Рішення

від 23.04.2024 по справі 916/254/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2024 р. Справа № 916/254/24Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),

до: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Південно-українська морська компанія" (73485, м. Херсон, смт. Антонівка, пров. Янтарний, буд 36; код ЄДРПОУ 39947854),

про витребування частки в статутному капіталі.

За участю представників сторін:

від позивача адвокат Ткаченко А.О., ордер серія АА № 1394939;

від відповідача не з`явився;

від третьої особи не з`явився.

Обставини справи.

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Південно-українська морська компанія, в розмірі 2200000,00 грн, що становить 47,5 % статутного капіталу.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов шляхом:

- Накладення арешту на частку ОСОБА_2 в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Південно-українська морська компанія в розмірі 2200000,00 грн, що становить 47,5% статутного капіталу;

- Заборони державним реєстраторам, визначеним Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії, передбачені Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Південно-українська морська компанія, вносити зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про зміну частки засновників (учасників) у статутному капіталі, зміну розміру статутного капіталу товариства.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2024 справу № 916/254/24 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою суду від 24.01.2024 заяву ОСОБА_1 (вх. 2-95/24 від 22.01.2024) про забезпечення позову у справі № 916/254/24 задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову, а саме накладено арешт на частку ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Південно-українська морська компанія (73485, м. Херсон, смт. Антонівка, пров. Янтарний, буд. 36; код ЄДРПОУ 39947854) в розмірі 2200000,00 грн, що становить 47,5% статутного капіталу. У задоволенні решти заяви відмовлено.

Ухвалою суду від 29.01.2024 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/254/24. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Південно-українська морська компанія". Підготовче засідання у справі призначено на 22.02.2024 о 10:30 год. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати учасникам справи відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 ГПК України, протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України - протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Запропоновано третій особі, відповідно до ст. 168 ГПК України надати пояснення щодо позову - протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали суду. Копії письмових доказів, які подаються до суду, оформити відповідно до вимог ст. 91 ГПК України та п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації", затвердженого Наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003. Зобов`язано відповідача та третю особу повідомити суду про наявність електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд". Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 22.02.2024 о 10:30 год. Повідомлено учасників справи про можливість участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, можливість подати процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

21 лютого 2024 року до суду від представника позивача надійшла заява, в якій представник позивача просить суд відкласти розгляд справи № 916/254/24 на іншу дату та проводити судові засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 22.02.2024 відкладено підготовче засідання у справі на 26.03.2024 о 10:00 год. Задоволено заяву представника ОСОБА_1 про участь у судових засіданнях у справі № 916/254/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Проведення підготовчого засідання, яке призначене Господарським судом Одеської області на 26.03.2024 о 10:00 год., постановлено здійснити в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку (ВКЗ) (доступ до системи за посиланням: (https://cabinet.court.gov.ua). Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 26.03.2024 о 10:00 год.

22 березня 2024 року до суду від представника позивача надійшло клопотання з додатками.

Вказане клопотання з додатками суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 26 березня 2024 року закрито підготовче провадження у справі № 916/254/24. Призначено справу до судового розгляду по суті на 23.04.2024 о 14:10 год. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 23.04.2024 о 14:10 год.

Представник відповідача та представник третьої особи у судове засідання 23.04.2024 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Представник позивача у судовому засіданні 23.04.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених позовній заяві.

У судовому засіданні 23.04.2024 після повернення з нарадчої кімнати судом відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення і повідомлено представнику позивача про орієнтований час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 (надалі за текстом позивач) є учасником (засновником) Товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-українська морська компанія» (надалі за текстом ТОВ «ПУМК», Товариство), якому належить частка в статутному капіталі Товариства в розмірі 2200000,00 грн, що становить 47,5% статутного капіталу.

У жовтні 2023 року позивачу з відомостей наявних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стало відомо, що його виключено зі складу учасників ТОВ «ПУМК», а належний останньому статутний капітал в розмірі 2200000,00 грн, що становить 47,5% статутного капіталу, значиться у власності ОСОБА_2 (надалі за текстом відповідач).

Згідно інформації, що міститься у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 21.09.2023 було проведено реєстраційну дію №1004991070015018424 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», «Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи», якою позивача виключено як засновника (учасника) ТОВ «Південно-українська морська компанія» та змінено на нового учасника Товариства ОСОБА_2 .

Ознайомившись з документами, які наявні у доступі для позивача, що були подані державному реєстратору для проведення реєстраційної дії № 1004991070015018424, позивачем встановлено наступні обставини.

Для вчинення реєстраційної дії державному реєстратору Відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради ОСОБА_3 було надано, зокрема, Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-українська морська компанія» від 12.09.2023, який складено у зв`язку з укладанням договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-українська морська компанія» від 12.09.2023, за яким позивач ОСОБА_1 нібито передав відповідачу ОСОБА_2 частку в статутному капіталі ТОВ «Південно-українська морська компанія» у розмірі 47,5%, що складає 2200000,00 грн.

Справжність підписів сторін у зазначеному акті засвідчені приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Антоновою Т.Є., про що здійснено записи у реєстрі за №№ 711, 712.

Проте позивач вказує, що він ніколи не знайомився та не зустрічався з відповідачем, не укладав жодних договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ПУМК» з відповідачем, не підписував Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-українська морська компанія» від 12.09.2023, ніколи не знаходився у присутності приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Антонової Т.Є.

Відтак, зміна складу учасників відбулась незважаючи на те, що позивач не вчиняв будь-яких дій, спрямованих на відчуження своєї частки в статутному капіталі Товариства, а отже, відповідна частка вибула з володіння позивача за відсутності його волі.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, з наступних підстав.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Положеннями частин 1, 3 ст. 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно із ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються, зокрема, майнові права та обов`язки, в тому числі і частка в статутному капіталі господарського товариства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15).

У відповідності до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.

Нормами статті ст. 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учаснику товариства надано право на відчуження частки у статутному капіталі виключно у тому розмірі, в якому така частка належить учаснику товариства.

Поряд з цим, у силу статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Відчуження власником свого майна визначене ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України як одна з підстав припинення права власності, які залежать від волі власника.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач посилається на відсутність волевиявлення на відчуження належної йому частки у розмірі 47,5% у статному капіталі Товариства.

Так, в доданому до справи акті приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "ПУМК" від 12.09.2023 (т. 1, а.с. 18) зазначено, що ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Південно-українська морська компанія" у розмірі 47,5 %, що складає 2200000,00 грн. Акт складено у двох примірниках.

Під час розгляду цієї справи позивач стверджував, що вказаний акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "ПУМК" від 12.09.2023 він не підписував.

Як свідчать матеріали справи, 09.11.2023 позивачем було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення до органів Національної поліції України, та після перевірки відомостей зазначених у ній, розпочато досудове розслідування в межах кримінального провадження № 12023232030000352 від 15.11.2023, внесеного до ЄРДР за ознаками вчинення кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 4 ст. 358 КК України.

Господарський суд, розглядаючи господарську справу, усвідомлює, що матеріали вказаного кримінального провадження не можуть оцінюватись, як такі, що звільняють від доказування у відповідності до ст. 75 ГПК України, яка передбачає такою підставою тільки вирок суду у кримінальному провадженні.

Проте, згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Письмовими доказами згідно ст. 91 ГПК України є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Щодо оцінки доказів, то згідно ст. 86 ГПК України виключно суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд наголошує, що при розгляді цієї справи у сукупності наявних письмових доказів, він робить наступні висновки.

По-перше, 06.04.2023 позивач в`їхав до Турецької Республіки (про що містяться відповідні відмітки на стор. 11 паспорту громадянина України для виїзду за кордон), а також, позивачу був наданий дозвіл (посвідка) на право тимчасово проживання на території Турецької Республіки, що дійсний з 20.05.2023 до 02.04.2024 (додається до позовної заяви), разом з цим, листом № 91-51792/18/23-Вих від 25.10.2023 Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України повідомив, що відомостей про перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями у період з 01.04.2023 по 22.10.2023 громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території» не виявлено, у зв`язку з чим вищенаведене свідчить, що позивач не міг бути присутнім 12.09.2023 в місті Дніпро, Україна.

По-друге, відповідно до Висновку спеціаліста № 01 від 18.01.2024 (т.1, а.с. 63-73), підпис який підлягає дослідженню, а саме від імені ОСОБА_1 зображення якого наявне в технічному зображенні акта приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-українська морська компанія» (ідентифікаційний код: 39947854), за яким передано частку у статутному капіталі в розмірі 47,5%, що складає 2200000,00 грн, який укладено 12.09.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у графі «підписи сторін: ОСОБА_1 » - виконаний не ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_3 ), а іншою особою.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Отже, проведене почеркознавче дослідження та зроблений за результатами дослідження висновок підтверджує, що підпис на Акті приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-українська морська компанія», за яким передано частку у статутному капіталі в розмірі 47,5%, що складає 2200000,00 грн, що став основною підставою для проведення реєстраційної дії № 1004991070015018424 вчинено не ОСОБА_1 .

Таким чином, вищенаведене свідчить, що частка в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-українська морська компанія», яка належала ОСОБА_1 на праві власності, вибула із його власності без його згоди та поза його волею.

Частиною третьою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц.

Надаючи оцінку Акту приймання приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «ПУМК» від 12.09.2023, можна дійти до висновку про те, що акт приймання-передачі корпоративних прав є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, має юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на корпоративні права.

Отже, такий двосторонній акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цього двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків, а оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України) в цьому випадку є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків в розумінні ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

За таких обставин в цьому випадку односторонній правочин у вигляді Акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-українська морська компанія» від 12.09.2023, який складено у зв`язку з укладанням договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-українська морська компанія» від 12.09.2023, за яким ОСОБА_1 нібито передав ОСОБА_2 частку в статутному капіталі ТОВ «Південно-українська морська компанія» у розмірі 47,5%, що складає 2200000,00 грн або ж у вигляді Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства від 12.09.2023, укладений нібито між Сторонами по справі, є неукладеним (не вчинений).

При цьому, правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Статтею 190 ЦК України встановлено, що майном, як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Корпоративні права є різновидом майнових прав.

Відповідно до приписів ст.ст. 330, 388, 658 ЦК України право власності на майно, яке було передане за угодами про його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, здійснюється шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 у справі № 910/9555/16, у разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України.

У такому випадку чинне законодавство не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

При цьому, п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України чітко визначає, що власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

На підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позивачем доведено, що він є власником 47,5 % частки у статутному капіталі ТОВ "ПУМК" і вказана частка на підставі сфальшованого акту від 12.09.2023 вибула поза його волею та переоформлена на ОСОБА_2 . Станом на 12.09.2023 позивач не продавав та не передавав за актом своєї частки ОСОБА_2 .

Таким чином, право власності ОСОБА_1 на частку у статутному капіталі ТОВ "ПУМК" (код ЄДРПОУ 39947854) не припинялось, а відповідно ОСОБА_2 його не набув, у зв`язку з чим спірна частка у статутному капіталі підлягає витребуванню у відповідача на підставі ст. 388 ЦК України на користь позивача.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Куруючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Витребувати у ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Південно-українська морська компанія (73485, м. Херсон, смт. Антонівка, пров. Янтарний, буд 36; код ЄДРПОУ 39947854) в розмірі 2200000,00 грн, що становить 47,5 % статутного капіталу.

3. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судових витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1514,00 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 33000,00 грн.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 07 травня 2024 р.

Суддя Нікітенко С.В.