодо посилань відповідача на наявність об`єктивних і незалежних від нього обставин (форс-мажорних обставин), які зумовили невиконання зобов`язань за договором, то суд зазначає, що у контексті приписів статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22 звертає увагу скаржника на те, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору.

Таким чином суд зауважує, що наведені відповідачем аргументи не спростовують виникнення у нього обов`язку за договором сплатити прийнятий товар.

Щодо тверджень відповідача про безпідставність вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 вказано, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними, (3) для конкретного випадку.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Отже, окрім наявності обставин непереборної сили, для звільнення від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе за договором зобов`язань відповідач має довести, що визначені ним обставини є форс-мажорними та стали причиною неможливості виконання ним обов`язків по оплаті товару.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в Інтернеті, та адресований "Всім кого це стосується", Торгово-промислова палата України на підставі статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

Таким чином, сам по собі лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини саме для спірних правовідносин, але у сукупності з іншими доказами, може їх підтверджувати.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.

До того ж, розділом 5 Договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання будь-якого з положень цього договору, якщо це невиконання стало наслідком причин, які виникли незалежно від волі сторін після укладення договору і настання або дію яких, а також наслідки, не можна було передбачити або попередити розумними методами, які знаходились поза сферою контролю сторони, що не виконує зобов`язання, через подібні стихійні лиха, громадські безпорядки, страйки, закриття портів, залізничних доріг, ембарго, втручання з сторони влади, в тому числі видання актів державними органами, війни і військові дії, повстання, мобілізації, епідемії (епізоотії), пожежі, обрив електросіток, вибухів, дорожніх і природних катастроф, а також їх наслідків і інших подій, які повинні бути підтверджені висновками Торгово-промислової палати України регіону, про дії обставин непереборної сили.

При цьому, термін виконання зобов`язань по Договору переноситься на період, протягом якого діяли такі обставини. Якщо ці обставини будуть продовжуватись більше 3-х місяців, то кожна із сторін має право відмовитись від подальшого виконання зобов`язань по Договору і в цьому випадку взаємні розрахунки будуть проведені по факту і жодна із сторін не буде мати права на відшкодування іншою стороною можливих збітків.

Сторона, яка не має можливості виконувати зобов`язання по Договору, повинна про настання або закінчення форс-мажорних обставин негайно, але не пізніше 10 днів, повідомити другу сторону. Не повідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання або припинення форс-мажорних обставин позбавляє сторону права на них посилатись.

В той же час, відповідачем не надано жодних доказів повідомлення позивача про настання обставин непереборної сили (форс-мажор).

Посилання відповідача на початок досудового розслідування за фактом знищення пального, яке знаходилося в резервуарах для зберігання пального, що підтверджується витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022112320000654 від 31.03.2022 та повного знищення майна пожежею внаслідок попадання боєприпасів на територію підприємства, що підтверджується актом про пожежу від 16.06.2022, складеним комісією в особі заступника начальника управління начальника ВЗНС Бучанського РУ ГУ ДСНС України у Київській області полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , головного інженера ВЗНС Бучанського РУ ГУ ДСНС України у Київській області капітана служби цивільного захисту ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , не є тими даними, які спроможні містити у собі інформацію щодо обставин настання форс-мажорних обставин для відповідача, оскільки:

- у наданому витязі з єдиного реєстру досудового розслідування відсутня інформація про ТОВ "МІНЕРАЛ ЦЕС", як сторони у кримінальному провадженні, в тому числі як потерпілої сторони;

- у наданому акті про пожежу від 16.06.2022 вбачається, що пожежа відбулася в приміщені виробничого цеху (нежитлові будівлі) на об`єкті частини гаражного центрального комплексу розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є фізична особа ОСОБА_3 , тоді як згідно долучених до матеріалів справи копій ТТН вбачається, що постачання товару здійснювалось вантажоодержувачу: ТОВ "МІНЕРАЛ ЦЕС", пункт розвантаження: Київська обл., Бучанський р-н, смт Гостомель, вул. Автошляхова, буд. 1.

Відповідно до статей 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи, суд зазначає, що належними та допустимими доказами відповідачем не спростовано позовні вимоги позивача. Відповідно, правові підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання ним умов договору поставки відсутні.

Приймаючи до уваги викладене в сукупності, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 406 003, 45 грн, з яких 238 858, 12 грн основна заборгованість, 50 735, 26 грн пеня, 18 335, 55 грн 3% річних та 98 074, 52 грн інфляційні втрати. Провадження у справі в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 20 508, 26 грн підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Розподіл судових витрат.

Згідно попереднього орієнтовного розрахунку суми судових витрат позивач просить стягнути з відповідача витрати, які він поніс та планує понести у зв`язку із розглядом цієї справи в загальному розмірі 21 397, 68 грн, з яких 6 397, 68 грн судовий збір та 15 000, 00 грн витрати на правничу допомогу.

У відповідності до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Така правова позиція викладена в постанові ВП ВС від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем до матеріалів справи надано копії: акта № 3-ю-П надання послуг правової допомоги від 15.01.2024, платіжної інструкції № 187 від 23.01.2024 на суму 10 000, 00 грн, ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1516617 від 22.12.2023, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧЦ № 000240 від 23.03.2018.

Натомість судом встановлено, що представником позивача до матеріалів справи не долучено договір про надання правової допомоги.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката задоволенню судом не підлягає.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; у разі задоволення позову - на відповідача.

Судовий збір у розмірі 6 090 ,05 грн покладається судом на відповідача у зв`язку із задоволенням позовних вимог, а решту судового збору (307, 62 грн) слід повернути особі, яка його сплатила за її клопотанням ухвалою суду, у зв`язку із закриттям провадження у справі. За наявності відповідно клопотання, суд вирішить питання про його повернення.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Закрити провадження у справі № 911/215/24 в частині вимоги про стягнення 20 508, 26 грн заборгованості за поставлений товар, у зв`язку із відсутністю предмета спору в цій частині.

2. Задовольнити позовні вимоги в іншій частині.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНЕРАЛ ЦЕС" (08289, Київська область, Бучанський район, селище міського типу Гостомель, вулиця Автодорожна, будинок 1; код ЄДРПОУ 19405202) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАТІНУМОІЛ" (19100, Черкаська область, місто Монастирище, вулиця Б.Хмельницького, будинок 36, квартира 29; код ЄДРПОУ 36778818) 406 003 (чотириста шість тисяч три) грн 45 коп. (з яких 238 858, 12 грн основної заборгованості, 50 735, 26 грн пені, 18 335, 55 грн 3% річних, 98 074, 52 грн інфляційних втрат) та 6 090 (шість тисяч дев`яносто) грн 05 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повне рішення складено та підписано: 06.05.2024